Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства

Національний  технічний університет  україни

«київський політехнічний інститут» 

Факультет менеджменту та маркетингу 

К у р с о в  а     р  о б о т а

з курсу «Мікроекономіка» 
 

на  тему:

«Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства» 
 
 
 

                

                                               Студентки І курсу ФММ

                                               групи ЗЕП-02

                                               Гриценко  О.М. 

                                               Науковий  керівник:

                                               Бойчук  Н.Я. 
 
 

Київ  – 2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….4

Теоретична  частина………………………………………………………………….6

Розділ 1.Основи виробництва……………………………………………………….6

1. Підприємство як виробничо-ринкова система……………………….6
2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі………………8
3. Однофакторна виробнича функція…………………………………..13
4. Двофакторна виробнича функція……………………………………15
5. Багатофакторна виробнича функція…………………………………18
6. Оптимум або рівновага виробника…………………………………..19

Розділ 2. Витрати виробництва……………………………………………………22

     2.1. Витрати виробництва за короткостроковий період………………...22

     2.2. Витрати в довгостроковому періоді………………............................26

Розділ 3. Ринок досконалої конкуренції……………..…........................................28

     3.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики………28

     3.2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді….33

     3.3. Ефективність ринку досконалої конкуренції……………………….37

Практична частина…………………………………………………………………39

Розділ 4. Показники економічної діяльності підприємства……………………..39

     4.1. Витрати, дохід і прибуток підприємства малого розміру…………39

     4.2. Витрати підприємства середнього розміру в другому короткостроковому періоді………………………………………………………..42

     4.3. Витрати великого підприємства в третьому короткостроковому періоді……………………………………………………………………………….43

Аналіз  отриманих результатів і висновки………………………………………..44

Список  використаної літератури………………………………………………….45

Додаток 1…………………………………………………………………………..46

Додаток 2………………………………………………………………………….47

Додаток 3………………………………………………………………………….48

 

Вступ 

     Будь-яке  виробництво завжди пов’язане з  витратами, оскільки це — процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт — понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат. Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повторюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробництва. У процесі виробництва здійснюються витрати ресурсів, більшість яких купується на ринках і має вартісну форму.

     Деякі ресурси витрачаються, але не оплачуються. Наприклад, вода з криниці. Вона є  для багатьох дарунком природи. Тому витрати — це не просто витрати, а витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми. У спрощеному вигляді витратами називають грошове вираження використання виробничих ресурсів, у результаті якого здійснюється виробництво і реалізація продукції.

     Витрати підприємства виникають внаслідок придбання ним виробничих ресурсів, тобто пов’язані з виробництвом продукту. Одні із них – це витрати на закупівлю сировини, матеріалів, палива та енергії, робочої сили, інші – на закупівлю засобів праці.

     За  умов досконалої конкуренції витрати виробництва виявляють вирішальний вплив не лише на розмір прибутку підприємства, але й на те, чи залишиться фірма на даному ринку взагалі, чи буде змушеною покинути цього.

     Сучасна економічна наука вважає витрати підприємства платою за залучені ресурси виробництва.

     Витрати підприємства розглядаються під кутом зору підприємця, котрий прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети – одержання високого доходу на одиницю затрат на виробничі ресурси.

     Господарюючий суб’єкт, стикнувшись із обмеженістю ресурсів, повинен зробити вибір між альтернативними способами їх використання. Так виникають альтернативні витрати – затрати ресурсів за найкращого альтернативного варіанта їх використання. Підприємець, приймаючи рішення про застосування ресурсів, відмовляється від виробництва одних товарів на користь інших, тобто жертвує цінністю альтернативних можливостей.

     Темою курсової роботи обрано питання: «Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства».

     Мета курсової роботи – визначення поняття витрат виробництва та з’ясування шляхів їх зниження в умовах ринкових відносин при короткостроковому та довгостроковому періодах.

     Предмет курсової роботи – витрати виробництва.

     Завдання  курсової роботи:

     - з’ясувати методологічні засади поняття виробничих витрат;

       - визначити класифікаційні ознаки виробничих витрат;

     - визначити шляхи зниження виробничих витрат в умовах ринкових відносин при короткостроковому та довгостроковому періодах;

     - надати певні висновки.

 

Теоретична  частина

Розділ 1

Основи  виробництва 

1.1. Підприємство як  виробничо-ринкова  система

     Підприємство (фірма) - це організація, яка формується і управляється з метою отримання максимального прибутку для її власників шляхом виробництва благ для продажу на ринку.

     Закон України «Про підприємство в Україні» дає таке визначення підприємства:

     підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну, і комерційну діяльність з метою одержання відповідного доходу (прибутку)".

     З економічної точки зору підприємство самостійно здійснює виробничу діяльність.

     Виробництво - це процес використання праці та обладнання, капіталу разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних товарів та надання послуг.

     Тобто виробництво можна розглядати як продуктивну систему.

     Разом з тим виробництво можна охарактеризувати і як систему відносин між людьми.

     На  рис. 1.1 показана сукупність виробництва як продуктивної системи відносин.

     Відносини між людьми можуть носити організаційно-економічний  або соціально-економічний характер.

     Соціально-економічні відносини визначаються в першу  чергу пануючими відносинами  власності. Їх вивчає спеціальний курс політекономії – основи економічної  теорії - політекономія. 
 

Фактори виробництва – продуктивні послуги  праці, капіталу,   природних ресурсів та підприємницьких здібностей:

Результати  виробництва – матеріальні продукти та послуги

Продуктивна  система

 

Система відносин

 
 

Організаційно-економічні відносини (визначаються передусім технологією, що використовується у виробництві)

Соціально-економічні відносини (визначаються передусім  відносинами власності, що панують  у суспільстві)

 

     Рис. 1.1 Виробництво, як продуктивна система. 

     Тобто в мікроекономіці вивчаються організаційно-економічні відносини і в першу чергу вони визначаються технологією, що застосовується в даному виробництві.

     Технологія - це практичне застосування способів виробництва товарів і послуг шляхом поєднання факторів виробництва.

     Виробництво товарів (продукції) супроводжується  перетворенням ресурсів (сировини, матеріалів) у потрібні для людини продукти за допомогою певного технологічного процесу.

     Технологічний процес - процес виконання технологічних  операцій для одержання тих чи інших товарів, послуг.

     Всі підприємства прагнуть бути ефективними  виробниками. Для цього вони повинні  використовувати такі методи виробництва, які є ефективними як з технічної, так і з економічної точки  зору.

     Спосіб  виробництва є технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим для точно визначеного обсягу ресурсів. Для узагальнення інформації про технічно ефективний спосіб виробництва в економіці використовується поняття виробничої функції. 

     1.2. Параметри підприємства  як мікроекономічної моделі

     Виробнича функція підприємства задає максимальний обсяг випуску продукції, який воно може виготовити за умови використання будь-якого заданого набору ресурсів. Виробнича функція - функція, незалежні  змінні, якої набувають значення обсягів ресурсів, які використовуються для виробництва продукції (фактори виробництва), а залежною змінною є значення обсягу виробленої продукції найбільш поширеними є виробнича функція з двома змінними ресурсами: працею L і капіталом К:                                                                                  Q = f (k.,L)  (1.1)

     Широке  практичне використання знайшли  степенева виробнича функція  виду

                                                                                 (1.2)

     де        A, , - позитивні константи;

                 К, L - витрати капіталу і праці.

     Показники і степеневої виробничої функції є показниками (коефіцієнтами) еластичності випуску продукції відповідних факторів виробництва: в тому випадку, коли + = 1, функція називається виробничою функцією Кобба – Дугласа.