Використання у міжнародному податковому оподаткуванні офшорів

З юридичної точки зору, на перший погляд, дана схема практично  бездоганна, але при проведенні перевірок  нерезидентів часто виявляється, що фактичними директорами таких фірм є громадяни України чи Росії, які в своїх поясненнях правоохоронним органам вказують, що дана фірма  була зареєстрована ними на прохання маловідомих їм осіб за грошову винагороду. Ніякого товару вони не одержували і не відправляли, грошових переказів  не здійснювали.

З метою ускладнення виявлення  і документування таких схем, використовуються також схеми, що включають додатково  ще одне українське підприємство. При  цьому Агентська угода №2 розбивається на дві. Розглянемо схему №2.

Кіпрська компанія виступає Принципалом (агентська угода №3) і дає Агенту - підприємству П1 доручення  від свого імені, але за рахунок  Принципала укласти Договір постачання на придбання товару у Постачальника  за ціною Ц1 (у тому числі ПДВ) - (Договір постачання №1) і передачу цього товару підприємству П2;

По агентській угоді №2 Агенту-підприємству П2 дається доручення  здійснити від свого імені  на користь Принципала постачання цього  товару Покупцю за ціною Ц2 (у тому числі ПДВ) - (Договір постачання №2), одержати гроші на свій рахунок  і перерахувати їх Принципалу після  отримання своєї комісійної винагороди.[19,ст. 77]

У практиці роботи правоохоронних органів зустрічаються також  ще більш завуальовані схеми такі,як схема 3. Відмінність її від схеми 2 полягає в тому, що, придбаний підприємством ПІ, товар передається Принципалу на умовах самовивозу. Далі, на підставі агентської угоди №1 товар передається кіпрській компанії, а та за агентською згодою передає товар підприємству П2, що реалізує його і перераховує виторг за винятком агентської винагороди кіпрській компанії. При цьому не відбувається будь-яких змін у діяльності підприємств П1 і П2, перехід на пільговий режим оподатковування здійснюється тільки завдяки оформленню відповідних договорів. А тому що управління всією структурою здійснюється однією-двома особами, то і реалізація ними цієї схеми відбувається одночасно, не виходячи з українського офісу.

Розглянемо схему 3.

Компанія в США укладає  Агентську угоду №1 з Агентом - кіпрською компанією з дорученням від свого імені здійснити  постачання товару Покупцю за ціною  Ц2, одержати гроші на свій рахунок  і перерахувати їх Принципалу після відрахування своєї комісійної винагороди. За агентською угодою №3 делаверська компанія виступає Принципалом і дає Агенту - підприємству П1 доручення від свого імені, але за рахунок Принципала укласти Договір постачання на придбання товару у Постачальника за ціною Ц1 (у тому числі ПДВ) - (Договір постачання №1) і передати товар Принципалу на умовах самовивозу. За агентською угодою №2, по якій кіпрська компанія дає доручення Агенту-підприємству П2 від свого імені на користь Принципала одержати товар, що належить Принципалу, зі складу П1 і здійснити постачання цього товару Покупцю за ціною Ц2 (у тому числі ПДВ) - (Договір постачання №2), одержати гроші на свій рахунок і перерахувати їх Принципалу після отримання своєї комісійної винагороди.

Розглянемо схему №4.

Договір комісії №1 - це договір  комісії на закупівлю товару А  й передачу його підприємству П3. Договір  комісії №2 - це договір комісії  на закупівлю товару Б у підприємства П3 і передачу його підприємству П2. У різних варіаціях ця схема ускладнюється  аналогічно схемі 3.

Іншою схемою, що використовується з вказаною метою є схема 5.

Делаверська компанія за агентською угодою №3, виступає Принципалом і дає Агенту - підприємству П1 доручення від свого імені, але за рахунок Принципала укласти Договір постачання на придбання товару у Постачальника за ціною 100 (у тому числі ПДВ) - (Договір постачання №1) і передати товар підприємству П2.

Кіпрська компанія за агентською угодою №2 дає доручення Агенту-підприємству П2 від свого імені на користь Принципала одержати товар у підприємства П1 і здійснити постачання цього товару Покупцю за ціною 150 (у тому числі ПДВ), одержати гроші на свій рахунок і перелічити їх Принципалу після відрахування своєї комісійної винагороди.

Застосування аналогічних  схем для виробничих підприємств  дозволяє, знизивши виплати по податках, вкладати у вигляді закордонних  інвестицій відмиті кошти в розвиток підприємства.[19,ст. 78]

Наведені схеми свідчать також, що злочинні угруповання часто  використовують легальні шляхи для  ухилень від оподаткування в  сфері зовнішньоекономічної діяльності. З метою попередження злочинності  в зовнішньоекономічній сфері необхідно удосконалити нормативно-правову базу, яка врегульовує зовнішньоекономічну діяльність, як з точки зору протидії транснаціональній злочинності, так і з точки зору узгодження закладених в ній норм.

