Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Апреля 2011 в 16:25, курсовая работа
Багато які країни зверталися і звертаються до нетрадиційних методів активізації своєї участі у міжнародному розподілу праці. Одним з напрямів стимулювання розвитку виробництва, зростання валютних надходжень, покращання платіжного балансу та одержання доступу до нових і новітніх технологій є утворення вільних економічних зон (ВЕЗ) з особливим юридичним та митним статусом, які створюють сприятливі умови для залучення іноземного капіталу.
Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Сутність поняття «вільні економічні зони» (ВЕЗ)…………………..4
Історичні аспекти створення ВЕЗ………………………………………...4
Загальні відомості про ВЕЗ……………………………………………….6
Цілі створення ВЕЗ………………………………………………………..7
Пільги, що використовуються у ВЕЗ…………………………………….9
Розділ 2. Основні види ВЕЗ……………………………………………………..11
Торгові ВЕЗ……………………………………………………………….11
Промислово-виробничі ВЕЗ…………………………………………….12
Техніко-впроваджувальні ВЕЗ…………………………………………..15
Сервісні ВЕЗ……………………………………………………………...17
Розділ 3. «Оффшори»……………………………………………………………18
Поняття про «податкові гавані» та центр «оффшор»……………....…18
Оффшорна компанія …………………………………………………….20
Оффшорні операції…………………………………………….…….…...21
Розділ 4. Вільні економічні зони в Україні…………………………………….24
Висновки…………………………………………………………………………30
Список використаної літератури……………………………………………….
На сучасному етапі необхідними є розробка і прийняття відповідної законодавчо-нормативної бази, яка регулювала б процес створення і функціонування вільних економічних зон і не змінювалася через короткі періоди часу. Чинна нормативно-правова база щодо діяльності економічних зон і територій пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності є недосконалою і не забезпечує реального стимулювання іноземних інвесторів.
Висновки
Цілі, переслідувані іншими країнами при створенні ВЕЗ, переважно не відрізняються одна від одної. Спеціальні економічні зони можуть служити:
Постійною складовою повинний бути сектор регламентації умов функціонування спеціальних економічних зон. Закордонні інвестори зацікавлені мати чітке уявлення про митні пільги, тобто про звільнення їх від імпортного мита чи їхньому істотному зниженні в порівнянні зі звичайними. Їх необхідно ознайомити з податковими пільгами, тобто зі зниженням чи повним зняттям податків на додану вартість і на прибуток, а також акцизів. Інвестори повинні бути інформовані про надання різного роду бюджетних субсидій, про спрощений правовий режим установи і реєстрації своїх підприємств, про банківське пільгове кредитування і повну лібералізацію валютних операцій. З усіма цими й іншими умовами закордонні підприємці повинні не зволікаючи ознайомитися в інформаційному центрі зональної території.
Актуальною задачею державної програми організації і розвитку ВЕЗ є розробка ефективної системи керування зонами в центрі і на місцях. З одного боку, ця система повинна враховувати потреби місцевих територій у залученні іноземних капіталів, зацікавленість місцевої влади в розвитку керованих ними територій, у забезпеченні їхнього успішного виходу на світовий ринок. З іншого боку, надаючи фінансові ресурси на користь зональних територій, уряд зацікавлений не тільки в задоволенні місцевих, але і загальнонаціональних інтересів. Тому ключовим питанням створення ВЕЗ є визначення балансу цих взаємозалежних інтересів. Однак на якому б рівні – макроекономічному чи місцевому - не розроблялася система керування спеціальними економічними зонами, у всіх випадках вона повинна дотримувати основного принципу – бути ефективним інструментом для інвестора при вирішенні всіх організаційних питань.
Вільні економічні зони покликані виконувати свою специфічну роль, концентруючи експортноорієнтоване і імпортозаміщуюче виробництво, стимулюючи зовнішньоекономічні зв'язки, представляючи «пастки» для іноземних інвестицій. Вони також повинні стимулювати зосередження техніко-технологічних інновацій, сприяти освоєнню сучасного ринкового механізму господарювання.
Також потрібно відмітити, що в нашій країні світовий досвід створення вільних економічних зон застосовується лише частково. Якщо в іноземній практиці подібні зони є невеликими територіальними анклавами, майже не пов’язаними з національним ринком, то в Україні вони проектуються скоріше як засіб вирішення не стільки зовнішньоекономічних, скільки внутрішньогосподарських завдань.
Список літератури
Інвестування:
Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001.