Сутність перспективного тактичного та стратегічного планування на підприємстві

Міністерство  освіти та науки

Дніпропетровський національний університет  ім. О. Гончара 

економічний факультет

кафедра економіки та управління підприємством 
 
 
 

     Реферат

     на  тему:

    Сутність  перспективного, стратегічного  і тактичного планування на підприємстві 
 
 

Виконала:

студентка гр. ЕП-08-2                                                               Ігнатенко Тетяна 

Перевірив:

старший викладач                                                                          Шевченко В. В. 
 
 
 
 
 

     2010 р.

    План

    Вступ

    Розділ  I Сутність стратегічного, перспективного і тактичного планування

1. Сутність, методи та принципи планування
2. Сутність стратегічного планування на  підприємстві
3. Тактичне планування на підприємстві
4. Перспективне планування на підприємстві

    Розділ II Організаційна структура підприємством на прикладі виробничого підприємства „Тамцвет”

      2.1 Аналіз структури управління виробничого підприємства „Тамцвет”

      2.2 Стратегічний аналіз

    Висновок 

    Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

    Набуття Україною державності збіглося у часі з фундаментальною перебудовою її соціально-економічного устрою, зміною домінуючої форми власності – з загальнодержавної до приватновласницької. Сформувався новий прошарок у структурі працездатного населення – підприємці, які розглядаються нині як цементуюча сила нового суспільства, гарант незворотності перетворень, що відбулися у суспільстві. Особлива роль покладається на мале та середнє підприємництво.

    Наслідки  такого різкого переходу від одного стану суспільства до іншого дещо відрізняються від очікуваних. Нараз маємо вкрай недосконале використання власниками та менеджерами малих підприємств методів управління підприємствами і, насамперед, планування. З одного боку це наслідок залучення до активної господарської діяльності широких верств населення, що в минулому навіть і думки не мали про управління тією чи іншою справою. З іншого, мале підприємництво в усіх його організаційних формах є доволі специфічним і до нього без відповідної адаптації не можливо застосувати інструменти, за допомогою яких керують великими організаційними системами.

    Використання  всеохоплюючого планування в діяльності малих та середніх підприємств дозволяє значно пом’якшити вплив фактору  ризику та невизначеності, які притаманні ринковій системі господарювання. Адже в процесі планування обґрунтовуються та формуються цілі підприємства, аналізуються сильні та слабкі сторони його діяльності, виробляється програма вирішення актуальних оперативних та стратегічних завдань, а також оцінюються наявні для цього ресурси і визначаються шляхи одержання потрібних кадрових, товарних, виробничих, фінансових та інших ресурсів.

          Мелвилл Бранч перераховує  вигоди, які приносить підприємству планування:

1. Планування заохочує керівників постійно мислити перспективно;
2. Веде до більш чіткої координації прийнятих підприємством зусиль;
3. Веде до встановлення показників діяльності для наступного контролю;
4. Воно змушує підприємство чіткіше визначати свої завдання;
5. Робить підприємство більш підготовленим до змін;
6. Більш наочно демонструє взаємозв'язок обов'язків всіх посадових осіб.

    В даний час накопичений значний  досвід теоретичного обґрунтування  еволюції організаційних структур управління. Розроблені й успішно застосовуються на практиці різноманітні методологічні  підходи до вивчення закономірностей їхнього формування і розвитку. Основні розходження між цими підходами полягають у неоднозначному тлумаченні організаційних структур управління, що в одному випадку розглядаються як механізм, побудований для розв’язання конкретних задач, в іншому – як соціальний організм, що чуйно реагує на потреби членів трудового колективу, у третьому – як складна соціально-економічна система і т.п.

    Дана  тема є актуальною практично для  кожного підприємства. За умов адміністративно-командної  економіки проблема відповідності організаційної структури управління цілям і задачам підприємства, а також внутрішнім і зовнішнім факторам, які впливають на неї не вивчалась. Існували оргструктури бюрократичного типу з жорсткими ієрархічними зв’язками, високим рівнем формалізації, централізованим прийняттям рішень. Дана структура вважалася ефективною для будь-яких умов і форм. В той же час, зовсім не зверталася увага на те, що оргструктура і управління нею не можуть бути стабільними, вони постійно змінюються і удосконалюються в залежності від умов. В умовах ринкової економіки підприємствам необхідно швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища й адаптувати оргструктури відповідно до змін. 
 
 
 

    Розділ  I. Сутність стратегічного, перспективного і тактичного планування

1. Сутність, методи та принципи планування

    Планування - це осмислений, заснований на певній методології, сформульований (хоч ступінь формалізації може бути різною на практиці) процес прийняття рішень щодо бажаного майбутнього стану підприємства та способів його досягнення.

    План – це система взаємозалежних, об'єднаних загальною метою завдань, що забезпечують реалізацію цілей виробничої системи.

      Планування об’єднує структурні  підрозділи підприємства спільною  метою, надає всім процесам  односпрямованості й скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

    Розбудова ринкових відносин викликає появу нових  форм господарських суб'єктів, які розрізняються за формою власності, розмірами тощо. Системи планування, які на них існують, різняться між собою, але спільними для них є методологія планування — сукупність вимог до побудови планів. Методологія планування визначає основні принципи планування та методи планування, а також логіку побудови планів господарської діяльності для різних часових горизонтів, напрямків бізнесу, номенклатурних груп тощо. Основні принципи, на яких базується сучасне планування, наведені у табл. 1. 
 
 
 
 

    Таблиця 1. Основні принципи планування господарської діяльності

    Планування  на підприємстві вирішує наступні основні завдання:

• визначає мети, основні принципи й критерії оцінки самого процесу планування (наприклад, диференціація товарів залежно від обраних сегментів ринку, комплексне планування ринкової стратегії, визначення обсягів і строків фінансування залежно від маркетингових цілей);
• задає структуру й резерви планів, їхній взаємний зв'язок (наприклад, погоджує плани реалізації товару по окремих сегментах ринку, запроваджує в життя комплексну ринкову стратегію, збутову й виробничу діяльність регіональних відділень і філій);
• установлює вихідні дані для планування (стан і перспективи розвитку ринку, що існують і майбутні потреби кінцевих користувачів продукції підприємства, прогноз змін товарної структури ринків, і т.п.);
• визначає загальну організацію процесу й рамки планування (рівень компетенції й відповідальності керуючих, права й обов'язки організаційно-структурних підрозділів підприємства, і т.п.) [2, c. 6]

    В практиці господарської діяльності використовується 
широкий спектр методів планування, які являють собою 
комплекс засобів та прийомів розробки планів. До основних 
методів внутрішньофірмового планування можна віднести: 
нормативний, програмно-цільовий, балансовий, економіко - 
математичні, системно-аналітичні, проектно-варіантні, експериментальні.

    Користуючись  результатами, що одержані попередниками, а також приймаючи до уваги результати спостережень за роботою малих підприємств можна зробити наступну класифікацію видів планування (табл.2). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Таблиця 2. Класифікація внутрішньофірмового планування