Витрати виробництва на підприємстві

У межах конкретного виробничого господарського формуван­ня до витрат, які безпосередньо пов'язані з процесом виробниц­тва, належать витрати, пов'язані ось із чим:

1.      Підготовкою та освоєнням виробництва;

2.      Виготовленням (поточним виробництвом) продукції;

3.      Удосконаленням технології та організації виробництва (не­капітального характеру);

4.      Винахідництвом та раціоналізаторством;

5.      Обслуговуванням виробництва;

6.      Забезпеченням нормальних умов праці;

7.      Набором робочої сили;

8.      Управлінням виробництва; підготовкою та перепідготовкою кадрів; збутом продукції та деякі інші.

Разом із тим слід відмітити, що виробничі підприємства мо­жуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції, але і ряд інших видів діяльності: підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, обслуговувати різні побутові, культурні та інші потреби своїх працівників.

Уся ця діяльність також пов'язана з викори­станням різних речовин та сил природи, тобто пов'язана із витра­тами. Тому першою ознакою поділу витрат є належність їх до виду діяльності. В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на: основну, та неосновну (інші допоміжні, обслугову­ючі та забезпечуючи).

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції є найбільш важливими ознаками класифікації. Так, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

      Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара).

      Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

      Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування на нещасниі випадки).

      Амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

      Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

          Проте, класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів  продукції, встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції – в залежності від їх призначення і місця виникнення.

До змінних витрат належать витрати, розмір яких збільшується із збільшенням обсягу продукції і знижуються з його зменшенням. Постійні витрати - це витрати, розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До них належать постійні загально виробничі витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. Поточні - це витрати, періодичність яких менше одного місяця. Довгострокові - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, який не планується закінчити раніше, ніж через дев’ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). Одноразові - це витрати, які здійснюються один раз (періодичністю більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Продуктивні витрати - це витрати, які передбачені технологією і організацією виробництва. Непродуктивні - необов'язкові витрати, які виникають в результаті конкретних недоліків організації виробництва, порушення технології.

В управлінському обліку існує дещо інша класифікація витрат. В цілях  управління вони поділяються за принципом: різні витрати для різних цілей.

Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу  звітного періоду. Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах. Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати - у звіті про фінансові результати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємств, включають:

- витрати на продукцію (прямі матеріали, пряма заробітна плата, інші прямі витрати, загально виробничі витрати);

- витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Витрати періоду - витрати, які не включаються у виробничу собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, що виробляють продукцію, вважають такими витратами витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки, тощо) вартісного ланцюжка.

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Накладні, витрати, які пов’язані з процесом виробництва але вони не можуть бути віднесені до певних об’єктів економічно можливим шляхом.

Релевантні витрати – це витрати , що можуть бути змінені  внаслідок прийняття рішення. Нерелевантні - це витрати, що не залежать від прийняття рішення. Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції. Середні – це витрати , що визначаються як сума витрат на виробництво основної  і  додаткової  продукції  поділена на  кількість  виготовлених  виробів. Дійсні – це  витрати,   які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і по мірі їх виникнення вони відображаються в облікових регістрах. Можливі витрати  – це та вигода, яка втрачається, якщо вибір одного варіанту дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.

Для  контролю  діяльності  окремих  підрозділів  та  оцінки  роботи  їх керівників     вирізняють     контрольовані  та  неконтрольовані                 витрати. Контрольовані витрати - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них значний вплив. Неконтрольовані витрати - це витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.

1.3  Фактори, що впливають на формування витрат підприємства

       Витрати  діяльності  є  якісним  показником  діяльності  торговельного підприємства,  тому  що  їх  розмір  і  рівень  формуються  під  впливом факторів  як  зовнішнього,  так  і  внутрішнього  середовища           підприємства. На внутрішні фактори в певній мірі може впливати керівництво підприємства своїми рішеннями. При  стабільній  економіці  в країні  саме  внутрішні  фактори  є визначальними   для    рівня   витрат     підприємства. Саме  тому  знання  факторів,  що  впливають на  розмір  і  рівень     витрат підприємства,  дає змогу  визначити  резерви  зниження витрат,   що       є  складовим   елементом   системи   управління     витратами         підприємства. Загальні фактори витрат підприємства наведені в таблиці  1.3

Отже, на підставі наведеного вище можна зробити наступні висновки. Фінансовий механізм діяльності підприємства ґрунтується на таких економічних категоріях як доходи, витрати та фінансові результати. Для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг підприємства несуть певні витрати, які можна поділити на прямі та непрямі. Прямі витрати – це витрати на матеріали, заробітну плату виробничих робітників, електроенергію та інші витрати, які мають пряме відношення до виробу та лягають на його собівартість. Непрямі витрати – це витрати на збут, на утримання адміністративного апарату, податки та інші витрати, що не мають прямого відношення до собівартості продукції і відносяться прямо на фінансовий результат. При продажі продукції, послуг виробник отримує доходи у вигляді грошової оплати. Різниця між доходами та витратами підприємства являє собою фінансовий результат господарської діяльності.

