Анализ рентабельности

 

Зміст

1. Теоретична частина:
1. Економічний і бухгалтерський підхід до визначення прибутку.....................................4
2. Види прибутку підприємства, порядок його формування і розподілу...........................9
3. Аналіз прибутковості підприємства..................................................................................14
4. Показники рентабельності підприємства:........................................................................18
1. Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції........................................18
2. Аналіз рентабельності активів.....................................................................................19
3. Аналіз рентабельності власного капіталу...................................................................21
4. Аналіз рентабельності виробничих фондів................................................................24

Висновки....................................................................................................................................26

2. Аналітична частина:...........................................................................................................28
1. Аналіз фінансової стійкості підприємства......................................................................32
2. Аналіз ефективного використання основного та оборотного капіталу

підприємства.......................................................................................................................36

3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства...............................................42
4. Аналіз прибутку та рентабельності підприємства........................................................44

Висновки...................................................................................................................................46

Список літератури....................................................................................................................50

Додатки......................................................................................................................................52

 

ВСТУП

 

В умовах ринкової економіки для  підприємства важливими питаннями  є розширення чи скорочення виробництва  та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Метою курсової роботи є аналіз формування прибутку підприємства та його використання в сучасних умовах переходу до ринкової економіки із властивими для неї економічними законами.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових  засадах.

У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності.

Прибуток є однією з основних категорій товарного  виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу.

Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками, тобто акціонерами підприємств. Однак  власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів  до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними.

У комплексі проблем, пов’язаних з підвищенням ролі прибутку у національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу фінансових результатів господарюючих суб’єктів. Перехід діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі аспекти теорії та практики аналізу прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств.

 

1.1 Економічний і бухгалтерський підходи до визначення прибутку

 

У системі цілей, формованих власниками і керівниками будь-якої комерційної організації, задача формування прибутку без сумніву займає центральне місце. У загальному випадку, діяльність організації не обов'язково прибуткова. Немає жодної компанії у світі, що не мала б у своїй історії хоча б короткочасних спадів, що виражалися більш-менш значимими збитками. Іншими словами, характеризуючи результативність діяльності комерційної організації в звітному періоді, правильніше говорити не про прибуток, а про фінансовий результат. Проте   очевидно, що збиткова діяльність у бізнесі не може мати довгостроковий характер, оскільки збиток означає зменшення інвестованого власниками капіталу, що  з неминучістю приводить по ліквідації даного підприємства. Тому сконцентруємо свою увагу насамперед на сутності прибутку.

У літературі описані кілька підходів до визначення прибутку. Два з них - з умовними назвами: економічний і бухгалтерський - можна розглядати як базові. Перше визначення в рамках економічного підходу таке: прибуток (збиток) - це приріст (зменшення) капіталу власників, що мав місце в звітному періоді. Прибуток, обчислений по даному алгоритмі, будемо називати економічним.

Що стосується власне алгоритму розрахунку, то тут можливі два варіанти: економічний і бухгалтерський. Економічний варіант розрахунку припускає оцінку капіталу власників на основі ринкових оцінок і тому застосовують для компаній, акції яких котируються на ринку. У цьому випадку в кожен момент часу (у тому числі і на початку, і наприкінці  звітного періоду) відомі ринкові (тобто об'єктивні) дані про капіталізацію (добуток поточної ринкової ціни акцій на загальне їхнє число). Різниця між значеннями капіталізації на кінець і початок звітного періоду являє собою прибуток власників, яку можна уособлювати і з прибутком самої компанії за даний період. Бухгалтерський варіант розрахунку припускає складання ліквідаційних балансів на початок і кінець звітного періоду (під ліквідаційним розуміється баланс, складений припускаючи, що підприємство буде ліквідовано, тобто в балансі будуть використані оцінки активів за цінами їхнього можливого продажу). У цьому випадку вартість чистих активів співпаде з величиною капіталу власників, що тим самим і визначається на початок і кінець звітного періоду. Обидва варіанти розрахунку відрізняються істотною умовністю.

Економічне визначення прибутку, просте і наочне з позиції будь-якого економіста, а для бухгалтера, що надає перевагу досить чіткім й однозначним поняттям - розпливчасте і неконкретне. Дійсно, приведене визначення має ряд спірних моментів, виникаючих у ході його практичної реалізації. Ці спірні моменти стосуються як сутнісних характеристик розглянутої категорії (наприклад,  чи будь-яку зміну власного капіталу можна кваліфікувати як прибуток), так і можливості їхньої квантифікації (тобто наскільки реально піддається кількісній оцінці той чи інший компонент прибутку) [19, 354 c.]

Власний капітал приводиться в третьому розділі в пасиві балансу. Нескладно узагальнити найбільш значимі способи його нарощення: додаткові вкладення власників (наприклад, емісія акцій), безоплатний внесок у виді деяких активів (матеріальні активи, кошти й ін.), переоцінка активів (наприклад, через інфляцію), зміна кон'юнктури на ринку капіталу (наприклад, ріст вартості акцій компанії), перевищення доходів від основної діяльності над витратами. У принципі, тільки останній спосіб безперечно може трактуватися як причина появи прибутку; що стосується інших способів, то інтерпретація викликаних ними змін капіталу як складових частин прибутку вже не настільки очевидна. Маючи на увазі згадану особливість факторів зміни капіталу, можна сформулювати друге визначення в рамках бухгалтерського підходу. Прибуток є позитивна різниця між доходами комерційної організації, що розуміється як збільшення сукупної вартісної оцінки її активів, що супроводжується збільшенням капіталу власників, і її витратами, що розуміються як зниження сукупної вартісної оцінки активів, що супроводжується зменшенням капіталу власників, за винятком результатів операцій, зв'язаних з навмисною зміною цього капіталу. Обчислений в такий спосіб прибуток будемо називати бухгалтерським.

