Суспільне виробництво

     Потреби необхідно задовольнити, що з об’єктивною неминучістю і невідворотністю наштовхується на лімітованість ресурсів, а, отже, на обмежені можливості задоволення потреб на всіх рівнях. Уся економічна діяльність людини завжди і скрізь була спрямована на подолання обмеженості ресурсів. Деякі з них нам подаровані природою і вже через те обмежені внаслідок нашого власного розвитку: праця, знання, вміння, кваліфікація, вид використовуваної енергії і т. д. Деякі з ресурсів мають відтворювальну властивість і тому регулюються з боку людини.

     Тож, земля — це насамперед просторово-географічний чинник. На землі живе людина, народ. На ній розташовуються країни, держави. Історично склалося так, що одні країни маленькі, інші — великі. Проте території всіх країн мають свої кордони, хоча ступінь обмеженості різноманітний. Земля до того ж і сама є виробничим чинником або ресурсом. На ній вирощують врожай — де більший, де менший. Крім цього, у надрах землі ховаються незліченні багатства у вигляді мінералів, газу, нафти і т. д. Але й вони обмежені за своєю природою. Зробити або нагромадити землю неможливо. Вона — природний чинник.

     Під капіталом розуміють засоби виробництва: сировину, матеріали, машини, устаткування, будинки, споруди, транспорт, зв’язок. Вони всі є продуктом праці і вже через це мають обмежений характер. Крім того, їх лімітованість визначається обмеженістю землі та її надр, звідки добуті врешті-решт усі наші матеріальні блага.

     Капітал до того ж має властивість старіти, зношуватися. Отже, частина нового капіталу йде на заміну старого. Тому процес подолання обмеженості цього ресурсу стикається з великими складнощами, хоча людина постійно переборює їх. Капітал, на відміну від землі, є ресурсом економічним.

     У процесі праці людина реалізує всю  сукупність своїх фізичних і духовних можливостей: знання, вміння, кваліфікацію, тобто усе те, що дало їй суспільство відповідно до рівня його історичного і культурного розвитку. Людина знає багато, але цього недостатньо, оскільки в кожний даний момент наш досвід, знання упираються у свої межі. Ми намагаємося перетинати їх, рухаємося вперед — межа відсувається, але не зникає. У цьому й полягає суть обмеженості ресурсів. Тому суспільству потрібно завжди вибирати, що виробляти, а від чого відмовлятися. Це порушує проблему раціонального ефективного господарства (виробництва).

     Оскільки  потреби суспільства безмежні, а  засоби їх задоволення завжди обмежені, перед суспільством у кожний даний  момент, а значить так само завжди постає проблема вибору. Виникає альтернатива, весь час доводиться або вибирати, або взагалі жертвувати: збільшувати виробництво одного продукту, але з одночасним скороченням виробництва іншого, чи шукати інший шлях, спосіб, метод. Виникає проблема виробничих можливостей. Звідси — розвиток виробництва на основі задоволення потреб за рахунок реалізації системи економічних інтересів.  

ВИСНОВКИ

     В Україні дуже добре розвинуте  виробництво. Зараз все що ми захочемо можемо придбати в магазинах, а не так як раніше. Але виробництво яким би воно не було дуже сказуеться на нашому навколишньому середовищі.

       Регенераційна функція еколого–економічного потенціалу України реалізується досить складно. Внаслідок малопродуктивного багатовідхідного виробництва інтенсивно забруднюється грунт і водоймища, дедалі більшою кількістю хімічних сполук насичується повітряний басейн. Обсяг відходів добувної, енергетичної та металургійної промисловості досягає 12 млрд. т і продовжує щорічно зростати. У 1986-1990 р у повітряний басейн було викинуто всіма джерелами забруднення понад 80млн. т. шкідливих речовин. Значно ускладнила еколого-економічну ситуацію в Україні аварія на ЧАЕС.

     Такий екологічний стан знижує  можливість життєдіяльності людини, їй стає дедалі важче пристосовуватися до умов навколишнього  середовища. Склалася тривожна ситуація, коли нарощування виробництва вступило у суперечність з екологічними можливостями природних систем. Проблема ускладнюється тим, що погіршення екологічного стану проявляється не так виразно, як, наприклад , інфляція, дефіцит, безробіття, але за своїми наслідками воно є не менш складними та загрозливими.

       Чи означає сучасна екологічна ситуація той факт, що природні обмеження суспільного виробництва є абсолютними і дана проблема не може бути вирішеною? Теоретичні надбання та господарська практика свідчать, що екологічні обмеження суспільного виробництва будуть існувати завжди, але суспільство має адаптуватися до природних умов, що змінюються. Йдеться передусім про екологізацію виробництва, обов’язкове врахування природних факторів при прийнятті господарських рішень. Дійова охорона природи та раціональне використання її ресурсів можливі за належної структури перебудови виробництва, ефективного виховання членів суспільства і т.д.

     Обмежуючий  екологічний фактор істотно знизиться, коли природоохоронне орієнтоване  суспільство буде не тільки виснажувати  ресурси, а й стане сферою раціонального використання всіх багатств, якими наділила нас Земля. 
 

     СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Основи  економічної теорії: Посібник для  студентів ВНЗ / В. О. Рибалкін, М. О. Хмелевський, Т. І Біленко, А. Г. Прохоренко та ін.. – К.: Видав. Центр «Академія», 2003. – 352с.
2. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії: - К.: Юрінком Інтер, 2003. – 456с.
3. Економічна теорія \ Під ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання – Прес, 2006. – 615с.
4. Політична економія. / за ред. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. 508с.
5. Основи економічної теорії. Підручник 3-те видання / за ред..Ніколенко Ю.В.- Київ ЦУЛ, 2003. – 540с
6. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведев В.С. Політична економія: К.: Ельга Ніка – Центр, 2002.-528с
7. Мочерний С. В. Ларіна Я.С. Політична економія: Підручник. – 3-те вид. перероб. і допов. – К.: Знання, 2006.- 390с.