Залізничний транспорт України

    Відповідно  до цього на Україні виникло три  основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого  поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район Донбасу  і Кривого Рогу, в районі яких виникали Донецька і Катерининська (Сталінська) залізниці; для зв'язку центра з морем і з промисловими районами України будувалась мережа Південних залізниць.

    Після будівництва лінії Курськ - Харків -- Азовська почали будувати залізниці  спеціально для вивозу вугілля з  Донбасу. Першою такою залізницею була магістраль Костянтинівка – Єленовка, яка стала до ладу у 1872 р. Вона й послужила початком розвитку мережі майбутніх Донецьких залізниць.

    У 1884 р. стала до ладу Катерининська (Сталінська) залізниця, побудована для вивозу продукції  промисловості Кривого Рогу. Першою була лінія Ніжнєдніпровськ – Долинська. У 1904-1906 рр.. була побудована так звана Друга Катерининська залізниця (яка об'єдналася потім з Першою) по напряму Долгінцево-Волноваха.

    Оскільки  залізниці України були побудовані у великих промислових і сільськогосподарських  районах, вони за довжиною та обсягом  роботи стали найбільшими серед  залізниць Росії.

    Залізниці України в результаті громадянської  війни зазнали великих збитків. Було зруйновано багато мостів, колій, станцій, засобів зв'язку (серед них  такі великі споруди, як два київські мости, черкаський, кременчуцький, дніпропетровський, миколаївський та інші, значна частина  Південно-Західної залізниці, лінія  Горлівка - Очеретине, друга колія лінії Попасн – Мікітівка).

    У 1921 р. Почалася відбудова залізниць  України, але їх робота порівняно  з довоєннім рівнем залишилась все  ж низькою. На кінець 1921 р.. Перевезення  вантажів ще не перевищувала 1/7 вантажообороту 1913 р. Були відбудовані всі постійні споруди, і рух було відкрито майже  на всіх лініях. З 1922 р. почали впорядковувати зруйноване лінійне господарство.

    Почалося  будівництво нових ліній на Україні. Була побудована лінія Херсон – Апостолово, добудовувалось залізниці, закладанні за часів царату, Дніпропетровськ – Апостолово, Прилуки – Новобіліця, Новобіліця – Цвєтково, Чернігів - Овруч, загальною довжиною 700 км.

    У 1935 р. в країні було досягнуто рекордне для того часу вантаження 76 тис.. вагонів  на добу проти 58 тис.. вагонів у 1934 р.

    У 1935 р. вперше було виконано план перевозом (на залізницях план був виконаний  на 107,6 %).

    У роки другої і третьої п'ятирічок транспорт республіки разом з  залізницями всієї країни продовжував  поповнюватися найновішими паровозами і вагонами, з'явилися тепловози і електровози. На залізницях України широко впроваджувалась автоблокіровка, автоматичне зчеплення вагонів, автоматичне гальмування поїздів. Загальна довжина мережі залізниць України збільшилась до 14,8 тис.. км, а після возз'єднання з Західною Україною - до 19,7 тис.. км, що становило 17,1% мережі залізниць всього Радянського Союзу.

    За  час війни залізничний транспорт  України був дуже пошкоджений. Гітлерівці підірвали і знищили всі мости, системи водопостачання, вокзали, паровозні і вагонні депо. Зовсім зруйновані були Паротяг-і вагоноремонтні заводи. Відступаючи, фашисти повністю зруйнували до 50% залізничних колій України, а решту дуже пошкодили. Великих збитків було задано рухомому складу, який був або знищений, або вивезений фашистами.

    Відбудова залізниць України почалася ще в  ході боїв за звільнення.

    Великі  завдання постали перед залізничниками у четвертій п'ятірічці.

    Вже в 1948 р.. залізниці країни перевершили  довоєнний рівень вантажообігу. Була в основному закінчена відбудова  основних залізничних магістралей, які зв'язують Москву з Донбасом, Донбас з Ленінградом.

    До  кінця п'ятирічки на Україні було здано в експлуатацію 200 нових  вокзалів. Серед них такі великі, як Сталіно, Микитівна, Попасна, Луганськ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Євпаторія, Феодосія, Нікополь, Кременчук, Полтава, Чернігів, Севастополь та інші.

    вантаження  на залізницях країни збільшилося за роки п'ятирічки на 43,3%, а продуктивність праці - на 39%.

