Звіт з виробничої практики на ВАТ "Охтирсільмаш"

ВСТУП

 

 

Для освітньо-професійної підготовки, набуття базових професійних вмінь та навичок студент повинен проходити практику на базі суб`єктів господарювання, фінансово-кредитних установ, державних організацій. Зокрема, це стосується студентів, які навчаються за спеціальністю «Фінанси і кредит».

Метою виробничої практики є  ознайомлення з організацією фінансової роботи на підприємстві, набуття практичних вмінь проведення техніко-економічного аналізу діяльності підприємства, оцінки його рентабельності, заповнення розрахункових та платіжних документів і обчислення податків.

Крім того, це дозволить  студентам використати свої теоретичні знання з таких предметів, як економіка  підприємства, фінанси підприємства, фінанси, фінансова математика, бюджетна система, місцеві фінанси, фінанси суб`єктів господарювання, податкова система, в реальних ринкових умовах.

Та дозволить закріпити  ці знання практичним їх використанням.

Завданнями практики є ознайомлення з основними напрямками діяльності підприємства, його організаційною структурою, ринками її збуту; збір необхідної інформації для проведення техніко-економічного аналізу; виявлення недоліків у діяльності підприємства на основі розрахованих даних та формулювання висновків.

Даний звіт містить інформацію про Відкрите акціонерне товариство «Охтирсільмаш». А саме, опис основних напрямків діяльності підприємства; перелік продукції, що виготовляє підприємство; інформацію про основних постачальників та основних покупців; техніко-економічний аналіз підприємства; інформацію про форми розрахунків, які використовує підприємство у процесі своєї діяльності; а також інформацію про взаємовідносини підприємства з фінансово-кредитними установами та з бюджетом.

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика ВАТ «Охтирсільмаш»

 

 

Завод «Ливарно-механічний» було засновано в 1932 році з метою виробництва водогінних труб.

В період Великої Вітчизняної  війни (1941-1945) підприємство припинило виробництво основної продукції та почало працювати на оборонну промисловість країни. Після війни у зв`язку з достатньою кількістю підприємств, що виготовляли труби, завод почав спеціалізуватися з виробництва чавунного лиття. Починаючи з 1949 року завод спеціалізуються на випуску товарів не тільки народного споживання, а й на виробництві товарів для сільського господарства.

З 1961 року у зв`язку зі зростаючим об`ємом випуску сільськогосподарської техніки було прийнято рішення про перейменування підприємства в «Завод сільськогосподарського машинобудування».

За весь цей час завод розширює своє виробництво, освоює нові види продукції, зростають темпи виробництва.

У березні 1996 році завод був перетворений у відкрите акціонерне товариство «Охтирсільмаш». Статутний капітал підприємства склав 102 тис.

гривень.

У зв`язку з тим, що з того часу підприємство повинно було само шукати ринки збуту та визначати номенклатуру виробництва, ВАТ «Охтирсільмаш» опинився у кризовому становищі.

Почалися пошуки продукції, яка  користується попитом.

У 1997 році підприємство уклало договір  з Сербією про співпрацю з  випуску пропасних сівалок СПУ-5.6.

З того ж часу було налагоджено  виробництво комбікормових агрегатів  для фермерських господарств, лінії  для рафінованої соняшникової олії. Але тих великих масштабів виробництва, що були раніше акціонерне товариство не мало змоги досягнути.

Вже у 2004 році була порушена справа про банкрутство. Та у 2006 році господарський суд прийняв рішення про проведення санації підприємства. Санація відбувалася шляхом викупу акцій у їх власників.

З 2007 року почали випуск картоплесажалок, картоплекопачів для фермерських господарств.

Але у процесі своєї діяльності акціонерне товариство так і не змогло у достатньому обсязі відновити  своє виробництво, стати платоспроможними та знайти своє місце на вітчизняному ринку.

У 2009 році знову була порушена справа про банкрутство. З цього часу справа акціонерного товариства «Охтирсільмаш» розглядається у судах різних рівнів. На даний час розглядається питання про задоволення вимог всіх кредиторів, а справа про банкрутство розглядається в касаційному суді. За прогнозами економістів підприємство очікує ліквідація.

Але зараз акціонерне товариство все  ще працює та знаходиться за адресою м. Охтирка вул. Шевченка 3.

Статутний капітал акціонерного товариства не змінився з початку його заснування та складає 102 тисячі гривень. Він складається тільки з простих акцій кількістю 2043282 штук номінальною вартістю 5 копійок. Кількість найменувань готової продукції, яку підприємство виробляє щомісяця варіюється від 30 до 70 одиниць. Така нестійка політика у виробництві спричинена, одноразовими замовленнями клієнтів на виробництво продукції, яку підприємство зазвичай не виробляє, а то й зовсім не спеціалізується (наприклад, котел побутовий). Серед продукції, що виробляє акціонерне товариство є й більш стійкі у виробництві, що користуються попитом серед споживачів, а також серійне виробництво, а саме хомут ПА-607, цепне колесо 438142, очищувач 438954, опорна п`ята, картоплекопач, діагональна зв`язка, горизонтальна зв`язка, картоплесажалка, рама площадки, проміжні секції, сіялка, висівний апарат у зборі, відсікаючий пристрій, базовий блок, гвинтова опора СЛ 02.007.00

Головними споживачами продукції, що випускає акціонерне товариство є «Укрлізинг»(м. Київ), «Техноторг» (м. Миколаїв). Інші споживачі це сільськогосподарські підприємства та дрібні фермерські господарства.

