Світови фінансовий ринок

Функціонування світового  валютного ринку завжди базувалося на ліквідності й прозорості ціноутворення. Валютний ринок сьогодні характеризується найбільшим обсягом операцій та гнучкістю форм угод, а також різноманітністю контрагентів. Аналіз ситуації на валютному ринку свідчить, що структурна перебудова охопила всі його сегменти. Відбувається зміщення центру з одних видів фінансових інструментів на інші, зменшується частка долара США і поступово збільшуються частки валют країн, що розвиваються, трансформуються механізми ведення торгівлі на ринку, розширюється коло його учасників

Самодостатність фінансового ринку, що значно посилилася за останнє десятиріччя, стає основним дестабілізуючим чинником, який сприяє виникненню і розповсюдженню криз на глобальному ринку цінних паперів. Фінансовий капітал, відокремлений від реального сектора економіки, став надзвичайно мобільним, що спричиняє нестабільність фінансової системи.

На сучасному етапі розвитку ринку цінних паперів механізм операцій на ньому визначається складною структурою взаємного співробітництва – мережею, утвореною багатьма фінансовими установами

Технологічною основою фінансової глобалізації став розвиток інформаційних технологій, який забезпечив можливість швидкого проведення міжнародних фінансових операцій, а глобальні фінансові мережі, сформовані фінансовими холдингами, сприяли прискоренню руху фінансових потоків.

Глобалізація ринку цінних паперів супроводжується міжнародною диверсифікацією операцій учасників світового ринку за країнами і регіонами, виникненням широкої мережі філій, представництв і дочірніх організацій за кордоном, що ускладнює визначення їх національної приналежності. Тому реальними елементами глобального фінансового ринку є вже не окремі країни або регіони, а транснаціональні мережі, чим пояснюється той факт, що азійська криза створила нові інвестиційні можливості для компаній зі США та Західної Європи. Крім того, у сучасній світовій фінансовій системі відзначається довготермінова тенденція до зниження значення банків і зростання небанківського інституційного інвестування на ринку цінних паперів.

Рис. 2.5. Динаміка перерозподілу активів фінансового ринку між ринком цінних паперів та банківськими депозитами у розрізі 2005-2011рр.

Джерело: Кравчук П.Я. Сутність та наслідки глобалізації світової економіки / П. Я. Кравчук // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – 2010.

 

Аналізуючи вище приведенні дані ми можемо зробити висновок, що чітко прослідковується тенденція  щодо перерозподілу активів світового  валютного ринку на користь цінних паперів. Даний вид грошових документів значно замінив банківські депозити упродовж останніх років.

Також важливим є підвищення значення ринку цінних паперів та збільшення обсягу глобальних фінансових активів, який у 2011 р. досяг 256 трлн. дол. США.

Таблиця 2.4.

Динаміка зростання глобальних світових фінансових активів упродовж 2005-2011рр.

Види цінних паперів	Рік
	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Приватні боргові цінні  папери	36	43	51	55	61	68	73
Державні боргові цінні  папери	24	26	28	29	31	34	36
Банківські депозити	39	45	53	55	57	60	64
Акції	43	53	65	68	73	78	83
Всього, трлн. дол. США	142	167	197	207	222	240	256

Потреба в зменшенні можливих ризиків і підвищенні конкурентоспроможності призвела до поширення фінансових операцій та інструментів, здатних знизити ризики і прогнозувати їх на основі порівняння ліквідності інвестиційних характеристик інструментів. Зокрема, останні роки  на фінансовому ринку значно збільшився обсяг операцій з похідними фінансовими інструментами – деривативами.

Рис.  2.6. Динаміка зміни ринкової вартості деривативів на світовому фінансовому ринку 2007-2011рр., трлн. дол.

Джерело: Global Financial Stability Still at Risk. GFSR Market Update. January 25, 2012

 

Деривативи стали одним  із основних товарів на фінансовому ринку, а ринок деривативів – най динамічнішим сектором ринку цінних паперів. Деривативи (на відміну від традиційних цінних паперів, які призначені для залучення довготермінового кредиту) призначені для хеджування, і саме можливістю управління ризиками за допомогою опціонів та фьючерсів пояснюється швидке зростання популярності деривативів. Завдяки цим похідним фінансовим інструментам розширюються можливості оптимізації ризиків і покращуються умови розміщення коштів через надання інвесторам і емітентам широкого спектру таких способів управління ризиками та фінансами, яких раніше взагалі не було; знижуються витрати на формування портфелів з потрібними характеристиками, підвищується ліквідність й цінова ефективність ринків¹⁰.

