Шляхи підвищення ефективності використання фонду робочого часу

       Тривалість  робочого дня (зміни) робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни, що зафіксований в  обліку; неповного робочого часу (скорочений робочий день, тиждень); часу інших  скорочень робочого дня (зміни), передбачених законодавством (для матерів-годувальниць, підлітків).

       Повноту використання трудових ресурсів можна  оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин  одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу  необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні  причини можливих відхилень. Такий  аналіз необхідно проводити щодо кожної категорії працівників, кожного  підрозділу і щодо підприємства в  цілому за звітний період і в динаміці.

       Фонд робочого часу підприємства залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік та середньої тривалості робочого дня: 

       ,                                               (1.2) 

       де  ФРЧ – фонд робочого часу;

       ЧР – чисельність робітників;

       Д – кількість відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік;

       Т – середня тривалість робочого дня.

       У ході аналізу слід розрахувати цілоденні  та внутрішньозмінні втрати робочого часу. Цілоденні втрати розраховуються за формулою: 

       ,                                (1.3)

       де  індекси “ф” та “пл” означають  відповідно величини за планом і фактично.

       Внутрішньозмінні  втрати: 

                                        (1.4) 

       Якщо  ці внутрішньозмінні втрати робочого часу помножити на плановий середньогодинний виробіток, то результат означає  зміну випуску продукції за рахунок  внутрішньозмінних втрат робочого часу. Якщо в свою чергу цілоденні  втрати робочого часу помножити на плановий середньоденний виробіток, то отримаємо зміну випуску продукції  за рахунок цілоденних втрат робочого часу.

       При проведенні аналізу з’ясовують також  непродуктивне використання робочого часу. Наприклад, на середній виробіток  негативно впливає непродуктивне  використання часу на остаточний брак, виправлення браку, а також через  відступи від нормальних умов роботи.

       Розділивши  втрати продукції через брак на кількість  працюючих, кількість робітників або  ж кількість відпрацьованих людино-годин, виявляють негативний вплив браку  відповідно на середньорічний виробіток  працюючого, середньорічний та середньогодинний виробіток одного робітника.

       Вплив на середньорічний виробіток непродуктивних додаткових витрат часу, спричинених  зміною умов роботи, розраховується у  такий спосіб. Спочатку суму доплат, встановлених з цієї причини відрядникам, ділять на фактичну середньогодинну  заробітну плату. Отриману частку, що виражає кількість втрачених  годин, множать на плановий середньогодинний виробіток. При цьому слід лише зауважити, що фактичну середньогодинну заробітну  плату визначають шляхом ділення фактично витраченого фонду заробітної плати робітників на кількість відпрацьованих ними людино-годин.

       Величина  фонду робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається формулою (1.2).

       Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду  робочого часу: 

       ;                             (1.5) 

       ;                             (1.6) 

       ;                               (1.7) 

       Метод ланцюгових підстановок застосовують для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: в адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих).

       Цей спосіб дає змогу визначити вплив  окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової зміни базисної величини кожного факторного показника в  обсязі результативного показника  на фактичну величину у звітному періоді.

       Застосовуючи  метод ланцюгової підстановки, необхідно  дотримуватись такої послідовності  розрахунків: передусім потрібно врахувати  зміни кількісних і кілька якісних  показників, то спершу слід змінити  величину факторів першого рівня  підпорядкованості, а потім нижчого. Застосування методу ланцюгової підстановки  потребує знання взаємозв’язку факторів, співпідпорядкованості їх, уміння правильно  класифікувати і систематизувати  їх, тому що від порядку підстановки залежать результати розрахунків.

       Отже  зробимо висновок, аналіз використання робочого часу має бути спрямований  на виявлення втрат робочого часу та непродуктивне його використання.

       Для оцінки використання робочого часу користуються такими показниками: використання тривалості робочого періоду (місяця, кварталу, семестру, року); використання тривалості робочого дня; інтегральний (повний) показник використання робочого часу.

       Показник  використання тривалості робочого періоду  визначають відношенням середньої  кількості днів фактичної роботи одного робітника (співробітника) до планової кількості днів роботи.

       Показник  використання тривалості робочого дня  визначають середньою фактичною  тривалістю робочого дня у годинах  до середньої тривалості робочого дня  за планом.

       Середня фактична тривалість дня визначається відношенням загальної кількості  відпрацьованих людино-годин працівниками (за винятком надурочних) до кількості  відпрацьованих днів за звітний період.

       Інтегральний (повний) показник використання робочого часу визначають добутком значень показника  робочого періоду та показника використання робочого дня.

       Вплив утрат робочого часу на обсяг продукції  визначають множенням планового  середньоденного чи середньогодинного  виробітку продукції на одного співробітника  на кількість втрачених днів чи годин. 
 
 
 
 
 
 
 

       РОЗДІЛ 2  

       АНАЛІЗ  ВИКОРИСТАННЯ ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ НА ПІДПРИЄМСТВІ « КРИВОРІЗЬКА ДІРЕКЦІЯ ЗАЛІЗНИЧИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ» 

2.1. Загальна характеристика підприємства, аналіз основних техніко-економічних показників його діяльності 
 

       Об’єктом  дослідження є підприємство залізничного транспорту - «Криворізька дирекція залізничних  перевезень Придніпровської залізниці».

