Зовнішній борг України та його структура

Підвищення економічної активності та відновлення обсягів зовнішньої торгівлі зумовило зростання обсягів заборгованості суб’єктів господарювання за торговими кредитами, яка зросла на 2.8 млрд. дол. США та станом на кінець року становила 13.8 млрд. дол. США (майже чверть від загального боргу інших секторів).

В цілому за рік прострочена заборгованість інших секторів збільшилась на 1.7 млрд. дол. США та становила 4.6 млрд. дол. США, її частка у заборгованості інших секторів збільшилася з 6.0% до 8.2%.

У результаті більш швидкого накопичення короткострокових зобов’язань за торговими кредитами та простроченою заборгованістю частка короткострокового боргу у загальному обсязі боргу інших секторів зросла з 29.5% до 33.5%, що зображено на графіку

 

Зовнішній борг підприємств з державною часткою власності понад 50% за 2010 рік зріс на 0.7 млрд. дол. США до 6.5 млрд. дол. США (11.4% від обсягу боргу інших секторів)[19].

Таким чином на кінець 2010 року частка зобов’язань інших секторів економіки України, включно з кредитами від прямого інвестора, збільшилась з 46.9% до 48.3% валового обсягу зовнішнього боргу. Частка боргу секторів

державного управління та органів грошово-кредитного регулювання протягом року зросла з 23.2% до 27.7%, натомість частка боргу банківського сектору у валовому обсязі зовнішнього боргу скоротилась з 29.8% до 24%.

Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення1 на кінець 2010 року становив 47.3 млрд. дол. США (40.3% від загального обсягу валового зовнішнього боргу України).

У структурі валового зовнішнього боргу за початковим строком погашення переважають довгострокові зобов’язання (78.2% від обсягу боргу), водночас частка короткострокового боргу протягом року зросла з 18.4% до 21.8.%.

Основною валютою зовнішніх запозичень на кінець 2010 року залишається долар США (70.4%), зобов’язання в євро становлять 10.7%. Питома вага зобов’язань у СПЗ за 2010 рік зросла з 12.6 до 13.9%[19]. Частка зовнішньої заборгованості в національній валюті залишається незначною – 2.3%, хоча вона й збільшилась порівняно з початком року на 1.4 в.п.

Валютну структуру державного боргу станом на 30.09.2010 р. на-

ведено в табл. 1.[19].

Табл. 1. Державний борг України у розрізі  валют погашення

 

За 2010 рік зовнішній борг, що підлягає сплаті протягом наступних чотирьох кварталів, зріс на 8.5 млрд. дол. США (після істотного скорочення протягом кризового 2009 року). Найбільший внесок у це зростання був забезпечений сектором державного управління (4.1 млрд. дол. США) внаслідок залучення 2 млрд. дол. США від ВТБ та активної купівлі нерезидентами внутрішніх облігацій уряду (що класифікуються як короткострокові за залишковим терміном погашення інструменти через свою спекулятивну природу)(див діаграму)[19].

 

Короткостроковий зовнішній борг за залишковим терміном погашення інших секторів зріс відповідно на 2.6 млрд. дол. США до 26.9 млрд. дол. США. Головними інструментами накопичення боргу продовжують виступати торгові кредити та прострочена заборгованість.

Незважаючи на скорочення загального обсягу боргу банківського сектору, обсяги виплат протягом наступних чотирьох кварталів за рік зросли на 2.2 млрд. дол. США. Це насамперед пов’язано з тим, що значна частка довгострокових кредитів банків має бути погашена в 2011 році – 7.4 млрд. дол. США, тоді як у 2010 році – лише 4.8 млрд. дол. США.

Приріст короткострокового боргу за залишковим терміном погашення відбувався на фоні відповідного нарощування резервних активів.(зображено на графіку)[19]. Тому рівень покриття резервами короткострокового боргу за залишковим терміном погашення за рік навіть підвищився до 73% (від 68% на початку року).

 

Розділ 3. Боргова стратегія  України: проблеми і механізми оптимізації  державного зовнішнього боргу.

Державний борг є органічною складовою  фінансових систем переважної більшості  країн світу, дієвим інститутом у  механізмі макроекономічного регулювання  та інструментом реалізації економічної  стратегії держави. В Україні  за роки її незалежності формування боргу  відбувалося значною мірою під  впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. Таке фінансування відбувалося, як правило за допомогою  зовнішніх позик. Такі тенденції  спостерігаються і на сьогодні.

У сучасних умовах глобалізації та бурхливого розвитку соціально-економічних явищ спостерігається значна інтеграція економіки України. Ці процеси безумовно спричинюють поширення кредитних відносин, наслідком яких є існування зовнішнього державного боргу. Тож ця тема потребує детального аналізу.

