Теорія грошей і грошового обігу

    Вексельна форма розрахунків передбачає застосування векселя - цінного папера, який засвідчує  безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу). Відповідно до Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 р. , векселі бувають двох видів: прості та переказні. Платникам за простим векселем є векселедавець, а за переказним - боржник векселедавця. Першим векселетримачем за простим і переказним векселем виступає кредитор векселедавця. Векселетримач може розрахуватися векселем за своїм зобов'язанням з кредитором (продавцем, постачальником тощо), здійснивши при цьому на векселі передавальний напис -індосамент. Особливість векселя як універсального платіжного інструмента полягає в тому, що залежно від змісту та характеру операції вексель може виконувати декілька функцій: а) виступати в якості цінного папера; б) бути розрахунковим документом (засобом платежу); в) бути інструментом комерційного кредиту; г) виконувати функцію товару. Так, за допомогою простого та переказного векселів можна здійснювати таку господарську операцію як уступка вимоги. При цьому права кредитора має векселетримач, набувача - новий векселетримач, боржника - векселедавець за простим векселем та платник (акцептант) за переказним векселем. Також переказний вексель дає можливість здійснити таку господарську операцію як переведення боргу. У цьому випадку першим боржником є векселедавець (трасант), який передає векселетримачу (ремітенту) переказний вексель з пропозицією звернутись до боржника векселедавця (трасата) і отримати платіж.

    В Україні у безготівкових розрахунках  підприємств (в тому числі за основні  засоби) та населення з підприємства торгівлі і сфери послуг використовуються розрахункові чеки. Розрахунки чеками скорочують розрахунки готівкою. Однак розрахунки чеками ще не набули значного поширення в Україні. Їх частка становить не більше 1 відсотка від платіжного обороту.

    Практика  розрахунків чеками у країнах з розвиненою економікою демонстpyє різні їх види. Розрізняють чеки ордерні, іменні та на пред'явника. Ордерний чек виписується на певну особу з обов'язковим застереженням про наказ сплатити. В чеку на пред'явника не вказується ім'я одержувача. Іменний чек виписується певній особі. В міжнародних розрахунках неторгового характеру застосовуються дорожні чеки, деноміновані в іноземній валюті. Дорожній чек - це платіжний документ, що містить письмове доручення чекодавця іншій особі (платнику) сплатити певну суму грошей третій особі (на яку виписано чек - чекотримачу) за рахунок коштів, раніше наданих чекодавцем в розпорядження платника. Українські банки використовують дорожні чеки міжнародних платіжних систем: Thomas Cook, American Express, VISA. дорожні чеки міжнародних платіжних систем використовують громадяни України, перебуваючи за кордоном, розраховуючись за товари та послуги, а також з метою отримання готівки.

    На  відміну від дорожнього комерційний чек не містить жодного ступеня захисту і підтверджується лише печаткою банку. Згідно з законодавством розвинених країн цей платіжний документ належить до цінних паперів і тому до його бланка пред'являються відповідні вимоги, без яких комерційний чек буде недійсним" .

    Банківські  пластикові картки ("електронні гроші") використовуються в міжнародних платіжних системах (громадяни України долучаються де них через системи Visa, Еurорау, Аmerican Express), а також у внутрішніх платіжних системах. Це платіжні системи таких банків, як "Приватбанк", "Аваль", "Фінанси та Кредит", "Правекс-банк", АК "Промінвестбанк", ПУМБ, Укрексімбанк. В розвинених країнах функціонує мережа торговельних точок та установ, де за товари та послуги відвідувачі розраховуються за допомогою платіжних карток. Наприклад, система VISA щороку використовує 600 млн. кредитних карток, які приймають 15 млн. організацій у всьому світі, проводячи операції на cyмy понад 1 трлн дол. США. В Україні використовуються БПК, емітовані банками - членами внутрішніх платіжних систем, і банками (резидентам і нерезидентами), які є членами міжнародних платіжних систем. Загальна кількість БПК міжнародних платіжних систем, емітованих українськими банками, за станом на 1 листопада 2001 р. становила 1, 7 млн. шт., 90 відсотків з яких належить фізичним особам. Дебетна БПК надає змогу власнику карткового рахунка здійснювати операції в межах залишку коштів на ньому. Кредитна БПК надає змогу її власнику здійснювати операції в межах установленого банком ліміту кредиту.

    В Україні створена і готова до впровадження національна система масових електронних: платежів. З упровадженням української платіжної картки громадяни України матимуть змогу здійснювати безготівкові розрахунки за товари та послуги, проводити комунальні та адресні платежі засобами електронного грошового переказу та отримувати готівку.

