Аналiз та шляхи пiдвищення економiчноi ефективностi виробництва соняшнику

   Міністерство  аграрної політики України

   Миколаївський державний аграрний університет 

   Кафедра економічного аналізу та аудиту 
 

   К У Р С О В А   Р О Б О Т А 

   з аналізу господарської діяльності

   на  тему:

   «АНАЛІЗ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ  ВИРОБНИЦТВА

   СОНЯШНИКУ В ТОВ НТЦ «ЛАН» ВОЗНЕСЕНСЬКОГО  РАЙОНУ» 
 
 

                                                Виконала:

                                                Студентка групи Б 4/2

                                                Тарасюк В.А.

                                                Перевірив:  

   Миколаїв  - 2009 

ЗМІСТ

ВСТУП                              3

РОЗДІЛ 1.ОСНОВИ АНАЛІЗУ  ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ  ПРОДУКЦІЇ                                                    5

1. Методи аналізу                                                             5
2. Основні показники та їх аналіз                         10

РОЗДІЛ 2. Аналіз природно - економічних умов в ТОВ НТЦ  «ЛАН»                15

2.1. Аналіз природних  умов                                                                   15

2.2. Аналіз розміру  і спеціалізації господарства                                 17

2.3. Аналіз фінансового  стану господарства                                       21

РОЗДІЛ 3. Аналіз  виробництва соняшника в ТОВ НТЦ «ЛАН»

1. Аналіз валової продукції                                                       25

2. Аналіз валових зборів і місце соняшника в економіці господарства                                                                                   28
3. Аналіз виробництва і основні напрямки збільшення обсягів виробництва соняшника                                                                35

3.4.Шляхи підвищення  економічної ефективності                             39

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ 
 

 

ВСТУП

     Гострота  проблеми вступу України до СОТ виступає на передній план питання пошуку шляхів підвищення економічної ефективності виробництва, у тому числі і в аграрному секторі економіки. Однією із складових вирішення цієї проблеми є становлення і розвиток підприємництва в сільському господарстві. В даний час у сільській місцевості та аграрній сфері все більше поширюється підприємництво. Саме останнє сприяє розширенню сфери аграрної праці, створенню нових можливостей для працевлаштування сільського населення. Від розвитку підприємництва залежить вирішення соціально-економічних проблем українського села. Саме підприємці як рушійна сила економічного прогресу й підвищення рівня добробуту селян здатні забезпечити поступальний розвиток сільських територій.

     Актуальність  теми «Аналіз та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшника» полягає у тому, що соняшник та його продукція використовується завжди, вона має вирішальне значення для розвитку сільського господарства та являє собою незамінну частину харчової промисловості. Продукт переробки соняшнику - високоякісна макуха - використовується в кондитерській промисловості для одержання халви і деяких інших продуктів харчування, а низькоякісна макуха застосовується у тваринництві, як цінний корм. У багатьох господарствах України соняшник у суміші з посівами різних культур використовується для одержання зеленої маси на корм худобі.

     Україна займає провідне місце в світі  по виробництву олії. Протягом останніх років українські підприємства виробили більше 10% всієї світової соняшникової олії. Великий попит світового  ринку і відповідно високі світові  ціни роблять експорт олії дуже привабливим. В останні роки на олію припадає 5-10% - в експорті харчових і 0,6 – 0,9% в  загальному експорті всіх українських  товарів.

       Соняшник займає велику питому  вагу в рослинництві і є  основною олійною культурою в  Україні. Насіння його районованих  сортів і гібридів містить  50 – 52% олії, а селекційних –  до 60%. Порівняно з іншими олійними  культурами соняшник дає найбільший  вихід олії з одиниці площі  (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98% загального виробництва олії  в Україні. 

     Об'єктом  дослідження в даній роботі є  Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технологічний центр «ЛАН»  Миколаївської області Вознесенського району. В роботі визначається динаміка врожайності соняшнику  та за допомогою  кореляційного аналізу визначається вплив певних факторів на врожайність  соняшнику. При написанні курсового  проекту використовуються дані статистичної та фінансової звітності ВАТ «Зелений Гай», різні періодичні видання та інша наукова література, текстовий  редактор Word, Excel.

 

     

     РОЗДІЛ 1

     ОСНОВИ  АНАЛІЗУ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ  ПРОДУКЦІЇ

1. Сутність економічної ефективності

     Одним із найприбутковіших видів сільськогосподарської  діяльності в Україні є вирощування  соняшнику. Серед рослинницьких  культур прибутковим є вирощування  зерна та соняшнику. Тому господарства все частіше збільшують посівні  площі під соняшник, незважаючи на те, що ця культура повинна сіятися  на одній земельній ділянці лише 1 раз на 7— 8 років. Україна виробляє щорічно понад 10% насіння у світі.