В Україні можна виділити такі причини  активних змін у динаміці державного боргу:

- випуск облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків та для поповнення Стабілізаційного фонду;

-отримання  траншів позики МВФ;

-зміна валютного  співвідношення динаміки зовнішнього  боргу;

- збільшення витрат споживчого характеру та ін.

Отримання позитивних ефектів залежить від:

- співвідношення  між імпортом і експортом капіталу;

- форм залучення  іноземного капіталу;

- напрямів  використання запозичених коштів;

- збалансованості потоків капіталу  з основними складовими економічного  механізму та фінансово-кредитної  системи держави [2, 15].

Отже, нарощування валового зовнішнього  боргу супроводжується значними фінансовими ризиками. Так, зовнішня заборгованість приватного сектору  економіки, зокрема комерційних  банків, стала каталізатором фінансово-економічної  кризи, яка охопила Україну восени 2008 року. Сподіваючись на постійне рефінансування залучених кредитів, корпорації і  банки нагромадили величезну  суму зовнішніх боргів. Після припинення зарубіжного рефінансування, вони опинилися  в складній ситуації при необхідності погашення всієї суми боргу одночасно. Оскільки зовнішні кредити практично  повністю деноміновані в іноземних  валютах, здебільшого в доларах  США, необхідність погашати зовнішні кредити  призвела до різкого підвищення попиту на іноземну валюту, обвалу курсу гривні та остаточної розбалансованості фінансових ринків.

Державний борг України сформувався  протягом короткого проміжку часу. Останнім часом запозичення уряду  керувалося, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу.

За даними Міністерство фінансів, показник відношення державного боргу  до ВВП України є відносно невисоким  порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись  на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені. Цей показник відповідає рівню середини 2002 року. Окрім того, показник співвідношення державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться  на безпечному рівні.[18]

Основний  приріст державного боргу в 2009 році відбувся за рахунок отримання трьох  траншів кредиту МВФ на загальну суму 10,6 млрд. доларів, а також через  активні запозичення уряду на внутрішньому ринку. За минулий рік  обсяг ОВДП в обігу виріс на 42 млрд. грн (5,2 млрд. дол.) - до 71 млрд. грн. (8,87 млрд. дол.). Варто зазначити, що частина  залучених коштів - 39,6 млрд. грн (4,5 млрд. дол.) - пішла на погашення старих боргів [20].

Стосовно виплат по зовнішніх боргах у цьому році склалася дещо краща  ситуація: "Протягом 2010 року погашення  суверенних єврооблігацій не передбачалося, за винятком грудневої виплати приблизно на 600 млн. доларів. З урахуванням інших платежів загальні виплати за зовнішнім боргом у 2010 році не перевищили 1,5 млрд. доларів", - говорять аналітики компанії Ренесанс Капітал. [21]

У 2011 році уряду доведеться виділити на ці потреби близько 2 млрд. доларів. А от наступні три роки стануть  для України дуже напруженими - з 2012 по 2014 рік Міністерству фінансів доведеться заплатити за зовнішніми боргами - 15,7 млрд. доларів. [18]

Пік платежів припадає на 2013 рік - 7,6 млрд. доларів. Збільшення платежів викликано  тим, що з 2012 року Україна повинна  розпочати активні виплати по кредиту МВФ: за три роки потрібно повернути МВФ понад 11,6 млрд. Для  того, щоб виплатити таку суму, не вдаючись до нових запозичень, українському керівництву необхідно буде серйозно скоротити витрати і протягом декількох років приймати профіцитний  або хоча б бездефіцитний бюджет.

Проте, на думку експертів, така перспектива  є малоймовірною. "Якщо Україна  продемонструє, що дотримується умов, прописаних у меморандумі з МВФ, і проводить реформи, то можливість реструктуризації та пролонгації цих  кредитів досить висока", - вважає директор Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський [4].

В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема:

- обмін боргових зобов'язань  держави на акції підприємств,  які перебувають у державній  власності;

