Аналіз власного капіталу в умовах Вуглегірської ТЕС

     Для інтервалу постачань 20 дн., 10 дн., 5 дн. і 1 день величина виробничих запасів, відповідно, складе: 13.5 дн., 8,5 дн., 6дн. і 4 дн.

     Розрахунок  показує, що тільки за рахунок зменшення  інтервалу постачань можна понизити виробничий запас у декілька разів, в даному випадку більш ніж  в 4 рази.

     Якщо  порівняти тепер фактичну величину виробничих запасів в днях ( ) з найкращим їх значенням (4-6 дн.), так званим нормативом ( ), то отримаємо необгрунтоване перевищення цього запасу, тобто

     

,

     де  - необгрунтоване перевищення фактичної величини виробничого запасу в порівнянні з нормативом, дн.;

      - найменша нормативна величина  виробничих запасів, дн.

     

(дн.)

     Звідси  наднормативне накопичення виробничих запасів з даної причини розраховується так –

     

     

(тис.грн.)

     Розглядаючи незавершене виробництво як економічну категорію слід зазначити, що всяке  необгрунтоване його збільшення обов'язково приведе до зниження об'ємів товарної продукції, що реалізовується, а також прибутку. Тому аналіз незавершеного виробництва і контроль за ним мають велике значення. При цьому необхідно знати, що на збільшення незавершеного виробництва можуть робити впливи такі причини: подовження виробничого циклу за рахунок недоліків в організації виробничих процесів, незабезпеченість комплектуючими виробами і іншими матеріалами. Комплексний вплив перерахованих причин на величину незавершеного виробництва і в цілому на оборотні кошти у сфері виробництва має вигляд -

     

,

     де  - зміна (збільшення) оборотних коштів у сфері виробництва за рахунок зростання об'єму незавершеної продукції, грн;

      - фактична величина незавершеного  виробництва в поточному і  базисному періодах, грн.

     Незавершене виробництво відсутнє, отже причина не діє. 

     До  витрат майбутніх періодів відносяться витрати матеріальних ресурсів на підготовку і освоєння виробництва, які повинні забезпечити функціонування того або іншого процесу в майбутньому; сюди також включаються введені у виробництво матеріали тривалого користування, вартість яких списується на собівартість вироблюваної продукції по частинах залежно від терміну їх служби. Абсолютно очевидно, що всяке збільшення витрат майбутніх періодів приведе до адекватного збільшення оборотних коштів у сфері виробництва, яке розраховується таким чином

     

,

     де  - витрати майбутніх періодів, що фактично склалися, в поточному і базисному періоді.

     

(тис.грн.)

     Проте, для детальнішого аналізу необхідно детально вивчити об'єми виконаних робіт, в яких відбиті витрати майбутніх періодів, на предмет їх доцільності.

     До  оборотних коштів у сфері обігу відносяться: запаси готової продукції на складі; дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги, термін оплати яких, відповідно, не настав, не сплачених в строк, по векселях отриманих; інша дебіторська заборгованість по виданих авансах, підзвітних особах, нарахованих дивідендах, непогашеним позикам і др.; короткострокові фінансові інвестиції, грошові кошти і їх еквіваленти.

     Перераховані  кошти мають різну природу  їх утворення, а тому і аналізуватися  повинні відособлено. На першому  етапі економічний аналіз передбачає визначення загальних відхилень  величин по кожному з перерахованих коштів на кінець даного періоду порівняно з його початком ( ) які представлені  наступною системою рівнянь:

      ,

      , (тис.грн.)

      ,

     де  - фактичний залишок готової продукції на складі, відповідно, на кінець і початок поточного періоду, грн;

      - дебіторська заборгованість по товарах (роботах, послугах), відповідно, на кінець і початок поточного періоду, грн;

      - залишок коштів по поточних  інвестиціях на кінець і початок  поточного періоду, грн.

     Подальший аналіз цих коштів передбачає виявлення  конкретних причин їх збільшення. Так  основні причини збільшення залишків готової продукції на складі слід шукати в зниженні попиту на цю продукцію і неплатоспроможності покупців. Глибокому вивченню повинна піддаватися дебіторська заборгованість, не сплачена в строк, а також по отриманих векселях. В результаті таких досліджень в поточному і кожному наступному місяцях мають бути відбиті по всіх дебіторах такі відомості: загальна заборгованість і за який період, залишковий час до закінчення терміну позовної давності. У практичній діяльності на багатьох підприємствах до сумнівної і безнадійної заборгованості відноситься та, яка залишилася в останньому році до закінчення терміну позовної давності. У результаті такого аналізу визначаються ліквідна, сумнівна і безнадійна дебіторська заборгованість. На підставі отриманої в процесі аналізу інформації розробляються конкретні заходи по стягненню дебіторської заборгованості.

     Розрахунок  середньої величини залишків оборотних  коштів у сфері обігу за даний  період ведеться аналогічно, як і для  виробничих запасів.

