Світови фінансовий ринок

На сьогоднішній день, рушійними  факторами глобалізації фінансових ринків є: наявність вільного руху капіталу між країнами; лібералізація і  дерегулювання фінансових ринків; конкуренція  за доступ до капіталу і пошук нових  можливостей; мінливість і нестабільність ринків, особливо в країнах, що розвиваються; розвиток інформаційних технологій;  стандартизація фінансових продуктів; фінансові інновації .

Отже, ми можемо зробити висновки, що на сучасному етапі   глобалізація фінансових ринків включає в себе наступні тенденції:

1. Зростання конкуренції  на міжнародних фінансових ринках  між кредиторами і між позичальниками.

2. Інтеграція міжнародних  ринків капіталу.

3. Конвергенція міжнародних  фінансових ринків. Цей процес  є схожим на інтеграцію і  полягає в поступовому зникненні  меж між різними секторами  міжнародних фінансових ринків.

Отже, ми можемо зробити висновок, що на сьогоднішній день основними  чинниками глобалізації фінансового  ринку є: інтернаціоналізація світового господарського життя, поширення науково-технічних досягнень, лібералізація міжнародних валютно-кредитних відносин та фінансових ринків, зростання інтеграції національних ринків грошей та капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз стану функціонування фінансових ринків під впливом глобалізацій них чинників

 

Розвиток фінансового ринку за останні десятиліття перебуває в безпосередній залежності від динаміки глобалізаційних та інтеграційних процесів у світі. Щодо сучасної ситуації на фінансових ринках, то вона є досить неоднозначною. З одного боку, зростання міжнародної фінансової сфери за останні роки є очевидним. Воно має два головні елементи - зростання руху заощаджень, який покращує ефективність розміщення фінансових ресурсів, та зростання операцій, які мають за мету трансфер ризику.

Високий рівень розвитку і  роль фінансового капіталу в глобалізації економіки підтверджується випереджаючим ростом прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в порівнянні із товарним експортом. З 2000 р. по 2011 р. світовий експорт товарів і послуг збільшився в 3,3 рази, тоді як річний вивіз ПІІ - в 30 разів.

Таблиця 2.1.

Динаміка обсяги операцій на фінансовому ринку упродовж 1980-2010рр..

Обсяг операцій	1980-1989 рр. (млрд. дол.)	1990-1999 рр. (трлн. дол.)	2000-2010рр. (трлн. дол.)
Прямі іноземні інвестиції	450	1,3	2,7
Валютні операції	250	1	30

Джерело: « Луцишин З. Інтернаціоналізація потоків капіталу − основа фінансової глобалізації // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 30. − К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2010.»

 

Згідно даних табл.2.1 ми можемо прослідкувати тенденцію  до збільшення обсягів операцій на фінансовому ринку впродовж десятиліть.

Одним з важливих чинників розвитку ринку капіталу є обсяги операцій, які здійснюються на ньому. Так обсяги вивозу прямих іноземних інвестицій набагато випереджають обсяги експорту товарів. Досвід розвинених країн показує, що використання зарубіжного капіталу у формі ПІІ дозволяє підвищити ефективність розвитку економіки, мати доступ до нових технологій, отримувати передовий управлінський досвід, такі інвестиції не збільшують зовнішній борг, а навпаки, сприяють одержанню коштів для погашення заборгованості. Для більш повного аналізу розглянемо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2.

Обсяг складу прямих іноземних інвестицій у розрізі років,  млрд. дол.

Регіони / Рік	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Приплив інвестицій
Країни з розвинутою ринковою економікою	534,9	361,3	414,2	613,1	972,8	1358,6	962,3
Країни, що розвиваються	188,3	184,0	290,4	329,3	433,8	529,3	620,7
Країни СНД та Південно – Східної Європи	7,3	19,9	30,3	30,9	54,5	90,9	114,4
Відплив інвестицій
Розвинуті країни	626,3	507,2	795,1	742,0	1158	1809,5	1506,5
Країни, що розвиваються	74,5	45,5	120,4	122,7	215,3	285,5	292,7
Країни СНД та Південно – Східної Європи	2,0	10,7	14,1	14,3	23,7	51,5	58,5

Джерело: Global capital markets: Entering a new era. MGI. September 2010

 

