Аналіз власного капіталу в умовах Вуглегірської ТЕС

     Спочатку дається загальна оцінка зміни чистого прибутку, яка передбачає визначення відхилення фактичної її величини в поточному періоді в порівнянні з планом і минулим періодом. При цьому слід показати, як вплинули на чистий прибуток відмінності між прибутком у податковому і бухгалтерському обліку, які виявилися у виникненні тимчасових і постійних податкових різниць.

     Згрупуємо всі розраховані причини, що впливають  на зростання збитку підприємства, і суму їх впливу у таблицю 2.16.

 
 
 
 
 
 

     2.7 Аналіз рентабельності використання  власного капіталу 

     Власним капіталом є актив балансу  за вирахуванням зобов'язань. Тому він  має однакову структуру, тобто складається з необоротної і оборотної частин, які відповідно називаються основним і оборотним капіталом. При цьому оборотний капітал визначається відніманням із загальної його величини необоротної частини. Звідси ясно, що власний капітал зберігає ті ж закономірності його зміни, що і актив.

     Повертаючись  знов до структури власного капіталу, слід підкреслити, що він складається  із статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку або збитків. До нього також можна  зарахувати безвідплатне державне цільове фінансування і інші цільові надходження. Головною частиною власного капіталу все ж таки є статутний капітал. Відповідно до законодавства підприємство несе повну відповідальність за збереження статутного капіталу, який повинен служити гарантом для покриття, тобто відшкодування всіх його боргів на випадок непередбачених обставин. Тому за збереженням статутного капіталу має бути постійний контроль. Проте, складність цього питання полягає в тому, що статутний капітал в реальному відособленому виді не існує і є втіленими в ньому найбільш ліквідними частинами необоротного і оборотного активу. Якщо говорити просто, то статутний капітал є лише тією контрольною цифрою у вигляді певної вартості відбитої в статуті, на яку підприємство повинне постійно зберігати найбільш ліквідні активи в результаті своєї діяльності. В зв'язку з цим суть такого контролю полягає в оцінці реальної вартості необоротних і оборотних активів і перевірці на відповідність її величини статутному капіталу. Виходить, що на статутний капітал можна впливати не прямо, а непрямим шляхом, через формування і використання активів. Виходить, що реальна величина або наповнення статутного капіталу залежить від тих же причин, які впливають на залишкову вартість необоротних і оборотних активів.

     Основною причиною завищення залишкової вартості основних засобів, а значить і невідповідність її статутному капіталу, є застосування занижених норм амортизації. При цьому може скластися така ситуація, що реально техніка зношена на 85-90% і її залишкова вартість складе 15% від первинної величини, тоді як за розрахунком, через норму амортизації, що діє, ці показники складуть 25-30% і, відповідно, 70-75%. При цьому залишкова вартість основних засобів в балансі буде багато разів завищена (у 2-3 рази), що приведе до незабезпеченості статутного капіталу реальною величиною необоротного активу.

     Що  стосується ефективності використання капіталу, то загальним показником її оцінки, як і всього майна підприємства, є рівень рентабельності, який розраховується діленням балансового або чистого прибутку, отриманого за рік, на його величину. Враховуючи викладене, слід відмітити, що ефективність використання власного капіталу в значній мірі знижується під впливом наступних обставин. З одного боку, із-за штучного завищення залишкової вартості необоротних активів в результаті застосування занижених норм амортизації. З іншого, під впливом незадовільної структури як необоротних, так і оборотних засобів підприємства, тобто збільшення тих їх частин, які не беруть участь в процесі виробництва і обороті. Основними причинами, що викликають погіршення структури власного капіталу, є нижченаведені. По-перше, це непродуктивне збільшення основних засобів, обумовлене застосуванням часткового способу їх відтворювання, що приводить до омертвляння значної частини цих коштів у вигляді недіючої техніки, яка досягає на підприємствах, що діють, до 50% загальної її кількості. По-друге, додаткове введення оборотних фондів, викликане підвищеною добовою витратою матеріальних цінностей за рахунок зростання матеріаломісткості виробництва, тобто матеріальних витрат на одиницю продукції, а також наднормативним накопиченням виробничих запасів в днях. По-третє, зростання незавершеного виробництва і запасів готової продукції на складі. По-четверте, збільшення дебіторської заборгованості. Саме під впливом перерахованих причин, що викликали непродуктивне збільшення цих засобів, виникає додатковий економічний збиток (Уеоб1), який розраховується таким чином

     У_эоб1= 0,01(DФ_он + DО_сн) С_тб,

     де DФ_он – непродуктивне збільшення основних засобів, грн;

     DО_сн – те ж саме оборотних активів, грн;

     С_тб – річна банківська ставка по депозитних внесках,%.