     В результаті наднормативних накопичень виробничих запасів, а також збільшення інших оборотних коштів по всіх перерахованих вище причинах підприємство допускає економічний збиток, який розраховується таким чином

     

,

     де  - непродуктивне збільшення оборотних коштів в поточному періоді в порівнянні з базисним, грн.

     

(тис.грн.) 

     1.3 Аналіз ефективності використання капіталу за 2 роки 

     Для аналізу ефективності використання капіталу підприємства у динаміці представимо структуру економічних показників діяльності підприємства за 2 роки в таблиці 1.3.

     Таблиця 1.3 - Основні техніко - економічні показники

 

     Рентабельність (збитковість) капіталу розраховується за формулою:

     

,

     де  Р(З)_вк – рівень рентабельності (збитковості) власного капіталу, %;

     П_ч(З) – чистий прибуток (збиток), тис.грн.;

     ВК  – власний капітал підприємства, тис.грн.

     

     За  результатами діяльності 2005 року рівень збитковості капіталу склав 6,68 %, а у 2006 році рівень збитковості склав 7,53 %.

     На  підставі проведеного аналізу розробляються  конкретні заходи по усуненню негативного  впливу виявлених причин. Основними  напрямами вивільнення оборотних  коштів є наступні. По-перше, це здешевлення  одиниці продукції, що випускається, за рахунок зменшення відходності у виробництві, зниження матеріаломісткості продукції, скорочення браку в її виготовленні, а також всілякого ресурсозбереження на всіх стадіях виробничого процесу. По-друге, доведення запасу матеріальних цінностей в днях до рівня нормативу, за рахунок вибору оптимального інтервалу постачань і страхового запасу. По-третє, зведення до мінімуму незавершеного виробництва і реалізація непотрібних матеріальних цінностей, так званих “неліквідів”. По-четверте, зниження до мінімуму залишків готової продукції на складі і дебіторської заборгованості.

     З викладеного аналізу видно, що основними  напрямами поліпшення використання оборотних коштів є збільшення обсягу реалізації і максимальне зниження матеріальних витрат на одиницю продукції, скорочення виробничих запасів в днях, а також дебіторської заборгованості по всіх її видах.

     Детальний аналіз фінансових результатів підприємства за видами діяльності представимо нижче.

 

      2 ПОТОЧНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ 

     2.1 Загальний аналіз фінансових результатів підприємства і рентабельності власного капіталу 

     Фінансовий  результат як економічна категорія  є додатковим продуктом, тобто прибуток або збиток. На підприємствах він  визначається в двох аспектах: у вигляді оподаткованого і бухгалтерського прибутку. У податковій базі нарахування прибутку строго регламентується законом про оподаткування прибутку, який розраховується відніманням з скоректованого валового доходу скорегованих валових витрат і амортизації. У бухгалтерському обліку він визначається відніманням з чистого доходу витрат по всіх видах діяльності підприємства. З викладеного зрозуміло, що фінансові результати в податковому і бухгалтерському обліку формуються на різних принципах і мають різні цільові установки. Якщо в податковому законодавстві фінансовий результат формалізований і служить лише для визначення величини податку на прибуток, то в бухгалтерському обліку він носить реальний характер і служить джерелом розрахунків по податках. В результаті різних підходів у формуванні названих фінансових результатів між ними складаються істотні розбіжності в ту або іншу сторону, які приводять і до значних суперечностей, що вимагають подальшого їх врегулювання. А це, у свою чергу, передбачає проведення економічного аналізу таких результатів.

     Фінансові результати враховуються окремо від звичайної діяльності і по надзвичайних подіях. У першій частині вони підрозділяються на прибуток або збитки по трьом видам діяльності: операційною, фінансовою і іншій діяльності. Облік по цих видах діяльності ведеться на відповідних субрахунках: 791 «Результат операційної діяльності»; 792 «Результат фінансових операцій»; 793 «Результат іншої звичайної діяльності».

     При цьому слід зазначити, що облік доходів  і  витрат, на підставі яких визначається фінансовий результат, ведеться по п'яти видах діяльності: основною, іншою операційною, інвестиційною, фінансовою і іншою звичайною. Основні розбіжності тут полягають в тому, що при обліку фінансових результатів операційна діяльність показується загальним підсумком без підрозділу її на основну і іншу операційну, а також інвестиційна діяльність структурно віднесена до фінансових операцій. Такі відмінності в обліку фінансових результатів, доходів і витрат ніяк не сприяють поліпшенню якості їх аналізу. В зв'язку з цим для аналізу фінансових результатів краще використовувати повну структуру формування доходів і витрат, які відбиваються в бухгалтерському обліку по всіх п'яти видах діяльності. До того ж це обгрунтовується і тим, що кожен підрозділ, як доходів, так і витрат, має свої закономірності зміни залежно від джерел їх формування.

     У такому разі загальні відомості про  фінансові результати, з метою  аналізу, можуть бути представлені у вигляді табл. 2.1.

     Таблиця 2.1 – Загальні дані про фінансові результати