Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Мая 2012 в 10:07, курсовая работа
Мета курсової роботи – визначення поняття витрат виробництва та з’ясування шляхів їх зниження в умовах ринкових відносин при короткостроковому та довгостроковому періодах.
Предмет курсової роботи – витрати виробництва.
Завдання курсової роботи:
- з’ясувати методологічні засади поняття виробничих витрат;
- визначити класифікаційні ознаки виробничих витрат;
- визначити шляхи зниження виробничих витрат в умовах ринкових відносин при короткостроковому та довгостроковому періодах;
- надати певні висновки.
Вступ………………………………………………………………………………….4
Теоретична частина………………………………………………………………….6
Розділ 1.Основи виробництва……………………………………………………….6
Підприємство як виробничо-ринкова система……………………….6
Параметри підприємства як мікроекономічної моделі………………8
Однофакторна виробнича функція…………………………………..13
Двофакторна виробнича функція……………………………………15
Багатофакторна виробнича функція…………………………………18
Оптимум або рівновага виробника…………………………………..19
Розділ 2. Витрати виробництва……………………………………………………22
2.1. Витрати виробництва за короткостроковий період………………...22
2.2. Витрати в довгостроковому періоді………………............................26
Розділ 3. Ринок досконалої конкуренції……………..…........................................28
3.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики………28
3.2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді….33
3.3. Ефективність ринку досконалої конкуренції……………………….37
Практична частина…………………………………………………………………39
Розділ 4. Показники економічної діяльності підприємства……………………..39
4.1. Витрати, дохід і прибуток підприємства малого розміру…………39
4.2. Витрати підприємства середнього розміру в другому короткостроковому періоді………………………………………………………..42
4.3. Витрати великого підприємства в третьому короткостроковому періоді……………………………………………………………………………….43
Аналіз отриманих результатів і висновки………………………………………..44
Список використаної літератури………………………………………………….45
Додаток 1…………………………………………………………………………..46
Додаток 2………………………………………………………………………….47
Додаток 3………………………………………………………………………….48
Ізокванти мають певні властивості: дві ізокванти, що відповідають різним обсягам випуску, не можуть перетинатись; чим далі розташована ізокванта від початку координат, тим більший випуск Q відповідає цій лінії; ізокванти опуклі в бік початку координат.
Для побудови ВФ в аналітичній формі слід з використанням відповідних економетричних процедур обрати конкретний вид функціональної залежності (наприклад, степеневу функцію) та оцінити параметри обраної функції.
Рис. 1.3.
Карта ізоквант
Для побудови ВФ в аналітичній формі слід з використанням відповідних економетричних процедур обрати конкретний вид функціональної залежності (наприклад, степеневу функцію) та оцінити параметри обраної функції.
Типовим прикладом ВФ в аналітичній формі запису може бути виробнича функція Коба-Дугласа :
Q = a · Lb · Kc; a, b, c > 0; b, с < 1. | (1.14) |
Її ізокванти мають вигляд кривих, що зображені на рис. 1.3; вони опуклі в бік початку координат і не перетинають їх, а лише необмежено наближаються до координатних осей. Це означає, що фактори виробництва можуть лише частково замінювати один одного, але повна заміна неможлива, тобто F (0, K) = F (L, 0) = 0.
Функція з ізоквантами, що зображені на рис. 1.3, має вигляд :
Q = min (a · L, b · K), a, b > 0 | (1.15) |
і відома під назвою виробнича функція Леонтьева (з фіксованими пропорціями використання виробничих факторів).
За допомогою ізокванти виробничої функції ілюструється можливість заміщення одного фактора виробництва іншим при збереженні незмінного випуску.
Чисельною
характеристикою властивості
(1.16) |
На рис. 1.4 відображено зміну MRTS при русі уздовж ізокванти. Так, при заміні комбінації факторів, що відповідає точці А, на комбінацію В, MRTS(A) = ∆KA / ∆L = 1, далі, в точках В і С, MRTS(B) = 0.7, MRTS(C) = 0.3. Це ілюструє зменшення MRTS у міру насичення виробничого процесу працею за рахунок скорочення використання капіталу.
