Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства

    СЗВт = w / ГР_L

    На  рис. 2.1. показані криві фіксованих змінних та сумарних витрат згідно таблиці 2.

    

    Рис.2.1. Криві фіксованих змінних та сумарних витрат

      Фіксовані витрати не коливаються, змінні витрати  – із зростанням об’єму виробництва  також зростають, крива сумарних витрат визначається додаванням кривої фіксованих до кривої змінних витрат по вертикальній осі. Оскільки фіксовані витрати незмінні, відстань від вертикалі між двома кривими завжди становить 50 дол.

    На  рис.2.2. показано відповідні криві граничних та середніх змінних витрат.

Рис.2.2. Криві граничних та середніх змінних витрат

     Оскільки  фіксовані витрати становлять 50 дол., то крива середніх фіксованих витрат СФВт постійно спадає від 50 дол. до 0. Форма інших кривих витрат в  короткостроковому періоді визначається зв’язком між кривими граничних  та середніх витрат. щоразу, коли граничні витрати менші за середні, крива середніх витрат прямує донизу. За граничних витрат, більших від середніх, ця крива підіймається вгору. А коли середні витрати мінімальні, граничні витрати дорівнюють середнім. Наприклад, рівень граничних витрат 20 дол перебуває нижче рівня середніх змінних витрат 25 дол, а середній показник зменшується. Проте, якщо граничні витрати становлять 30 дол., що перевищує рівень середніх змінних витрат, (25 дол.), то середній показник зростає. Нарешті, якщо граничні витрати становлять 25 дол., а середні такі самі (25 дол.), то середні змінні витрати залишаються незмінними (на рівні 25 дол.). Оскільки середні сумарні витрати є сумою середніх змінних витрат та середніх фіксованих витрат, а крива СФВт прямує донизу по всій своїй довжині, то відстань по вертикальній осі між ССВт і СФВт за зростання обсягу виробництва продукції зменшується. Крива СЗВт досягає своєї найнижчої точки за нижчого рівня виробництва, ніж крива ССВт, оскільки ГВт=СЗВт в найнижчій точці останніх. Оскільки, ССВт завжди більші від СЗВт, а крива граничних витрат ГВт прямує вгору, мінімальна точка кривої ССВт має міститися вище і праворуч від найнижчої точки кривої СЗВт. 

2.2. Витрати в довгостроковому  періоді

   Період, протягом якого фірма може змінити  кількість не тільки змінних, але й постійних факторів, називається довгостроковим періодом ії діяльності. Якщо у межах короткострокового періоду зміни у виробничому апараті фірми не можуть бути проведені, то у довгостроковому періоді змінюються виробничі потужності й адекватно цьому - кількість робітників. Можна зробити висновок, що всі витрати в умовах довгострокового періоду як змінні. Звідси у довгостроковому періоді середніх постійних витрат АFС не існує. Середні змінні витрати АVС дорівнюють середнім загальним витратам, тобто АVС = АТС. Тому у довгостроковому періоді використовується єдине поняття - середні витрати АТС.

   При розширенні фірми відбувається зміна  валових витрат. Як і в короткостроковому періоді, вони спочатку будуть скорочуватися за рахунок ефекту масштабу, але після досягнення мінімуму почнуть збільшуватися. На графіку (рис. 2.3) координати А1 В1; А2 Е2 і наступні виражають величини валових витрат при зростанні виробничих потужностей фірми. Можна бачити, що вони мінімальні у 3-му варіанті, а потім починають зростати.

Рис. 2.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді 

   Реальна динаміка валових витрат при збільшенні виробничих потужностей буде виражена кривою В1 В2 В3 В4 В5, яка відображає ламану криву, кожний із елементів якої відповідає певному етапу зростання потужностей фірми. Разом із тим, дана крива - крива вибору фірми. Змінилася ситуація на ринку - необхідно приймати нове рішення: збільшувати чи скорочувати потужності.

   У реальному житті для більшості  видів виробництва можливості вибору розмірів підприємства значно ширші, ніж це відображено на рис.2.3 Фактично, в багатьох галузях кількість можливих розмірів підприємства зовсім не обмежена. А це означає, що найменші зміни обсягу випущеної продукції (обсягу продажу) з часом підштовхують до відповідних змін розмірів підприємства. 
 
