Захист авторських та сумiжних прав в Украiнi

ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ

Лариса Козярівська, Наталія Ясько

Вступ

1.       Інтелектуальна власність та економічне значення її захисту

2.       Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні

3.       Аналіз законопроектів, що перебувають на розгляді

4.       Аналіз економічних наслідків прийняття законопроектів

Висновки і рекомендації

В цій роботі представлені огляд та аналіз поточних тенденцій в сфері інтелектуальної власності (ІВ) в Україні. Зокрема, дослідження присвячене проблемам захисту ІВ і особливо такій формі захисту ІВ, як авторське право і суміжні права.

На сьогоднішній день ведеться активна робота по приведенню законодавства України в сфері інтелектуальної власності у відповідність до вимог Угоди ТРІПС. Питання узгодження національного законодавства з нормами міжнародних угод в рамках СОТ визнається одним з найактуальніших в сьогоднішній економічній політиці, широко обговорюється та аналізується.

Ще нещодавно незадовільний захист авторських та суміжних прав визнавався найбільшою перешкодою на шляху України до СОТ. Було прийнято кілька законів, які стали значним кроком у наближенні українського законодавства до міжнародних норм у сфері захисту авторського права. Проте залишився цілий ряд невирішених питань щодо підвищення ефективності захисту прав інтелектуальної власності, зокрема у сфері авторського права та суміжних прав. Зараз на порядку денному стоїть обговорення і прийняття кількох законопроектів, що мають продовжити адаптування  міжнародних стандартів у сфері інтелектуальної власності в правовій системі України. Три з цих законопроектів мають на меті посилити захист авторських та суміжних прав, зокрема запровадити деякі запобіжні заходи щодо порушення прав іноземних виробників лазерних дисків. 

Мета нашого аналізу – з’ясувати, які зміни передбачають ці законопроекти та наскільки ці зміни є суттєвими для підвищення ефективності захисту авторського права в Україні, а також визначити економічні та соціальні наслідки у разі прийняття цих законопроектів. Крім того, у роботі подано інформацію про ситуацію в Україні у сфері інтелектуальної власності, економічні обґрунтування захисту прав ІВ, різні форми захисту ІВ.

1. Інтелектуальна власність та економічне обґрунтування її захисту

1.1. Право інтелектуальної власності

Відповідно до визначення, прийнятого Світовою Організацією Торгівлі (СОТ), права інтелектуальної власності – це права, що надаються особам на результати їхньої інтелектуальної праці (creations of their mind).

Об’єктом інтелектуальної власності в світовій практиці вважаються набуті знання чи інформація, витвір мистецтва та літератури, винахід, суттєве вдосконалення процесу чи продукту, все що є результатом творчої, науково-дослідницької та винахідницької діяльності й надає його автору економічні, соціальні чи моральні переваги.

Таким чином, до інтелектуальної власності не може належати інформація чи знання, що не є результатом творчої чи наукової діяльності, а може бути набута в якийсь інший спосіб. Це обмеження також зафіксоване і в українському законодавстві. Сюди відносяться загальна інформація, що має характер новин, інформація для загального користування (н.п. законодавчі акти), загальновідомі поняття тощо.

В економічній теорії права інтелектуальної власності поділяються на дві категорії, що мають різні форми захисту. СОТ надає наступне їх визначення (www.wto.org):

(і) Авторське право та права, пов’язані з авторським правом

Права авторів літературних та художніх творів, таких як книги та деякі інші письмові твори, музичні композиції, картини, скульптура, комп’ютерні програми та фільми, захищаються авторським правом.

Також захищаються авторським правом та пов’язаними з ним правами – суміжними правами – права виконавців (н.п. акторів, співаків та музикантів), виробники фонограм (музичних записів) та трансляційних організацій. Головна соціальна мета захисту авторського права – це підтримати та винагородити творчу діяльність.

(іі) Промислова власність

як правило, промислова інтелектуальна власність поділяється на дві категорії:

       Перша категорія може бути охарактеризована як захист розпізнавальних знаків, зокрема торговельних марок (що відрізняють товари чи послуги різних виробників) та географічних вказівок (що вказують на географічне місце походження товару, яке визначає якості цього товару).

Захист таких розпізнавальних знаків має на меті підтримувати та стимулювати чесну конкуренцію, і захищати споживачів, надаючи їм змогу робити свідомий вибір між різноманітними товарами та послугами. Цей захист має тривати постійно, щоб певний знак був дійсно розпізнавальним.

