Зайнятість робочої сили та безробіття в Україні

   Здавна  поширеною формою додаткової зайнятості є надання приватних послуг з ремонту квартир, будівництва індивідуальних споруд і льохів, ремонту побутової і радіотехніки, якщо ці послуги надаються після виконання основної роботи.

   Дуже  розповсюдженою і перспективною  формою додаткової зайнятості і джерелом доходу е ведення особистого підсобного господарства всіма категоріями трудящих, дачного садівництва й городництва міськими жителями.

   Важливе значення має державна політика сприяння розвитку особистого підсобного господарства, колективного городництва і садівництва.

   Статуси зайнятості

   Для економічно активного населення, включаючи  безробітних, істотним е статус зайнятості. На практиці розрізняють п'ять статусів: наймані робітники, працюючі за індивідуальним принципом, роботодавці, неоплачувані працівники, особи, які не піддаються класифікації за статусом зайнятості(безробітні).

   Розрізняють зайнятість глобальну (загальну) і економічну.

   Під економічною зайнятістю слід розуміти участь працездатного населення в суспільному виробництві (включаючи сферу послуг).

   Глобальна зайнятість включає навчання в загальноосвітніх, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, ведення домашнього господарства і виховання дітей, догляд за людьми похилого віку й інвалідами, участь в органах державної влади, громадських організаціях, службу в Збройних Силах.

   Основне значення має економічна зайнятість, її співвідношення з іншими видами діяльності, особливо навчанням. Від неї залежать економічний потенціал суспільства, рівень і якість життя, соціально-економічний і духовний прогрес країни.

   Важливе значення має розходження зайнятості законної і незаконної (злодійство, підпільна діяльність з виробництва, транспортування, збереження і реалізації наркотиків, зброї і т, д.). Критерій тут один: чи відповідає вид діяльності чинному законодавству.

   Види  і форми безробіття

   Хто такий безробітний? Сказати, що це людина, яка не має роботи, не зовсім правильно. Якщо людина не має роботи, але й не хоче працювати, то вона не належить до безробітних.

   Згідно  з Законом України „Про зайнятість населення” безробітними визначаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку, або інших передбачених чинним законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

   Також, безробіття - складне економічне, соціальне  і психологічне явище. Водночас безробіття - це економічна категорія, яка відбиває економічні  відносини  щодо  вимушеної незайнятості працездатного населення.

   В кожний період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому причини появи безробіття,  його форми та види можуть дуже різнитися.

   ПРИРОДНЕ  БЕЗРОБІТТЯ

   Резерв  робочої сили, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального і міжгалузевого перерозподілу робочої сили відповідно до коливань попиту виробництва на робочу силу, є природним безробіттям.

   Природне  безробіття складається з фрикційного, пов'язаного зі зміною місця роботи, та інституційного, що породжується системою організації регіональної економіки, насамперед правовою системою.

   Існування фрикційного безробіття, яке ще називають безробіттям руху, пов'язане з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребує певного часу, зокрема на пошук робочого місця.

   Головною  ознакою фрикційного безробіття є його короткостроковість: зазвичай тривалість фрикційного безробіття не перевищує 4-5 тижнів.

   Фрикційне безробіття відбиває як швидкі зрушення в попиті на робочу силу (насамперед якісні), так і в її пропозиції, тобто є ознакою динамічності ринку праці.

   Інституційне  безробіття, або безробіття очікування, безпосередньо пов'язане з державною політикою ринку праці, зайнятості, із системою оподаткування, гарантованим мінімумом оплати праці, системою соціального забезпечення, розмірами і порядком надання допомоги з безробіття, поінформованістю населення щодо наявних вакансій і можливостей.

   Фактично  високий рівень інституційного безробіття є частиною тієї ціни, яку сплачує суспільство за соціальну орієнтацію економіки.

   Інституційне безробіття існує лише в зареєстрованій формі  в службах зайнятості особи, які реально не пропонують свою робочу силу на ринку праці і не потребують допомоги з працевлаштування, але яким необхідна довідка для отримання інших видів соціальної допомоги. Це може бути допомога на дітей, на оплату різних послуг (житлово-комунальних,   медичних,   навчальних тощо).

   Аналіз  ситуації в Україні доводить наявність зв'язку між зростанням безробіття та введенням тих чи інших заходів адресної соціальної допомоги, які безпосередньо для безробітних не призначалися. Передусім це запровадження Програми субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та палива. Сім'ї, які претендують на цей вид допомоги і мають у своєму складі осіб працездатного віку, повинні надати довідки про заробітну плату, а непрацюючі - зі служби зайнятості про реєстрацію. Відповідно досить численна група осіб, які не пропонують свою робочу силу на ринку праці, не претендують на допомогу з безробіття і не потребують працевлаштування, тобто фактично не є безробітними, почала реєструватись.

   Природна  норма безробіття. Природне безробіття визначається конструкцією сучасного ринку робочої сили, регулюється й ого механізмами. М. Фрідмен, який заклав підвалини аналізу природного безробіття, ототожнював його норму з таким «рівнем безробіття, що є сумісним з реальними природними умовами функціонування ринку праці».

   Сучасна теорія зайнятості і ринку праці серед основних постулатів приймає норму природного безробіття для країн Західної Європи на рівні 4-5 %, Північної Америки - 6,5-7 %. Для України, з її відносно низьким рівнем мобільності робочої сили, норма природного безробіття  може бути прийнятною на рівні 3,5-4 %.

   ВИМУШЕНЕ  БЕЗРОБІТТЯ  є довготривалим, спричиняє необхідність повних або часткових змін способу життя. В складі вимушеного безробіття розрізняють технологічне, структурне і регіональне безробіття.

