Сутність перспективного тактичного та стратегічного планування на підприємстві

     Українська  ювелірна промисловість – на підйомі. За підрахунками експертів, сумарний дохід  ювелірних підприємств за минулий  рік досяг 8,5 млрд. гривень. Привабливість  українського ювелірного ринку оцінили багато великих компаній з Єгипту, Туреччини, Індії й Китаю, вони беруть участь у виставках на території нашої країни. Цей інтерес підігріває майбутній вступ України у ВТО й зниження мита на імпорт коштовностей.

     В Україні працюють близько 1000 підприємств, при цьому 86 компаній контролюють більше 80% ювелірного ринку. Стабільний розвиток вітчизняної ювелірної промисловості забезпечували декілька факторів. Дотепер український ювелірний ринок був надійно захищений від закордонної продукції високими митами. Розвиток галузі прискорило скасування в 2003 році 55-процентного акцизного збору, що істотно гальмував розвиток ювелірних фабрик. Але головне – з ростом добробуту українців оживився попит на ювелірну продукцію.

     Український ринок ювелірних виробів стрімко росте. В 2009 році в країні було випущено 56,2 т. прикрас із золота й срібла, що на 16,2 т. більше, ніж в 2008 році. На 2,5 т. збільшився обсяг імпорту ювелірних виробів з основних дорогоцінних металів, при тім що обсяг експорту майже не змінився. Загалом, ринок (виробництво – експорт + імпорт) торік у порівнянні з позаминулим роком виріс на 44%.

     За  підсумками 2009 року в Україні вироблено 66, 5 тонн ювелірних або 18 970 тис. штук. З них виробу із золота становлять 32, 9 тони, або 49,5%. Срібні вироби трохи випереджають золото 33,6 тони, або 50,5% срібних виробів було вироблено в країні за рік. Таким чином, співвідношення виробництва виробів із золота й срібла вирівнюється, що наближає Україну до основних європейських виробників ювелірних виробів. Усього по Україні в 2009 році налічувалось 987 суб’єктів товарної підприємницької діяльності, які зареєстрували спеціальні знаки-іменники, що визначають їх як виробників ювелірної продукції.

     Аналізуючи  цифри по кожному кварталі, можна  побачити, що найбільший ріст виробництва, відносно аналогічного періоду 2008 року – 42% – відзначався на початку року. У другому кварталі даний показник склав вже 23%, у третьому кварталі – 15%. Таким чином, крива зростання виробництва виробів з дорогоцінних металів пішла вниз під кінець року: 9% по кількості виробів і 20% – по вазі виробів. (рис. 1) 

     Рис. 1 Виробництво ювелірних виробів, т 

     У списку лідерів по виробництву ювелірних  виробів упевнено лідирує ВАТ  «Київський ювелірний завод»: як по виробництву золотих, так і срібних виробів. Далі список виробників ювелірних виробів із золота, які подають на таврування більше 50% від загальної маси виробів, розподіляється в наступній послідовності: ПП «Південь – золото», ГП «Львівський державний ювелірний завод», ПП «Золотой век», ТОВ «Ювелірний завод «Багет», ТОВ ЮВК «Агат» (м. Ровенькі, Луганська обл.). Так виглядає п'ятірка лідерів.

     Російські виробники можуть скласти потужну  конкуренцію українським. На відміну  від імпортерів західних ювелірних  брендів вони працюють переважно в тій же ціновій категорії, де сконцентрований ринок вітчизняних ювелірів. І мають потужну конкурентну перевагу – сировинну базу (золото, алмази, інші дорогоцінні й напівкоштовні камені).

