Звіт з виробничої практики на ВАТ "Охтирсільмаш"

 

 

Таким чином, аналізуючи дані отримані з щорічних звітів підприємства, можна сказати, що чисельність робочих на підприємстві з кожним роком зменшується. Це спричинене кризовим становищем на підприємстві, спадом виробництва у зв`язку з нестачею споживачів на дану продукцію, а отже неспроможністю утримувати таку кількість робітників. Крім того, у зв`язку зі скороченням чисельності робочих, кількість відпрацьованих днів та годин одним робочим збільшується. Тобто спостерігається обернена залежність між середньообліковою чисельністю робочих на підприємстві та відпрацьованим часом одним таким робочим. Навантаження на робочих збільшилося, хоча фонд робочого часу зменшується з кожним роком у середньому на 21000 людино-годин. Це, знову ж таки, спричинене скороченням чисельності робочих.

Тривалість робочого дня залишається  незмінною – 8 годин.

Дані, що містяться у таблиці 3.4 були взяті також зі звітів підприємства, а саме, Звіту про використання робочого часу та Звіту про фінансові результати за 2008-2010 роки, а також розраховувалися самостійно за методикою наведеною у вигляді формул.

 
                 Питома вага робочих у загальній чисельності пром.-вироб.

       персоналу ,                                                                     (5)

 

де Ч_р – чисельність робочих у звітному році, чол.;

Ч_п – чисельність промислово-виробничого персоналу у звітному році, чол.

Даний показник характеризує частку, яку складають робочі (працівники, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва) у загальній чисельності працівників підприємства.

 

Середньорічна виробітка одного працюючого (робочого)= ,     (6)

де V - обсяг виробництва продукції, тис.грн;

Ч_р,п – чисельність працюючих (робочих), чол.

Показник середньорічної виробітки показує який обсяг  виробленої продукції за звітній  рік припадає на одного працюючого (робочого).

 

Середньоденна виробітка одного робочого = ,                          (7)

 

де Д – кількість  відпрацьованих днів одним робочим, днів.

Середньоденна виробітка  показує який обсяг виробленої продукції  за день припадає на одного робочого.

 

Середньогодинна виробітка одного робочого = ,                (8)

 

де Г – тривалість робочого дня, годин.

Середньогодинна виробітка  одного робочого показує який обсяг  виробленої продукції за годину припадає на одного робочого.

 

 

Таблиця 4

 

Аналіз продуктивності праці на підприємстві

 

№ п/п	Показник	2008	2009	2010	Відхилення 2009-2008	Відхилення 2010-2009
1	Обсяг виробництва продукції, тис.грн	1549	1128,1	832,3	-420,9	-295,8
2	Середньооблікова чисельність: промислово-виробничого  персоналу робочих	74 50	68 43	61 39	-6 -7	-7 -4
3	Питома вага робочих  у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %	67,57	63,23	63,93	-4,34	0,7
4	Відпрацьовано днів одним  робочим за рік	229	242	250	13	8
5	Сер. тривалість робочого дня, годин	8	8	8	-	-
6	Загальна кількість  відпрацьованого часу: усіма робочими за рік, людино-годин  у т.ч. одним робочим,  людино-годин	91600 1832	83248 1936	78000 2000	-8352 104	-5248 64
7	Середньорічна виробітка, тис.грн: одного працюючого, тис.грн одного робочого, тис.грн	20,93 30,98	16,59 26,23	13,64 21,34	-4,34 -4,75	-2,95 -4,89
8	Середньоденна виробітка  одного робочого, грн	135,28	108,41	85,36	-26,87	-23,05
9	Середньогодинна виробітка  одного робочого, грн	16,91	13,55	10,67	-3,36	-2,88

 

 

Аналізуючи дані, що наведені у таблиці 4 можна сказати, що питома вага робочих у 2009-2010 роках знизилася у порівнянні з 2008 роком та у 2010 році складає 63,93%.

Загальна кількість відпрацьованого  часу зменшилася як у 2009 у порівнянні з 2008, так і в 2010  порівнянні з 2009 роком. Що стосується відпрацьованого часу одним робочим, то цей показник з кожним роком збільшується. Аналізуючи виробітку працівників та робочих окремо, то вона з кожним роком зменшується у зв`язку зі зменшенням обсягів випуску продукції. Так у 2010 році середньорічна виробітка одного робочого складає 21,34 тис.грн, у 2008 – 30,98 тис.грн; середньоденна виробітка – 85,36 грн, а у 2008 – 135,28 грн; середньогодинна виробітка – 10,67 грн, у 2008 році – 16,91 грн.

