Витрати виробництва на підприємстві

2.      Дається оцінка зміни структури собівартості й розраховується вплив цих змін на підсумковий показник.

Аналіз структури витрат дозволяє вивчити використання виробничих ресурсів, визначити матеріалоємність, трудомісткість і їхній вплив на собівартість продукції.

3.      Розраховується рівень витрат на один рубль зробленої продукції, вивчається динаміка цього показника й визначають кількісний вплив факторів на цей показник.

На першому етапі аналізу витрат на виробництво необхідно розглянути собівартість, а також фактичну структуру витрат, дані для аналізу витрат по елементах наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1  Витрати на виробництво продукції

За даними табл. 2.1. можна зробити висновок, що фактична собівартість перевищувала планову на 20,9 тис. грн. Найбільша сума перевитрати відзначалася по статтях матеріальні витрати на 15,9 тис. грн. та інші витрати на 14,8 тис. грн. По інших статтях витрат відзначалася економія, але вона не змогла покрити величину перевитрати. Далі у висновку варто вказати причини перевитрати й економії.

Важливе значення при аналізі собівартості продукції має визначення факторів, що залежать і не залежних від діяльності підприємства й окремих його структурних підрозділів. До числа залежних від даного підприємства факторів ставляться: відхилення від норм витрати убік перевищення виробничих витрат, втрати від браку, надпланові відходи виробництва й всі інші непродуктивні витрати, які є наслідком різних недоглядів у роботі

Не залежні від підприємства фактори - зміни цін на сировину, матеріали, паливо, енергію різних видів, тарифів на електричну й теплову енергію й вантажні перевезення, витрату більш дорогої сировини через відсутність сировини, передбаченого планом матеріально-технічного постачання й технологією виробництва.

                  2.2. Витрати  на одну гривню виготовленої продукції

Одним з найбільш важливих узагальнюючих показників собівартості продукції є показник, який характеризує витрати на одну гривню зробленої продукції, що є універсальним, тому що може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і разом з тим він наочно показує прямий зв'язок між собівартістю й прибутком. Витрати на одну гривню зробленої продукції розраховуються відношенням загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості зробленої продукції в діючих цінах.

Для факторного аналізу витрат на одну гривню зробленої продукції використвується формула:

              (2.1.)

де Зед - витрати на 1 грн. випущеної продукції; Ki - кількість випущеної продукції i-ro виду в натуральному вираженні; Ci - собівартість одиниці продукції 1-го виду; Ц- ціна одиниці продукції i-ro виду.

На рівень цього показника впливають:

      зміна структури й асортиментів випущеної продукції;

      зміна собівартості окремих видів продукції;

      зміна оптових цін на продукцію.

Розрахунок впливу факторів розраховують ланцюговими підстановками в такий спосіб.

1. Вплив зміни структури й асортиментів продукції

              (2.2.)

2. Вплив зміни собівартості окремих видів продукції

              (2.3.)

3.Вплив зміни оптових цін на продукцію

              (2.4.)

4.Баланс впливу факторів

(2.5.)

Для визначення впливу кожного з факторів на кінцевий фінансовий результат, потрібні абсолютні прирости витрат на 1 грн. зробленої продукції за рахунок кожного з факторів помножити на фактичний обсяг реалізації продукції, розрахований у планових цінах.

2.3.  Фактори зміни  собівартості. Прямі матеріальні витрати

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції проводять її аналіз по статтях витрат, які згруповані по економічному змісті.

Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво й реалізацію. Виділяють прямі матеріальні, прямі трудові й комплексні витрати.

До прямих матеріальних витрат відносяться статті: сировина й матеріали (за винятком поворотних відходів); покупні комплектуючі вироби; напівфабрикати; паливо й енергія на технологічні цілі.

До прямих трудових витрат ставиться оплата праці з відрахуваннями на соціальні потреби виробничих робітників.

До комплексних витрат ставляться витрати загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні, управлінські й інші. Це багатоелементні витрати.

Слід зазначити, що можливість проведення такого аналізу існує тільки на тих підприємствах, де розробляється план собівартості продукції по статтях калькуляції, а бухгалтерія підприємства становить фактичну калькуляцію на весь обсяг продукції й по її видах.

У собівартості зробленої продукції велику питому вагу становлять прямі матеріальні витрати. Вони називаються прямими тому, що можуть бути прямо віднесені до носія витрат. Витрати основних матеріалів є першим елементом прямих витрат.

При аналізі прямих матеріальних витрат виділяються наступні фактори першого порядку:

      зміни обсягу випуску товарної продукції;

      зміни структури випускає продукції, що;

      зміни собівартості окремих виробів.

Перші два фактори є елементними, які далі не деталізуються. Це фактори першого рівня. Третій фактор - зміна рівня витрат на окремі вироби - це складний фактор, який можна деталізувати для більш поглибленого аналізу на фактори другого, третього й четвертого рівня.

