Виробничий потенціал підприємства: теоретико-методичні проблеми дослідження та умови підвищення ефективності його використання

Соціально-психологічні методи управління враховують соціальні  і психологічні статуси людей, що визначають їхні формальні ролі в  структурі і процесах управління. Наприклад, на роль керівника підрозділу доцільно призначати особу, що має статус неформального лідера з визначеними параметрами характеру і темпераменту, застосування як вплив на колектив підприємства таких категорій, як імідж фірми, гордість за її якісні і масштабні характеристики і т.п.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОГО  ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

4.1. Структура виробничого потенціалу  підприємства.

4.2. Завдання оцінювання виробничого  потенціалу підприємства.

4.3. Концептуальні підходи до  визначення основних елементів  виробничого потенціалу підприємства.

4.4. Вимірювання величини виробничого  потенціалу підприємства на базі  поелементного підходу.

 

4.1. Структура виробничого  потенціалу підприємства.

 

Відмінною рисою останніх років  у країні є поступовий перехід  до досить твердої протизатратної політики господарювання.

Одним з елементів такої політики є поліпшення використання наявних потужностей на діючих підприємствах.

Поки що немає простих, але досить точних методів оцінювання виробничих можливостей підприємств. Традиційні методи вирішення цього завдання базуються на різноманітних принципових підходах, але всі вони страждають неоднозначністю одержуваних оцінок, недостатньою точністю кінцевих результатів .

До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов'язане з функціонуванням і  розвитком підприємства.

Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є поліструктурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природно-кліматичні умови;
• потенціал основних фондів;
• потенціал оборотних фондів;
• потенціал нематеріальних активів;
• потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природно-кліматичні умови —- можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Фондовий потенціал — наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних  фондів — це частина виробничого капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників і виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

 

 

 

Виробничий потенціал

Засоби виробництва

Потенціал технологічного персоналу (робоча сила)

Трудовий потенціал

Потенціал землі та природно- кліматичні умови

Потенціал основних фондів (засоби праці)

Потенціал оборотних фондів (предмети праці)

Потенціал нематеріальних активів

Рис. 4.1 Структура  потенціалу підприємства

 

 

Реалізація  можливостей інтенсифікації існуючих виробництв дасть змогу значно скоротити витрату трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів на задоволення сьогоднішніх і майбутніх потреб суспільства.

Подання про  величину виробничого потенціалу підприємства й окремих його елементів дає  можливість певною мірою управляти  характеристиками потенціалу, внаслідок  чого відкривається можливість цілеспрямовано впливати на віддачу виробничих ресурсів (рис.5.1).

Величина  виробничого потенціалу і його структура  можуть мати широкий діапазон застосування в прогнозуванні, плануванні й стимулюванні матеріального виробництва.

 

ВИРОБНИЧИЙ  ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Структурні

Якісні

Соціально-економічні

Складність

Цілісність

Взаємозамінність елементів

Взаємозв’язок та взаємодія елементів

Гнучкість

Властивість до сприйняття досягнень НТП

Виробнича потужність

Соціально-економічні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2. Класифікація характеристик виробничого потенціалу промислового підприємства

 

ідея виміру потенціалу як найвищої віддачі сукупних ресурсів досить приваблива. Але на цьому шляху стоїть ряд практично  нерозв'язних проблем. Насамперед, не завжди можна достатньо вірогідно  визначити найвищу віддачу при  складній сукупності взаємодіючих елементів, оскільки в цьому випадку постає питання про облік їхнього  взаємного впливу, взаємного доповнення інших подібних якостей. Це природно, оскільки жодний виріб неможливо  створити тільки за допомогою одного виробничого ресурсу. На кінцевий результат  активно впливає саме сукупність елементів потенціалу. Нарешті, є  підстава виявити нелінійну залежність між ресурсами й результатами.

 

 

4.2. Завдання оцінювання виробничого  потенціалу підприємства

 

Для характеристики масштабу будь-якого підприємства звичайно використовують такі поняття, як розмір і потужність.

Показники розміру, до числа яких можуть бути віднесені  виробнича площа, число виробничих робітників або загальна чисельність  персоналу, проектний річний обсяг  продукції у вартісному вираженні, сумарна вартість основних виробничих фондів або ж їхньої активної частини тощо, дають лише орієнтовне, найчастіше досить відносне поняття про можливості підприємства.

Відміні риси перерахованих вище технічних та економічних показників полягають  у тому, що вони не залежать або не повністю залежать від умов та інтенсивності  використання підприємства за призначенням.

Потужність  звичайно вимірюють продукцією підприємства в натуральному виразі. Причому мова йде звичайно про фактично вироблену  продукцію. Залишаються поза увагою потенційні можливості підприємства, особливо за не профільними видами продукції або випуск якої є лише задумом.

Під виробничим потенціалом розуміється  той обсяг робіт у наведених  одиницях виміру витрат праці (нормо-годин), що може бути виконаний протягом деякого  періоду часу (найчастіше, року) основними  виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів при дво-три  змінному режимі роботи й відповідній  організації праці й виробництва, тобто:

 

,     (4.1)

де Р — виробничий потенціал і нормо-годинах за рік;    ^;

Ф_t —нормативний річний фонд робочого часу, години;

R — чисельність основних робітників, чол.;

ф - рівень ефективності  праці основних робітників і фондоозброєність, частки одиниці.