Під операціями по навмисній зміні власного капіталу розуміються: додаткові внески власників; додаткова емісія; пожертвування; безоплатне фінансування; виплата дивідендів; вилучення капіталу власниками; переоцінка активів, що має на меті протидію зниженню економічного потенціалу фірми через інфляцію.

Підкреслимо, що в поданому визначенні мова йде саме про вартісну оцінку, що може зрости або за рахунок фізичного збільшення активів (наприклад, надходження виторгу за продану продукцію), або за рахунок самозростання вартості деякого активу через зміни в кон'юнктурі ринку (наприклад, ріст вартості акцій на ринку цінних паперів).

Два поданих визначення мають право на існування, однак з позиції практичної реалізації, тобто обчислення прибутку, саме друге визначення виявляється кращим. Для обґрунтування зробленого твердження розглянемо це питання більш докладно.

Очевидно, що прибуток може бути обчислений різними способами. Зокрема, у залежності від того, які оцінки - облікові чи ринкові – використовуються для оцінки змін в активах і зобов'язаннях компанії, які принципи визнання доходів і витрат використовуються і дозволені чинним законодавством, величина прибутку істотно змінюється.

Найбільш достовірне значення прибутку може бути виявлене лише як результат купівлі/продажу. У відношенні конкретного активу дане твердження достатньо очевидне. Ситуація трохи ускладнюється, коли мова заходить про підприємство в цілому як джерело формування позитивних змін у добробуті своїх власників.

Оцінка внеску власників у дане підприємство в послідовні моменти часу t₀ і t₁ може бути представлена в такий спосіб (відзначимо, що тут навмисно не уточнюється, про які оцінки - облікові чи ринкові -  йде мова):

Е₀=А₀-L₀    і    Е₁=А₁-L₁,    (1.1.1) [19, 358]

де Е - власний капітал;

А - вартісна оцінка всіх активів підприємства;

L- залучені засоби (тендери, кредитори).

Якщо формально дотримуватись першого визначенню, то позитивна різниця (Е₁ - Е_О) саме і буде являти собою прибуток, отриманий підприємством в аналізованому періоді (t₀, t₁). Однак наскільки достовірний такий висновок? Приведемо елементарний приклад.

Приклад (для визначення економічного і бухгалтерського змісту прибутку).

У нижченаведеній таблиці приведені дані про зміну фінансового стану підприємства за рік. Протягом року підприємство не робило ніяких операцій, разом з тим вартість будинку, що належить підприємству, зросла на 10 тис. дол. Який прибуток підприємства за минулий рік?

Таблиця 1.1.1.

Змінa фінансового стану підприємства

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року
Основні засоби	48	58	Власний капітал	65	75
Оборотні засоби	52	52	Кредиторська заборгованість	35	35
Баланс	100	110	Баланс	100	110

[19, 360]

 

Коментар до таблиці 1.1.1.

Виходячи зі здорового глузду підприємство не мало в звітному році ні прибутку, ні збитку, оскільки не було ніяких операцій; цей же результат має місце, якщо скористатися другим визначенням прибутку. Однак відповідно до визначення прибутку через зміну власного капіталу підприємство все-таки має прибуток у розмірі 10 тис. дол. Отже, економічний прибуток дорівнює 10 тис. дол., а бухгалтерський прибуток дорівнює нулю.

На перший погляд приведений приклад заводить нас у глухий кут. Як же трактувати поняття прибутку, яким визначенням користатися? Насправді ніякого протиріччя нема, а вся справа в тому, як відноситися до умовного (відкладеного, нереалізованого) доходу, що у наведеному прикладі дорівнює 10 тис. дол.

Можна міркувати в такий спосіб. Підприємство дійсно отримало прибуток, оскільки вдало розмістило свій капітал, придбавши у свій час будинок. Тому, якби підприємство було продане, факт наявності прибутку був би негайно підтверджений.

Таким чином, економічний підхід не робить розходження між реалізованим і нереалізованим доходами; навпаки, бухгалтерський підхід, керуючись принципом обережності (консерватизму), відповідно до якого "витрати завжди очевидні, а доходи завжди сумнівні", не поспішає визнавати нереалізований доход, точніше, цей доход буде визнаний як прибуток лише після його реалізації.

Послідовність міркувань у цьому випадку така. В умовах ринку переоцінка не є обов'язковою, а ціни міняються відповідно до законів ринку – сьогодні ціна виросла, завтра з таким же успіхом вона понизиться. Відкладений доход у зв'язку з переоцінкою міг би трансформуватися в прибуток лише в тому випадку, якби підприємство було продане наприкінці  звітного року. Оскільки цього звичайно не відбувається, відкладений доход залишається лише потенційним доходом, що, не виключено, так ніколи і не буде реалізований (зокрема , через зміни кон'юнктури ринку).