    Застосування  БПК дозволяє значно збільшити частку безготівкових розрахунків відносно до готівкових (в розвинених країнах - з 60 до 90 відсотків). Зменшуються витрати на підтримання готівкового обігу (інкасація, друкування грошей). Переважна частина безготівкових розрахунків здійснюється між суб'єктами господарювання. Значно меншу частину в структурі безготівкового грошового обігу становлять розрахунки населення. в цілому, всі форми грошей можна звести до таких складових (так звані грошові агрегати): М0, М1, М2, МЗ (рис. 42). Грошові агрегати - це такі види ліквідних активів, які відображають домінуючу для цієї групи функцію грошей і служать альтернативними вимірювачами грошової маси. Так, грошовий агрегат М1 відображає функцію грошей як мiри вартості та показує, яка кількість грошей використовується в якості платіжного засобу. Активи, що включаються в цей грошовий агрегат, мають фіксовану номінальну вартість. Ці активи можна безпосередньо переказувати за допомогою платіжних інструментів. Грошовий агрегат М2 є більш широким і відображає функцію грошей як ліквідного засобу нагромадження купівельної спроможності. Особливість цього агрегату полягає в тому, що такі активи, як строкові депозити та валютні вклади, що входять до його складу, не можуть бути безпосередньо переказані за допомогою платіжних інструментів від одного суб'єкта господарювання до іншого. Окрім активів, що входять в агрегат М2, є менш ліквідні активи, що входять до складу грошового агрегату МЗ. Широкі агрегати М2 та МЗ більшою мірою відображають накопичене національне багатство, а не лише операційні залишки на рахунках господарюючих суб'єктів. В цілому, кількісне визначення грошових агрегатів дає можливість визначити обсяг грошової маси в економіці.

    Висновки  до другого розділу 

    Підсумовуючи  сказане вище, можна визначити  основні заходи підтримки стабільності гривні:

• розвиток фінансового ринку, перш за все, вторинного, створення умов для залучення до нього найширших верств населення та суб'єктів підприємницької діяльності;
• повна заборона надання кредитів Національним банком для покриття дефіциту Державного бюджету;
• суворе обмеження, а потім і повна заборона бартеру в усіх сферах господарської діяльності, у тому числі зовнішньоекономічній;
• заборону НБУ кредитування нерентабельних проектів та тих, що не відповідають структурній перебудові економіки;
• вдосконалення законодавчої бази, що регламентує введення в обіг недержавних платіжних інструментів (чеки, векселі);
• реструктуризація та контроль надходжень і витрат Державного бюджету з метою ефективнішого використання коштів, насамперед для своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, компенсацій та інших соціальних програм.

Висновки 

      У цій курсовій роботі ми розглянули і дослідили такі питання: теорія грошей та їх еволюція; закони грошового обігу; стан грошового обігу в умовах трансформаційної економіки України; необхідність державного регулювання грошового обігу в сучасних умовах в Україні.

Після чого ми можемо зробити такі висновки:

      1.Грошовий  обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах для обслуговування потреб реалізації товарів, а також нетоварних платежів і розрахунків у господарстві. Змінюючи форму вартості, гроші перебувають у постійному русі і опосередковують суспільне виробництво у всіх його фазах:

виробництво – розподіл – обмін – споживання.

      2.Грошовий  обіг ділиться на дві взаємопов’язані  частини: сферу безготівкового  обігу; сферу готівкового обігу.  Готівка, як правило, використовується  при виплаті заробітної плати,  пенсій, стипендій, а також при купівлі товарів і послуг у роздрібній торгівлі, розміщенні коштів у банківських внесках тощо. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

      3.Всі  суб’єкти підприємництва для  авансування своєї діяльності отримують грошові кошти на грошовому ринку, а гроші, обслуговуючи кругообіг суспільного капіталу, здійснюють замкнутий рух Г – Т – Г’, що починається і закінчується на грошовому ринку, даючи кожного кругообігу додаткову суму грошей. Такий замкнутий рух грошей забезпечує дію механізму самовідтворення грошового ринку в розширених масштабах. При цьому діє така закономірність: чим більшою є загальна грошова вартість валового внутрішнього продукту країни, тим більше потрібно грошей для укладання угод. Певну частину грошової маси нагромаджують також кредитні заклади, частину з них витрачають на придбання цінних паперів і утворення офіційних державних запасів.

