Анализ рентабельности

Отже, обидва підходи до інтерпретації категорії "прибуток" досить логічні і, у принципі, не суперечать один одному. Зокрема , відкладений доход негайно визнавався б як прибуток, якби підприємство було зобов'язане (за законом чи відповідно до прийнятих принципів бухгалтерського обліку) вести облік по поточних (ринкових) цінах і відображати зміни в активах і пасивах через рахунки фінансових результатів.

Однак такий порядок відсутній з ряду причин, тобто в обчисленні прибутку домінує бухгалтерський підхід.

По-перше, дотримання економічного підходу досить трудоємке - необхідно робити переоцінки безлічі активів, користатися ринковими цінами.

По-друге, усі переоцінки дуже суб'єктивні, тобто обчислений прибуток у будь-якому випадку буде мати відтінок штучності, нереальності. Прийдеться розраховувати якісь міфічні величини прибутків і збитків, що важко перевірити; усе це створює сприятливий ґрунт для всякого роду зловживань і махінацій.

По-третє, твердження про те, що якщо продати підприємство (актив), то нереалізований доход перетвориться в прибуток, дуже умовно, оскільки не можна безперечно стверджувати, що фактичний продаж може бути здійснений саме по тих цінах, що використовувалися в розрахунках.

По-четверте, будь-яке підприємство має нематеріальний актив, що неможливо оцінити інакше, ніж у результаті фактичного продажу підприємства як єдиного майнового комплексу. Цей актив - гудвіл. Гудвіл, будучи характеристикою внутрішнього потенціалу компанії як єдиного майнового комплексу, ніколи не відображається в її балансі. Більше того, до моменту продажу компанії цей актив не має вартісної оцінки, а сама ця оцінка, неявно присутня в системі цінностей даної компанії, не тільки впливає на багато параметрів фінансово-господарської діяльності компанії, але і постійно міняється. В окремих випадках величина гудвілу може бути дуже і дуже істотною, тому ігнорування (хоча б і змушене) даної категорії не може не відобразитися на обчисленні прибутку відповідно до економічного підходу.

Можна сформулювати й інші причини, однак, на наш погляд, уже приведені аргументи дають підставу зробити висновок про те, що скористатися системою рівнянь (1.1.1) для обчислення прибутку практично неможливо. Економічний підхід корисний для розуміння сутності прибутку, бухгалтерський - для розуміння логіки і порядку його практичного обчислення.[19, 365]

 

1.2 Види прибутку підприємства, порядок його формування і розподілу.

 

Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства.

Як економічна категорія, прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування з суми доходів підприємства суми пов’язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів:

• від обсягів виробництва і реалізації продукції;
• від ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективності використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства).

Окрім того, формування прибутку підприємств  залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників.

Згідно чинного законодавства  розрізняють обліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства [31].

Податковий прибуток (об’єкт оподаткування) – це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством (згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”), який є об’єктом оподаткування за звітний період. Податковий прибуток (об’єкт оподаткування податку на прибуток) розраховується за формулою:

Оо = Дв – (Вв + А),    (1.2.1)

де Оо – об’єкт оподаткування  податку на прибуток (податковий прибуток), грн;

Дв – скориговані валові доходи підприємства за звітний період, грн;

Вв – скориговані валові витрати  підприємства за звітний період, грн;

А – сума нарахованої за звітний  період амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших  оборотних активів, грн.

Обліковий прибуток – це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у звіті про фінансові результати підприємства за звітний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності у методиках їх обчислення.

Можна виділити такі види облікового прибутку підприємства (див. рисунок 1.1.1)

– валовий прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

– прибуток від операційної діяльності;

– прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

– прибуток від надзвичайних подій;

В процесі розподілу облікового прибутку розраховують прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток та нерозподілений прибуток підприємства.

Рис 1.2.1. Складові облікового прибутку підприємства. 

 

Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) над їх собівартістю. У фінансовому обліку реалізованою вважають продукцію, відвантажену від постачальника до покупця разом з відповідними супроводжуючими документами (накладними, рахунками- фактурами тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) обчислюють вирахуванням з доходу (виторгу) від продажу продукції сум акцизного збору, податку на додану вартість та інших вирахувань (отриманих від страховиків страхових сум, суми наданих підприємством знижок, вартості повернених товарів тощо). Собівартість реалізованої продукції включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі виробничі витрати, загальновиробничі витрати.

Прибуток від операційної  діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (основної діяльності), іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період.

До інших операційних доходів належать доходи від операційної оренди активів, від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

До операційних витрат належать адміністративні витрати (витрати на обслуговування і управління підприємством), витрати на збут, витрати пов’язані з реалізацією продукції) та інші операційні витрати (собівартість реалізованих підприємством виробничих запасів, суми сумнівних (безнадійних) боргів, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані підприємством економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства, окрім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг.

Різниця між іншими операційними доходами і операційними витратами характеризує прибуток підприємства від іншої  операційної діяльності.

Прибуток від звичайної  діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку від операційної діяльності підприємства, його доходу від участі в капіталі, суми інших фінансових доходів та суми інших доходів підприємства і суми втрат підприємства від участі в капіталі, а також його фінансових та інших витрат.

Дохід від участі в  капіталі включає дохід підприємства отриманий від його інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть методом участі у капіталі.

Втрати від участі в капіталі – це сума збитків, спричинених інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюють методом участі у капіталі. Метод участі в капіталі – це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

До інших фінансових доходів підприємства належать доходи отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових інвестицій (крім доходів, які облікуються за методом участі у капіталі). До фінансових витрат підприємства належать витрати на сплату процентів та інших витрат підприємства, пов’язаних із залученням позикового капіталу.

До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають в процесі звичайної діяльності та не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

До інших витрат підприємства належать: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від уцінки фінансових інвенстицій та необоротних активів, інші витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з операційною діяльністю.

Прибуток від надзвичайних подій – це прибуток від подій, що підлягають визначенню надзвичайних у операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій розраховують як різницю між надзвичайними доходами (відшкодування збитків від надзвичайних подій, відшкодування витрат та попередження втрат від надзвичайних подій тощо) та надзвичайними витратами (втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією наслідків таких подій).

Прибуток від звичайної діяльності – визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку, який розраховується згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».

Чистий прибуток підприємства – розраховують як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку та податку з надзвичайного прибутку. Тобто, чистий прибуток – це сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток.

Прибуток нерозподілений – це частина чистого прибутку підприємства, що залишається після його розподілу та використання на інвестиційні потреби, формування внутрішніх цільових грошових фондів чи безпосередньо на фінансування поточних витрат.Порядок формування і розподілу прибутку підприємства подано на рис.1.2.2.

 

 

Рис. 1.2.2. Схема формування і розподілу прибутку підприємства.

Розподіл прибутку підприємства здійснюють у два етапи [31].

Спочатку розподіляють прибуток між  підприємством і державою у формі  сплати податку з прибутку. Слід зазначити що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо – прибуток від надзвичайних подій. Якщо в результаті настання надзвичайних подій в діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати») записують з звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток внаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків – чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Напрямки використання чистого прибутку підприємство, як правило, визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після  його розподілу називають нерозподіленим прибутком. Нерозподілений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму зиписують у бухгалтерському балансі.

В економічній літературі виділяють  поняття балансового прибутку підприємства. Балансовий прибуток – це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності підприємства за звітний період. Суму балансового прибутку раніше записували у бухгалтерському балансі. Однак, після затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» у бухгалтерському балансі підприємства записують суму нерозподіленого прибутку [31].

 

1.3 Аналіз прибутковості

 

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце  за умов ринку посідають показники  ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).