В цьому контексті конверсія  зовнішньої заборгованості в іноземній  валюті у внутрішні боргові зобов’язання також має певні специфічні риси і могла б більш активно  використовуватися в Україні. Дана процедура дає можливість іноземним банкам-кредиторам обміняти боргові зобов’язання країни-боржника на акції її промислових корпорацій чи внутрішні боргові зобов’язання. В обох випадках іноземний кредитор отримує частку в капіталі даної країни. Але при значному борговому тягарі спосіб фінансування дефіциту балансу за поточними операціями шляхом нових іноземних позик є більш небезпечним, аніж корекція балансу руху капіталу (а саме – продаж частини активів іноземцям). Отже, шляхом обміну боргу на акціонерний капітал (своп) можна скоротити дефіцит балансу поточних операцій, не вдаючись до нових позик і збільшення боргового тягаря. Кроки до капіталізації частини боргу можна здійснити, запропонувавши іноземним банкам–кредиторам власність в Україні. З цією метою доцільно створювати спеціальні інвестиційні фонди, в активи яких передавати відповідні державі підприємства, об’єкти нерухомості, пакети акцій приватизованих підприємств, а пакети акцій самих інвестиційних фондів надати банкам-кредиторам на покриття боргу. На акції інвестиційних фондів банки мали б гарантований дохід від господарської експлуатації належної фондам власності. Банки могли б також перепродавати ці акції іншим банкам або ж інвесторам, тобто акції фондів могли б обертатися на міжнародному фінансовому ринку.

- використання запозичених коштів  для фінансування збільшення  виробничих потужностей;

Сьогодні ризики, пов’язані із залежністю України від коливань притоку і відтоку міжнародного капіталу, зводяться до таких, що підвищують залежність країни від зовнішнього  фінансування та таких, що впливають  на внутрішню фінансову стабільність. А тому зовнішні приватні потоки капіталу є нестабільним ресурсом для фінансування економіки країни і не можуть розглядатися як надійне джерело фінансування як платіжного балансу, так і економічного розвитку в країні. Для України, характерними рисами якої є нерозвиненість фінансових ринків, недостатній рівень внутрішніх заощаджень і низька швидкість накопичення  капіталу, залучення зовнішніх фінансових ресурсів є вкрай актуальним. Для фінансування економічного розвитку необхідні довгострокові фінансові ресурси, а не короткострокові вкладення чи спекулятивні портфельні трансферти, оскільки останні не можуть бути використані для фінансування довгострокових інвестиційних проектів.

- збільшення власних доходів  держави;

- збільшення норми інвестування;

- реструктуризація зовнішньої  заборгованості та ін. [1, 20].

Для розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості в довгостроковому  періоді необхідне “оздоровлення” самої економіки, оскільки без забезпечення динамізму її розвитку і реальної, відчутної ефективності фінансова  стабільність в країні буде короткочасною  і відносною, незалежно від того, які прогресивні фінансові заходи використовуються для її підтримки. Більше того, швидка ліквідація зовнішнього  боргу, непідкріплена реальними  кроками в напрямі стабілізації самої економіки, її всебічної структурної  перебудови, лише ускладнить ситуацію та проблеми, які необхідно розв’язувати.

До того ж, бажано, щоб питома частка довготермінового офіційного державного боргу не перевищувала 30-35%, а перевага надавалася акумулюванню ресурсів із приватних джерел у формі прямих іноземних інвестицій і приватних  іноземних кредитів, не гарантованих урядом. При цьому, позиція офіційних кредиторів не має вирішального впливу на переваги і пріоритети приватного інвестора, адже перспективи отримання іноземного капіталу із приватних джерел прямо пов’язані із кредитним рейтингом держави та рейтингом підприємницького ризику країни.

Поступова оптимізація процесу  формування, обслуговування та погашення  зовнішнього боргу може бути досягнута  шляхом запровадження дієвого контролінгу  державного боргу та застосування інструментів активного управління ним (операції своп, викуп боргу, списання тощо). Основна мета активного управління боргом полягає у зменшенні сукупних платежів з обслуговування та погашення боргу в цілому або в певних періодах та запобігання випадкам оголошення країни неплатоспроможною.

Удосконалення організаційних засад  управління державним зовнішнім  боргом України пропонується здійснювати  за такими основними напрямами:

1. Створення потужного підрозділу (у складі Міністерства фінансів України), який би забезпечив виконання всього комплексу завдань, пов’язаних із управлінням державним боргом.
2. Удосконалення нормативного та методичного забезпечення процесу управління державним боргом та створення умов повної прозорості відносин України з кредиторами.

У першому випадку мова йде про  створення підрозділу, який, з одного боку, повинен здійснювати комплексний контролінг державного боргу, а з іншого - забезпечувати практичне застосування широкого спектру інструментів активного управління боргом. Для вирішення проблеми забезпечення повної прозорості фінансових відносин, які виникають у зв’язку із здійсненням державних запозичень,

Одним із важливих інструментів активного  управління боргом виступає його реструктуризація, основною метою якої є зменшення  пікового навантаження платежів з обслуговування та погашення боргу, які припадають на певний період. При виборі тих чи інших схем реструктуризації боргу слід обов’язково здійснювати імітаційне моделювання наслідків їх реалізації для макроекономічних параметрів країни, а також відносин України з кредиторами.