     Проблема  підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва належить до числа найбільш актуальних і тому є предметом вивчення вітчизняних  та зарубіжних вчених. Найбільш вагомий  внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вітчизняні вчені, як Кириченко В. В. - доктор с.-г. наук, Красиловець Ю. Г. - доктор с.-г. наук, 3. Аладьїна З. К. - кандидат с.-г. наук, 4. Мироненко Л. О. - зам. начальника агрономічного відділу ТОВ "Семагро"

     Увага до проблеми підвищення економічної  ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування  соняшнику зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв’язання  її залежить зростання доходу підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції  на внутрішньому і зовнішньому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу.

     Розрізняють екстенсивну  й інтенсивну системи  господарювання. У сучасних умовах розмежування цих систем господарювання майже неможливе. Оскільки абсолютна  більшість сільськогосподарських  підприємств немає ні капіталу, ні обігових коштів, а також умов для  розведення високопродуктивної худоби, стимулів для збільшення виробництва продукції через відсутність інфраструктури ринку й механізмів його регулювання в державі.

     У світовій сільськогосподарській практиці одним з найбільш ефективних, але  одночасно коштовним і енергоємним  засобом підвищення продуктивності рослинництва є застосування органічних і мінеральних добрив.

     Ефективність  виробництва - це економічна категорія, що відображає механізм функціонування виробничих сил і виробничих відносин, яка показує результативність функціонування засобів, предметів праці і робочої  сили . Вона визначає суть процесу відтворення  і характеризує ступінь досягнення основної мети, що залежить від системи  економічних законів стосовно суспільного  та індивідуального відтворення.

     Найбільш  розповсюдженим в економічній літературі є твердження, що ефективність –  це не просто результативність виробництва, а відношення результату або ефекту виробництва до витрат суспільної праці [2,с.236].

     Ефективність  виробництва можна розглядати, як виробництво з найменшими витратами "використання мінімальної кількості  ресурсів для виробництва даного обсягу продукції при мінімальних  середніх загальних витратах". Відповідно до поняття ефективності визначаються її критерії.

     Ефективність  сільськогосподарського виробництва - багатофакторна категорія, і тому основним методом є дослідження  за факторами. В економічній літературі  виділяють ІІІ види ефективності: технологічну, економічну, соціальну.

     Технологічна   ефективність   характеризує  використання   ресурсів виробництва. Ряд авторів основним критерієм  технологічної ефективності називають  максимальний вихід продукції з  одиниці землі або стада тварин при збереженні природного середовища і дотримання екологічної рівноваги.[3,с.212].

     Економічна  ефективність  розглядаються як ступінь реалізації виробничих відносин, яка характеризує ефективність виробництва  продукції. Критерієм економічної  ефективності є одержання  найбільшого  доходу, або перевищення доходів  над витратами в обсягах, що забезпечують розширене відтворення.

     Соціальна ефективність характеризує соціальний розвиток колективу, тобто ступінь  досягнення нормативного рівня життя. Критерієм соціальної ефективності є досягнення нормативного рівня  життя робітників підприємства[7,c.164].

     Ефективність  виробництва як економічна категорія  відображує дію об'єктивних економічних  законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва, економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

     Як  економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана  з необхідністю дедалі повнішого  задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва є збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції. [11, с.230]

     Підвищенню  економічної ефективності сільськогосподарського  виробництва, сприяє зростання доходів  господарства, що є основою вдосконалення  виробництва, його розширення, підвищення оплати праці. Проблема полягає в  тому, щоб на кожну одиницю майбутніх  витрат, фінансових і трудових, досягти  істотного збільшення обсягу виробництва  продукції.

     Основними напрямками підвищення ефективності виробництва, якій забезпечують збільшення обсягу виробництва продукції і зменшення  витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких заходів, як підвищення врожайності культур, поліпшення якості, ефективне використання виробничих ресурсів, розширення посівів високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням концентрації посівів.

     Важливим  фактором збільшення виробництва сільськогосподарської  продукції є підвищення урожайності. Щоб кожен рік отримувати більш  – менш високі врожаї потрібно дотримуватися  усіх технологічних умов. Основними  елементами цієї технології є попередники. Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті залишається більше вологи й поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу — де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні його не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса. А також після сої, гороху, квасолі, оскільки ці культури мають ряд спільних з ним захворювань (склеротініоз, сіра гниль та ін.).А також немало важливим є дотримання сівозмін. . Як правило під соняшник у сівозміні відводять одне поле з таким розрахунком, щоб він повертався на нього не раніше як через 7—8 років. Це дає можливість майже повністю уникнути ураження посівів культур хворобами і шкідниками. Вирощування ж соняшнику через 4—5 років призводить до значного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль біла й сіра, несправжня борошниста роса тощо), що зумовлює зменшення врожайності й погіршення якості насіння. На беззмінних посівах соняшник дуже пошкоджується шкідниками, хворобами та бур'янами-паразитами. Результати досліджень засвідчують: за висівання соняшнику по соняшнику ураженість рослин вовчком зросла до 86% проти 13% у сівозміні. Тому соняшник розміщують у просапному полі сівозміни так, щоб він повертався на старе місце не раніше, як через 8—10 років.