Завдання,функцii та ризик в управлiннi iнновацiйним проектом

        Різноманіття можливих цілей і завдань науково-технічного розвитку визначає і розмаїтість видів інноваційних проектів. Загальноприйнятої класифікації їх не існує. Доцільно класифікувати інноваційні проекти за такими ознаками, як період реалізації проекту, характер цілей проекту, вид потреби, що задовольняється, тип інновацій і рівень прийнятих рішень.Для того щоб реалізувати будь-який інноваційний проект, необхідно скласти бізнес-план. У ньому обґрунтовуються все, майбутні аспекти діяльності, аналізуються можливі проблеми, які можуть виникнути. Актуальність бізнес-плану залежить від особливостей інноваційних проектів.

     Успіх інноваційного проекту залежить від ефективної взаємодії менеджерів та спеціалістів проекту.

        Управління інноваційним проектом не відбувається поза зв'язком зі стратегією фірми. Воно має бути саме вбудовано в стратегію фірми. Однак при цьому можуть виникати проблеми різного роду.

        При виборі структури управління проектом необхідно забезпечити оперативність у прийнятті рішень і на цій основі домогтися ефективності інновацій, повинна бути забезпечена раціоналізація структури управління, ефективне використання фахівців в рамках обраної структури проекту.

        Одним із найважливіших аспектів розробки інноваційного проекту є визначення обсягу коштів для його реалізації і оптимізація джерел і термінів їх надходження, від чого значною мірою залежить швидкість виведення нового товару на ринок, а отже -- його комерційний успіх.План фінансування проекту повинен враховувати: ризик нежиттєздатність проекту; податковий ризик; ризик незавершення проекту.   Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може й винна обчислюватись в одній із двох форм: народногосподарській (загальний ефект за умовами використання нововведень) й внутрішньогосподарський (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником й споживачем технічних новин чи нововведень).

     Народногосподарський  економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів  за місцем застосування технічних нововведень  й всіх витрат на розробку, виробництво  й споживання, він віддзеркалює ефективність тієї чи іншої групи технічних  нововведень я позиції їхні впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

     Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях  відтворювального циклу " наука —  виробництво - експлуатація (споживання) , дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин й нововведень із огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів й підприємств-споживачів.

     З огляду на особливості оцінки ефективності усю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу організаційні нововведення, здійснення які вимагає певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень), другу — тих із них, що не потребують додаткових інвестицій.

        Визначення й оцінка економічної  ефективності організаційних нововведень,  що відносяться до першої групи  (наприклад, організація нових  спеціалізованих чи комбінованих  виробництв, концентрація виробництва  на діючому підприємстві, Яка  спричинює необхідність його розширення, реконструкції чи технічного переозброєння) здійснюються так ж, як й нових технічних рішень. разом із цим слід враховувати одну важливу обставину — у склад поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) й готової продукції при їхні транспортуванні й зберіганні.

        Ефективність безвитратних нових  організаційних рішень (зокрема  запровадження бригадної чи іншої  прогресивної форми організації  й оплати роботи, удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування й фінансування, створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї чи іншої групи безвитратних організаційних рішень.

       Інвестори завжди повинні бути впевнені, що можливі доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованості, забезпечення окупності капіталовкладень.На мікрорівні інноваційному менеджеру основну увагу слід приділити комерційної ефективності проекту, яка визначається як відношення фінансових витрат та результатів

     Слід  зазначити, що будь-які стратегічні  кроки організації мають інноваційний характер, оскільки вони так чи інакше грунтуються на нововведеннях в  економічній, виробничій, збутовій чи управлінській сферах. Наприклад, одна з характерних для ринкового  господарювання стратегій — продуктова — спрямована на розвиток нових видів продукції та технологій, сфер і методів збуту, тобто базується виключно на інноваціях. Це стосується й інших типів стратегій. Так, стратегія розвитку організації передбачає забезпечення сталих темпів її зростання та функціонування в перспективі і ґрунтується на використанні науково-технічних досягнень у сфері техніки, організації, технології, управлінні, тобто на комплексі інновацій.