Аналізуючи вище приведенні дані табл. 2.2 слід зауважити,що найбільший приплив прямих іноземних інвестицій припадає на країни з розвиненою ринковою економікою. Також, слід відмітити. Що країни СНД та Південно-Східної Європи отримують найменшу  кількість  іноземних інвестицій. Головною причиною такого явища є те, що іноземні інвестори  не ризикують вкладати в дані країни, так як не досконалий розвиток фінансових ринків даних країн, та нестабільна  економічна ситуація в цілому складають  негативну тенденцію для даних  процесів. До того ж, прослідковується тенденція до відпливу інвестицій. Значний обсяг відпливу  прямих іноземних інвестицій, особливо на протязі 2008-2009р., спостерігається у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Здійснення кредитних  операцій на ринку капіталу є також  важливою складовою перерозподілу  фінансових ресурсів між країнами для  яких вони необхідні для покращення свого економічного становища. Сьогодні в структурі кредитного ринку переважають транскордонні банківські кредити, та кредити надані міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Динаміку обсягів наданих кредитів проілюструємо на рис.2.1.

Рис. 2.1. Динаміка обсягів наданих міжнародних кредитів 2000-2010рр, млрд. дол.

Джерело: Моисеев С., Михайленко К. Terra incognita: глобализация финансовых рынков // Вопросы экономики. – 2011. – № 6.

 

Аналізуючи дані представлені на рис.2.1, слід зауважити, що починаючи з 2000 року обсяги операцій на міжнародному кредитному ринку активно зростають, що свідчить про велику потребу країн у зовнішньому фінансуванні.

Таким чином, проаналізувавши  динаміку розвитку та обсяги руху капіталу, слід відзначити, що ринок капіталу досить динамічно розвивається, хоча циклічні кризові явища у світовій економіці все таки зменшують  обсяг операцій на ньому, проте у  період активності обсяги операцій на ньому збільшуються, так як і коло учасників якого неупинно зростає. На сьогодні головними учасниками ринку  капіталу є розвинені країни, між  якими рухаються найбільші потоки капіталу, і які виступають як експортерами так і імпортерами капіталу. Хоча слід відмітити і групу країн, що розвиваються, які теж є активними  учасниками на ринку капіталу, роль яких з кожним роком все більше зростає.

Валютний ринок став найбільшим за обсягами ринком – його середньоденний оборот у 2010 року становив 4 трильйони доларів США, зрісши на 20% порівняно з 2007 року.

Рис. 2.2. Динаміка середньоденних оборотів світового валютного ринку упродовж  2001-2010рр.

Джерело: Яришкевич О.В. Світовий валютний ринок:стан та динаміка / Фінансовий ринок. – 2011. - № 4

 

Проаналізувавши дані рис.2.2. можна зробити висновок, що упродовж 2001-2010рр. середньоденні обороти світового валютного ринку мають тенденцію зростання. Відновленню обсягів світового валютного ринку після азійської кризи сприяли зростання світової економіки, розвиток електронної торгівлі, широкий доступ до торгових систем і як наслідок – збільшення кількості учасників ринку. Період 2008–2010 років продемонстрував здатність учасників ринку до швидкої адаптації.

Зростання обсягів валютного ринку в цей період стимулював пошук інвесторами альтернативи вкладенням на фондових ринках.

На валютному ринку використовується багато фінансових інструментів та з’являються нові інструменти, які згодом входять у практику на національних валютних ринках. Зростання світового валютного ринку в 2010 році було зумовлене 48-відсотковим збільшенням обороту угод спот, які становлять 37% від загального обороту ринку.

Рис. 2.3. Динаміка середньоденних обороти світового валютного ринку в розрізі інструментів упродовж 2001-2010рр.

Джерело: Яришкевич О.В. Світовий валютний ринок:стан та динаміка / Фінансовий ринок. – 2011. - № 4

 

Дані рис. 2.3 свідчать про те, що у 2010р. оборот валютних свотів змінився несуттєво – зріс лише на 3% порівняно з попередніми роками. Оборот спот угод у 2010 року зріс до 1.5 трильйона доларів (у 2007 році цей показник становив 1 трлн. доларів США).

Збільшення обороту строкових  інструментів валютного ринку було більш помірним – лише 7%, з середнім щоденним оборотом у 2.5 трильйона доларів США у 2010 році. До такої ситуації призвело небажання учасників ринку використовувати складні похідні інструменти і їхній перехід у сегмент спот-операцій⁸. Серед строкових угод форвардні угоди продемонстрували найбільше зростання порівняно з попереднім періодом.

