Валютне регулювання в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

ЗАВДАННЯ…………………………………………………………………….2

РЕФЕРАТ……………………………………………………………………….4

ВСТУП………………………………………………………………………….5

I Валютне регулювання та валютний контроль……………………………...6

1. Загальні засади валютного регулювання і

валютного контролю……………………………………………………….6

2. Етапи формування системи валютного регулювання і

валютного контролю в Україні…………………………………………….8

3. Завдання, методи та об'єктивна необхідність

здійснення валютного регулювання……………………………………...10

II Організація валютного регулювання в Україні…………………………...16

2.1 Засоби валютного регулювання  в Україні……………………………….16

2.2 Визначення динаміки середньоричного курсу гривні

      щодо італійської ліри за офіційними даними НБУ……………………...20

III Шляхи та перспективи розвитку системи

     валютного регулювання в Україні………………………………………...23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………27

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

ВР: 30 с.,  1 табл.,  13 джерел.

Об’єкт дослідження – валютне  регулювання в Україні.

Мета роботи – поглиблене вивчення проблем валютного регулювання в Україні; організація та перспективи розвитку системи валютного регулювання в Україні.

Метод дослідження – узагальнення і аналіз літератури з даної теми, а також обґрунтування і висновки на основі зробленої роботи.

В першому розділі курсової роботи викладені теоретичні основи реалізації валютної політики, що передбачає собою  різноматні визначення сутності та структури  валютної політики, а також процеси  валютного регулювання та валютного  контролю. У другому розділі надана організація валютного регулювання в Україні. Та практична частина – аналіз динаміки середньоричного курсу італійської ліри за офіційними даними НБУ. Третій розділ присвячений перспективам розвитку системи валютного регулювання в Україні.

ГРИВНЯ, ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА, ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ, ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ, НБУ, ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ, ВАЛЮТНИЙ КУРС, ВАЛЮТА, ЕКОНОМІКА, ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Становлення сучасної високоефективної української економіки неможливо  без розвинутого фінансового  ринку, складовою частиною якого  є валютний ринок. Будучи формою організації  руху валютних цінностей в Україні, валютний ринок в останні роки розвивався дуже швидкими темпами, тому валютні відносини потребують надзвичайної уваги з боку держави.

Сучасна система валютного контролю і валютного регулювання сформована за досить суперечливих і важких соціально-економічних  умов. На процес її становлення впливав  ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційних господарських зв'язків  між республіками колишнього Радянського  Союзу, різке падіння виробництва, постійне зростання інфляції, зміна  валютного режиму державної монополії  на режим валютних обмежень тощо.

Дана галузь дослідження має  свої актуальні проблеми і перспективи  вдосконалення та подальшого розвитку. Це  підтверджується тим, що на розгляді у Верховній Раді перебуває проект закону «Про валютне регулювання», який визначений Президентом як невідкладний.

Проблеми, що властиві системі валютного  регулювання і валютного контролю України, тісно пов’язані з загальною  економічною і політичною ситуацією  в країні і по своїй суті є логічним наслідком процесів, що відбуваються в суспільстві. Проблема валютного  регулювання є актуальною не тільки тому, що держава відіграє тут головну  роль, але і тому, що цей процес впливає на економічні показники  діяльності, зачіпаючи певною мірою  інтереси кожного з нас.

Враховуючи обмеженість об’єму роботи автор ставив перед собою  задачу дослідити загальні положення  валютного регулювання в Україні, валютних правовідносин, режиму, контролю, відповідальності за порушення валютного  законодавства, висвітлити деякі проблеми валютного регулювання, зробити  висновки і викласти певні перспективи  розвитку валютного регулювання.

 

 

I Валютне регулювання та валютний контроль

 

 

          1.1 Загальні засади валютного регулювання і валютного контролю

 

 

В юридичній літературі під поняттям валютного регулювання на думку  багатьох вчених розуміється сукупність різноманітних форм і засобів  юридичного впливу держави на поведінку  суб’єктів суспільних відносин, який здійснюється в інтересах всього суспільства або певного колективу  з метою підпорядкувати поведінку  окремих суб’єктів встановленому  в суспільстві порядку [2].

Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених  нею органів, спрямовану на регламентацію  валютних розрахунків і порядку  здійснення операцій з валютними  цінностями. [1;c.3].

Основними завданнями здійснення валютного  регулювання та контролю є:

1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного  ступеня конвертованості національної  грошової одиниці; 

2) регулювання платіжної функції  іноземної валюти та інших  іноземних інструментів, регламентація  поточних операцій платіжного  балансу; 

3) організація внутрішнього валютного  ринку; 

4) регламентація та регулювання  банківської діяльності з валютними  цінностями;

5) регулювання процесів утворення  та руху валютного капіталу, захист  іноземних інвестицій;

6) встановлення режиму та обмежень  на вивезення і ввезення через  кордон валютних цінностей; 

7) забезпечення стабільних джерел  надходження іноземної валюти  на національний валютний ринок. 

Основними формами здійснення валютного  регулювання та контролю є проведення [1;c.5-6]:

• дисконтної політики, тобто управління обліковою ставкою національного  банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік короткострокових капіталів;

• девізної політики у вигляді  валютної інтервенції, яка являє  собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає  на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з  метою бажаного впливу на кон'юнктуру  ринку золота, зміни режиму конвертованості  валют, посилення або послаблення  валютних обмежень;

• диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

• отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають  у міждержавних платежах;

• низки адміністративних заходів.

