Діагностика фінансово-економічного стану ТОВ ”Едельвейс”

Підприємство повинно прагнути до публічності своєї фінансо­вої звітності. Публічна звітність необхідна для залучення інвесторів і кредиторів, для інформування потенційних учасників і вкладників про сталість свого фінансового стану. Інвестор і кредитор, які вкла­дають свої гроші та інше майно в акціонерне або кооперативне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності, у правильності обчислення прибутку і розподілу дивідендів. Це досягається впровадженням у господарсь­ку практику перевірки ведення бухгалтерського обліку і правиль­ності складання звітності незалежними аудиторськими фірмами.

Природно, що не всі дані будуть публікувати у відкритій пресі, особливо ті, які захищені комерційною таємницею. Зовнішня інформація повинна бути правдивою, але водночас лаконічною. Наприклад, за зразком західних фірм відомості про витрати вироб­ництва треба обмежувати лише переліком витрат, які утворюють собівартість реалізованої продукції за рік; не варто у додатку до звітів показувати собівартість і рентабельність важливих видів про­дукції. Тому для зовнішніх користувачів програма аналізу обме­жується переважно визначенням наближених оцінок і розрахунків, які засновані на виявленні тенденцій (що теж дуже важливо), а не абсолютних значень.

Зовнішній і внутрішньогосподарський аналіз залежно від по­ставлених цілей і строків проведення поділяється на ретроспектив­ний (аналіз результатів господарської діяльності за минулий період), перспективний (прогнозний), спрямований на очікувану оцінку очікуваної фінансової сталості, платоспроможності, забез­печеності фінансовими ресурсами та ефективності їх використання в майбутньому календарному періоді, порівняльний (між декілько­ма підприємствами) й оперативний, який виконується у процесі ре­гулювання фінансових показників.

Закони ринку ставлять перед підприємствами необхідність розв'язання таких важливих економічних завдань: забезпечення конкурентоспроможності товарної продукції, а також їхньої діяль­ності. Підприємствам, які прагнуть до комерційного успіху, важли­во правильно оцінювати і постійно стежити за рівнем просування до нового економічного статусу — фінансово незалежного самос­тійного підприємства.

Для страхування підприємства і перевірки його платоспроможності, ліквідності та інших показників здійснюють його оцінку, отже у даній курсовій роботі оцінку фінансового стану підприємства  здійснено на прикладі ТОВ «Едельвейс».

              Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне пе­ретворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.

              Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.

              Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

              Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для пере­творення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквід­ністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю пері­оду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.

              Короткострокові зобов'язання — це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати.

              Отже, для визначення чи ТОВ «Едельвейс» є абсолютно ліквідним за 20010 рік розрахуємо таблицю 4.

              Таблиця 4

Аналіз ліквідності балансу за 2010 рік, тис. грн

Продовження таблиці 4

              Найбільш ліквідні активи (А1) — це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків.   Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до гро­шей (другого розділу активу балансу, див. додатки).

А1=150+ 220+ 230+ 240;

Отже, в нашому прикладі А1= 52 (на початку року) ;

А1= 970 (на кінець року).

              Активи, що швидко реалізуються, (А2) — це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість. Лікві­дність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єк­тивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспро­можності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

А2= 160+170+ 180+ 190+200+210;

А2= 1471+126+0+0+0+384 = 1981 (на початку року) ;

А2=1363+0+0+0+0+0+1624 = 2987(на кінець року).

              Активи, що реалізуються повільно (А3), — це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не мо­жуть бути продані, поки немає покупця.

А3=100+110+120+130+140+250;

А3= 978+2077+37+455+0+104 = 3651(на початку року);

А3=1473+1667+125+566+0+71=3092 (на кінець року).

              Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, які пе­редбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу («Необоротні активи»).

А4=010+011+012+020+030+031+032+040+045+050+060+070;

А4=2420 (на початку року);

А4=3359 (на кінець року).

              Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом по­точного господарського періоду постійно змінюються і тому на­лежать до поточних активів підприємства.

              Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

              Негайні пасиви (П1) — це кредиторська заборгованість (ря­дки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними Додатку 5 до балансу).

П1=530+540+550+560+570+580+590+600+610;

П1=1918+0+51+14+66+114+0+1149=3312 (на початку року);

П1=2548+0+48+11+57+161+0+90=2915 (на кінець року).

              Короткострокові пасиви (П2) — це короткострокові креди­ти банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгострокови­ми зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користувати­ся інформацією 4-го розділу балансу («Поточні зобов'язання»).

П2=500+510+520;

П2=1322+0+0=1322 (на початку року);

П2=1117+0+0=1117 (на кінець року).

              Довгострокові пасиви (П3) — це довгострокові зобов'язан­ня — 3-й розділ пасиву балансу.

П3=440+450+460+470;

П3=3617+0+0+0=3617(на початку року);

П3=3886+0+0+0=3886(на кінець року).

              Постійні пасиви (П4) — це статті 1-го розділу пасиву бала­нсу («Власний капітал») — (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

П4=380+430+630;

П4=-173+0+0=-173(на початку року);

П4=2502+0+0=2502(на кінець року).

Підсумок балансу (А)= А1+А2+А3+А4;

              Підсумок балансу (А) на початок року=8010

Підсумок балансу (А) на кінець року=10420

Підсумок балансу (П)=П1+П2+П3+П4;

Підсумок балансу (П) на початок року=8010

Підсумок балансу (П) на кінець року=10420

              Ліквідність балансу — це рівень покриття зобов'язань під­приємства його активами, строк перетворення яких на гроші від­повідає строкам погашення зобов'язань.

              Найбільш ліквідні активи перевищують негайні насінні або дорівнюють їм.

• Активи, що швидко реалізуються, дорівнюють короткостро­ковим пасивам або більші за них.

•  Активи, що реалізуються повільно, дорівнюють довгостро­ковим пасивам або більші за них.

• Активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви. Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємст­ва.

              По розрахункам можна побачити що на початок року:

А1 (52) < П1(3312);

А2 (1981) > П2 (1322);

А3 (3651) > П3 (3617);

А4 (2420) > П4 (-173);

а на кінець року:

А1 (970) < П1(2915);

А2 (2987) > П2 (1117);

А3 (3092) <  П3 (3886);

А4 (3359) > П4 (2503);

              Отже, порахувавши таблицю 12 можна зробити висновок, що підприємство не є абсолютно ліквідним, тому що не задовільняються умови 1 (А1<П1, а має бути навпаки) та 4 (А4>П4, що також суперечить умові ліквідності), а також і 3-тя умова також.             

Визначальною характеристикою фінансового стану підприємств є його платоспроможність. Платоспроможність визна­чається здатністю підприємства до швидкого погашення своїх ко­роткострокових зобов'язань. В оцінках фінансового стану не варто ототожнювати платоспроможність з ліквідністю активів. Платос­проможність розглядається у ширшому значенні якості фінансово­го стану, ніж ліквідність, оскільки передбачає не лише здатність конвертування оборотних активів у засоби платежу, а й фінансову стійкість підприємства.