Наступним етапом техніко-економічного аналізу є аналіз основних виробничих фондів.

У таблицях 3.5.та 3.6. наведені дані щодо руху та структури основних виробничих фондів за основними групами. Для  аналізу основних фондів підприємства було взято дані за 2008 та 2010 роки, так як саме протягом цих років відбувалися процеси щодо зміни обсягів та структури основних виробничих фондів. Показник наявності основних виробничих фондів на кінець періоду розраховується за формулою [12]:

 

Наявність ОВФ на кін. періоду = Н + П – В,                                         (9)

 

де Н – наявність  основних виробничих фондів на початок  періоду, тис.грн;

П – поступило основних фондів протягом періоду, тис.грн;

В – вибуло основних фондів протягом періоду, тис.грн. 

Аналізуючи дані щодо наявності, руху та структури основних виробничих фондів, можна зазначити наступне, на підприємстві існують такі групи основних виробничих фондів: будівлі і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, інші основні засоби.

Щодо структури основних засобів, то найбільшу частку у загальному обсязі основних виробничих фондів займають будівлі та споруди, далі машини та обладнання. Щодо руху основних фондів, то у 2008 році було придбано транспортні засоби та інструменти, прилади та інвентар. А вибували основні виробничі фонди за усіма вищенаведеними статтями, що спричинило зменшення обсягу основних виробничих фондів.

Таблиця 5

 

Наявність, рух і структура  основних виробничих фондів підприємства за 2008 рік

 

Група основних фондів	Наявність на  початок  періоду		Поступило		Вибуло		Наявність на кінець періоду
	тис.грн	питома вага, %	тис.грн	питома  вага, %	тис.грн	питома  вага, %	тис.грн	Питома вага, %
1. Будівлі і споруди	12673,4	73,37	-	-	269,9	1,6	12403,5	73,15
2. Машини та обладнання	4238	24,53	-	-	53,9	0,3	4184,1	24,68
3. Транспортні засоби	97,2	0,56	12,7	0,07	3,7	0,02	106,2	0,63
4. Інструменти, прилади та інвентар	236,2	1,37	14,3	0,08	11,3	0,06	239,2	1,41
5. Інші основні засоби	29,2	0,17	-	-	6,8	0,04	22,4	0,13

 

 

Аналізуючи основні  виробничі фонди 2010 року, видно, що їх структура не змінилася у порівнянні з 2008 роком. Щодо руху основних виробничих фондів, то протягом 2010 року основні фонди не поступали.

Крім того протягом 2010 року вибули основні фонди за такими статтями: будівлі і споруди, машини та обладнання.

 

Таблиця 6

 

Наявність рух і структура  основних виробничих фондів підприємства

за 2010 рік

 

Група основних  фондів	Наявність на  початок періоду		Поступило		Вибуло		Наявність на кінець періоду
	тис.грн	питома вага, %	тис.грн	питома  вага, %	тис.грн	питома  вага, %	тис.грн	Питома вага, %
1. Будівлі і споруди	12403,5	73,15	-	-	1043,6	6,1	11359,9	76,1
2. Машини та обладнання	4184,1	24,68	-	-	984,7	5,81	3199,4	21,43
3. Транспортні засоби	106,2	0,63	-	-	-	-	106,2	0,71
4. Інструменти, прилади та інвентар	239,2	1,41	-	-	-	-	239,2	1,6
5. Інші основні засоби	22,4	0,13	-	-	-	-	22,4	0,15

 

 

 Загалом, обсяг  основних виробничих фондів зменшився протягом 2008 та 2010 років. Це може бути зумовлене продажем частини фондів, списанням морально і матеріально застарілого устаткування та його зносом.

Для оцінки руху основних засобів застосовуємо коефіцієнти  оновлення, вибуття та приросту. Для  аналізу технічного стану основних виробничих фондів підприємства використовуються коефіцієнти зносу та придатності [12]. Методика розрахунку вищезазначених коефіцієнтів представлена нижче у вигляді формул.

 

                                         К_{оновлення}= ,                                    (10)

 

де К_{оновлення} – коефіцієнт оновлення;

ОВФ_в – вартість введених основних виробничих фондів, тис.грн;

ОВФ_{кін.року} – вартість основних виробничих фондів на кінець року, тис.грн.