      4.Кількість  грошей повинна бути достатньою  для нормального ходу кругообігу  продуктів і доходів. Як надлишок, так і нестача грошей створюють значні проблеми й ускладнення для здійснення грошового обігу.

      5.Забезпечення  кількісної відповідності між  потоком грошової маси і зустрічним  потоком товарної маси дає  можливість підтримувати тверду купівельну спроможність грошей.

6.Інституцією,  яка здійснює грошово – кредитне  регулювання в Україні, є НБУ  – незалежний фінансово –  економічний орган, який не  підпорядкований ні Президенту, ні Кабінету Міністрів, ні Верховній  Раді. НБУ проводить незалежну грошову (монетарну) політику. Постанови, положення та інші нормативні акти щодо регулювання грошового готівкового і безготівкового обігу приймає і затверджує Правління НБУ. Рішення Правління НБУ не потребують окремого затвердження в органах державної влади. НБУ координує діяльність банківської системи України в цілому.

      7.Формування  сучасного механізму забезпечення  сталості грошей в Україні  має спиратись на сильну виконавчу  владу, що користувалася б загальною  підтримкою населення і проводила  б енергійні широкі радикальні економічні перетворення на всіх рівнях і стадіях суспільного відтворення.

      8.Досягнення  сталості грошей, стабільності економіки  і фінансів включає об’єктивні  економічні, соціально – політичні  та фінансові мотиви. Економічні  мотиви стабілізації економіки та впровадження власної національної валюти в Україні зумовлені багатими природними ресурсами, сучасними виробничими потужностями та наявністю висококваліфікованої робочої сили, яка за умов належного стимулювання і науково обґрунтованого управління, здатна забезпечити ощадливість та схильність до витонченої, скрупульозно виконуваної роботи.

      9.Авторитетна  і стабільна гривна неодмінно  приведе економіку України до  збалансованого народногосподарського  комплексу галузей і виробництв  соціального спрямування, розвиток яких забезпечуватиме піднесення купівельної сили гривні та її ролі як вартісного законного платіжного та обігового засобу.

      10.У  формуванні в Україні ефективної  і стимулюючої грошової системи  потрібна не лише злагодження  і цілеспрямована взаємодія усіх ланок господарсько – управлінського механізму а й:

глибокі знання, вміння і навички формування сучасних паперово – кредитних грошових систем і подолання інфляційних  загроз;

належне розуміння переваг досягнення конвертованості  гривні;

втілення у життя антизатратного і антиінфляційного механізму економічного зростання;

аналіз  форм і методів успішних грошових реформ і його використання в процесі  наступного вдосконалення грошового  обігу.

      11.Слід  створити таку грошово – кредитну  систему, яка б застерігала від помилкових дій у сфері регулювання грошового обігу на основі гривні. При цьому історичний досвід грошового обігу в Україні і нинішнє державотворення мають прискорити остаточний вибір способу суспільного поступу і допомогти нашому суспільству остаточно обрати такий суспільно – політичний лад, у якому взаємодія суб’єктів господарського життя спиратиметься на засади добросовісної конкуренції, а гривня на повну потужність свого невичерпаного потенціалу запрацює на економіку і добробут громадян.

     Список використаних джерел. 
 

1. Букина  М. К.   “Гроші, банки, валюта”.  ( популярний нарис ).
2. Гальчинський А. “Теорія грошей”, - Київ: “Основи”, 2003р.
3. Гроші. Кредит. Банки./ Під. ред. О.И. Лаврушина. М. – 2001р.
4. Демківський А.В. “гроші та грошовий обіг”: навчально – методичний посібник, - Київ: “ГРОТ”, 1999р.
5. Дорнбуш Р.,Фішер С.Макроекономіка.-К.:Основи,2000р.
6. Ковальчук В. “Основи економічної теорії” короткий курс, - Тернопіль, 2002р.
7. Лагутін В.Д. “Гроші та грошовий обіг”: навчальний посібник 3 – є видання, - Київ: Товариство “Знання”, 2001р.
8. Лютий І.О. “Грошово – кредитна політика в умовах перехідної економіки”, - Київ: “Атіка”, 2000р.
9. Тувакова Н.В. Історичний досвід України у творенні національної грошової одиниці.-К.,1997р.
10. Фінанси, грошовий обіг і кредит./Під. ред. В. К. Семчагова. - М. – 2001р.
11. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: Підручник для вузів/ Під. ред. Л. А. Дробозиной. - М.: Фінанси. ЮНИТИ, 2000р.