 
 
 
 
 

 

Розділ 3

Ринок досконалої конкуренції 

3.1. Модель ринку досконалої  конкуренції та  її характеристики

     Умови досконалої конкуренції:

     1. Велика кількість покупців і  продавців на ринку. Це означає,  що обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покупців і продавців дуже незначні відносно масштабів ринку. Тут "дуже незначні" означає, що зміна обсягів попиту і пропозиції окремих суб'єктів в межах короткострокового періоду (тобто за незмінної потужності підприємства та незмінних смаків і переваг споживачів) не впливають на ринкову ціну продукції. Вона визначається лише сукупністю всіх продавців та покупців, є колективним результатом ринкових відносин.

     Велика  кількість суб'єктів ринку передбачає відсутність формальних чи неформальних угод (змови) між ними з метою досягнення монопольних переваг на ринку.

     2. Однорідність продукції. Однорідність  продукції означає, що всі її  одиниці абсолютно однакові в  уяві покупців і у них немає  можливості розпізнавати, ким саме  вироблена та чи інша одиниця. Тобто продукти різних підприємств абсолютно взаємозамінні, і їх крива байдужості має для кожного покупця форму прямої.

     Сукупність  усіх підприємств, що виробляють який-небудь однорідний продукт, утворює галузь. Однорідним продуктом можуть бути, наприклад, звичайні акції певної корпорації, що є в обігу вторинному фондовому ринку. Кожна із них абсолютно ідентична будь-якій іншій, і покупцеві байдуже, хто саме продає ту чи іншу акцію, якщо її ціна не відрізняється від ринкової. Однорідними є також стандартизовані товари, які продаються на спеціалізованих) товарних біржах. Це, як правило, різні види сировинних товарів (бавовна, пшениця, кава, нафта певних сортів) або напівфабрикати (сталь, алюміній, золото тощо).

     Однакова  продукція не вважається однорідною, якщо її виробники можуть легко розпізнаватися покупцями за виробленою чи торговою маркою, фірмовим знаком або іншими характерними особливостями, якщо, звичайно, покупці надають їм суттєвого значення. Отже, анонімність продавців разом з анонімністю покупців роблять ринок досконалої конкуренції повністю знеособленим. Абсолютна взаємозамінність однорідної продукції різних підприємств означає, що перехресна еластичність попиту на нього для будь-якої пари підприємств-виробництв наближається до нескінченності. Це означає, що незначне підвищення ціни одним підприємством понад ринковий рівень приводить до повного переходу попиту на дану продукцію на інше підприємство.

     3. Вільний вхід на ринок і  вихід з нього. Всі покупці  та продавці мають повну свободу  входу в галузь (на ринок) і виходу з (виходу з ринку). Це означає, що підприємства вільно можуть почати виробництво певної продукції, продовжити чи припинити його, якщо вважатимуть за доцільне. Аналогічно покупці вільно можуть купувати товар у будь-якій кількості, збільшити, скоротити або зовсім припинити його придбання. Немає ніяких легальних чи фінансових перешкод до входження в галузь. Немає, наприклад, патентів чи ліцензій, які забезпечують переважні права на виробництво певної продукції. Вхід у галузь (і вихід з неї) не вимагають суттєвих початкових (відповідно, ліквідаційних) витрат. Економія від масштабу підприємств, що функціонують у галузі, не настільки велика, щоб обмежити вхід в галузь нових підприємств.

     З другого боку, ніхто не зобов'язаний залишатися в галузі, якщо це не відповідає його бажанням. Немає державного втручання в організацію ринку (субсидії та податкові пільги, квоти й інші форми впливу на попит і пропозицію).

     Свобода входу і виходу передбачає також  абсолютну мобільність покупців і продавців всередині ринку, немає яких-небудь форм закріплення покупців до продавців. Свобода входу і виходу забезпечується мобільністю виробничих ресурсів, вільним їх переливанням з однієї галузі до іншої, туди, де їх альтернативна вартість вища. Це, зокрема, означає, що працівники можуть вільно мігрувати як між галузями, так і між професіями. Пропозиція сировини та інших виробничих ресурсів не монополізована.

     4. Повна інформованість учасників  ринку. Суб'єкти ринку (покупці,  продавці, власники факторів виробництва) володіють абсолютним знанням всіх параметрів ринку. Інформація розповсюджується миттєво, і нічого їм не коштує. На цьому припущенні й ґрунтується так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на досконало конкурентному ринку будь-який товар продається за єдиною ринковою ціною.

