Валютне регулювання в Україні

- забезпечує публікацію банківських  звітів про власні операції  та операції уповноважених банків.

До функцій центрального банку  як учасника валютного ринку належить формування певної стратегії і тактики  у здійсненні політики валютного  регулювання, управління валютними  резервами, вплив на головні чинники  курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової  ставки, нормативів обов'язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в  обігу тощо. Операціями відкритого ринку НБУ є купівля-продаж казначейських  зобов'язань, власних зобов'язань  НБУ (депозитних сертифікатів), а також  визначених Правлінням НБУ комерційних  векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. Національний банк відповідно до законодавства України  про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання  і валютного контролю регулює  імпорт та експорт капіталу [8].

До компетенції НБУ належить також встановлення порядку переміщення  валюти України, іноземної валюти, банківських  металів, платіжних документів, платіжних  карток через митний кордон України.

Практично валютне регулювання  відбувається шляхом коригування систем економічних регуляторів для  забезпечення стабільності обмінного  курсу гривні, стимулювання економічної  активності та вітчизняного споживання (внутрішнього попиту). При цьому слід наголосити на тому, що валютне регулювання не є альтернативою механізму існування валютного ринку. Ринковий механізм встановлення обмінного курсу передбачає лише “забезпечення однакового доступу до ринку іноземної валюти всіх його суб’єктів”[6;c.138]. А це аж ніяк не виключає можливості і необхідності регулювання динаміки обмінного курсу з застосуванням інструментів прямого та опосередкованого (через вплив на дохідність за різними активами, адекватну торговельну політику тощо) впливу на попит та пропозицію іноземної валюти залежно від зміни внутрішньої та зовнішньої кон’юнктури. Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю.

Одним із засобів валютного регулювання  є валютні обмеження.

Під валютними обмеженнями маємо  на увазі “сукупність заходів, нормативних  правил, що установлені в законодавчому  або в адміністративному порядку  і спрямовані на обмеження операцій з валютою, золотом та іншими валютними  цінностями. [4]. Необхідність використання тих чи інших валютних обмежень обумовлюється передусім загальною економічною ситуацією в країні, і, окрім цього, - особливостями функціонування ринку.

Якщо детально аналізувати існуючу  систему валютного регулювання  в Україні, то слід зазначити, що правовий режим в ній можна охарактеризувати як режим валютних обмежень, під  яким розуміється сукупність заходів  та нормативних правил, встановлених в законодавчому або адміністративному  порядку та направлених на обмеження  операцій з валютними цінностями. Всі валютні обмеження, що використовуються в Україні закріплені в положеннях Декрету КМУ “Про систему валютного  регулювання і валютного контролю”  та в багатьох інших підзаконних  актах. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові  установи, що одержали ліцензію НБУ  мають такі права [4]:

- від свого імені купувати  і продавати іноземну валюту  на міжбанківському валютному  ринку України за дорученням  і за рахунок резидентів і  нерезидентів;

- від свого імені та за  свій рахунок купувати іноземну  валюту готівкою у фізичних  осіб – резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним  особам-резидентам.

У сфері валютного регулювання  і валютного контролю останніми  роками відбулися істотні зміни. Зокрема, Указами Президента України  Національному банку України  рекомендовано посилити відповідальність комерційних банків за порушення  валютного законодавства та запобігати нелегальному відпливу валютних цінностей  за межі України.

У руслі цих вимог Національний банк удосконалює нормативну базу у  сфері валютного регулювання  і контролю. З одного боку, відбувається лібералізація валютного ринку, а з другого - вживаються запобіжні заходи щодо використання банківської системи для недоброякісної комерційної діяльності та обмеження можливостей спекулятивних операцій суб'єктів валютного ринку [9]. Більш конкретно на інструкціях, які регламентують діяльність банків у сфері валютного регулювання та контролю ми зупинемось у другому розділі дипломної роботи.

