Використання у міжнародному податковому оподаткуванні офшорів

Розроблено спеціальний  законопроект про трансфертне ціноутворення. Головний його принцип — створення  окремого підрозділу в податковій службі, який аналізуватиме кожну угоду  великих компаній з некласичними офшорними зонами, такими як Кіпр або  деякі кантони Швейцарії. Аналізуватиметься, зокрема, чому ця угода пройшла за такою ціною, чому, наприклад, метал  продали, умовно кажучи, на 100 доларів дешевше ринкової вартості. Так роблять усі країни Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Все, що йде на Кіпр, потрібно оподатковувати справедливим податком.[12]

Тим часом економіка Кіпру  залишається улюбленим місцем капіталовкладень вітчизняних інвесторів. І така статистика не лякає українських чиновників. Адже інвестиції з Кіпру офіційно не вважаються офшорними, оскільки ця країна не входить до переліку офшорів (список щороку затверджує Кабінет Міністрів України), тому й немає прискіпливої уваги до руху коштів між країнами.

За всю історію України  жодна з провладних політичних сил  так і не скасувала угоду про  уникнення подвійного оподаткування  з Кіпром, що сприяло виведенню  коштів, фактично — узаконеній крадіжці ресурсів. Урядовці двох країн посилено працюють над цим питанням. Документ, що наразі розробляється, сторони планують підписати під час візиту на Кіпр Президента України Віктора Януковича.[12]

Водночас заможним українцям  дозволили відраховувати до бюджету  ще менше. Згідно із Законом України  від 05.07.2012 р. № 5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» відтепер фізичні особи, які отримують дивіденди, джерело яких знаходиться не в Україні, замість 15% податку сплачуватимуть лише 5%.

Фахівці з податкового  права стверджують, що цей Закон  знизить податкове навантаження на доходи, які українці отримують  у вигляді дивідендів від своїх  зарубіжних активів, скажімо, холдингових  компаній, що зареєстровані, наприклад, у Швейцарії або Великій Британії і контролюють вітчизняні активи. Дія вищезазначеного Закону також  поширюється на доходи від акцій, одержувані від офшорних компаній.

Працюють над офшорним законодавством і в Держкомпідприємництві України та Мінсоцполітики України. Спільними зусиллями там готують законопроект про запровадження додаткового податку для українського бізнесу щодо операцій з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах.

Втім, чи потраплять під дію  нового законодавства Кіпр і Люксембург – найпривабливіші країни для оптимізації оподаткування українських бізнесменів – на цей час невідомо. 

Реальною протидією процесам ухилення від оподаткування і відмивання грошей, у тому числі і шляхом використання офшорних механізмів може стати лише комплексна, узгоджена з іншими країнами та міжнародними організаціями, система політичних, правових, економічних, організаційних, технічних заходів направлених на обмеження можливостей проведення фіктивних фінансових операцій, метою яких є ухилення від оподаткування.[13,ст. 73]

До проблем, що пов’язані  з функціонуванням офшорних зон, можна віднести:

• створення елементів нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв’язку з можливістю накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталів, зокрема спекулятивних;
• створення умов для відтоку капіталу;
• поглиблення і підтримка тіньової економіки;
• погіршення соціальних процесів, що пов’язані з ухиленням від оподаткування за допомогою офшорних зон.

Серед перспективних шляхів вирішення вищезазначених проблем  можна виокремити:

• сформувати ефективну вітчизняну нормативно – правову базу, що стосується функціонування офшорних зон;
• посилення регуляторних і контрольних заходів по відношенню до офшорного бізнесу;
• оптимізувати податкове навантаження, що залежить від конкретної ситуації функціонування ринку;
• посилити співпрацю з міжнародними організаціями для гармонізації національного законодавства з їх правовими системами;
• забезпечення легалізації «тіньових» інвестиційних потоків за допомогою регуляторних процесів.

Отже, існує необхідність ефективної протидії використанню офшорних механізмів ухилення від оподаткування  з метою підвищення рівня економічної  безпеки України визначають актуальність і перспективність проведення подальших  розвідок у даному напрямку.

Висновки 

 

В даній курсовій роботі було визначено роль та значення офшорних компаній в системі міжнародного оподаткування,було розглянуто схеми ,які використовують підприємства для  оптимізації податкових платежів через  офшорні зони та запропоновано шляхи  боротьби з відмивання грошей через  офшорні зони.

На основі даних досліджень можна зробити такі висновки: офшор  являє собою метод податкового  планування, при якому в законодавстві  країн встановлюється повне або  часткове звільнення від оподаткування  для підприємств, що належать іноземним  особам. Держава або його частина, де діє таке становище для компаній-нерезидентів, називають офшорною зоною.

Під офшорною діяльністю загалом  розуміється діяльність комерційної  компанії поза юрисдикцією будь-якої держави.

Діяльність на території  офшорних зон мають ряд переваг, таких як низьке оподаткування чи взагалі його заміна на одноразовий  платіж, анонімність справжніх власників, спрощена документація та багато інших. Однак присутні і недоліки, зокрема  підвищена пильність правоохоронних органів.

Україна активно використовує офшори для ведення бізнесу, що засвідчується  обсягами торгівельних та інвестиційних  операцій, де вони використовуються.

