Анализ рентабельности

Розрахуємо рентабельність власного капіталу за звітний період (за вихідними  даними дод. 1.1 та 1.2):

, або 16%.

З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику зтрати підприємством фінансової незалежності.

З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового важеля, з'ясовує, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1 % за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

Проілюструємо дію фінансового  важеля на прикладі, наведеному на рис. 1.4.3.1 та в табл. 1.4.3.1.

Рис. 1.4.3.1. Фінансовий ліверидж (важіль)

Таблиця 1.4.3.1.

Рівень фінансового  важеля

Номер рядка	Показник	Частка позикового капіталу П/К, %
			30			50			80
1	Капітал, тис. грн., разом	8000			8000			8000
2	У тому числі: Власний капітал, тис. грн.	5600			4000			1600
3	Позиковий капітал, тис. грн.	2400			4000			6400
4	Прибуток до сплати відсотків  і податку, валовий прибуток (варіанти), тис. грн.	1300	1500	2000	1300	1500	2000	1300	1500	2000
5	Відсотки за позики (20 % х р. 3)	480	480	480	800	800	800	1280	1280	1280
6	Прибуток, тис. грн. (р. 4 - р. 5)	820	1020	1520	500	700	1200	20	220	720
7	Податок на прибуток, тис. грн. (30 % х р. 6)	246	306	456	150	210	360	6	66	216
8	Чистий прибуток, тис. грн. (р6-р.7)	574	714	1064	350	490	840	14	154	504
9	Рентабельність власного капіталу, % (р. 8 : р. 2)	0,102	0,127	0,19	0,087	0,122	0,21	0,009	0,096	0,315

 

Аналогічно до дії механічного  важеля, що передбачає внаслідок прикладання  невеликих зусиль отримання помітного  результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу [6, 50c].

Рівень фінансового важеля становить:

;

;

.

Якщо частка позикового капіталу становить 30 %, то зміна валового прибутку на 1% спричинює збільшення R_вк на 1,6%, при П/К = 50 % — на 2,62 %, при П/К = 80 % — на 63,14 %. Точка перетину на рис.1.5.3.1 відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн, тобто значення показника R_вк не змінюється при різних значеннях П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм R_вк, використовуючи власні джерела (від'ємний фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).

Слід зважати також на зворотний  напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшенні валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво — з низьким.

П'ятифакторна  модель рентабельності власного капіталу.

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про  такі важливі показники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов'язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд: ,

де ПА, ПП — відповідно поточні активи та пасиви за даними балансу підприємства.

П'ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність реалізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобов'язань у валюті балансу, коефіцієнт загхтьного покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.

Для розглядуваного наскрізного прикладу рентабельність власного капіталу за звітний період обчислюється як добуток наведених показників:

де 1975,4170 —середньорічні поточні пасиви і поточні активи.

 

1.4.4 Аналіз рентабельності виробничих фондів

 

Факторна модель рентабельності виробничих фондів може бути подана так:

 (1.4.4.1)

де  - рентабельність продукції; - витрати на 1 грн. продукції за повною собівартістю; , , - частка зарплати, вартості матеріалів та амортизації відповідно, у реалізованій продукції V; ОВФ, ОбВФ — середня за період вартість виробничих фондів відповідно основних та оборотніх; - фондомісткість продукції за основними виробничими фондами; = коефіціент закріплення обігових коштів.

Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників.

Наведемо приклад аналізу впливу чинників на рівень рентабельності виробничих фондів. Вихідні дані та розрахункові показники наведені в табл. 12, першоджерело даних —дод. 1.1 та 1.2.

Рівень рентабельності виробничих фондів за звітний рік становить 26,29 %, а за попередній — 22,49 %, тобто  рентабельність збільшилась на 3,8 пункта.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.4.4.1.

Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів

 

Номер решка	Показник	Період
			звітний	попередній
1	Прибуток від звичайної  діяльності, тис. грн.	1200	967
2	Чиста виручка від  реалізації продукції, тис. грн.	10000	9167
3	Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	2650	2400*
4	Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів (запасів), тис. грн.	1915	1900*
5	Середньорічна вартість виробничих фондів (р. 3 + р. 4), тис. грн.	4565	4300
6	Коефіцієнт фондомісткості продукції (р. 3 : р. 2), коп. на 1 грн	26,50	26,18
7	Коефіцієнт закріплення  обігових коштів (р. 4: р. 2), коп. аа 1 грн	19,15	20,73
8	Рентабельність реалізованої продукції (р. 1: р. 2), коп. на 1 грн	12,0	10,55
9	Рентабельність виробничих фондів (р. 1: р. 5), коп. на 1 грн	26,29	22,49

*Умовно береться як середньорічна вартість [6, 55c].