Геометрично MRTS у кожній точці (наприклад, А) ізокванти дорівнює нахилі ізокванти у цій точці (з протилежним знаком, тому що норма заміщення визначається як додатна величина, а нахил є від'ємним). Нахил звичайно спадає із збільшенням використання "горизонтального" ресурсу за рахунок зменшення "вертикального".
У
випадку функції (1.16), коли фактори є
абсолютними замінниками, ізокванти мають
вигляд паралельних прямих ліній із незмінним
нахилом -а/b (рис. 1.3), a MRTS = a/b.
У випадку функції (1.15), коли фактори є
абсолютними доповнювачами, тобто використовуються
лише у певних комплектах, ізокванти мають
вигляд прямих кутів, вершини яких відповідають
комплектним наборам факторів (рис. 1.3).
1.5. Багатофакторна виробнича функція
Функція Коба-Дугласа з частковою замінюваністю факторів займає проміжне місце між двома попередніми випадками щодо можливостей заміщення ресурсів і форми ізоквант.
Рис. 1.4.
Спадна гранична норма
технологічного заміщення (MRTS)
капіталу працею
Якщо обсяги використання факторів змінюються в одному, а не в протилежних напрямках, можна казати про зміну масштабу виробництва, яка може спостерігатись у довгостроковому періоді, коли всі фактори є змінними.
Ступінь віддачі від масштабу виробничої функції визначає, як зміниться випуск продукції, коли використання усіх факторів буде пропорційно збільшено (наприклад, удвічі). Якщо випуск при цьому зростає в 2п разів, тоді говорять, що виробнича функція є однорідною ступеня п і для неї можна визначити ефект масштабу.
Так,
якщо при подвоєнні обсягів
Рис. 1.5 буде ілюструвати постійну віддачу, якщо, наприклад, Q1 = 5, Q0 = 10, Q2 = 15 (при подвоєнні усіх затрат випуск також подвоюється, тобто п = 1). Якщо ж Q1 = 5, Q0 = 20, Q2 = 45, тоді матимемо зростаючу віддачу (при подвоєнні усіх затрат випуск зростає у 4 рази, тобто п = 2), а при Q1 = 5, Q0 = 7, Q2 = 8.5 виникає спадна віддача від масштабу (при подвоєнні усіх затрат випуск зростає приблизно у 21/2 раза, тобто п = 1/2).
Рис. 1.5.
Віддача від масштабу
1.6. Оптимум або рівновага виробника
Виробництво продукції пов’язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.
Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, використовуваних виробником:
, (1.17)
де МРL, МРК, МРn — граничний продукт відповідно праці, капіталу та n-го ресурсу; РL, РК, Рn — ціна одиниці праці, капіталу та n-го ресурсу.
Графічно
точку рівноваги виробника
Якщо ТС — сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами РL і РК, то рівняння ізокости має вигляд
ТC = LPL + KPK . (1.18)
Через те, що ціни факторів виробництва розглядаються як незмінні, незалежно від обсягів використання факторів, ця функція є лінійною (рис. 1.6). Нахил ізокости дорівнює (– РL/РК) і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.
Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника (рис. 1.6).
У
точці дотику кут нахилу ізокости
(ринкова норма
(1.19)
або
. (1.20)
Ця
умова мінімізації витрат відома під
назвою еквімаржинальний
принцип, або принцип
рівності зважених (на грошову одиницю)
граничних продуктів: для мінімізації
вартості за заданого рівня виробництва
підприємству треба використовувати таку
комбінацію ресурсів, за якої співвідношення
граничних продуктивностей ресурсів та
їхніх цін рівні між собою. Для кожної
іншої величини обсягу випуску можна знайти
оптимальну комбінацію ресурсів, тобто
комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання
таких точок на ізоквантно-ізокостній
діаграмі утворює лінію (рис. 1.7), яка називається
шлях (крива) росту (лінія
експансії, або траєкторія
розвитку, розширення
виробничої діяльності)
підприємства у довгостроковому періоді.