     Проте з метою планування інноваційних процесів доцільно стратегії інновацій розглядати окремо. Стратегія нововведень (інноваційна політика) передбачає об'єднання цілей технічної політики та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції, послуг. У цьому розумінні стратегічне управління інноваціями орієнтується на досягнення майбутніх результатів безпосередньо через інноваційний процес.

     За  своїм змістом інноваційна стратегія  враховує основні базисні процеси  в організації і в її зовнішньому  середовищі, можливості зростання інноваційного потенціалу організації.

     Саме  інноваційні стратегії є основою  сучасного інноваційного менеджменту  в умовах постійних змін навколишнього  середовища.

     Кризова ситуація в інноваційній сфері української  економіки зумовлена насамперед відсутністю інноваційної стратегії в управління інноваційною діяльністю. На думку дослідників ,головною метою інноваційної стратегії в нашій державі є запобігання розпаду науково-інноваційної сфери і створення передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних і технологічних інновацій у всіх сферах господарської діяльності, забезпечення структурно-технологічної передумови як на рівні підприємств, так і економіки в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Перелiк  використаної літератури:

     1. Інноваційний менеджмент / За. ред. С.Д. Ильенковой. - М.: ЮНИТИ, 2004р.

     2. Гриньов В.Ф. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2001р.

     3. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний  менеджмент: Підручник. - М.: ЗАТ «Бізнес-школа», 2006р.

     4. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ, 2003р.

     5. Інновації: теорія, механізм розробки  та комерціалізації: Антонюк Л.Л., Савчук В.С. - КНЕУ, 2003р.

     6. Краснокутська Н.В. Інноваційний  менеджмент: Навчальний посібник. - КНЕУ, 2003р.

     7. Федоренко В.Г. Інвестування. - К.: Науковий світ, 2002р.

     8.     Стадник В.В. Інноваційний менеджмент / В.В. Стадник,  М.А.Йохна. - К.: Академвидав, 2006. - 464 с.

     9. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик  О.І. Потенціал підприємства: формування  та оцінка: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 316с.

     10. Краснокутська Н.В. Інноваційний  менеджмент: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 5004с.

     11. Герасимчук В.Г. Розвиток Підприємства: Діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995р. - 167с.

     12. Иванов Н.И., Левина Е.В., Михальская  В.А. Производственный потенциал: обновление и исправление. - К.: Наукова думка, 1989г. - 254с.

     13. Закон України «Про Інноваційну діяльність» Відомості ВРУ. – 2002. – №36.

     14. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 p. №3687-ХІІ. Ред. від 01.06.2000 р. (зі змінами та доповненнями) ОВУ. -2000. – №26.

           15. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991 р. №1201-III (зі змінами та доповненнями).

     16. Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» №916-XIV від 13 липня 1999 р.

     17. Офіційний сайт Держкомстату України http://www.ukrstat.gov.ua/

     18. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та розвитку http://www.in.gov.ua/

     19. Гоптаренко, Ю. Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі в Україні. Юстініан. – 2004. – №6. 
 
 
 
 

Донецький Національний технічний університет

Кафедра зовнішньоекономічної діяльності  підприємства 
 

КУРСОВА РОБОТА

по дисципліні "Економіка підприємства"

на тему:___________________________________________________________     __________________________________________________________________ 

Студента(ки)  _________________________________________

Спеціальність ________________________________________ 

Курс ___________  семестр_____________  група  _________ 

Керівник   ______________________________________________________

                                        (Вчений ступінь, звання, посада, П.І.Б.) 

Допущена (Не допущена)  до захисту “_____”________________ 200_ р.

                          Викладач  __________________

     ^підпис

Захищена  з оцінкою _____________“_____”________________ 200_р.

                         Викладач  __________________

     ^підпис 
 

200_