Вплив чинників на зміну рівня рентабельності розраховують методом ланцюгових підстановок.

1. Збільшення частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції спричинило підвищення рівня рентабельності на 3,09 пункта (25,58 -- 22,49), де 25,58 = 12 : (26,18 + 20,73) • 100 %.

Інакше кажучи, визначаємо, на скільки пунктів змінився б  рівень рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністю попереднього періоду. Тим самим  виокремлюємо вплив прибутку реалізованої продукції.

2. Збільшення фондомісткості, або зменшення фондовіддачі основних виробничих фондів, призвело до зниження рентабельності фондів на 0,17 пункта (25,41 - 25,58), де 25,41 = 12 : (26,5 + 20,73) • 100 %.

У цьому разі виключається вплив коефіцієнта закріплення обігових коштів, оскільки в розрахунку він береться на рівні попереднього періоду.

3. Зменшення коефіцієнта закріплення оборотних виробничих фондів, тобто, прискорення їх оборотності, спричинило підвищення рентабельності виробничих фондів на 0,88 пункта (26,29 - 25,41).

Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинниками загалом підвищилася на 3,8 пункта (3,09 - 0,17 + 0,88), що відповідає загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попереднім.

 

Висновки

 

У системі цілей, формованих власниками і керівниками будь-якої комерційної організації, задача формування прибутку без сумніву займає центральне місце. У загальному випадку, діяльність організації не обов'язково прибуткова.

У літературі описані кілька підходів до визначення прибутку. Два з них з умовними назвами: економічний і бухгалтерський - можна розглядати як базові.

Економічне визначення прибутку, просте і наочне з позиції  будь-якого економіста, а для бухгалтера, що надає перевагу досить чіткім й  однозначним поняттям - розпливчасте і неконкретне.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів:

• від обсягів виробництва і реалізації продукції;
• від ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективності використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства).

Окрім того, формування прибутку підприємств залежить від нормативно-правового  регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування  діяльності підприємства та інших чинників.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості  визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою:

Але слід зазначити, що зображено загальну концепцію розрахунку показника. На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості.

У чисельнику формули  може бути балансовий, операційний  чистий прибуток, у знаменнику — середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи).

При розрахунку коефіцієнта  прибутковості можуть використовуватися  і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів.

У фінансовому аналізі  використовують різні показники  рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при  визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика — кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: как управлять капиталом? - М.: Финансы и статистика.-1997.- 384с.
2. Грачова Р. Підрахунок собівартості. // Галицькі контракти, №40, 1998.
3. Єлейко Я.І., Кандибка О.М., Лапішко М.Л., Смовженко Т.С. Основи фінансового аналізу. – Львів: Львівський банківський інститут Національного банку України, 2000. – 141 с.
4. Закон України «Про оподаткування прибутку підпариємств» від 22 травня 1997р. №283/97 – ВР.
5. Іваненко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності, Київ.1999.
6. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 152 с.
7. Калина А. В. Современный экономический анализ и прогнозирование.-К.:ЛНУП.- 1998.
8. Ковалёв В.В. Финансовый анализ; методы и процедуры. — М : Финансы и статистика, 2001. — 560 с.: ил.
9. Коробов М. Я. Фінансово - економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання.-2000.
10. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. Монографія. Київ. 2001.
11. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2.02.2001р. № 47.
12. Мних Є. В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. Львів.: Світ.-1998.
13. Науменкова С. В., Андреев А. В., Журавка Ф. О. Фінансовий ринок та інвестиції. - К.: Знання. - 2000.
14. Нікбахт Є., Гроппелі А. Фінанси / пер. з англ.-К.: Основи, 1993.-383с.
15. Положення правління Національного Банку України №279 від 06. 07.-2000.
16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87.
17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. №87.
18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246.
19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 32 грудня 1999р. №318.
20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000р.
21. Радионов Н.В., Радионова С.П. Основы финансового анализа: математические методы, системный подход, «Альфа», Санкт-Петербург, 1999.
22. Русак Н.А., Русак В.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. Справочное пособие, Минск «Вышейшая школа» ,1997.
23. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.-Минск.: Новое знание. -1999.
24. Селезнева Н.Н. Финансовый анализ, Москва, 2001.
25. Тарасенко Н. В., Волохата К. О. Економічний аналіз. - Львів. - 1997.
26. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. - К.: 2000.
27. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. - К.: Лібра.- 1999.
28. Холт Роберт Н. Основы финансового менеджмента / пер.с англ. - М.: «Дело»,1993.-128с.
29. Шапілова Н. В. Економіка підприємств. Харків., Консул, 1999.
30. www.rda.kiev.ua
31. ekohome.ukrbiz.net