Іншими словами, ВП — це технічно, організаційно, економічно й соціально обґрунтована норма ефективного робочого часу основного виробничого персоналу підприємства за певний період календарного часу. Знання ВП дасть можливість вибудувати систему всіх інших оцінок виробничої й економічної потужності підприємства. При цьому тому самому показнику ВП, залежно від умов його використання, може відповідати безліч значень показника потенційної потужності.

Оцінки максимальних значень розглянутих показників мають приватний характер, потрібні в рідкісних випадках і не можуть виступати основними параметрами  виробничо-господарської діяльності підприємств, створюваної для них  нормативно-технічної та іншої документації, а також для всякого роду техніко-економічних  й інших розрахунків, виконуються  для вирішення питань їхнього  розвитку й удосконалення.

 

4.3. Концептуальні підходи до визначення  основних елементів виробничого  потенціалу підприємства.

 

Проблема  вимірювання величини виробничого  потенціалу досить важлива як у теоретичному, так і практичному плані.

Виробничий  потенціал як показник ресурсного потенціалу відіграє велику інформативну роль. За допомогою такого роду комплексних  показників усуваються протиріччя, що виникають при оцінюванні рівноприскореного  або різноспрямованого руху складових  його елементів. Співвіднесення величини потенціалу з кінцевими результатами функціонування дає комплексне знання про ступінь використання виробничих ресурсів і резерви підвищення ефективності виробництва.

При оцінюванні розміру виробничого потенціалу підприємства насамперед необхідно  відповісти на такі питання: чи є виробничий потенціал простою сумою ресурсів та яким чином окремі ресурси включаються  в сукупний ресурс?

Ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє  собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних відповідних значень  складових елементів.

Використання  натуральних показників сьогодні досить ускладнене при оцінюванні таких  складних елементів виробничого  потенціалу, як трудові ресурси, технологія, інформація. У зв'язку з цим різноманітні й натуральні одиночні показники, що характеризують їх. М.В. Архіпов фізичний обсяг виробничих ресурсів рекомендує оцінювати в чисельності промислово-виробничого персоналу за формулою:

 

,     (4.2)

де Wо - сукупна  споживча вартість виробничих ресурсів;

L — чисельність промислово-виробничого персоналу;

К_L — коефіцієнт оцінки складу і якості трудових ресурсів;

П —коефіцієнт  заміщення (еквівалентності) основних виробничих фондів чисельністю ВПП;

 — частка активної частини  ОВФ;

F —вартість  основних виробничих фондів у  незмінних цінах;

К_W — коефіцієнт оцінки складу і якості ОВФ.

 Коефіцієнт  К_L і К_W враховують вплив науково-технічного прогресу на фактори виробництва.

 

4.4. Вимірювання величини  виробничого потенціалу підприємства  на базі поелементного підходу.

 

Найбільш  уніфікованим і універсальним вимірником елементів виробничого потенціалу, практика це підтверджує, є їхня ціна або вартість. Порівнянність показників потенціалу в  грошовій оцінці в  часі й просторі дозволяє виявити  динаміку й структуру  виробничих потенціалів  підприємств  і  територіальних утворень, розходження й тенденції їхньої диференціації за цим показником, а також за ефективністю використання виробничого потенціалу. У цьому випадку сума вартостей елементів буде характеризувати величину всього виробничого потенціалу підприємства. Таким чином, визначення величини потенціалу пов'язане насамперед з оцінюванням вартості його елементів.

Методика  визначення вартості першого елемента виробничого потенціалу промислового підприємства — основних виробничих фондів — розроблена детально.

Як елемент  виробничого потенціалу підприємства варто приймати середньорічну вартість тільки його основних промислово-виробничих фондів.

Вартість  основних фондів постійно змінюється під впливом природних процесів, виробничих умов та інновацій. її досить надійне фіксування можливе тільки на обмежений період квартал, рік.

У вартості першого елемента виробничого потенціалу повинна враховуватися повна вартість основних фондів.

Для підтримки  основних фондів у працездатному  стані проводяться поточні й  капітальні ремонти, здійснюється їхня модернізація.

Вартість  елемента потенціалу «основні фонди» в дійсності не підвищується, оскільки споживча вартість самих основних фондів не зростає вище від первісної.

Вартість  першого елемента потенціалу — «основні виробничі фонди» становитиме:

 

Во.ф. = В_ОПФ + В_м.ф.,     (4.3)

де В_опф —середньорічна балансова вартість основних промислово-виробничих фондів підприємства,

В_м.ф —витрати на модернізацію основних виробничих фондів.

В умовах науково-технічної революції  знання є головними засобами підтримки  продуктивної сили живої праці, є  субстанцією продуктивності праці  й визначають її можливості.

Вартість  елемента потенціалу «промислово-виробничий персонал» буде являти собою суму:

В_т.р = Фз.п + Фм.з + Зн +Зв.п +Зпк,     (4.4)

де Фз.п  — фонд заробітної плати промислово-виробничого  персоналу підприємства;