 

 

 

 

Таблиця 2.5.

Ринки основних деривативів ( номінальні ціна контрактів упродовж 2000-2010рр,  млрд. дол.)

Деревативи	2000	2005	2010
Біржові інструменти	14156	36740	57811
Процентні ф’ючерси	7827	13124	20712
Процентні опціони	4719	20794	31587
Валютні ф’ючерси	40	80	108
Валютні опціони	20	38	64
Опціони на індекс	367	502	803
Ф’ючерси на індекси	1183	2202	4537

Джерело: Global Financial Stability Still at Risk. GFSR Market Update. January 25, 2012

 

Аналізуючи табл.2.5. слід відмітити, що за своїми масштабами ринок боргових інструментів (головним чином облігацій) помітно перевершує ринок акцій. Якщо капіталізація всіх світових ринків акцій в 2009 р. склала 43 трлн. дол. США то заборгованість з цінних паперів - 59 трлн. Те ж саме можна сказати і про торговельні обороти. Для порівняння: в 2001 - 2009 рр. оборот торгівлі акціями в США становив приблизно 70-80 млрд. дол. США в день. У той час як оборот торгівлі борговимизобов'язаннями - 500 млрд. дол. США.

Таблиця 2.6.

Об’єм світових ринків боргових цінних паперів ( загальний об’єм  заборгованості у розрізі 2000-2010рр., млрд. дол.)

Країни	2000р.	2005р.	2010р.
Австралія	305	614	656
Великобританія	1565	2445	2556

 

Продовження табл. 2.6

Німеччина	2082	4558	4096
Італія	1345	3055	2884
Іспанія	363	1452	1625
Канада	777	1055	1107
Нідерланди	734	1362	1408
США	16118	22541	23841
Франція	1332	3065	2870
Швейцарія	170	521	491
Швеція	286	485	463
Японія	6432	9163	8646
Інші розвинуті країни	1864	2698	3021
Інші країни, що розвиваються (включаючи офшорні центри)	801	1734	1775

Джерело: Global capital markets: Entering a new era. MGI. September 2010

 

Отже, трансформаційні процеси на ринках цінних паперів створюють, з одного боку, численні економічні переваги (стимулювання вільного руху капіталів, загальне зростання рівня свободи, прискорення економічного зростання, збільшення обсягу інвестицій), з іншого – нові загрози для економічної безпеки, спричинені посиленням нерівності між країнами, загальним зростанням складності і нестабільності фінансових ринків, а також можливістю швидкого поширення кризових явищ між країнами. Загалом, ці процеси підвищують загальну нестабільність національних економічних і фінансових систем та їх залежність від світового фінансового ринку.

 

 

 

 

 

3. Світові тенденції глобалізації фінансових ринків та їх реалізація в Україні

 

Одним з ключових процесів розвитку економіки стає глобалізація, тобто якісно новий етап у розвитку фінансового ринку. Глобалізація стала найважливішою реальною характеристикою сучасної світової системи, однією з найбільш впливових сил, що визначають хід розвитку сучасного фінансового ринку.

На сьогоднішній день, внаслідок  повільного економічного реформування, Україна не приймає достатньо  активної участі на світовому фінансовому  ринку. Тому, враховуючи специфічність  впливу фінансової глобалізації на розвиток української економіки, можна визначити  напрями, в яких такий вплив є  найбільш вагомим: інтеграція України  до міжнародних торгівельних відносин;

взаємини з міжнародними фінансово-кредитними установами; інтеграція до світового фінансового ринку, залучення в Україну іноземних  інвестицій та співпраця з іноземними партнерами.

Відповідно серед основних критеріїв успішної інтеграції України  до світової економіки можна відзначити: зростання міжнародного товарообігу  із випереджаючим зростанням обсягів  експорту; зростання обсягів іноземних  інвестицій в Україну; зростання  обсягів операцій із гривнею на світовому  валютному ринку .

Щодо кількісних показників зазначених критеріїв, то їх аналіз дозволяє зробити висновок про досить високий  рівень торгівельної відкритості України, але в той же час надзвичайно  низькі темпи інтеграції до світового фінансового ринку¹¹.

