Використання у міжнародному податковому оподаткуванні офшорів

2. Фінансова секретність.  Певний рівень секретності також  є характерним для офшорних  юрисдикцій, як і для інших  країн. Проте більшість країн  не захищає цю інформацію від  розслідування правоохоронними  органами іноземної держави, особливо  коли розслідування здійснюється  відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних юрисдикцій  є наявність надмірно жорстких  правил захисту банківської і  комерційної таємниці. Вони відмовляють  у порушенні своїх бар'єрів  секретності навіть тоді, коли  є серйозне порушення законів іншої країни. З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій: країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, не зважаючи на використовування режиму секретності в злочинних цілях; країни, які дозволяють законні розслідування в належних випадках.

3. Валютний контроль. Офшорні  юрисдикції мають, як правило,  систему подвійного валютного  контролю. В її основу поставлена  відмінність між резидентами  і нерезидентами, а також між  національною і іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються  валютному контролю, а нерезиденти  валютному контролю не піддаються. Проте нерезиденти піддаються  звичайному контролю відносно  місцевої валюти. З компанією,  створеною в офшорній юрисдикції, що належить нерезидентам і  здійснює свою діяльність зовні  юрисдикції, поводяться як з нерезидентом  з погляду валютного контролю. Відповідно іноземна особа може  сформувати компанію в країні  податкового притулку для здійснення  бізнесу в інших юрисдикціях.  В цьому випадку компанія не  піддаватиметься валютному контролю  в податковому притулку, оскільки  вона не здійснює операції  у валюті інших юрисдикцій  і не займається бізнесом у  даній офшорній юрисдикції.

4. Комунікації. Більшість  офшорних юрисдикцій мають надійні  засоби зв'язку — добрі телефонні,  кабельні та телексні послуги  зв'язку для з'єднання їх з  іншими країнами. Багато хто має  також регулярний повітряний  зв'язок. Наприклад, є щоденні  безпосадочні авіарейси між Каймановими  Островами та Майамі та пряма лінія між Х'юстоном і Гранд Кайманом. Використовування англійської мови як основної в карибських юрисдикціях і їх близькість до території США також сприяє їх особливій привабливості для жителів США і Канади.

5. Легкість доступу до  зарубіжної банківської системи.  Використовування офшорних юридичних  осіб дає можливість розміщувати  капітал у твердій валюті в  надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії  з визнаною міжнародною репутацією  мають усталені зв'язки і можливість  відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку. Такий рахунок може використовуватися для безготівкових розрахунків, здійснення інших операцій (перекази, акредитиви, банківські гарантії) або для акумуляції неформальних фундацій коштів як "скарбничка" грошей.[14,ст. 83]

Основою офшорного підприємництва є два види транснаціональних  компаній: базові збутові компанії та базові постачальні компанії.

Збутова базова компанія одержує  від внутрішньо-фірмових компаній-виробників готові продукти й продає їх через власну торговельну мережу ТНК споживачам, які проживають у різних країнах таким чином, що більша сума прибутку акумулюється на рахунках офшору

З наведеного рисунка можна  побачити, що основна сума прибутку була акумульована на рахунках базової  збутової компанії, яка знаходиться  в офшорі і таким чином оподатковується  за низькою ставкою податку на прибуток.

Закупівельна базова компанія здійснює оптові закупівлі готової  продукції, напівфабрикатів, комплектуючих  виробів у безпосередніх виробників і здійснює перерозподіл витрат на користь всієї транснаціональної  корпорації.

Закупівельна базова компанія закуповує товар за низькими цінами, доводить їх до світових і реалізує товар іншим компаніям групи, в результаті чого прибуток осідає на офшорних територіях.

Отже, при застосуванні базової  постачальної компанії в офшорній юрисдикції буде створено прибуток від реалізації сировини, напівфабрикатів та готових  виробів, який буде оподатковано за пільговою  ставкою.[16,ст. 79]

Водночас завищена собівартість цієї продукції становитиме витрати  компаній транснаціональної корпорації і зменшить, таким чином, прибуток цих компаній.

Враховуючи те, що за допомогою  офшорних компаній здійснюється мінімізація  податкових зобов´язань, податкове право багатьох країн містить норми, які обмежують переваги офшорного оподаткування.

Зокрема, згідно з українським  законодавством, за операціями з офшорними  компаніями до валових витрат можна  віднести тільки 85 % відсотків витрат із застосуванням механізму звичайних  цін.

Відповідно  до пункту 161.2 статті 161 Податкового кодексу  України перелік  офшорних  зон в 2012р. залишився без змін.

