Основним  напрямом збільшення попиту на робочу силу було і залишається вдосконалення соціально-економічної структури екокоміки.

   При пасивній політиці в країні формується «ринковий» державний патерналізм, в умовах якого держава бере на себе відповідальність за стан працівників і роботодавців на ринку праці.

   До  пасивних методів і заходів регулювання зайнятості належать асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним їхніх втрат у доходах, а саме: реєстрацію осіб, що шукають роботу; ви значення розміру допомоги по безробіттю; організацію системи подання допомоги по безробіттю; впровадження негрошових форм підтримки безробітних та їхніх сімей тощо.

   Пасивна політика надає гарантії працівникам  у збереженні робочого місця, виплаті заробітної плати і допомоги, соціальному страхуванні тощо, а роботодавцям гарантує попит на запланований обсяг продукції, надання сировини та матеріалів, стабільні ціни й цільове фінансування. Недоліками такої політики є те, що ці гарантії, дозволяючи працівникам і роботодавцям відчувати себе захищеними при будь-яких ринкових коливаннях, обмежують стимули до особистої активності, до пошуку найефективніших сфер застосування праці, підвищення продуктивності, виявлення внутрішніх резервів самозабезпечення, тобто розвивають пасивність у соціально-трудових відносинах. Проте, з іншого боку, допомога держави може сприяти перерозподілу та підвищенню купівельної спроможності населення, вирівнюванню доходів тощо.

   З метою реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки громадян, які тимчасово не працюють, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.

   Державна  служба зайнятості складається з  Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міжрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення.

   Регулювання правового становища державних  службовців, які працюють у зазначених підрозділах державної служби зайнятості, здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу». До складу державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно - обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

   Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безплатно.

   За  2005 р.  послугами державної служби зайнятості скорилися 2,9 млн. не  зайнятих трудовою діяльністю громадян, з них 65,4 % зверталися до цієї установи упродовж року. На обліку на 1 січня 2006 р. перебувало 903,5 тис. незайнятих громадян, з них кожний другий проживав у сільській місцевості. Серед зазначеної категорії 97,6 % мали офіційний статус безробітних. Більше ніж  двом третинам було призначено допомогу по безробіттю. Кількість зареєстрованих безробітних упродовж грудня 2005 р. зросла на  8,9 % і становила 881,5 тис. осіб, у сільській місцевості – відповідно на 13,9 % та 452,7 тис. осіб.

   Рівень  зареєстрованого безробіття в цілому по раїні у грудні 2005 р. зріс  на 0,2 відсоткового пункта і на 1 січня 2006р. становив 3,1 % від кількості населення працездатного віку. Приріст був за рахунок сільського населення.

   Найвищий  рівень  зареєстрованого  безробіття  спостерігався  у  Тернопільській  області  ( 6,6 % ),  а  найнижчий – у  м. Києві  ( 0,4 % ).  Кількість  вільних  робочих  місць  і  вакантних  посад  за  даними  підприємств,  установ  та  організацій  на  1  січня  2006  р.  становило  186,6  тис.  осіб  і  була  на  12,1 %  більша,  ніж  рік  тому.

   Серед  незайнятих  громадян,  які  шукали  роботу  через  державну  службу  зайнятості,  45,4 %  раніше  займали  місця  робітників,  25,5 % –  посади  службовців,  решту  становили  особи  без  професії,  або  такі,  що займали  місця,  які  не  потребують  спеціальної підготовки.  За  категоріями робочих місць найбільше навантаження  припадало на  місця,  на  які можуть  претендувати  працівники  сільського  господарства  ( 27  осіб )  та  особи  без  професії  ( 12  осіб ).  У  грудні  2005  р.  були  працевлаштовані  53,7  тис.  осіб,  що  на  9 %  більше,  ніж у грудні  2004  р.  Серед працевлаштованих  осіб  майже половину  ( 49,9 % )  становили  жінки.

   З  причини  самостійного  працевлаштування  упродовж  грудня  було  знято  з  обліку  71,5  тис.  осіб.

   Поряд  з  працевлаштуванням  на  постійній  основі  одним  із  напрямів  соціального  захисту  незайнятого  населення  є організація  громадських  робіт,  які  забезпечують  тимчасове  працевлаштування.  У  грудні  2005  р.  на  роботи  було  направлено  10,9  тис.  осіб,  не  зайнятих  трудовою  діяльністю.