     Щоб досягти намічених стратегічних цілей підприємству «Тамцвет» слід:

1. Оскільки на виробництві напівпровідників застаріла технологія, не забезпечується необхідна чистота матеріалу, відчувається нестача коштів на модернізацію, то виробництво напівпровідників варто продати. Найбільш вигідним буде продаж, здійснений на аукціоні. Таким чином підприємство зможе отримати додаткові кошти на реалізацію своїх цілей.
2. Спробувати залучити інвесторів. Так, підприємство матиме можливість залучити для свого розвитку капітал ззовні. Це є, зазвичай, вигіднішим, аніж фінансування за рахунок кредитів.
3. Для розширення ринків збуту своєї продукції можна використати рекламу. Також можна створити свій сайт в Інтернеті, періодично проводити акції, здійснювати виставки продукції, створити систему знижок для постійних клієнтів, провести опитування серед споживачів щодо задоволеності продукцією.
4. Розширення асортименту можливе за рахунок створення певних комбінацій золотих прикрас із різнобарвними емалями, алмазним огранюванням, каучуком, натуральними й синтетичними каменями й ін. Можна створювати ексклюзивні високохудожні прикраси, які б мали певну художню цінність, виготовляти корпоративні подарунки, сувеніри, медалі, ювелірні значки, дрібні скульптури, значки з логотипом фірми, кубки тощо.

Висновок

    Узагальнюючи  вищесказане, потрібно відзначити величезну роль процесу планування в життєдіяльності будь-якого підприємства. На основі ретельного аналізу ринкових факторів і вибору правильної стратегії, вітчизняні підприємства можуть перебороти негативні тенденції розвитку, підвищити конкурентоспроможність.

    В задачі планування входить попереднє  виявлення як внутрішніх так і  зовнішніх ресурсів, що сприяють досягненню поставлених цілей та завдань. ь  Робота підприємства буде ефективною лише за умов добре спланованої роботи усіх підрозділів фірми, та кожного з аспектів її діяльності.

    Спосіб  планового регулювання підприємства залежить від характеру змін в  середовищі, в якому функціонує підприємство. Стабільне середовище характеризується невеликими змінами у виробничій програмі підприємства та технології, майже з постійними джерелами постачання, порівняно стабільними умовами господарювання та економічної політики держави. Нестабільне середовище ж викликає значні зміни в технології, структурі ринку, державному регулюванні тощо. Саме у такій атмосфері вимушені здійснювати підприємницькі проекти співробітники малих та середніх підприємств. Здається, самі обставини спонукають їх до впровадження планових передбачень. Але на практиці часто спостерігається протилежна ситуація, коли оперативні цілі привалюють над стратегічними. Брак часу на планування у керівників викликає кепські наслідки в майбутньому. І хоча сьогодні мало хто негативно оцінює планування як таке, воно, на жаль, залишається найслабшою ланкою у ланцюгу управлінської діяльності малого та середнього підприємства.

    У сучасних умовах господарювання організаційні  структури управління повинні передбачати  функції, зв’язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем: систематичне порівняння рівня  розвитку підприємства з рівнем, досягнутим фірмами-конкурентами; порівняння техніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами; системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впровадження прогресивних принципів управління в окремих цілях; середньо- та коротко термінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняно з іншими формами планування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    СПИСОК  ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Парсяк В.Н., Журавльова М.Б. Планування господарської діяльності малих та середніх підприємств. – К.: Інститут аграрної економіки УААН, 2001. – 192 с.
2. Программа обучения маркетингу. Материалы тематического модуля. Составление плана маркетинга. – Х.: 2007. – 43 с.
3. Котлер Ф., Армстронг Г., Сандерс Д., Вонг В. Основі маркетинга. ІІ европ. изд. – М.: Вильямс, 2008. – 1151 с.
4. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента: Пер. с англ.-М.: Дело, 1992, с. 256-305.
5. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Уч. – Мн: НПЖ «ФУА», ЗАО «Эканомпресс», 2000-415с.
6. Любанова Т. П. и др. Стратегическое планирование на предприятии: Учебное пособие.-М: «Издательство ПРИОР»,2001, с. 8-26.
7. ХассиД. Стратегия и планирование: Пер. с англ.-СПб.: Питер, 2001, с. 345-354.
8. Экономическая стратегия фирмьі: Учебное пособие. - СПб.: Спец. литература, 1995, с. 17-22,38-41,115-133.
9. ГлуховВ. В. Основы менеджмента: Учебно-справочное пособие. - СПб.: Специальная литература, 1995, с. 29-89.