    Була  побудована лінія Федорівна - Каховка, яка здійснила зв'язок з районом  будівництва Каховської ГЕС і  дала вихід з Донбасу на Дніпро.

    У шостій п'ятирічці перед робітниками  залізниць було поставлено завдання забезпечити дальше зростання перевозом.

    У 1958 р. план перевезення вантажів на залізницях України був виконаний  на 102%. При цьому порівняно з 1957 р.. перевезення вантажів зросли на 8%.

    У 1960 році в Україні з'явився новий  різновид магістрального залізничного транспорту - метрополітен. У Києві  наприкінці 1960 року була здана в  експлуатацію перша черга метро надзвичайно складного інженерного комплексу. Пізніше, 23 серпня 1975 року, на території України почав діяти другий метрополітен - у місті Харкові.

    У 70-их і 80-их роках побудована залізниця  Полтава-Київ-Брест, Курськ-Харків-Ростов, розгорнулося будівництво залізниць  у Донбасі, Наддніпрянщині, Криворіжжі, що сприяло розвиткові промисловості  в цих районах. У 1987 році експлуатаційна довжина залізниць уже складала 22.7 тис.. км. (у 1913 році - 15.6 тис.. км.). Експлуатаційна довжина залізниць СРСР -146.1 тис.. км.

    Україна займала одне з перших місць  по щільності залізничної мережі (37.7 км. на 1000 км2 території). Частина  у  перевозі вантажів залізничним транспортом  країни в 1988 році складала 25.2%, у вантажообігу 12.8%. Частина вантажообігу залізничного транспорту в загальному вантажообігу Української РСР складала 53.3%, пасажирообороту 40.8%. У середньому на 1 км експлуатаційної  довжини залізниці приходилося 22.2 млн. т./км. і 3.2 млн. пасажиро-кілометрів.

    Сучасний  залізничний транспорт на 40% електрифікованій, двох і багатоколійні ділянки складають майже третина експлуатаційної довжини.

 

    3. Сучасний рівень та регіональні особливості розвитку залізничного транспорту України

    Залізничному  транспорту України належить провідна роль у транспортній системі країни. Його питома вага у загальному вантажообігу становить близько 86%, а в паса жирообігу – 45%. В подальшому, враховуючи вимоги ЄС щодо необхідності зменшення шкідливого впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище, питома вага залізничних перевезень буде збільшуватися.

    На  залізничному транспорті працює понад 340 тис. чоловік, що становить близько 2% усього працездатного населення  країни. Основні фонди залізниць  становлять 9% основних фондів усіх галузей  економіки.

    Українська  мережа залізниць є однією з найбільш розвинених серед Європейських країн, займає провідне місце по обсягах  перевезень і відіграє важливу транзиту роль на Євроазіатському континенті.

    За  протяжністю (біля 45 тис.км, з них  головних колій 29,6 тис.км)українські залізниці  займають 11-е місце у світі  і 4-е місце в Європі після Німеччини, Франції і Польщі. Більше половини залізниць електрифіковано.

    По  густині залізничних шляхів (0,037 км н 1 кв.км площі) українські залізниці наближаються до найбільш розвинутих європейських країн (Німеччина – 0,128; Великобританія – 0,078; Польща – 0,074; Франція – 0,066).

    За  обсягами перевезених пасажирів(200 млрд.т/км) українські залізниці посідають 4-е місце на Євразійському континенті (після Китаю, Росії та Індії) і  шосте місце у світі.

    За  рівнем розвитку залізничного транспорту на території країни виділяють два  регіони: Донбас і Західна Україна, де щільність транспортних магістралей  склалася історично й обумовлена дією різних за своєю природою факторів. У Донбасі і Наддніпрянщині - необхідністю транспортного обслуговування виробництва, що досягло тут високого рівня  розвитку, на заході - у першу чергу  прикордонним її положенням і спорудженням у довоєнний період щодо густої мережі залізниць.