Чинний перелік офшорних зон 2012:

Британські залежні території :Острів Гернсі,Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні

Близький Схід :Бахрейн

Центральна Америка : Беліз

Європа : Андорра, Гібралтар, Монако

Карибський регіон :Ангілья,Антигуа і Барбуда, Аруба ,Багамські Острови, Барбадос,Бермудські Острови,Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США) ,Гренада ,Кайманові Острови ,Монтсеррат ,Нідерландські Антильські Острови,Пуерто-Ріко,Сент-Вінсент і Гренадіни ,Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія ,Співдружність Домініки,Теркс і Кайкос.

Африка:Ліберія ,Сейшельські Острови .

Тихоокеанський регіон:Вануату ,Маршальські Острови ,Науру, Ніуе, Острови Кука ,Самоа .

Південна Азія :Мальдівська Республіка .

 

Розділ 2. Практика використання офшорних територій

для оптимізації податкових платежів

вітчизняними підприємствами

 

Податкова система України, як стверджують, експерти Світового  банку, які провели рейтинг Paying Taxes 2010, за витратами часу і ресурсів займає 181 місце з 183. Гірше тільки у Венесуелі та Білорусі.

Саме тому українські бізнесмени йдуть «в тінь». Українські підприємці вперше дістали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні цього року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності – внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів.

Користуючись допомогою  всіляких схем, завдяки яким компанії і підприємства зменшують податкове  навантаження. Деякі, обирають інший шлях: виводять бізнес в офшорні зони, отримуючи масу переваг не тільки в плані оподаткування, але й пільг із ведення бізнесу, захищеність капіталу і повну конфіденційність. Адже при створенні офшорної компанії бізнесмени ставлять перед собою за мету приховати від чужих очей себе, як справжніх засновників. Не дивно, що більша частина всієї української власності належить компаніям Кіпру, Кайманових островів, Андори та інших територій.[9,ст 42]

Однак, Кіпр - одна з офшорних зон, а їх у всьому світі понад 40. І якщо розібратися глибше, офшорна  зона для легально працюючого бізнесу, який хоче уберегтися від «кривобокого»  вітчизняної податкової системи, залишається  чи не єдиним способом порятунку. Адже навіть прийняття Податкового кодексу навряд чи змінить умови для бізнесу - на краще. Так що, прямий шлях - в офшор.

Незважаючи на те, що офшорні  юрисдикції розкидані по всьому світу, їх суть зводиться фактично до того, що виведений «туди» бізнес захищений  від замаху української влади, а  податкові витрати зведені до мінімуму. При цьому в класичному розумінні офшорна компанія - це фірма, зареєстрована в певній офшорній зоні, але не веде діяльності в країні реєстрації.

Переваг у офшору дуже багато: оптимізація оподаткування, швидке і вільне розпорядження валютними  коштами без контролю з боку українського обслуговуючого банку, НБУ, податкової, захист активів, що знаходяться в  Україну, конфіденційність інформації про їх істинного власника, структурування бізнесу. [18,ст. 55]

Наприклад, Сейшельські о - ва і Гібралтар забезпечують спрощений процес реєстрації компанії, відсутність податків і максимальну конфіденційність.

На острові Мен офшори платять лише фіксоване мито. Офшорний бізнес в Белізі, Панамі, на Багамських островах, в Домініці повністю звільнений від податків. А реєструючи компанію на Кіпрі навіть не обов'язково мати реально існуючий офіс.

Для мінімізації податкових зобов'язань за допомогою офшорів  існує чимало схем. Одна з найпопулярніших, в якій можна задіяти офшор - експортно-імпортні операції. Справа в тому, що офшор  за своєю суттю є посередником між компанією в Україну та її партнерами за кордоном, і з його допомогою можна без проблем  маніпулювати ціною товарів або  послуг в будь-яку сторону.

Використовуючи одну або  декілька фірм - прошарків, зареєстрованих в офшорі, обидві сторони з користю  для себе регулюють ціну угоди, здійснюючи так званий «реінвойсинг», головне завдання якого - мінімізувати податок на прибуток шляхом зменшення валових доходів (для експорту) або за рахунок збільшення валових витрат (для імпорту).[21,ст. 68]

Крім того, офшори найчастіше використовуються одночасно з легально працює на території країни реєстрації фірмою (оншором), який виконує представницькі функції, проводить основні операції, а офшор служить для накопичення грошових коштів, і при цьому сплачується чисто символічна сума податків, або податок взагалі відсутній.