Визначення впливу зміни зазначених факторів на прямі матеріальні витрати виробляється методом ланцюгових підстановок по формулі:

              (2.6.)

де Mi - норма витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці i-ro виробу; Пi - випуск i-ro виробу, шт.; R - кількість виробів.

Для розрахунку впливу перерахованих факторів необхідно розрахувати проміжні (умовні) показники.

1) (Мc), Величина прямих матеріальних витрат по планових нормах на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі (визначається методом прямого перерахування):

              (2.7.)

де Mi0 — планова норма витрати матеріальних ресурсів на виробництво одиниці i-ro виробу; ПiФ— фактичний випуск 1-го виробу, шт.; R — кількість виробів.

Джерело інформації - калькуляції окремих виробів.

2) (Мv) — прямі матеріальні витрати по планових нормах на фактично випущену продукцію при плановій її структурі, що визначається шляхом коректування планових витрат на індекс виконання плану по об’єму випущеної продукції

(2.8.)

де V1/V0 — обсяги випущеної продукції всього за планом і фактично в порівнянних цінах.

Планова й фактична величина прямих матеріальних витрат визначається за даними бухгалтерського обліку. Планова величина прямих матеріальних витрат (М0) відбивається в планових розрахунках собівартості продукції. Фактична величина прямих матеріальних витрат (M1).

Розрахунок впливу факторів на рівень матеріальних витрат розраховують у такий спосіб:

1)              вплив зміни обсягу випущеної продукції

(2.9.)

2)              вплив зміни структури продукції

(2.10.)

3)  вплив зміни рівня витрат на окремі вироби

(2.11.)

Для аналізу на промисловому підприємстві з метою виявлення причин відхилення фактичного рівня матеріальних витрат від планового, проводять вивчення рівня витрат на окремі вироби. Для підприємств більшості галузей такий аналіз припускає вимір впливу трьох факторів другого рівня: норм витрати, заміни матеріалів, цінового фактора.

Під фактором цін мається на увазі зміна ціни на матеріальні ресурси, а також зміна транспортно-заготовчих витрат. Фактор норм відбиває зміна самих норм витрати й відхилення фактичної витрати на одиницю продукції (питомої витрати) від норм. Під фактором заміни розуміється повна заміна одних видів матеріальних ресурсів іншими, і зміна їхнього змісту в сумішах (зміна рецептури).

Вирішальне значення для зниження собівартості має економія матеріалів у натуральному вираженні - фактор норм і раціональні заміни матеріалів - фактор заміни.

Переважна роль цих факторів пояснюється тим, що економія за рахунок норм витрати й заміни матеріалів безпосередньо впливає на ці статті, створює можливість збільшення обсягу випуску продукції, а отже, побічно впливає на скорочення рівня умовно-постійних витрат на одиницю продукції.

Вплив фактора норм на зміну рівня матеріальних витрат на окремі вироби

              (2.12.)

де Цпij- планова ціна i-ro виду матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-ro виду; Hnij і Нфij - фактична норма витрати i-ro виду матеріальних ресурсів на виробництво продукції j-ro виду; Kфj - фактична кількість випущеної продукції j-ro виду;

п - кількість видів матеріальних ресурсів для виробництва одиниці продукції j-ro виду; m - кількість видів продукції.

Вплив фактора цін на зміну рівня матеріальних витрат на окремі вироби визначається як добуток різниці між фактичною й плановою ціною витраченого матеріалу на фактичну кількість використаного матеріалу на даний виріб.

Загальну економію (перевитрата) матеріальних ресурсів (∆Мн) внаслідок зміни цін можна визначити по формулі

(2.13.)Аналіз відхилень від норм і цін проводять по конкретних видах матеріалів, а потім розраховують підсумок впливу цих факторів на весь обсяг продукції (Кфj).

Зміна (економія) прямих матеріальних витрат у наслідок заміни (∆М3) можна визначити по формулі

            (2.14.)

де Мз, Мn – кількість, що заміняється та застосовується матеріалів відповідно; Ц3,  Цn – ціни матеріалів, що заміняють; n - кількість замін.

Визначимо вплив факторів «норм» і «цін» на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит.

За допомогою ланцюгових підстановок розрахуємо наступні показники:

Вплив зміни «норм» складе:

              (2.15.)

Вплив зміни «цін» складе:

              (2.16.)

Проведемо аналіз впливу факторів на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит (табл. 2.3.).

Спочатку зробимо розрахунки по витраті арматур.

1.0,65 • 3080 = 2002 тис. грн.

2.0,64 • 3080 = 1971 тис. грн.

3.0,64 • 3080 = 1971 тис. грн.

Вплив зміна «норм» складе:  1971-2002 = -31 тис.грн.

Вплив зміна «цін» складе: 1971 - 1971 = 0.

Сукупний вплив факторів складе: (-31) + 0 = - 31 тис.грн.

Таблиця 2.3 Вплив факторів на зміну матеріальних витрат на виготовлення фундаментних плит