     Як  уже зазначалося, перехресна еластичність попиту за ціною (у межах однорідної продукції) наближається до безмежності  для будь-якої пари продавців. І тому той з них, хто намагається  підняти ціну вище звичайного ринкового  рівня, зразу ж залишається без покупців, які будуть звертатися до інших продавців. Питання в тому, звідки знатимуть покупці про наявність дешевих джерел постачання (продавців) і де вони розташовані. Сутність припущення про абсолютну інформованість полягає в тому, що суб'єкти ринку наперед володіють інформацією про розподіл цін серед продавців і перехід від одного до іншого нічого не варто. Однак такого апріорного знання не існує. Інформація дефіцитна, її, отримання, переробка та використання варті. часу, сил і коштів.

     Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією. Зауважимо, що реальних ринків, де одночасно  в повному обсязі виконують всі  ці умови, не існує. По суті, йдеться  про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов досконалої конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції. Фірми, що діють на ринку досконалої конкуренції, називаються конкурентними фірмами.

     5. Відсутні методи нецінової конкуренції.  Оскільки товари стандартні, то  підстав для нецінової конкуренції  немає.

     В умовах досконалої конкуренції, коли виробників дуже багато, ніхто з них не в  змозі суттєво вплинути на ціну продукції, що виробляється. Для фірм ціна складається об'єктивно, незалежно від їх волі та бажання, в результаті чого кожна з фірм є ціноодержувачем: крива попиту на її продукцію абсолютно еластична і має вигляд прямої, паралельної осі обсягу виробництва; фірма може продавати будь-який обсяг продукції за діючою ринковою ціною(Рис.3.1). 

     

     Рис.3.1 а) Утворення ринкової ціни на конкурентному ринку; б) Попит на продукцію конкурентної фірми. 

     Фірма внаслідок продажу своєї продукції  на ринку отримує, певну виручку (дохід). Розглянемо показники доходу, які використовуються для детального аналізу економічної діяльності фірми.

     Загальний дохід - сума грошей, яку отримає  фірма від продажу певної кількості  блага.

     Середній  дохід - це дохід від реалізації одиниці  продукції.

     Граничний дохід - це зміна загального доходу внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

     Прибуток  будь-якої фірми утворюється як різниця  між виручкою від реалізації продукції (загальним доходом) та загальними витратами  на її виробництво і реалізацію.

     Розглянемо  обсяг виробництва, який би максимізував прибуток будь-якої фірми, незалежно від того, чи діє вона на ринку з конкуренцією і чи може вона впливати на ціну. Зазначимо лише, що в мікроекономіці називають максимумом прибутку як максимум додатної різниці між доходом і витратами на виробництво продукції, так і мінімум від'ємної різниці між тими самими величинами. Тому мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, якщо отримати додатній прибуток неможливо.

     

     Рис.3.2 Графік прибутку фірми 

     Якщо  маємо графічну форму - криві TR і ТС (рис.3.2), тоді прибуток для будь-якого значення Q графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку отримаємо криву прибутку π. При обсягах виробництва до Q1 фірма матиме збитки, при обсягах виробництва від Q1 до Q3 - прибуток. Максимальний прибуток досягається при Q2, а при обсягах виробництва понад Q3 фірма знову матиме збиток. Отже, обсяг виробництва, при якому досягається максимальний прибуток, визначається максимальною різницею між TR і ТС.

     Таким чином, максимальний прибуток досягається при такому обсягові виробництва, коли MR = МС. За такої умови граничний прибуток (Mπ) дорівнює нулеві: Мπ = MR - МС = 0. Правило максимізація прибутку MR = МС діє у всіх типах ринкових структур і називається правилом граничного випуску.

     3.2. Ринкова поведінка  підприємства в  короткостроковому  періоді

     Для конкурентної фірми стан, в якому  кількість товарів та послуг, що нею виробляється, визначається рівнянням  Р = МС = МR, називається рівноважним.

     Виходячи  з того що в умовах досконалої конкуренції граничний доход фірми дорівнює ціні (МR = Р), стан рівноваги може бути також визначений рівнянням

Р == МС.

     Таким чином, конкурентна фірма досягає  стану короткострокової рівноваги, коли Р = МК = МС.