Форвардні угоди аутрайт (оutright forward ) – це угоди щодо обміну однієї валюти на іншу за наперед установленим курсом, із поставкою валюти пізніше, ніж на другий робочий день після дня укладення угоди. Ця категорія фінансових інструментів також включає в себе угоди за форвардними ставками (forward rate agreement (FRA)). Проаналізуємо динаміку середньодобових оборотів форвардних угод на світовому валютному ринку за допомогою табл.2.3.

 

Таблиця 2.3.

Динаміка середньодобових  оборотів форвардних угод на світовому валютному ринку упродовж 2001-2010рр.

Строки укладання форвардних угод	2001р.		2004р.		2007р.		2010р.
	Обсяг, млрд. дол.	%	Обсяг, млрд. дол.	%	Обсяг, млрд. дол.	%	Обсяг, млрд. дол.	%
До 7 днів	51	39	92	44	154	43	219	46
Від 7 днів до 1 року	76	58	111	53	200	55	245	52
Понад 1 рік	4	3	5	3	7	2	11	2

Джерело: Яришкевич О.В. Світовий валютний ринок:стан та динаміка / Фінансовий ринок. – 2011. - № 4

 

Аналізуючи табл. 2.3. слід зауважити ,що  у 2010 році спостерігалося зростання частки форвардних угод зі строками укладення до семи днів та зменшення кількості угод від семи днів до одного року. Тобто майже половина форвардних угод укладалася на надкороткі терміни.

Єдиними строковими фінансовими  інструментами, щодо яких зафіксовано спад у 2010 році, стали позабіржові валютні опціони. Валютний опціон (сurrency option) – це контракт, який дає право одному з учасників угоди купити чи продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною протягом певного періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов’язаний при необхідності забезпечити реалізацію цього права (продати чи купити іноземну валюту за обумовленою ціною). Їх середньоденні обсяги зменшилися у 2010 році порівняно з 2007 роком із 212 млрд. доларів США до 207 мільярдів⁹.

Характерним для сучасного стану валютного ринку стало зменшення впливу долара США. Для більш детального аналізу розглянемо Додаток А.

Частка долара США продовжує повільний спад зі свого піку – 90% у 2001 році до 85% у 2010 році. Частки євро та японської єни, навпаки, збільшилися в середньому на 2% – відповідно до 39% та 19% після їх зменшення у 2007 році.

Серед десяти валют, які торгуються найактивніше, зросла частка австралійського й канадського доларів – приблизно на 1 відсоток – відповідно до 7.6% і 5.3%, тоді як фунтстерлінгів і швейцарський франк дещо втратили свої позиції. Фунт стерлінгів віддав більшу частину своїх позицій євро. Слід також звернути увагу на зростання частки валют ринків, що розвиваються, особливо турецької ліри і вон Республіки Корея [додаток А].

Незважаючи на збереження тенденції зниження частки долара на світовому валютному ринку, він усе ж продовжує займати провідні позиції

Рис. 2.4. Частка окремих валют у середньоденних оборотах на світовому валютному ринку

Джерело: Яришкевич О.В. Світовий валютний ринок:стан та динаміка / Фінансовий ринок. – 2011. - № 4

 

Проаналізувавши рис.2.4. ми бачимо, що оборот за валютними парами в 2010 ці істотно не змінився порівняно з попередніми періодами. Валютна пара долар США/євро (USD/EUR) залишається домінуючою (28%), оскільки в Європі та Сполучених Штатах Америки зосереджено близько 80% обсягу валютного ринку і ринок цієї валютної пари найліквідніший. Валютна пара долар США/японська єна (USD/JPY) традиційно займає другу позицію. Її характерною особливістю є те, що зазвичай девальвації долара відбуваються в першу чергу відносно єни, оскільки близько половини торговельного дефіциту США припадає на азійські країни – Китай та Японію. Частка валютної пари долар (USD/GBP) США/англійський фунт стерлінгів продовжувала зменшуватися, набувши значення 9% (її максимум становив 13% у 2004 році), а частка валютної пари євро/англійський фунт стерлінгів зросла на 1% порівняно з 2007 роком.