   В Україні найвищі рівні безробіття характерні для кваліфікованих робітників-інструментальників та працівників сфери обслуговування і торгівлі, що віддзеркалює спад виробництва у промисловості і скорочення попиту на робочу силу у сфері обслуговування внаслідок приватизації і стагнації обсягів виробництва. У найближчій перспективі реформування аграрного сектору неминуче призведе до стрімкого зростання безробіття і серед працівників сільського господарства.

   В Україні, як і в більшості інших  країн СНД, різновидом структурного безробіття є конверсійне. Таке безробіття пов'язане з перепрофілюванням підприємств воєнно-промислового комплексу та скороченням збройних сил.

   Структурне  безробіття - практично неминучий супутник динамічної економіки - призводить до зміни способу життя, а часто й місця проживання. Тому офіційні гарантії постраждалим від структурного безробіття звичайно є одним з центральних компонентів державної політики зайнятості. У тих країнах, де проблема структурного безробіття є особливо гострою, створюються спеціальні агентства, орієнтовані на певні професійні групи населення.

   Що  стосується України, то Законом про  зайнятість передбачені посилені соціальні гарантії для осіб, що втратили роботу в зв'язку з реорганізацією виробництва. Проте згадані гарантії пов'язані переважно з додатковими розмірами допомоги і не можуть розв'язати проблем зайнятості в умовах структурної перебудови. Винятком є система перенавчання колишніх військовослужбовців.

   Регіональне безробіття зумовлене переважно концентрацією в окремих територіальних одиницях таких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в робочій силі. Безробіття  населення за  регіонами  за  методологією  МОП  відображено  у  табл. 7.  Найвищий  рівень  безробіття  спостерігається  у  Рівненській,  Тернопільській,  Чернівецькій  областях,  найнижчий – у  м.  Києві,  Севастополі,  Донецькій  області.  А  рівень  зареєстрованого  безробіття  за  1996 – 2005  рр.  дивись  у  табл. 8.  Найвищий  відсоток  безробітних  зареєстровано  в  Тернопільській  області  ( 7,3 % ),  найнижчий – у м. Києві ( 0,4 % ). 

   ЗАСТІЙНЕ  БЕЗРОБІТТЯ

   Безробіття  є особливо небезпечним, якщо триває понад шість місяців (так зване тривале безробіття) і понад рік (застійне безробіття). ( табл. 9 )

   Характерною ознакою безробіття в країнах перехідної економіки є його застійний характер.

   Як  правило, найбільше страждають від  застійного безробіття особи старшого віку (молодь швидше адаптується, в тому числі й у тіньовому секторі) та жінки. Проте Україна в цьому сенсі є скоріше винятком: практично всі показники безробіття серед жінок є нижчими. ( табл. 10 )

   Хоча  в цілому в Україні показники  застійного безробіття відповідають показникам інших країн перехідної економіки, тенденція до зростання частки безробітних більше одного року є вкрай негативною ознакою розвитку ринку праці.  

   ПОВНЕ І ЧАСТКОВЕ БЕЗРОБІТТЯ.

   З позицій окремої особи безробіття е повним тоді, коли людина зовсім не має роботи і відповідно - доходів. Міжнародна методологія припускає  можливість випадкових заробітків. Згідно міжнародної методології визначення часткового безробіття принципово не припускає його тотожності із сезонною зайнятістю. Сезонність притаманна численним виробництвам та галузям економіки, пов'язаним із сільським господарством, риболовством, мисливством, будівництвом.

   Проблема  визначення часткового безробіття має  практичне значення, оскільки більшість країн світу в межах програм підтримки доходів безробітних передбачає певну компенсацію втрат від часткового безробіття. Принципи визначення компетенцій такі самі, як і у випадку повного безробіття.

   КРИТИЧНИЙ РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ.

   Якщо  безробіття в країні або в окремому регіоні загрожує соціальною кризою (вибухом), вважається, що воно досягло критичного рівня. Визначається цей рівень низкою чинників: загальною кількісстю  безробітних, кількістю безробітних протягом тривалого часу (як правило понад рік), наявністю у безробітних інших джерел існування (доходу) або власності, часткою молоді у складі безробітних, системою соціального захисту безробітних, особливостями соціально-психологічного клімату в суспільстві.

   Чим більша кількість населення не має роботи протягом тривалого часу, тим нижчим є поріг, тобто тим нижчий рівень безробіття суспільство може пережити без соціальної катастрофи.

   Молоді  притаманна менша психологічна стійкість і водночас більша активність, тому концентрація серед безробітних молоді є важливим чинником зниження критичного рівня безробіття.

   Не  викликає сумнівів, що можливість одержувати достатню за розміром допомогу (з безробіття або по закінченні терміну - з бідності) сприяє пом'якшенню гостроти проблем безробіття і відповідно підвищенню критичного порогу.

   Розділ 2. Сутність та причини  безробіття

   За  визначенням міжнародної організації  праці, безробітною є особа, яка  хоче і може працювати, але не має робочого місця.

   У законі України “Про зайнятість”  зазначено, що безробітним є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їхній професійній підготовці, стажу, досвіду та інше.

   Така  характеристика безробіття відображає, однак, позитивістський конспект даної  проблеми і зовсім не заторкує її політ економічний аспект. Так , в економічній енциклопедії “Політична економія”, виданій у 70 –х  роках в СРСР, стверджувалося, що безробіття – це “притаманне капіталістичному способу виробництва соціально-економічне явище, за якого частина трудящих не може знайти собі роботу, стає відносно надлишковим населенням, поповнюючи резервну армію праці.” У словнику