Рис. 1.6. Графічне зображення рівноваги виробника
Рис. 1.7. Лінія росту рівноваги виробника
Розділ 2
Витрати
виробництва
2.1. Витрати виробництва за короткостроковий період
У
короткостроковому періоді
Сумарні витрати виробництва (СВт) – складаються із двох компонентів: фіксованих витрат (ФВт), які фірма робить не залежно від рівня випуску продукції, а також змінних витрат (ЗВт), які коливаються разом з рівнем виробництва. Наприклад, залежно від обставин ФВт можуть містити витрати на експлуатацію заводу, страхові послуги і, можливо, мінімальну кількість працівників – ці витрати не змінюються незалежно від обсягу виробництва фірми. До складу зміних витрат входять – зарплата, оклади та вартість сировини – ці витрати зростають разом із збільшенням виробництва продукції.
Щоб
вирішити скільки продукції виробляти,
менеджерам фірм необхідно знати
те, як зростають з рівнем виробництва
продукції змінні витрати. Наприклад,
дані таблиці 2 ілюструють діяльність
фірми з фіксованими витратами 50 дол. Змінні
витрати зростають із збільшенням обсягу
продукції, як і сумарні витрати. Сумарні
витрати – це сума фіксованих витрат у
стовпці 1 та змінних витрат у стовпці
2. За витратами поданими у стовпцях 1 і
2, можна дати визначення додаткової кількості
типів витрат.
Граничні
витрати (ГВт) – зростання обсягу
витрат в наслідок виробництва додаткової
одиниці продукції. Оскільки фіксовані
витрати не змінюються у разі зміни рівня
виробництва фірмою продукції, граничні
витрати – це зростання обсягу змінних
витрат через виробництво додаткової
одиниці продукції. Отже: ГВт = DЗВт/DQ
Таблиця 2.
Рівень виробництва | Фіксовані витрати
(ФВт)
(1) |
Змінні витрати
(ЗВт)
(2) |
Сумарні витрати
(СВт)
(3) |
Граничні витрати
(ГВт)
(4) |
Середні фіксовані витрати (СФВт) (5) | Середні змінні витрати (СЗВт) (6) | Середні сумарні витрати (ССВт) (7) |
0 | 50 | 0 | 50 | -- | -- | -- | -- |
1 | 50 | 50 | 100 | 50 | 50 | 50 | 100 |
2 | 50 | 78 | 128 | 28 | 25 | 39 | 64 |
3 | 50 | 98 | 148 | 20 | 16,7 | 32,7 | 49,4 |
4 | 50 | 112 | 162 | 14 | 12,5 | 28 | 40,5 |
5 | 50 | 130 | 180 | 18 | 10 | 26 | 36 |
6 | 50 | 150 | 200 | 20 | 8,3 | 25 | 33,3 |
7 | 50 | 175 | 225 | 25 | 7,1 | 25 | 32,1 |
8 | 50 | 204 | 254 | 29 | 6,3 | 25,5 | 31,8 |
9 | 50 | 242 | 292 | 38 | 5,6 | 26,9 | 32,4 |
10 | 50 | 300 | 350 | 58 | 5 | 30 | 35 |
11 | 50 | 385 | 435 | 85 | 4,5 | 35 | 39,5 |
Граничні витрати говорять про те, скільки коштуватиме фірмі збільшення обсягів продукції на додаткову одиницю. У таблиці 1 граничні витрати розраховуються або з суми змінних витрат (стовпець 2), або із сумарних витрат (стовпець 3). Наприклад, граничні витрати на зростання обсягу продукції від 2 до 3 одиниць становитимуть 20 дол., оскільки змінні витрати фірми зростають від 78 до 98 дол.(СВт також зростають на 20 дол., від 128 до 148 дол.). Сумарні витрати різняться від змінних витрат лише на суму фіксованих витрат.
Середні витрати (СВт) - це витрати на одиницю продукції. Розрізняють три види середніх витрат: середні фіксовані витрати (СФВт), середні змінні витрати (СЗВт) та середні сумарні витрати (ССВт).
СФВт = ФВт / Q (стовпець 2/рівень виробництва)
СЗВт = ЗВт / Q (стовпець 3/рівень виробництва)
ССВт = СВт / Q (стовпець 4/рівень виробництва)
Порівнюючи середні сумарні витрати з ціною продукції, можемо визначити прибуткова чи не прибуткова ця продукція.
Розглянемо зв’язок між
ГВт = w/ГРL
Ефект
наявності спадної віддачі