Так, зовнішньоторговельний  оборот України лише на протязі 2010-2011 рр. збільшився з 32672,23 млн. дол. США до 34287,26 млн. дол. США . При цьому, хоча в 2010 році Україна мала негативне сальдо торгівельного балансу,  а також  незважаючи на значну частку сировини в структурі експорту, ці дані свідчать про в цілому позитивні наслідки відкритості національної економіки  для розвитку зовнішньої торгівлі держави. Тим не менше, є всі підстави говорити про неповне використання переваг  від такої відкритості, про що свідчить і динаміка інтеграції України до світового фінансового ринку, одним із критеріїв якої є обсяг іноземних інвестицій – на 1.01.2010 року в Україну надійшло 16375,2 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Незважаючи на зростання обсягів іноземного інвестування в Україну, абсолютний розмір цього показника свідчить, по-перше, про відсутність інтересу до вітчизняного фондового ринку з боку іноземних інвесторів і, по-друге, про неможливість використання переваг іноземного інвестування вітчизняними підприємствами. Щодо портфельних іноземних інвестицій, то їх обсяг в Україні на 1.01.2010 р. становив лише 751,1 млн. дол. Наведений обсяг іноземного інвестування є надзвичайно низьким у порівнянні із обсягами операцій на міжнародному фінансовому ринку, що свідчить про практичну відсутність інтеграції вітчизняного та світового фінансового просторів¹².

Низький рівень інтеграції до світового фінансового ринку  підтверджується і загальним  аналізом платіжного балансу України  та міжнародної інвестиційної позиції  України. Так, із загального обсягу довгострокових кредитів, залучених до України станом на 1.01.2011 р., 78 % є такими, що надані міжнародними фінансовими організаціями або  під гарантії Уряду. Із загального обсягу портфельних інвестицій 76% є інвестиціями в державні боргові цінні папери . Це свідчить про те, що недержавні суб’єкти фінансового ринку практично  не беруть участі у міжнародній фінансовій діяльності, не мають доступу до міжнародного фінансового ринку  та не використовують тих переваг  і можливостей, що є наслідком  світової фінансової глобалізації ¹³.

Ступінь глобалізованості вітчизняного фінансового ринку можна визначити ступенем кореляції між різними індикаторами фінансового ринку України та світового фінансового ринку. До таких індикаторів можна віднести облікову ставку Національного банку у порівнянні із ставками центральних банків провідних країн світу, відсоткові ставки комерційних банків у порівнянні із ставками на світовому ринку, індекси фондових ринків. На наш погляд, більш показовим є порівняння облікових ставок центральних банків, яке відображає кореляцію в офіційній грошово-кредитній політиці різних країн, і порівняння динаміки фондових індексів, яке відображає кореляцію загальних тенденцій розвитку фінансових ринків. Щодо облікових ставок центральних банків, то, з огляду на складну фінансову ситуацію в Україні в період переходу до ринкової економіки та нерозвиненість вітчизняного фінансового ринку, порівняння абсолютних величин наведених показників не є повноцінним критерієм визначення зв’язку вітчизняної та світової фінансових систем¹⁴.

Аналогічних висновків можна  дійти при порівнянні курсу гривні до основних світових валют та співставленні  динаміки вітчизняних фондових індексів із міжнародними. Так, до основних вітчизняних  фондових індексів можна віднести індекс ПФТС – Першої фондової торгівельної системи. Порівняння цього індексу  із, наприклад, основним індексом фондового  ринку США – Dow Jones Industrial Average, який, без сумніву, відображає тенденції розвитку світової економіки в цілому, очевидно засвідчує кореляцію між динамікою зміни цін на цінні папери в Україні і на світовому ринку. В той же час малі обсяги торгів та інші особливості вітчизняного фондового ринку не дозволяють використовувати індекс цього ринку як повноцінний критерій оцінки напрямів розвитку вітчизняної економіки¹⁵.

Все це однозначно свідчать про повільний, але невідворотний  процес інтеграції вітчизняної економіки  до світової економічної системи. Позитивні  наслідки такої інтеграції очевидні вже сьогодні, в першу чергу  у сфері міжнародної торгівлі. В той же час можна відзначити відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі, що потребує негайної корекції економічної  політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування та кредитування. При цьому першочерговим  завданням будь-якої держави на шляху  міжнародної економічної інтеграції має бути ґрунтовний аналіз ризиків  цього процесу. Відповідно задача інтеграції до глобалізованого світового фінансового  простору, що стоїть перед Україною, вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну швидкість та ефективність такої інтеграції і одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу¹⁶.