 

 

2.2 Визначення динаміки середньоричного курсу гривні щодо італійської ліри за офіційними даними НБУ

 

 

Валютний ринок відіграє важливу  роль не лише в міжнародній торгівлі, а й взагалі у створенні  умов для функціонування економіки  в глобальних масштабах. Зрозуміло, що без його динамічного розвитку міжнародна торгівля та міжнародні інвестиції в сьогоднішніх масштабах були б  просто неможливими.

За визначенням, валютний курс являє  собою звичайну ціну, за якою одна валюта конвертується в іншу. Визначення валютного курсу ускладнюється  тим, що чинники, які його формують, є досить мобільними і їх взаємний вплив часто може нейтралізувати або підсилювати дію один одного. Розуміння та передбачення валютних курсів є особливо важливим для України, економіка якої більш ніж на 90 % пов'язана із зовнішньоторговельним оборотом. Аналіз торговельного балансу та ВВП дає підстави зробити висновок, що за рахунок експорту в Україні формується близько 50 % ВВП, тоді як понад 40 % ВВП витрачається на імпорт.

Валютний курс в Україні формувався під впливом складних і суперечливих процесів, характерних для перехідного  періоду. Наша країна пережила досить тривалий період девальвації національної валюти, основними причинами якої були падіння ВВП, інфляція, дефіцит  бюджету і торговельного балансу, зростання заборгованості уряду, криза  ринку ОВДП 1997-1998 pp., дефолт у Росії у 1998 p., слабкий розвиток внутрішнього фінансового ринку, політична нестабільність. Для того щоб стабілізувати валютний ринок після серпневого потрясіння 1998 p., НБУ запровадив низку адміністративних обмежень. Такі заходи були необхідними в умовах кризи, але вони призвели до відходу від ринкового механізму курсоутворення та зумовили необхідність дерегуляції валютного ринку. Протягом 1999 р. було скасовано ряд обмежень (на максимально допустиму маржу між курсами купівлі й продажу за операціями в обмінних пунктах банків, на відхилення курсів за угодами на МВРУ та готівкових продажів від офіційного курсу), відновлено діяльність міжбанківського ринку, затверджено нові правила валютного регулювання, які фактично унеможливили арбітражні операції.

У процесі визначення чинників впливу на динаміку валютного курсу було визначено, що протягом розглядуваного періоду найбільший вплив на динаміку готівкового обмінного курсу  мали темпи зростання індексу споживчих цін, обсягу зовнішнього боргу, купівлі іноземної валюти домашніми господарствами, ставки рефінансування.

З огляду на ці фактори формувався, зокрема, і курс італійської ліри до гривні (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Офіційний курс гривні щодо італійської ліри (середній за період), грн.

Назва валюти	1996	1997	1998	1999	2000	2001
10000       італійських    лір	11,85	10,95	14,25	22,69	25,97	24,86

 

Отже, як видно із таблиці, ситуація відповідає описаній вище динаміці, і  спричинена наведеними причинами. Так, перший і найвагоміший стрибок курсу  відбувся у 1998 – 1999 роках. В цей період гривня різко девальвувала на фоні дефолту. Внаслідок девальвації  курс з 14,25 грн. зріс до 22,69 грн. (+8,44), та залишився на приблизно такому ж  рівні до 2002 року, коли було змінено  ліру на євро.

Фактор економічного зростання  та відповідне підвищення попиту на гроші  були основними чинниками, що попередили зростання інфляції в 2001 р. Тому важливо  продовжити курс економічного зростання. Розвиток внутрішнього ринку є також  важливим чинником реальної стабільності національної валюти, оскільки зменшує  залежність економіки від кон'юнктури  світового ринку.

Отже, можна зробити висновок, що в сучасних економічних умовах важливо  підтримувати стабільність валютного  курсу національної грошової одиниці. При цьому слід забезпечити збалансований  розвиток економіки та нейтралізацію  дії дестабілізаційних факторів на валютний курс.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III Шляхи та перспективи розвитку системи валютного регулювання в Україні

 

 

Світовий досвід свідчить, що валютні  відносини і внутрішній валютний ринок успішно розвиваються, як правило, за активної регулюючої участі держави  та активного контролю уповноважених  органів за валютними операціями.