Офшорні компанії часто використовуються для роботи на зарубіжних фінансових і фондових ринках. Наприклад, якщо офшор-компанія торгує американськими акціями через американського брокера, то оподаткуванню підлягають лише отримувані дивіденди. Доходи іноземної компанії, пов'язані із збільшенням курсової вартості цінних паперів, в США оподаткуванню  не підлягають. Податок, що утримується  з одержуваних дивідендів, теж  може бути зменшений при правильному  виборі юрисдикції, що має з США  договір про уникнення подвійного оподаткування.[15]

Розглянемо детальніше схеми  для ухилень від сплати податків через офшорні зони.

В першу чергу, українськими підприємствами використовується схема  з використанням переваг, наданих  Угодами про уникнення подвійного оподаткування. Дана схема дозволяє використовувати офшорні компанії для зниження податків шляхом переводу частини торгівельно-закупівельної  і виробничо-збутової діяльності на комісійну основу. На підставі договору комісії між офшорною компанією  й українським підприємством (які, зрозуміло, підконтрольні одному й  тому ж самому українському резиденту) здійснюються в сутності ті ж дії, що планує здійснити підприємство чи навіть уже здійснило, але за невелику комісійну винагороду, яка підлягає оподаткуванню. Сутність схеми полягає  у закріпленні торгівельних і  виробничих операцій у двох незалежних договорах: один з яких носить витратний, інший- доходний характер. Тобто закордонна компанія дає доручення незалежному агенту (українському підприємству) здійснити за невелику винагороду від свого імені, але за рахунок комітента певні юридичні дії.

Українське підприємство, як комісіонер, здійснює за дорученням комітента певні юридичні і фактичні дії з товаром і грошовими  коштами. Діючи від свого імені, ставить підписи на договорах, специфікаціях, рахунках, актах, накладних і т.д. і скріплює їх печатками, але при цьому українське підприємство одержує, враховує на балансі й оподатковує лише невелику комісійну винагороду.

Розглянути схематично це можна так: (схема 1).

Компанія в США укладає  Агентську угоду з Агентом - кіпрською  компанією на роботи, послуги (агентська  угода №1). За агентською угодою №2 кіпрська компанія виступає Принципалом і  дає Агенту доручення: від свого  імені, але за рахунок Принципала укласти Договір постачання на придбання  товару у Постачальника за ціною  Ц1 (у тому числі ПДВ); доручення  здійснити від свого імені  на користь Принципала постачання цього  товару Покупцю за ціною Ц2 (у тому числі ПДВ), одержати гроші на свій рахунок і перерахувати їх Принципалу після відрахування своєї комісійної винагороди. За договором постачання №1 Агент придбає у Постачальника  товар за ціною Ц1 (в тому числі  ПДВ). У випадку схеми для імпорту - це імпортний контракт на постачання товару. Агент реалізує товар Покупцю за ціною Ц2, в тому числі ПДВ (за договором постачання №2).

Наведена схема дозволяє знижувати податки як при угодах усередині країни, так і при  зовнішньоекономічній діяльності. При  імпорті змінюється тільки Агентська  угода. В останньому випадку кіпрська фірма буде давати доручення закупити товар і імпортувати його в  Україну зі сплатою всіх митних зборів і ввізного ПДВ. В обох випадках ПДВ  буде відшкодовано Агенту. Причини, за якими відбувається зниження податків, полягають у тому, що, згідно вищезгаданої Угоди з Кіпром, кіпрська компанія, яка веде діяльність в Україні  через Агента з незалежним статусом (комісіонера) має право не реєструвати  постійне представництво в Україні  і не підлягає оподаткуванню в  Україні, а українська компанія-агент  платить податки лише зі своєї  комісійної винагороди. Більш того, згідно тієї ж угоди закупівля, збереження, постачання, демонстрація товару, а  також деякі інші види діяльності кіпрської компанії в Україні  не обкладаються податками в Україні. Для того, щоб зовсім не платити  податок на прибуток і на Кіпрі (10%), реєструється ще одна безподаткова компанія, наприклад, у США, Панамі чи в Белізі, яка наймає кіпрську компанію як агента. Таким чином, гроші від операцій в Україні виводяться на Кіпр, а  з Кіпру, за винятком невеликої агентської винагороди (із суми якої на Кіпрі сплачується  податок), на рахунок офшорної компанії. Далі кошти знову інвестуються через  кіпрську компанію в які-небудь проекти  в Україні, а частина з них  переводиться у готівку без сплати податків через міжнародні платіжні карти.[22,ст 140]