   Важливим  напрямом  підвищення  конкурентоспроможності  безробітних  на  ринку праці є професійна  підготовка  та  перепідготовка.  На  початок січня  2006  р.  за  такими  направленнями  у  навчальних  закладах  усіх  типів  проходили  професійне  навчання  33  тис.  осіб  ( 3,7 %  зареєстрованих  безробітних ).

   З Фонду  загальнообов’язкового державного  соціального страхування на  випадок  безробіття  протягом  грудня  на  допомогу  по  безробіттю  було  витрачено  121,8  млн. грн.  Середньооблікова  кількість  безробітних  при  цьому  становила  631,2  тис.  осіб  ( 71,6 %  від  загальної  кількості  безробітних ).  Середній  розмір  допомоги  у  грудні  2005  р.  становив  192,89  грн.,  що  дорівнює  58,1 %  законодавчо  встановленого  у  цьому  періоді  мінімального  рівня  заробітної  плати  ( 332  грн. ).

     Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, передбачених на ці цілі.

   У складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності та господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

   Міністерство  праці та соціальної політики України ( далі - Мінпраці України ) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики в сфері зайнятості, соціального захисту, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони праці, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, координує діяльність щодо реалізації державних і регіональних соціальних програм, налагодження соціального партнерства.

   Мінпраці  України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблює пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їхньою реалізацією.

   Отже, в умовах, коли національний ринок  праці ще тільки починає формуватись, не уникнути державного регулювання зайнятості населення. Базовим має стати принцип досягнення та підтримання повної продуктивної зайнятості. За цих умов, на мій погляд, концептуальні основи регулювання зайнятості населення в Україні мають полягати в органічному поєднанні механізму саморегулювання та механізму державного регулювання, які забезпечать умови для розвитку робочої сили та економічної активності. 
 
 

Висновки.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана  із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход). Це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб народного господарства у робочій силі із врахуванням ЇЇ кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.

Ефективна і вільно обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі і робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина  активних працездатних громадян не може знайти роботу. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення називається рівнем безробіття. Критеріями вирізнення форм та видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними формами безробіття вважаються природне (фрикційне та інституційне) і вимушене (технологічне, структурне та регіональне). Якщо природне безробіття зазвичай не супроводжується різними негативними соціальними наслідками, то вимушене - особливо така гостра його форма, як регіональне - загрожує формуванням критичного рівня і неминучою соціальною кризою.

Соціально-економічна політика держави в галузі зайнятості повинна мати комплексний характер і спрямовуватися на досягнення поставлених перспективних цілей в цій сфері: забезпечення повної і раціональної зайнятості як необхідної передумови реалізації прана громадян на працю та досягнення високого рівня життя населення. Найближчою тактичною ціллю політики зайнятості має бути збалансування попиту і пропозиції праці.

Найгостріші проблеми України в цій сфері  полягають у кризовому скороченні попиту па працю, безпрецедентних розмірах прихованого безробіття та неформальної і нетоварної зайнятості, регіональній диференціації рівня безробіття, величезній напрузі на сільському ринку праці. Вирішення цих проблем можливе лише при створенні сприятливих умов для розвитку підприємництва, стимулюванні створення нових робочих місць.

Програма  президента В. А. Ющенка «Десять кроків назустріч людям»  передбачає  в  числі  першочергових задач поряд із зростанням обсягів виробництва, покращенням інвестиційного клімату, зниження рівня безробіття, створення нових робочих місць та побудову ефективної політики. У зверненні до українського народу по результатам діяльності уряду президент наголосив, що у 2005 році створено більше 1 млн. робочих місць, це дає реальну надію на створення додаткових 5 млн. робочих місць до 2010 року.  
 

Література.

1. Конституція України. – 1996.
2. Закон України „Про зайнятість населення” / Законодавство України про пра     цю станом на 25 травня 1999р. – К.: Істина, 1999.
3. Конвенція МОП № 168 „Про сприяння зайнятості і захист від безробіття” від 21 червня 1988 р.
4. Богиня Д..П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посіб. – 3-тє вид., стер., - К.: Знання-Прес, 2002.
5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1998.
6. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003.
7. Історія економічних учень. Юхименко П.І., Леоненко П.М. – Київ, 2005.
8. Політична економія: Навч. посіб. / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001.
9. Політекономія / за ред. Ніколенко Ю.В. – К., 2003.
10. Політична економія.Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. – Київ, 2000.
11. Петюх В. М. Ринок праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999.
12. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. Посіб. для студентів економічних спеціальностей. – Київ: ЦУЛ, 2002.
13. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – Київ в-во „Консультант” 2005.

Додатки

1.Населення  за економічною  активністю