     Крім  того, на ефективність використання власного капіталу значну дію роблять всі  причини, що викликають збільшення собівартості продукції, що випускається, а також інших витрат і, отже, погіршення фінансових результатів по всіх видах діяльності підприємства: основною, іншою операційною, інвестиційною, іншою звичайною і від надзвичайних подій. Разом з тим слід підкреслити, що зниження фінансових результатів в значній мірі обумовлене саме погіршенням викладеної вище структури майна підприємства, насамперед, великою питомою вагою недіючої техніки і зростанням її зносу. Що приводить не тільки до омертвляння засобів у величезних кількостях, але і до розширення ремонтної служби цього підприємства, що викликає збільшення собівартості продукції, що випускається, по всіх її елементах.

     З викладеного витікає, що виявлення  причин, що викликають зниження ефективності використання власного капіталу, передбачає проведення детального аналізу основних і оборотних засобів, собівартості випуску продукції і фінансових результатів по всіх видах діяльності. На підставі такого аналізу визначається: по-перше, непродуктивні збільшення необоротних і оборотних активів і відповідні їм економічні збитки (У_е1, У_е2); по-друге, збільшення додаткових витрат або зниження прибутку по основній, іншій операційній, інвестиційній, фінансовій і іншій звичайній діяльності, а також від надзвичайних подій. У результаті розраховується загальний економічний збиток (У_еобщ) шляхом підсумовування його по всіх перерахованих напрямах, тобто

     У_эобщ = У_э1 + У_э2 + У_э3 + У_э4 + У_э5 + У_э6 + У_э7 + У_э8,

     де  У_е1, У_е2– економічний збиток від непродуктивного збільшення необоротних і оборотних активів підприємства, грн;

     У_э3, У_э4, У_э5, У_э6, У_э7, У_э8– збільшення витрат або зниження прибутку, відповідно, по основній, іншій операційній, інвестиційній, фінансовій і іншій звичайній діяльності, а також від надзвичайних подій, грн.

     На  підставі отриманих таким чином  результатів визначається загальне зниження рівня рентабельності або збільшення збитковості власного капіталу (DУ_рс.к), яке характеризується наступним виразом

     DУ_рс.к = ,

     де  ВК^ф – фактична величина власного капіталу на аналізованому підприємстві, грн.

     Зокрема пайове зниження рівня рентабельності власного капіталу під впливом конкретних груп причин розраховується аналогічно, тобто -

      ,

     де  - зниження прибутку або збільшення збитків з кожної причини, грн.

     Звідси  витікає, що ефективність капіталу повністю залежить від його стану, тобто від  того, якими за якістю необоротними і оборотними активами він наповнений. Якщо капітал в тій або іншій  вартості наповнений морально застарілою і зношеною технікою, то це обов'язково негативно позначиться на його ефективності.

     В основу аналізу даного показника  покладена така аналітична модель:

     

, де

       - рівень рентабельності (збитковості)  власного капіталу;

     ПЧ  – чистий прибуток (збиток), який був отриманий у поточному році, грн.;

     ВК  – величина власного капіталу, яка  склалася на кінець поточного року, грн.

     Із даної формули видно, що на рівень рентабельності власного капіталу впливають дві групи причин. До першої групи відносяться усі причини, які викликають зниження чистого прибутку. Такі причини мають місце по усім видам діяльності підприємства. Так по основній діяльності на зниження прибутку оказують вплив наступні причини: з одного боку, зниження обсягів виробленої і реалізованої продукції на складі; з іншого боку - усі причини, які викликають зростання собівартості виробленої продукції.

     По іншій операційній діяльності до таких причин відносяться ті, які призвели до непродуктивних витрат і втрат. Це такі, як нестачі і псування матеріальних цінностей понад нормою природного убутку, витрати від браку і по анульованим замовленням, штрафи, пені і неустойки, резерв сумнівних і безнадійних боргів та інші податкові різниці.

     На зростання витрат або збитків по фінансовим операціям впливають усі причини, які впливають на скорочення отримання підприємствами грошових коштів, що в свою чергу призводить до використання, ними банківських кредитів та інших джерел. До таких причин відносяться: зростання незавершеного виробництва, залишків готової продукції на складі, понаднормативне накопичення дебіторської заборгованості над кредиторською, а також відстрочених податкових активів над відстроченими податковими зобов'язаннями, та інші. В кінцевому результаті ці причини призводять до зростання процентних витрат по даному виду діяльності.

     Загальний перелік вище названих причин та їх вплив на зростання збитків приведені в табл. 2.18.

     Загальний вплив цих причин і в тому числі кожної із них на збитковість власного капіталу розраховуються таким чином:

     

     

, де 

      - загальне зниження рентабельності або зростання збитковості власного капіталу під впливом усіх причин першої групи,%

      - зниження рентабельності або зростання збитковості власного капіталу під впливом кожної причини,%

      - загальне зниження прибутку або збільшення збитків під впливом усіх причин першої групи,грн.

      - загальне зниження прибутку або збільшення збитків під впливом кожної причини першої групи,грн.

     

     Таблиця 2.17 - Дані о причинах, які викликали зростання збитку і збитковості власного капіталу