Зовнішньоекономічна політика України

   Одним з недоліків приєднання України  до СОТ є несприятливі умови для  вітчизняних товаровиробників, яким потрібний протекціоністський захист з боку уряду. Якщо спостерігається  процес деградації і зубожіння власної економічної системи, надмірна політика лібералізації перетворюється на механізм завоювання вітчизняного ринку високорозвиненими країнами, його підкорення і розкрадання.

   Щоб відповідати умовам вступу до СОТ, Україна  має здійснити реформу зовнішньоторговельного режиму, переглянути норми законодавства щодо заборони і обмеження обсягів експорту та імпорту, дотримання міжнародних вимог до товарів, що ввозяться в Україну, участі в міжнародних економічних санкціях.  

   2.2. ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА

   На  розробку й реалізацію як зовнішньоторговельної, так і зовнішньоекономічної політики істотно впливає структурно-інвестиційна політика держави. Вона стимулює розвиток пріоритетних галузей економіки та виробництва, які можуть стати основою міжнародної спеціалізації країни і визначити її місце в міжнародному поділі праці й світовому господарстві. Активно підвищити експортний потенціал України та здійснити його диференціацію неможливо без поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій у відповідні галузі економіки.

   З 1992 р. в економіку України надійшло 3, 2 млрд дол. прямих іноземних інвестицій (ПІІ), тобто 65дол. на душу населення (рис. 3). 

     
 
 
 
 
 
 

   До 1998 р. обсяги іноземних інвестицій мали тенденцію до зростання. Після економічної кризи 1998 р., яка призвела до погіршення макроекономічних показників і негативно позначилася на стані економіки України в 1999 р., частина іноземних інвесторів втратила довіру до України, а тому обсяги іноземних інвестицій почали суттєво зменшуватися.

   У 1999 р. чистий приріст ПІІ становив лише 437, 2 млн дол., що майже вдвічі (на 41, 5 %) менше, ніж у 1998 р. (табл. 3),

Таблиця 3

   Чистий  приріст ПІІ в економіку України і темпи зростання

   ' Джерела:  Храмов В.О., Бовтрук Ю.А. :Зовнішньоекономічна  політика. –  навчальний посібник. (розділ 9). 

   Рис. 4

   

   Висновок: з даного рисунку ми бачимо, що порівняно з попередніми роками обсяг ПІІ у 1999 р. зменшився майже на половину, у зв`язку з економічною кризою 1998 р. 
 

   Обсяги  інвестування в оновлення основного  капіталу до 1997 р. постійно зменшувалися і в 1997 р. становили одну п'яту рівня 1990 р. У 1998-1999 рр. динаміка інвестицій дещо поліпшилась (табл. 4).

   Таблиця 4

   Обсяг інвестицій в основний капітал (у порівнянних  цінах)

   * Розраховано за даними НБУ (Бюл. НБУ — 1999. — № 12). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 5

   

   Висновок: з рисунку 5 ми бачимо, що обсяги інвестування  з 1990 р. по 1997р. постйно зменшувалися, але в 1998-1999 рр. ситуація дещо покращилася. 

   Прямі іноземні інвестиції в Україну надходять  із 106 країн світу. Найбільші за обсягом  Інвестиції (понад 60 %) в економіку України за період з 1995 по 2000 р. вклали сім країн світу (табл.5).

   Таблиця 5

   Географічна структура ПІІ  в економіку України

   ' Джерела: Храмов В.О., Бовтрук Ю.А.  Зовнішньоекономічна політика. - навчальний  посібник. (розділ 9). 
 
 

   Рис. 6

   

   Висновок: на рисунку 6 ми бачимо, що найбільше ПІІ у 1995р. Україні надала Німеччина, але з кожним роком цей обсяг зменшувався. В загальному найбільший обсяг прямих іноземних інвестицій Україні надала США. 

   Найбільші обсяги ПІІ отримують харчова  промисловість України, внутрішня  торгівля, машинобудування і металообробка, найменші — хімічна, нафтохімічна промисловість і будівництво (табл.6).

     Таблиця 6

   Галузева  структура ПІІ  в економіку України 

   ' Джерела:  Храмов В.О., Бовтрук Ю.А. Зовнішньоекономічна  політика .-  навчальний посібник. (розділ 9). 

   Рис. 7

 
 
 

   Кількість підприємств з іноземними інвестиціями збільшилась з 2123 у 1994 р. до 7362 у 1999 р.Розподіл ПІІ за формами власності наведений на рис. 8.  

                                         

 

     Обсяги ПІІ в економіці України незначні й недостатні порівняно з масштабами виробництва України, наявністю природних ресурсів, місткістю ринку, кваліфікацією робочої сили.

   Інвестиційний клімат в Україні загалом малосприятливий для іноземних інвесторів.

   У 1999 р. річний рівень інфляції досяг 19, 2 %; річна процентна ставка по кредитах за 1998 р. становила 54, 4 %, за 1999 р. — 53, 4 %. Норма прибутку на вкладений капітал  у будівництво заводу в Україні становила 21 % зі строком окупності 11 років, а в Західній Європі — 38, 6 % зі строком окупності 6 років. Обсяг державного зовнішнього боргу України на кінець 1999 р. досяг 12, 4 млрд дол. Така ситуація не створює для України переваг у конкурентній боротьбі з країнами Східної Європії та СНД за інвестиції розвинених країн.

   Незважаючи  на гостру потребу України в капіталах  ПІІ з України (зарубіжні) на 1 січня 2000 р. становили 98, 3 млн дол. (рис 9).

     
 
 
 
 

   Рис. 9 

      

     Одним із пріоритетів зовнішньоекономічної діяльності України є створення вільних економічних зон (ВЕЗ). Верховною Радою України розроблено Програму створення в Україні спеціальних (вільних) економічних зон на 1999-2001 роки. Мета цієї програми — визначити державну стратегію щодо створення ВЕЗ, узгоджену з програмами соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки України. До 2010 р. планується ухвалити Закон України про розвиток прикордонних областей, розробити державну програму створення ВЕЗ.

   В Україні ВЕЗ можуть бути створені на прикордонних територях, зокрема  до Росії, Молдови, Румунії, у курортних  містах Криму, на узбережжі Чорного  та Азовського морів.

   Вигідність  створення ВЕЗ полягає у тому, що ці зони мають спеціальний податковий режим, можуть використовувати інфраструктурну базу суміжної держави, залучати іноземні та вітчизняні інвестиції, розв'язувати проблеми повернення вивезених за кордон капіталів, підвищувати рівень життя населення цих зон, внутрішній ринок насичується товарами широкого вжитку, створюється ефективна система зайнятості робочої сили тощо.