Фінансовий результат діяльності підприємства – це прибуток, що отримало підприємство у певному періоді. Для визнання фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

По зміні питомої ваги матеріальних витрат визначають зміна продуктивності праці. Збільшення питомої ваги матеріальних витрат є наслідком росту продуктивності праці, і навпаки.

По зміні питомої ваги амортизаційних відрахувань визначають зміна технічного рівня виробництва.

У цілому аналіз витрат по економічних елементах дозволяє встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат.

Таблиця 1.3 Загальні фактори, що визначають розмір і рівень поточних витрат підприємства

Зменшення долі зарплати й одночасно ріст долі амортизації свідчать про підвищення технічного рівня виробництва, про ріст продуктивності праці.

Аналіз собівартості товарної продукції, по статтях витрати - одне з найважливіших питань аналітичної роботи.

Метою даного аналізу є оцінка дотримання плану по статтях витрат. Він дає можливість установити, по яких статтях економія, а але яким - перевитрата. Це дає можливість визначити резерви зниження собівартості на підприємстві.

Аналіз починається з визначення абсолютного відхилення по статтях витрати, тобто визначається відхилення фактичних витрат від планових.

Потім по абсолютному відхиленню по кожній статті витрат визначається відсоток (питома вага) кожної статті до планової суми даної статті, а також до загальної суми планових витрат (до підсумку планової собівартості).

Аналіз собівартості продукції й витрат обігу в різних галузях заснований на галузевій технологічній специфіці. На підприємствах галузей промисловості основою собівартості є спеціальна технологія того або іншого виробництва. Особливої уваги в промисловості вимагає аналіз загальнозаводських і загально-цехових витрат, які досить значні через більші витрати на зміст цехів і загальнозаводських обслуговуючих підрозділів (трансформаторних підстанцій, котелень, ремонтних майстерень), а також заготівельних цін на перероблену продукцію, і вихідну сировину, одержувана від інших галузей.

Виробництво збірного залізобетону ставиться до енергоємних галузей промисловості будівельних матеріалів. На 1 м3 збірного залізобетону в середньому витрачається більше 90 кг умовного палива. До 70 % теплоти йде на теплову обробку виробів.

Аналіз собівартості на підприємство з виробництва збірного залізобетону показує істотну долю витрат на сировину й матеріали, заробітну плату.

Таким чином, специфіка аналізу собівартості або витрат обігу тісно пов'язана з галузевими особливостями окремих підприємств.

РОЗДІЛ II

ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО та РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ

2.1  Характеристика витрат на виробництво ВАТ «Укрметпром-груп»

Розглянемо аналіз витрат на виробництво й реалізацію на прикладі підприємства по випуску збірних залізобетонних виробів, що, виготовляє фундаментні плити, балки, плоскі плити, ВАТ «Укрметпром-груп».

Продукція, вироблена на підприємстві, відрізняється підвищеною міцністю, виготовляється із сировини високої якості. Продукція підприємства перевірена часом.

Високий рівень технології, досвід і кваліфікація персоналу забезпечують безпеку виробництва. Штатний склад близько 100 чоловік, стабільний колектив висококваліфікованих фахівців, доля фахівців з вищою й середньою фаховою освітою-74% від загального числа працюючих.

Фундаментні плити, балки, панелі. Виготовлені з типових збірних пустотних залізобетонних плит з попередньою напругою арматур. Застосування збірних плит збільшує швидкість зведення будівель - це значима перевага.

Витрати на виробництво промислової продукції враховуються за економічними елементами і статтями витрат (статтям калькуляції). Угрупування по економічних елементах показує матеріальні й грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції. Таке угруповання показує, що витрачено на випуск продукції. Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. Звичайно виділяють наступні елементи витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні потреби, амортизація, інші витрати.

Угрупування витрат по статтях витрат дозволяє визначити витрати по місцях їхнього виникнення й установити в що обходиться підприємству виробництво й реалізація окремих видів продукції. Облік по статтях калькуляції характеризує призначення витрат і їхня роль у процесі виробництва, дозволяє виявити фактори, що впливають на сформований рівень собівартості й визначити резерви її зниження.

Основні показники, використовувані для характеристики витрат на виробництво, що випливають:

1)     витрати на виробництво по кошторисі, що характеризують собівартість усього обсягу робіт;

2)     повна собівартість товарної продукції, робіт і послуг;

3)     виробнича собівартість товарної продукції;

4)     собівартість реалізованої продукції;

5)     собівартість одиниці продукції;

6)     витрати на 1 грн. продукції, робіт і послуг;

7)     собівартість по місцях виникнення витрат і центрам відповідальності (у цілому, по підрозділах і інших центрах формування витрат і відповідальності).

Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання й збуту продукції.

Вивчення собівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку й рентабельності, досягнутому на підприємствах.

Аналіз собівартості продукції звичайно проводять за наступною схемою:

1.      Розраховуються абсолютні й відносні відхилення показників собівартості від показників плану й минулих періодів.