       Залізничний транспорт одна з найважливіших  складових економічної діяльності держави. Основою цього виду транспорту є найбільш повне задоволення  потреб виробництва та населення  в перевезеннях, при забезпеченні необхідного рівня якості залізничних  перевезень на ринку транспортних послуг.

       «Криворізька  дирекція залізничних перевезень» - одна із структурних підрозділів  державного підприємства Придніпровської  залізниці.

       Основними завданнями діяльності підприємства є:

1. Своєчасне і якісне перевезення пасажирів, вантажу, вантажного багажу і пошти. Виконування вантажно-розвантажувальних робіт. Якісне обслуговування пасажирів, відправників і отримувачів вантажу;
2. Організація і забезпечення руху поїздів згідно затвердженого графіка;
3. Забезпечення безпеки руху поїздів, створення безпечних умов життя і здоров’я громадян, які користуються послугами залізничного транспорту;
4. Забезпечення чіткої взаємодії всіх підрозділів і ланок, що приймають участь у перевізному процесі;
5. Охорона навколишнього середовища від забруднення й інших шкідливих впливів;
6. Розвиток і розширення сфери транспортних послуг.

       Дирекція  залізничних перевезень відповідно до покладеного на неї завдання досліджує  ринок транспортних послуг, розробляє  і погоджує з відповідними службами залізниці перспективні плани розвитку і розширення сітки транспортного  обслуговування, інфраструктури і рухомого складу.

       Здійснює  оперативне керівництво рухом потягів  на ділянках, розташованих у границях дирекції, планує перевезення, визначає обсяг робіт для виробничо-технічних  підрозділів, доводить їм норми використання рухливого складу, норми витрат матеріалів, палива, мастильних матеріалів, електроенергії, запасних частин і забезпечує контроль за їх дотриманням.

       Дирекція  залізничних перевезень забезпечує підвищення технічного оснащення виробництва, удосконалювання технологічних  процесів, упровадження світового досвіду.

       Вона  здійснює заходи щодо виконання комплексу  галузевих і регіональних програм, спрямованих на підвищення якості і  конкурентоздатності транспортних послуг.

       Підприємство  контролює повне і своєчасне  надходження коштів за надані транспортні  послуги, здійснює розрахунки за виконані роботи і послуги.

       Дирекція  залізничних перевезень складає  окремий баланс, організовує у  встановленому порядку бухгалтерський, податковий і статистичний облік  та складає зведену звітність, має  рахунок в установі банку.

       Структура управління на підприємстві є ієрархічною, тобто вона поділяється на вищі й  нижчі посади, тому існує суворий  порядок підлеглості нижчих, щодо посади, осіб вищим. (див.дод. А)

       До  складу «Криворізької дирекції»  входять: 45 залізничних станцій, 15 вокзалів та апарат управління.

       Зараз за обсягом вантажної роботи Криворізька  дирекція залізничних перевезень найбільша  в Україні. У зоні обслуговування дирекції перебувають понад 1000 підприємств  та організацій. У списку її клієнтів такі гіганти металургійної промисловості  як ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», п'ять криворізьких ГЗК, ВАТ КЗРК, ВАТ «Суха балка», Нікопольський  завод феросплавів, Нікопольський південнотрубний завод. У цілому, добові обсяги вантажоперевезень становлять близько 200 тисяч тон. Обсяг вантажної роботи дирекції складає 55% загального обсягу вантажних перевезень усієї Придніпровської залізниці.

       Юридична  адреса Дирекції: м. Кривий Ріг, вул. Ленінського  комсомолу, 2.

       Підприємство  «Придніпровська залізниця» створено як підприємство державної форми  власності.

       Аналіз  діяльності підприємства поширюється  на досить широке коло показників, які  розкривають суть економічних явищ з кількісного чи якісного боку в  абсолютних або відносних величинах. Рушійні сили, умови та причини, які  визначають той чи інший показник, називаються факторами.

       Кожен, без винятку, показник фінансово-господарської  діяльності підприємства є результатом  взаємодії дуже великої кількості  факторів.

       Використовуючи  статті фінансової звітності – Балансу (ф№1) (див.дод Б,В) та Звіту про фінансові результати (ф№2) (див.дод Г,Д), а також форми 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу» (див.дод Е,Є,Ж), проводиться аналіз основних техніко-економічних показників фінансово-господарської діяльності підприємства (див.дод. З).

       Метою аналізу є проста та наглядна оцінка динаміки розвитку підприємства.

       З даних видно, що за результатами трьох останніх років роботи підприємства відбулися значні зміни практично за всіма основними техніко-економічними показниками.

       Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2009 р., в порівнянні з 2008, збільшилась на 4310 тис. грн.. (на 2,96 %), а в порівнянні з 2007 – на 37055 тис. грн.. також збільшилась собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на 9247 тис. грн. , у порівнянні з 2008 р., і на 35938 тис. грн.., у порівнянні з 2007.