    Широтні залізничні магістралі забезпечують зв'язок вугільно-металургійного Донбасу з  залізо-марганцеворудною Наддніпрянщиною  і є основою залізничної мережі району (Дебальцево – Синелъниково – Дніпропетровськ – Кривий Ріг, Иловайськ – Волноваха – Запоріжжя – Кривий Ріг та ін.): на захід відправляється донецький кокс і енергетичне вугілля, на схід - криворізька залізна руда і нікопольський марганець. Зв'язки Донбасу з Росією забезпечують магістралі напрямку Донбас – Москва, Дебальцево – Валуйки – Єлец – Москва, Донбасс – Миллеров – Рязань – Москва. Залізниця Донбас – Волгоград з'єднує Донецько – Приднепровський економічний район з Поволен’єм. На південний захід йдуть лінії Харків – Запоріжжя – Сімферополь, Харків – Кременчук – Одеса, Харків – Дніпропетровськ – Херсон. З Донбасу на південь перевозять вугілля, метал, залізоємкі машини, продукцію хімічної промисловості, зерно й інші вантажі; у зворотному напрямку - ліс і вироби з деревини, точні машини і прилади, вироби легкої промисловості, деякі будівельні матеріали. У східно-західному напрямку утворена електрифікована магістраль Донбас-Карпати (через Кривбасс), що має важливе значення в міжнародних зв'язках. Залізниці південно-західного напрямку здійснюють інтенсивні вантажо- і пасажиропотоки, зв'язані з перевезенням імпортно-експортних вантажів з України і прилягаючих країн у чорноморські порти, і в зворотному напрямку, а також пасажирів, що їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я і Приазов'я. Інтенсивні залізничні перевезення здійснюються також лініями, що зв'язують Київ із усіма напрямками (Київ-Харків, Київ – Лъвів – Чоп, Київ – Одеса та ін.). На Львівській залізниці побудований могутній Чопсько – Батевський перевантажувальний комплекс. У 1978 році введено в експлуатацію залізнично-морську поромну переправу Іллічевськ – Варна (Болгарія) довжиною 435 км. Для зв'язку України з Північним Кавказом побудовано залізнично-поромну переправу через Керченську протоку.

    В Україні сформулювалася мережа великих  залізничних вузлів з розвиненим станційним і складським господарством. Це Харків, Полтава, Лозова, Дніпропетровськ, Запорожжя, Ясиновата, Дебальцеве, Волноваха, Бахмач, Київ, Коростень, Жмеринка, Одеса, Тернопіль, Ковель, Львів. Функціонують також механізовані технічно оснащені великі сортувальні станції: Ясиновата, Дебальцеве, Червоний Лиман, Основа, Нижньодніпровський вузол, Дарниця та ін. 

    4. Аналіз сучасного розвтку залізничного транспорту та його регіональні відмінності

    У розгляді транспортного комплексу  України варто приділити увагу  розміщенню даного виду транспорту та його регіональним відмінностям.

    Що  стосується густоти сітки залізничних  колій, то в Україні ця цифра коливається  від 40 до 80 км / на 100 км.кв., цей показник досить високий для світових масштабів. Однак, якщо говорити про регіональне  розміщення, то не всі області України  мають достатньо розвинуту залізничну вітку. Для цього достатньо подивитися на картосхему. (див. дод. А, Ї)

Статистичні показники за 2010 рік

Експлуатаційна  протяжність головних колій 

Електрифікованих  колій — (59,7 %)

Ширина колії  — 1520 мм; існують вузькоколійні ділянки (переважна більшість завширшки 750 мм) і невеликі прикордонні ділянки  європейського стандарту (1435 мм)

Кількість залізничних  станцій — 1648 (126 основних вокзалів)

Переїзди з  автоматичною переїзною сигналізацією  — близько 4000

Парк вантажних  вагонів — 174939 од.

Парк пасажирських вагонів — 8429 од.

Парк тепловозів — 2718 од.

Парк електровозів — 1796 од.

Парк електропоїздів — 1443 од.

Парк дизель-поїздів  — 186 од.

Чисельність працівників  — понад 340 тис. осіб

Обсяг пасажиропотоку — 42724,6 тис пасажирів

Обсяг вантажопотоку  — 357961,1 тис. тонн

Кількість фірмових пасажирських потягів — 62 од.

    Статистика  відправлення вантажів залізничним  транспортом наведена у додатках Б, В та Г

    Важливим  є південно-західний напрямок, інтенсивні вантажо- і пасажиро потоки якого пов'язані з перевезенням ім­портно-експортних вантажів з України, а також вантажів з Росії, Білорусі у чорноморські порти і у зворотному напрямку; пасажи­рів, які їдуть на відпочинок і лікування на курорти Криму, Причорномор'я та Приазов'я. У здійсненні цих зв'язків важливу роль відіграють лінії Харків – Запоріжжя – Сімферополь, Харків – Кременчук – Одеса, Харків – Дніпропетровськ – Херсон. (див.дод. Д)