Що цікаво, міжнародні торговельні  компанії якраз зацікавлені в  залученні офшорів до своїх торгових операціях. Це пов'язано з тим, що доходи, одержувані від угод при  купівлі товарів в одній країні і продажі їх в іншій, накопичуються  в офшорній компанії, звільненої від  оподаткування.

Іноді краще працювати  в зонах, які мають більш солідний статус: там потрібно надання фінансової звітності, проходження аудиту, ведеться реєстр директорів і акціонерів, розкривається  структура власників в обмін  на деякі податкові пільги. Ці офшори більш респектабельні для клієнтів, банків, тобто більш легальні в  бізнесі.

Тому зовсім не дивно, що такі «гіганти» української економіки  як СКМ, Інтерпайп, групи «Приват» або «Фінанси і Кредит», мають зареєстровані в офшорних зонах компанії. Адже це можливість не тільки значно заощадити на податках, як вже було сказано, але і відвести гроші з Україною в «затишне гніздечко».

Практично кожна компанія в процесі здійснення своєї господарської  діяльності рано чи пізно ставить  перед собою мету оптимізувати свої фінансові та податкові відрахування в бюджет. На допомогу фінансовому  та керуючому директору постають схеми використання офшорних компаній у фінансовому та податковому  плануванні.

Використання офшорних компаній надає можливість скористатися низкою податкових пільг, які надаються  при реєстрації компанії в тій  чи іншій офшорній юрисдикції.[10,ст. 80]

Багато вчених досі сперечаються про законність використання офшорних компаній, а також різних міжнародних трастових і фінансових фондів в податковому плануванні підприємства. І до сих пір на дане питання не дана однозначна відповідь. Посилювання ситуації сприяє плутанина в національному законодавстві, а також прецеденти різної трактування нормативно-правових актів.

Розглянемо типи компаній в залежності від юрисдикції, які  можуть бути використані для податкового  планування.

1) 100%-ні офшорні юрисдикції.

Як правило, компанії зареєстровані  в таких офшорних зонах мають  зобов'язання по сплаті фіксованого  державного мита, однак при тому повністю осовбождени від сплати податків, при одному обмеження: компанії не мають право вести господарську діяльність н території країни-реєстрації, а також вступати в ділові і хоязйственние відносини з резидентами.

Перевагами таких зон  є відсутність зобов'язань з  ведення бухгалтерської та фінансової звітності, відсутність вимог по проведенню щорічного обов'язкового фінансового аудиту, високий ступінь  захисту інформації про склад  директорів компанії.

2) Офшорні зони з низькою  ставкою оподаткування.

Юрисдикції з низькою  податковою ставкою популряни перш за все тим, що мають більш високий авторитет у бізнес-структур і міжнародного співтовариства, тому що не асоціюються зі схемами відмивання "брудних грошей". Як правило, компанії, зареєстровані в офшорних юрисдикціях з низькою ставкою оподаткування мають зобов'язання по здачі ежегдной фінансової звітності та проходженню щорічного обов'язкового фінансового аудиту діяльності компанії.

Яскравим прикладом зони з низькою ставкою оподаткування  є Кіпр, який після вступу до Європейського  Союз навів законодавство відповідно до норм і директивами ЄС. В даний  час ставка оподаткування прибутку підприємств на Кіпрі - 10%.

3) Іноземні компанії типу on-shore.

До даного типу компаній, належать компанії, зареєстровані за кордоном. Зазвичай оподаткування таких  юрисдикцій здійснюється за стандартною  схемою, але при дотриманні деяких специфічних умов може бути досягнуто зниження рівня оподаткування, наприклад, при досягненні порогового рівня прибутку компанії, ставка оподаткування може змінюватись.[7,ст. 41]

Вибір юрисдикції для реєстрації компанії в цілях застосування схем міжнародного планування завдання не з простих. Важливо враховувати  податковий режим тієї чи іншої юрисдикції, її престиж, правове регулювання  господарських відносин між офшорною юрисдикцією і національної, наявність  юрисдикції в так званих "чорних списках офшорних зон" і, безумовно, наявність договорів про уникнення  подвійного оподаткування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Механізм боротьби з відмивання

грошей через  офшорні зони

 

Ще двадцять років тому, існування офшорних зон нікого не турбувало. Проте з інтенсифікацією  руху міжнародного капіталу та зменшенням бар’єрів на його шляху, постала проблема -  перш за все для високо розвинутих країн – відтік капіталу та його тяжіння саме до офшорних фінансових центрів. 