       Друга категорія промислової власності підлягає захисту передусім для того, щоб стимулювати інновації, дизайн та створення нових технологій. До неї належать винаходи (що захищаються патентами), промисловий дизайн (або промислові зразки, як зазначено в українському законодавстві), та торгові секрети (нерозкрита інформація).

Соціальна мета захисту цієї категорії власності – забезпечити захист результатів інвестицій в розвиток нових технологій, таким чином надаючи стимули та засоби фінансування дослідницької діяльності.

Ефективний захист інтелектуальної власності також сприяє передачі технологій у формі прямих іноземних інвестицій, спільних підприємств та ліцензій. Цей захист, як правило, надається на визначений і обмежений період часу.

Розрізняють майнові та немайнові права інтелектуальної власності:

Майнові права передбачають право винахідника чи творця повністю розпоряджатися результатом своєї інтелектуальної діяльності та обмежити доступ до них інших користувачів, щоб мати змогу отримувати економічний зиск від результатів своєї діяльності. Ці права, як і будь-які інші права приватної власності, передбачають повне володіння, користування та розпорядження об’єктом власності. Захист майнових прав ІВ, на відміну від немайнових, мають обмежений період дії.

Немайнові права (moral rights) надають творцю право вимагати визнання свого авторства, згадувати своє ім’я при використанні його твору та оскаржувати будь-які дії по відношенню до його твору, якщо вони завдають шкоди репутації автора. Немайнові права ІВ не мають обмеженого терміну дії.

Таким чином, захист ІВ має значення для розвитку наступних сфер діяльності:

       творчих (мистецтво, література)

       високотехнологічних та конкурентних галузей (де якість товару, функціональні характеристики та дизайн надають конкурентні переваги)

Важливо  зазначити, з метою збалансування правомірних інтересів власників прав та споживачів до ексклюзивних майнових прав інтелектуальної власності можуть застосовуватися ряд обмежень і винятків, такі як обмежений термін дії майнових прав ІВ або викуп державою майнових прав у власника тощо.

1.2. Економічне обґрунтування захисту інтелектуальної власності

Важливість захисту інтелектуальної власності для сучасної інноваційної економіки

Ідеї та знання стають все важливішою частиною торгівлі. Більша частина вартості нових високотехнологічних продуктів залежить від значного обсягу винахідництва, інновацій, дослідження, дизайну та тестування. Така продукція, як фільми, музичні записи, книги, комп’ютерні програми та он-лайн послуги продаються завдяки інформації та змісту, які вони вміщують, а не за рахунок матеріалу з якого вони вироблені.

Багато продукції, що вважалася низько технологічною, або проміжні товари мають тепер значно більшу частку винаходу та дизайну в своїй вартості, н.п. трендові товари або нові сорти рослин.

Таким чином, розвиток багатьох галузей економіки залежить від обсягу інноваційної діяльності в ній. Знання, отримані в результаті інноваційних пошуків, дають змогу фірмам набути конкурентних переваг на ринку, тобто збільшити свої доходи за рахунок підвищення якості продукції або за рахунок зменшення витрат виробництва. В той же час споживачі отримують змогу придбати продукцію вищої якості і часто за нижчою ціною.

Так само, можливість отримати доход від літературних творів чи записів музичних творів сприяє активнішій творчій діяльності, розкриттю творчого потенціалу в країні, пропаганді національної культури і разом з тим збільшує можливість громадян користуватися перевагами від споживання культурних цінностей.

Недостатній рівень захисту прав інтелектуальної власності перешкоджає винахідникам та творцям отримувати достатню економічну вигоду від результатів своєї творчої діяльності, яка б належним чином компенсувала затрати на цю діяльність та забезпечила винагороду, достатню, щоб зацікавити винахідника в результатах своєї праці.

Інтелектуальна власність як об’єкт економічної діяльності

Об’єкти ІВ відрізняються від інших об’єктів економічної діяльності і тому вимагають особливого підходу до захисту прав власності на ці об’єкти.

Особливістю об’єкту ІВ як економічного товару є те, що його можна охарактеризувати як громадське благо, за такими ознаками:

       неконкурентний (Nicholson [1992]): споживання додаткової одиниці товару не збільшує граничних витрат на його виробництво;

       не виключний (Nicholson [1992]): важко або неможливо виключити додаткових індивідуумів від споживання даного товару.