Основними напрямами валютного  регулювання є:

1) курсоутворення, захист та забезпечення  певного ступеня конвертованості  національної грошової одиниці,  регулювання внутрішнього валютного  ринку; 

2) регулювання платіжної функції  іноземної валюти та інших  іноземних фінансових інструментів, регламентація поточних операцій  платіжного балансу; 

3) регламентація та регулювання  банківської діяльності з валютними  цінностями;      

4) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій, обмеження щодо кредитних операцій із нерезидентами;

5) встановлення режиму та обмежень  на ввезення-вивезення через кордон  валютних цінностей. [1]

Мета валютного регулювання  полягає у підтримці економічної  стабільності та утворенні міцної основи для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс та на операції обміну валюти [2].

 

1.2 Етапи формування системи  валютного регулювання і валютного  контролю в Україні

 

 

У розвитку системи валютного регулювання  та контролю в Україні можна виділити три етапи.

1. Становлення національної системи  валютного регулювання та контролю.

2. Пристосування системи до умов  інтернаціоналізації економічних  зв'язків.

3. Модифікація системи в умовах  глобалізації міжнародних фінансових  відносин.

Можна сказати, задача першого і, особливо, другого етапу ще не можна вважати  виконаними. Але вже те, що Україна  привернули до системи відносин на світовому валютному ринку, де все  інтенсивніше йдуть процеси глобалізації, ставить перед нею нові завдання, виконання яких означає перехід  до третього етапу розвитку.

Однак залишається розбіжність  між тенденцією до поширення заходів  жорсткого валютного контролю з  боку держави (мета першого етапу  розвитку) і необхідністю його лібералізації  для пожвавлення ділової активності та глибокої інтеграції у світові  фінансові і товарні ринки (мета другого етапу). Ця розбіжність обумовлена ​​як політичними (залишки комуністичної  ментальності і популістських традицій), так і економічними причинами (низька конкурентоспроможність на зовнішніх  ринках, відносно слабка банківська система, Недоінвестування економіки). Наявність  цього розбіжності накладає відбиток і на процеси нового етапу [2].

Україна почала створювати власну систему  валютного регулювання і контролю на манер радянської. Тим не менш, досить швидко з'ясувалося, що така система  не відповідає реаліям ринкової економіки. З приєднанням України у вересні 1996 року до VIII статті Статуту МВФ необхідно було зняти обмеження на проведення валютних операцій, які обслуговують торговельний баланс держави. Головною проблемою такої лібералізації була і залишається "втеча капіталу" з країни.

У 1991 - 1992 рр.. уряд України оголосив про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, у зв'язку з чим валютні  обмеження в той період не застосовувалися. Враховуючи це, а також враховуючи законодавчу невизначеність більшості  питань валютного регулювання, в  умовах, коли ринкові механізми валютного регулювання були ще в стадії формування, Україна одразу ж зіткнулася з повальним "втечею" капіталу [3].

З метою зупинки відливу капіталу, уряд країни здійснило ряд відповідних  заходів щодо удосконалення її валютного  законодавства. Так, в 1993 р. був прийнятий  ряд важливих законодавчих документів, які заклали основу діючої тепер  системи валютного регулювання  і валютного контролю. Головне  місце серед них належить декрету  Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного  регулювання і систему валютного  контролю", який закріпив статус валюти України та межі використання іноземної  валюти на території України, визначив порядок використання надходжень в  іноземній валюті, проведення розрахунків  в іноземній валюті, організації  торгівлі іноземною валютою на території  України і основи курсоутворення, встановив відповідальність за порушення  валютного законодавства, а також  основні заходи валютного контролю. Іншим декретом Кабінету Міністрів  України, а саме "Про порядок  здійснення розрахунків в іноземній  валюті" від 19.02.1993 р. № 17-93 (замінений  пізніше на Закон України з  такою ж назвою), було встановлено  обмеження строків проведення експортно-імпортних  операцій та штрафні санкції за їх порушення.

Серед інших законодавчих актів  з питань державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності слід відзначити Закон України від 15.09.1995 р. № 327 "Про операції з давальницькою  сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", а також ряд указів Президента України щодо регулювання  бартерних (товарообмінних) операцій у  галузі зовнішньоекономічної діяльності (зокрема, № 84 від 27.01.95 р., № 660 від 26.07.95 р., № 1163 від 19.12.95г.). Основна спрямованість  цих документів - упорядкувати механізми  проведення відповідних видів зовнішньоекономічних операцій і призупинити відплив  капіталу, значна частина якого здійснюється саме через ці види операцій [2].

Таким чином, в Україні були законодавчо  встановлені такі види валютних обмежень, що певною мірою регулюють повернення валютних цінностей. Зокрема, регулювання  цього процесу здійснюється шляхом встановлення обмеження строків  проведення відповідних розрахунків (а саме: 90 календарних днів для  повернення валютної виручки за експортовану продукцію, продукції за імпортними контрактами, укладеними на умовах попередньої оплати, імпортної частини бартерних контрактів, а також встановлених термінів для проведення розрахунків за операціями з давальницькою сировиною) і відповідних санкцій за перевищення таких строків [3].