Ні для кого не секрет, що це ефективний інструмент «оптимізації податкового навантаження» для транснаціональних компаній. Або ж іншими словами – механізм ухилення від оподаткування та відмивання грошей.[20]

При цьому фахівцями розділяються поняття «втеча від податків»  і «ухилення від податків», під  втечею від податків зокрема розуміються  легальні дії платника податків щодо зменшення його податкових зобов’язань, а під ухиленням – нелегальна, несумісна з податковим законодавством діяльність.

Саме офшорні зони можуть виступати як засобом легітимної мінімізації податкових зобов’язань суб’єктів господарювання, так і ухилення від оподаткування та виведення фінансових ресурсів з під контролю державних органів, що є реальною загрозою національній економічній безпеці.

Відсутність адекватних заходів  протидії використанню офшорних механізмів ухилення від оподаткування призводить до виникнення нерівних конкурентних умов, в яких перебувають законослухняні господарські суб’єкти у разі сплати конкурентами менших податків, що спонукає суб’єкти підприємницької діяльності до пошуку «схем оптимізації оподаткування», у т. ч. і нелегальних.[11,ст. 48]

Те, що проблема офшорів існує, підтверджують, зокрема, й обсяги прямих інвестицій (акціонерного капіталу), які  надходять до економіки України  з країн ЄС: на 1 липня 2012 р. надійшло 41,3 млрд. дол., про що нещодавно повідомила Державна служба статистики. Зокрема, традиційно найбільшим інвестором України є Кіпр з показником 14,5 млрд. дол. (35,1% загального обсягу інвестицій з країн ЄС).[12]

І не дивно, що використання офшорів турбує всі держави з  розвиненим регулюванням, фінансовим контролем і сильними правоохоронними  системами, адже перерозподіл капіталу відбувається не на їхню користь. Як наслідок, розвинені держави намагаються здійснювати всесторонній тиск на офшорні юрисдикції як на національному, так і на міжнародному рівнях.  

Зокрема, на наднаціональному рівні функціонує декілька міжнародних організацій, що здійснюють безпосереднє регулювання офшорної діяльності, здійснювану суб’єктами країн-членів цих організацій.

Лiдерoм в регулювaннi oфшoрних зoн тa пoв’язaнoї з ними дiяльнoстi є Групa рoзрoбки фiнaнсoвих зaхoдiв бoрoтьби з вiдмивaнням грoшей (ФAТФ). Нею розроблено ряд рекомендацій, щодо зниження негативних наслідків, пов’язаних із використанням офшорних зон. Та парадоксальність ситуації полягає в тому, що увесь комплекс заходів застосовується тільки до країн не членів ФАТФ. Як наслідок, такі країни як США, Нідерланди, Великобританія та ін. країни-члени, на території яких функціонують офшорні юрисдикції, уникають тиску та санкцій.

По іншу сторону табору - країни, що не входять в ці міжнародні організації та зазнають тиску зі сторони міжнародної спільноти, у відповідь створили Міжнародну організацію з оподаткування та інвестицій (International Trade and Investment Organization - ІТІО). Загалом, діяльність цієї організації полягає у виданні і розповсюдженні аналітичних матеріалів, які свідчать про існування загрози для національних економік офшорних зон у разі знищення там пільгових податкових режимів. Тобто, це ніщо інше, як засіб самозахисту, головна мета якого зводиться до протидії у міжнародній боротьбі з офшорними фінансовими центрами.[18,ст 57]

Вибірковий тиск розвинених країн та протидія податкових гаваней призводить до зниження ефективності заходів з боротьби з офшорною діяльністю, та й зводить її нанівець загалом. Тому найчастіше це не дає жодних результатів.

Безумовно, проблеми використання офшорних зон вимагають негайного вирішення, що можливо тільки за участі усього світового товариства. Основною метою повинна стати  ліквідація таких юрисдикцій. Для цього треба розробити та затвердити заходи, як правові, так і економічні, які унеможливлять і зроблять невигідним використання офшорних територій. Можливо, застосовувати до них певні важелі тиску на міжнародному рівні для того, щоб знизити економічну привабливість для бізнесу. Введення податку на фінансові операції за участю фірм, зареєстрованих в офшорах, може стати альтернативним заходом. Проте такі заходи повинні бути спрямовані на усі офшорні фінансові центри, без виключень, будь це Лібеpія чи штaт Делaвеp (США). Але повністю від використання офшорних компаній на Кіпрі відмовитися неможливо, оскільки там право власності захищено краще. Наші підприємці розпочинають свій бізнес у цій країні, оскільки там працює англійське право.

Україні потрібно вдосконалити оподаткування офшорних операцій, і  для цього варто скористатися досвідом інших країн.