Коефіцієнт оновлення  характеризує ступінь переоснащення  основних фондів підприємства та показує  частку нововведених основних фондів у загальному їх обсязі.

 

                                          К_{вибуття}= ,                                      (11)

 

де К_{вибуття} – коефіцієнт вибуття;

ОВФ_виб – вартість основних фондів, що вибули, тис.грн;

ОВФ_{поч.року} – вартість основних виробничих фондів на початок року, тис.грн.

Коефіцієнт вибуття  показує частку основних фондів, що вибули в загальному обсязі основних виробничих фондів.

 

                                          К_{приросту}=                             (12)

 

Коефіцієнт приросту характеризує частку збільшення обсягів основних виробничих фондів.

 

                                              К_зносу= ,                                    (13)

 

де З – сума зносу основних фондів, тис.грн;

ОВФ_{п.вартість} – первісна вартість основних виробничих фондів, тис.грн.

Даний коефіцієнт показує  ступінь зношеності основних фондів.

 

                                              К_{придатності}=1 – К_зносу,                                 (14)

 

де К_{придатності} – коефіцієнт придатності.

Цей показник є протилежним  до коефіцієнту зносу та показує  ступінь придатності основних виробничих фондів.

Результати розрахунку даних коефіцієнтів та їх відхилень наведені у таблиці 7.

 Аналізуючи розраховані коефіцієнти та їх динаміку можна зазначити наступне: коефіцієнт оновлення за 2008 рік є досить низьким (0,0016), а за 2010 рік цей показник взагалі відсутній у зв`язку з відсутністю придбань основних фондів у цьому році.

 

Таблиця 7.

 

Дані щодо руху та технічного стану основних засобів підприємства

 

Показник	2008	2010	Відхилення 2010-2008
1. Коефіцієнт оновлення	0,0016	-	-0,0016
2. Коефіцієнт вибуття	0,02	0,12	0,1
3 Коефіцієнт приросту	-0,019	-0,136	-0,117
4. Коефіцієнт зносу	0,885	0,899	0,014
5. Коефіцієнт придатності	0,115	0,101	-0,014

 

 

Це спричинило негативну  динаміку даного коефіцієнта. Головним чином така ситуація спричинена відсутністю коштів на проведення техніко-технологічного переозброєння підприємства.

За досліджуваний період мало місце вибуття основних засобів. Крім того коефіцієнт вибуття має позитивну динаміку, тобто у 2010 році він збільшився в порівнянні з 2008 роком, що говорить про збільшення у 2010 році об`ємів вибуття основних виробничих фондів. Також таке збільшення призводить до негативної динаміки коефіцієнта приросту. Крім того даний показник розрахований з від`ємним знаком за 2 роки, що говорить про перевищення вартості основних фондів, що вибувають над вартість основних фондів, що поступають. Даний показник говорить про зменшення об`єму основних виробничих фондів.

Дані розрахунків показують  значну зношеність основних засобів  і  позитивну динаміку коефіцієнта зносу протягом досліджуваного періоду, в той же час  коефіцієнт придатності має зворотну тенденцію. Так, за досліджуваний період коефіцієнт зносу зріс з 0,885 до 0,899, а коефіцієнт придатності відповідно знизився з 0,115 до 0,101.

Причинами такого досить високого рівня зносу є наявність  на підприємстві досить старого обладнання, яке досить тривалий час не оновлювалось. Тому тут має місце як фізичний знос так і моральний.

Крім того слід зазначити, що достатній вплив на значення цих  коефіцієнтів дає те, що більше 70-ти відсотків у структурі основних фондів займають будівлі та споруди, а термін їх служби, як правило, перевищує 20 років.

Для аналізу ефективності використання основних виробничих фондів слід звернути увагу на такі показники  як фондорентабельність та фондовіддача [12]. У таблиці 8 наведені основні дані для аналізу ефективності використання основних фондів. Методика розрахунку показників, що показані в таблиці наведена нижче у вигляді формул.

 

                      Фондорентабельність= ,                          (15)

 

де ЧП – чистий прибуток підприємства за звітній період, тис.грн;

ОПФ_ср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис.грн.

Фондорентабельність показує частку прибутку, отриманого  підприємством на одну гривню вкладених основних фондів.

 

                                    Фондовіддача=                              (16)

 

Фондовіддача є узагальнюючим показником ефективності використання основних засобів. Цей коефіцієнт показує, яка сума виробленого обсягу продукції приходиться на 1 грн вартості основних виробничих фондів.

 

 Таблиця 8

 

Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів

 підприємства