Наявність цих характеристик означає, що винахід чи літературний твір можна легко скопіювати і пропонувати його до споживання так само вільно, як і оригінал, та заробляти на ньому. Затрати чи доходи автора при цьому не змінюються. Отже, вільний доступ до результату інтелектуальної власності дає найбільшу суспільну вигоду, бо сприяє його більшому поширенню та більшому задоволенню суспільної потреби  в ньому.

Водночас ринок творів інтелектуальної діяльності володіє ознаками, властивими ринкам громадських благ (Arrow [1962]):

       спадні середні витрати: витрати на отримання результатів творчої діяльності є, як правило, фіксованими і збільшення доходу із зростанням об’єму комерційної реалізації цих результатів  приводить до спадних середніх витрат; це свідчить про те, що монопольна власність на результати творчої діяльності дає можливість відшкодувати витрати і отримати найбільший прибуток

       невизначеність: в творчій та пошуковій діяльності завжди присутній додатковий елемент невизначеності, який робить інвестиції в подібну діяльність більш ризикованими і тому вимагає більшого очікуваного прибутку від неї

Зазначені ознаки свідчать про неспроможність функціонування конкурентних ринків творів інтелектуальної діяльності. Це означає, що ринок результатів інтелектуальної діяльності (і водночас сама інтелектуальна діяльність) може існувати лише за умов втручання держави, встановлення правових обмежень доступу до цих результатів, іншими словами, встановлення монополії на об’єкти ІВ. Патенти та інші форми захисту ІВ дають можливість творцям та винахідникам заборонити або обмежити комерційне використання своїх творів, що гарантує авторам отримання економічної вигоди від своєї творчої діяльності та стимулює, таким чином, творчу та інноваційну діяльність.

Відсутність належного захисту ІВ може бути серйозним обмеженням для міжнародної торгівлі (і діяти так само, як тарифи та квоти), оскільки іноземні виробники не зацікавлені продавати свою продукцію чи розміщати своє виробництво там, де вони можуть зазнати збитків від незаконного використання своїх наукових та технологічних досягнень. Недостатній рівень захисту ІВ перешкоджає високотехнологічному експорту та прямим іноземним інвестиціям.

З іншого боку, у випадку забезпечення захисту прав ІВ значно обмежується загальний доступ до творів та винаходів, і знижується суспільна вигода від їхнього використання. Коли ускладнюється доступ до життєво необхідних товарів для незахищених верств населення (н.п., проблема дорогих лікувальних препаратів у відсталих країнах) доцільність загальноприйнятих норм захисту ІВ ставиться під сумнів. Ефект суттєвого обмеження доступу до певних товарів із введенням захисту ІВ є найбільш імовірним для економік, які не мають конкурентних переваг в тій чи іншій галузі, в якій існує захист ІВ.

Слід також зазначити, що додатковий захист ІВ є певною формою державного протекціонізму, який порушує принципи економічної ефективності, що виконуються за умов конкурентного ринку. В деяких випадках надмірний і необґрунтований захист ІВ може викликати зворотний ефект і стати причиною обмеження міжнародної торгівлі та неефективного надмірного інвестування в творчу та інноваційну діяльність.

Беручи до уваги, з одного боку, необхідність захисту ІВ та, з іншого, можливість виникнення негативних ефектів від необґрунтованого захисту ІВ, очевидною є потреба в компромісі між економічною ефективністю та стимулами до інтелектуальної діяльності, які підтримує захист ІВ. В зв’язку з цим постає безліч додаткових питань щодо рівня оптимального захисту ІВ та визначення критеріїв оптимальності. Як правило, при визначенні оптимальних параметрів захисту ІВ порівнюються статичні ефекти (економічна ефективність) та динамічні ефекти (створення стимулів до економічного розвитку), короткострокові та довгострокові переваги.

При визначенні оптимального рівня захисту ІВ необхідно враховувати такі показники:

       Суспільний добробут (забезпечення прав ІВ не повинно бути перешкодою до задоволення життєво необхідних потреб населення: важливо підтримувати баланс між економічною вигодою виробників та задоволенням потреб споживачів)

       Економічна ефективність (ефективне розміщення ресурсів: треба зважити доцільність використання ресурсів з точки зору задоволення суспільних потреб)

       Розвиток творчої та інноваційної діяльності