Офшорний бізнес не тільки гнучкий і динамічний, але і дуже різноманітний. Постійно виникають пропозиції нових «офшорних послуг», що часто діють лише обмежену кількість часу. Зі свого боку, великі держави та міжнародні організації реалізують цілий набір заходів з протидії офшорним схемам, що впливає на зміну спеціалізації офшорів та їх склад.

Отже, на основі опрацьованого  вище матеріалу, можна сформувати рекомендації для виправлення ситуації, що склалася:

- міжнародне втручання  в національні законодавства  деяких офшорних зон, що не  виявляють ініціативи до міжнародної  співпраці з метою деякого  ускладнення їх фінансового законодавства та встановлення стабільної практики міжнародної співпраці. Це допоможе знизити ризик кримінального використання зазначених територій;

- чітко організувати  міжнародне законодавство та  визначити ті його положення  що мусять бути обов’язково  виконані міжнародною спільнотою, в тому числі і офшорними  зонами, під страхом штрафних  санкцій з боку міжнародних  організацій аж до ембарго на фінансові операції;

- створення спеціалізованого, висококваліфікованого міжнародного органу по типу інтерполу, що матиме виняткове право на перегляд та дослідження усіх міжнародних фінансових потоків;

- посилення правової бази національних урядів;

 Для України можна запропонувати такі рекомендації:

- запровадження акредитивної форми розрахунків;

- розробка цілісного  механізму контролю за рухом  інвестицій, кредитів, розміщення валютних  цінностей на рахунках за межами України;

- підписання договорів  між урядам України та урядами  офшорних зон про попередження  подвійного оподаткування та  повідомлення про реєстрацію  українськими громадянами фірм;

- вдосконалення валютного контролю зі сторони банків;

- поглиблення взаємовідносин  між органами валютного контролю;

- використання факторингу  як методу вирішення проблеми  неплатежів у зовнішньоекономічній діяльності та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.12.2002р. №249-ІV. http://zakon.rada.gov.ua(23.04.2011р)

2. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. №959-ХІІ. http://zakon.rada.gov.ua(23.04.2011р)

3.Кримінальний Кодекс України від 01.09.2001 р. http://zakon.rada.gov.ua (23.04.2011р)

4.Податковий кодекс України: чинне законодавство із змінами 
із доповн. від 17 жовтня 2011 року: ( відповідає офіц. текстові)- К.: Алерта; ЦУЛ, 2011.-496с

5. Розпорядження Кабінету Мiнiстрiв України від 14 березня 2001 р. N 79-р. зі змінами та доповненнями від 1 квітня 2005р № 82 та від 1 лютого 2006 р. № 44.

6.Амбарцумова А. і Стерлігова С. «1000 термінів ринкової економіки» - 2005р.- 243 с.

7.Аксьонов Д. Можливості сучасного офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України, 2009р., №11. – с.38-41

8.Бечко П.К. Податковий менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. 
закл.] / П.К. Бечко, Н.В. Лиса. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288с. 
9.Бірковський Д. Застосування офшорних компаній в Україні. Харків: Ранок, 2008, -- 165с.

10.Бугаєнко А.В. Офшорні юрисдикції як ідеальне середовище для легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом // Економічна наука. – 2010.--№10. – с.78-80.

11. Волкова Ю. А. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу// Формування ринкових відносин в Україні, 2010, №1.- с. 43-48.

12. Вісник податкової служби  України № 40 від 29.10.2012р. http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/4162

 

13.Галкін І. Як вдосконалити  законодавство України? // Право України  – 2009 р. №3, с.70-75

14. Кумок С. І. Офшорні компанії. Обзори, коментарі, рекомендації -- М. 2010р. – 256с.

15. Локатарева. Є.В. Міжнародне оподаткування та офшорні центри http://www.twirpx.com (28.11.2010р.)

16. Орєхов О.А. Офшорні  бізнес: місце, роль і форми  в сучасних міжнародних економічних  відносинах. / / Зовнішньоекономічний  бюлетень, 2010, № 7, с.77-81.

17.Офшорні зони як інструмент  міжнародної податкової конкуренції  [Електронний ресурс] / Кміть В.М., Ткачик Л.П. // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України - 2009 - №1. - с. 151-157 - Режим     доступу  до     журналу: www.nbuv.gov.ua/e- joumals/znpnudps/2009_1/pdf/09kvmitc.pdf

18. Супрун Л. Офшорні  компанії у сучасній діловій  практиці // Юридичний журнал –  2011 р. №1, с.55-57

19. Сирник О. Про деякі  наслідки торгівлі металопродукцією  через офшорні зони // Економіка  України, 2010, №6. – с. 73-78

20. Струк О. Друга батьківщина // Галицькі контракти. -kontrakty.com.ua/show/.../18200911746.html (23.03.2011р)

21.Черепухина Н. Правила  офшорного бізнесу// Ринок капіталу. – 2008. - № 11. – с. 68.

22.Чичикова В.Ю. Оптимізація  сплати ПДВ за допомогою податкового планування на підприємстві // Вісник ДонНУЕТ. – 2010. - №3. – С. 301