За останні роки відбулося становлення  вітчизняної банківської системи, яка відіграє важливу роль у формуванні ринкових відносин, створенні відповідної  інфраструктури, посиленні стабілізаційних  процесів та здійсненні структурних  перетворень в державі.

Підвищенню ефективності чинної системи  валютного регулювання в Україні  сприятиме розробка концептуальних засад валютної політики, до яких відносяться: періодизація; побудова валютної політики у відповідності з тенденціями  розвитку відповідних ринкових механізмів та визначеними загальними напрямками розвитку економіки країни; встановлення взаємозалежності та взаємозв`язків  між цілями короткострокової та довгострокової валютної політики та механізмами їх реалізації; виявлення факторів, які  визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання, та наслідків реалізації валютної політики; урахування фінансово-економічних та політичних ризиків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також досвіду побудови систем валютного регулювання зарубіжних країн [10].

Важливе значення для створення  дієвої системи валютного регулювання  в Україні має узагальнення відповідного досвіду зарубіжних країн. Це дозволяє суттєво знизити державні витрати  на пошук шляхів розв`язання існуючих проблем. Передумовами, які необхідні  для ефективного використання досвіду  валютного регулювання розвинених країн у постсоціалістичних країнах, є достатній ступінь розвитку ринкових відносин в постсоціалістичній країні; готовність економічних суб`єктів, в т.ч. держави, до змін; відповідність  інструментів валютного регулювання  розвинених країн умовам розвитку країни, яка планує їх запроваджувати.

Для характеристики перспектив розвитку системи валютного регулювання  країни необхідно виділяти короткострокові (до 1 фінансового року) та довгострокові (на 4-5 років) цілі та пріоритети в цій  сфері. Відповідно до них та з урахуванням  поточних та стратегічних завдань розвитку національної економіки, мають розроблятися короткострокова та довгострокова  валютні політики.

До основних цілей короткострокової валютної політики України доцільно віднести: удосконалення діючої системи  валютного регулювання, забезпечення стабільного функціонування національної грошової одиниці, гармонізація інтересів  експортерів та імпортерів.

Аналіз практики сучасного валютного  регулювання дозволив виділити такі напрями короткострокової валютної політики України: проведення гнучкої політики курсоутворення; вирішення питання репатріації українських капіталів та створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів; дедоларизація економіки; поповнення золотовалютних резервів країни з одночасною стерилізацією надлишкового обсягу гривневих коштів та зниження ризику їх знецінення; створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу; удосконалення системи державних інститутів валютного регулювання та валютного законодавства [11].

Метою довгострокової валютної політики України має бути забезпечення макроекономічної стабільності, створення та підтримання  умов довіри до національної валюти. Розвиток системи валютного регулювання  в Україні в найближчі 4 роки залежить від напряму стратегії економічного розвитку нашої країни та темпів реалізації передбачених нею заходів та завдань. Особливості економічного розвитку України обумовлюють існування  ряду завдань, які мають на меті здійснення довгострокових структурних змін у  системі валютного регулювання, але застосування яких у найближчій перспективі є об`єктивно неможливим та недоцільним (зокрема, це стосується підвищення рівня конвертованості  гривні, зняття валютних обмежень, використання дисконтної політики з метою регулювання  руху іноземних капіталів).

Аналіз прогнозів економічного розвитку України в найближчі  роки дав змогу встановити фактори, які визначатимуть перспективи  розвитку системи валютного регулювання  нашої країни:

внутрішні: продовження поступового  економічного зростання; збереження позитивного  сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу; збільшення надходження іноземних  інвестицій завдяки дотриманню Урядом України жорсткої бюджетної політики і послідовному зменшенню податкового  навантаження; скорочення відпливу капіталів; подальша лібералізація зовнішньої торгівлі; спрямування зусиль держави  на посилення процесів інтеграції України  до ЄС; сприятлива зовнішня кон`юнктура;