Основними конкурентами є німецька фірма «Pullips», канадська «Aruson», французька «Kung», українська «Червона зірка» (м. Кіровоград).

Основними постачальниками  сировини та матеріалів є «Харківська  металобаза №1» та «Харківська металобаза №2».

 

 

 

 

2. Організаційна структура ВАТ «Охтирсільмаш», права та обов’язки

посадових осіб

 

 

Для ВАТ «Охтирсільмаш» притаманна лінійна організаційна  структура (Додаток А). Вищим органом  в цій структурі, не беручи до уваги  загальні збори, є наглядова рада.

Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

До компетенції наглядової ради належить:

1) затвердження положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства;

2) підготовка порядку  денного загальних зборів, прийняття  рішення про дату їх проведення  та про включення пропозицій  до порядку денного, крім скликання  акціонерами позачергових загальних  зборів;

3) прийняття рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій;

4) прийняття рішення про розміщення товариством інших цінних паперів, крім акцій;

5) обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу;

6) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди;

7) обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства;

8) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку встановленого Законом України «Про акціонерні товариства».

9) вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб;

10) визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій [3].

Правління є виконавчим органом акціонерного товариства. Його очолює Голова правління, який обирається наглядовою радою. Він має право діяти від імені акціонерного товариства.

Безпосередньо Голові правління  підзвітні директор збутового відділу, директор відділу постачання, технічний  директор, директор з виробництва, замісник голови правління з фінансів, головний бухгалтер.

Безпосередньо фінансову  роботу на підприємстві виконують підзвітні  особи замісника голови правління  з фінансів, а саме, планово-економічний  відділ.

Згідно з Положення  про планово-економічний відділ, він покликаний вирішувати наступні задачі:

1) формування єдиної  економічної політики підприємства  на основі аналізу стану і  тенденцій розвитку галузі;

2) економічне планування  й аналіз економічного стану  підприємства;

3) формування цінової політики підприємства.

Формування єдиної економічної  політики підприємства планово-економічний  відділ здійснює шляхом виконання наступних  функцій:

1) удосконалення концепції  планування витрат на здійснення  діяльності підприємства, інвестиційні програми;

2) формування і визначення  економічної стратегії розвитку  підприємства з метою адаптації його господарської діяльності і системи керування у змінних умовах ринку, зовнішніх і внутрішніх економічних умовах;

3) керівництво підготовкою  проектів поточних планів підрозділами підприємства з усіх видів діяльності відповідно до замовлень контрагентів і укладеними угодами;

4) виявлення збиткової  продукції, розробка заходів щодо  зняття її з виробництва;

5) комплексний аналіз  усіх видів діяльності підприємства;

6) організація і координація  досліджень для визначення умов  підвищення конкурентоздатності продукції, що випускається, і розробка відповідних заходів на основі отриманих результатів;

7) підготовка пропозицій  по конкретних напрямках вивчення  ринку з метою визначення перспектив розвитку підприємства;

8) статистичний облік  по усіх виробничих і техніко-економічних  показниках роботи підприємства, систематизація статистичних матеріалів;

9) підготовка статистичної  звітності у встановлений термін;

10) розробка і доведення до структурних підрозділів підприємства прогнозованих обсягів виробництва продукції згідно з обсягами фінансування;

11) розробка уніфікованої  документації, економічних стандартів, впровадження  засобів механізованої й автоматизованої обробки планової й облікової документації;

12) розробка методик,  рекомендацій, нормативно-інструктивної  документації з питань економіки, оплати праці, цінової політики, удосконалення статистичної звітності;

13) організація обміну  досвідом економічної роботи, проведення семінарів-нарад по підвищенню кваліфікації працівників фінансово-економічних підрозділів підприємства і сторонніх організацій.

Економічне планування та аналіз економічного стану здійснюється шляхом виконання таких функцій:

1) контроль за виконанням  підрозділами підприємства законодавства в області економіки;

2) розробка і підготовка  до затвердження проектів перспективних  і поточних планів економічної діяльності і розвитку підприємства. Керівництво складанням середньострокових і довгострокових комплексних планів виробничої, фінансової і комерційної діяльності (бізнес-планів) підприємства, узгодження їх розділів;

3) планування обсягів  капітальних вкладень і операційних  коштів для централізованої оплати  устаткування й інвентарю на  основі заявок виробничих і технічних підрозділів підприємства;

4) визначення лімітів  капітальних вкладень;

5) розробка заходів  щодо ефективного використання  капітальних вкладень;

6) розробка заходів  щодо підвищення продуктивності  праці, зниження витрат на виробництво  і реалізацію продукції, підвищенню рентабельності виробництва, збільшенню прибутку, усуненню втрат і непродуктивних витрат;

7) підготовка для представлення  в головну бухгалтерію, відділ  організації й оплати праці пропозицій по встановленню (зміні) посадових окладів окремих посад і категорій працівників підприємства;

8) контроль за виконанням  підрозділами підприємства планових  завдань;

9) Організація і методичне  забезпечення розробок програм;

10) підготовка пропозицій, обґрунтувань і розрахунків по  витратах на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських, дослідних робіт і розробок, капітального ремонту будинків і споруджень, доведення планів витрат до фінансового відділу;

11) визначення обсягів  витрат на підвищення кваліфікації  кадрів на основі прогнозів потреби в підготовці кадрів для підприємства;

12) аналіз діючих структур  управління підприємства і підготовка  пропозицій по їхньому подальшому розвитку;

13) розробка методичних  матеріалів по техніко-економічному  плануванню діяльності підрозділів підприємства, розрахунку економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, проведенню організаційно-технічних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоздатної продукції.