Структура та инфраструктура рынка

    Фондова біржа також забезпечує  рух капіталів та їх спрямування  в галузі, що гарантують вищу  продуктивність і дохід. Власники  грошей віддають перевагу цінним  паперам із вищим доходом. Такий  дохід здатне забезпечити підприємство  з вищими прибутками, і саме  воно має кращий шанс продавати  нові випуски цінних паперів.  За допомогою фондової біржі  уряд, продаючи державні цінні  папери, одержує кошти для державних  потреб. Біржа – це своєрідний  індикатор ділової активності. Диниміка  курсів акцій є одним із  показників, що використовуєть для  прогнозування рівня ділової   активності.

  На  світовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які з точки  зору правового статусу, мають певні  особливості. Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з  національних економічних та інших  особливостей.

  В Україні найкрупнішою фондовою біржею є Українська фондова біржа, яку  створено в м.Києві у 1991р. Вона є першою в історії незалежної України національною фондовою біржею . Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на європейський досвід. Вона має три філії (Східно-Українську, Івано-Франківську і Кримську), але на київський торговельний майданчик припадає 98% гобсягу торгів у цієї біржі [3,с.46].

  Згідно  із Законом України «Про товарну  біржу» (1992р.) товарна біржа –це організація, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на  товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов`язаних з ним торговельних операцій. [3,с.215].

  Товарна біржа фактично є різновидом оптової  торгівлі, яка  здійснює посередницькі  функції між промисловими і роздрібними  торгівцями, пов`язує райони виробництва  товарів з районами їх споживання. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої — укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо.

    Особливістю товарної біржі є  те, що угоди тут здійснюються  за встановленими стандартами  і зразками  товарів. Об`єктами  товарної біржі є однорідні за своїми властивостями масові товари. На біржах часто продаються товари, які виробляються в інших місцевостях. Можуть бути продані ще не вироблені товари (зерно майбутнього врожаю тощо)

  Таким чином, товарна біржа — форма діяльності оптового ринку з купівлі та продажу товарів за встановленими зразками та цінами. Концентрація оптової торгівлі на біржах сприяє вирівнюванню цін на світовому ринку .

  Зареєстрованими членами товарної біржі, за участю яких укладаються угоди, виступають брокери  та ділери. У разі укладання угод за дорученням клієнтів брокери отримують  від них комісійні. Дилери отримують  дохід у вигляді  різниці між  ціною купівлі й ціною продажу. Маклери товарних бірж, на відміну  від маклерів фондових бірж, не мають  права укладати біржові угоди. Вони регулюють порядок проведення торгів.Член  товарної біржі зобов`язаний додержувати  статуту біржі, біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі  та біржового комітету (ради біржі). Рада біржі та її керівник здійснюють контрольні функції. Товарні біржі  світу торгують металами, енергоносіями, сільськогосподарською продукцією.

  Проблема  зайнятості населення в умовах становлення  і розвитку ринкових відносин є актуальною. Для реалізації політики  зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій для допомоги безробітним громадянам у пошуках  роботи та працевлаштування на всій території  України створюються біржі праці  або служби чи центри зайнятості. Біржа праці — елемент ринкової інфраструктури, що  здійснює посередництво між найманими працівниками і підприємцями при укладанні угоди купівлі-продажу робочої сили.

  Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує попит  і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо.

  Біржа праці веде облік безробітних  і здійснює виплату  їм  допомоги по безробіттю. Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація

  Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є Державна служба зайнятості. Контроль за додержанням законодавства України  про зайнятість населення здійснюється державними адміністраціями, інспекціями  служби зайнятості.

  З метою поліпшення державної політики зайнятості, суб`єкти ринку праці  повинні займатися вирішенням проблем, пов`язаних з прогнозуванням сукупної робочої сили залежно від попиту і під впливом зміни відносин власності, цін, політики доходів, а  також заходів державного регулювання  розвитку виробничих галузей та сфери, що обслуговує населення , особливо охорони  здоров`я, освіти, науки і наукового  обслуговування. Все це разом взяте  дозволить інститутам ринку праці  оцінити очікування зміни , спрогнозувати  демографічну і міграційну поведінку, економічну активність населення і  тим самим впливати на рівень безробітних.

  Торговий  дім — спеціалізована фірма, яка торгує одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи власним коштом.

  Відмінний від товарної біржі тим, що на біржі  торгують самі учасники або за їх дорученням брокери, а в торговому домі — сама фірма.

  Сфера діяльності торгового дому досить широка: операції з внутрішньої оптової  та роздрібної торгівлі; експортно-імпортні та інші зовнішньоекономічні операції; виробництво продукції; надання замовникам різноманітних супутніх послуг (комерційно-посередницьких, інженерно-консультаційних, транспортно-експедиторських, фрахтових, страхових та ін.).

  Для виконання своїх функцій торгові  доми мають мережу магазинів, складські  приміщення, транспортні засоби, засоби зв'язку та інформаційні центри. Торгові  доми існують у формі акціонерних  товариств, засновниками яких є промислові підприємства, банки, науково-дослідні установи та ін.

  В Україні торгові доми виникли  на базі товарних бірж після прийняття  Закону «Про товарну біржу», згідно з яким біржам було заборонено здійснення посередницької діяльності, а більшість  перших бірж були зорієнтовані саме на це. Щоб не порушувати закону, деякі з них змінили свій статус на торговий дім.

  Аукціон — різновид періодичних відкритих публічних торгів, на яких відбувається продаж товарів, що вирізняються індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними: твори мистецтва, антикваріат, хутро та ін.

  Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів.  При акціонній торгівлі використовуються пряма конкуренція кількох покупців, присутніх при продажу. В ході аукціону стартова ціна майна(товару) збільшується чи зменшується до рівня платоспроможності учасників аукціону.

  Розрізняють аукціони примусові і добровільні. Примусові проводять державні організації з метою продажу арештованого майна, майна, що перейшло у власність держави (конфіскованого, безхазяйного), закладеного і не викупленого у встановлений термін та ін.; Добровільні проводяться за ініціативою власників майна(товарів) з метою найбільш вигідного їх продажу. [3,с.141].

  Роздрібна торгівля — діяльність з продажу товарів і надання додаткових послуг безпосередньо населенню. В роздрібній торгівлі товари переходять зі сфери обігу у сферу споживання, тобто стають власністю покупця.

  Роздрібні торговельні підприємства класифікують за чотирма ознаками:

  1) за пропонованим асортиментом  — спеціалізовані магазини, універмаги, універсами, магазини товарів повсякденного попиту, торговельні комплекси та роздрібні підприємства послуг;

  2)  за цінами — магазини знижених  цін, склади-магазини, магазини-демонстраційні  зали, що торгують за каталогами;

  3)  за характером обслуговування  — торгівля на замовлення, торговельні автомати тощо;

  4)  за власністю — корпоративна, державна, кооперативна, індивідуально-приватна торгова мережа.

  Роздрібний  торговець — головний суб'єкт товарного ринку. Через нього маса продукції та послуг від виробництва надходить до безпосереднього споживача. Саме в цій ланці завершується один цикл відтворення і починається інший. Отже, умови, ефективність функціонування роздрібного торгового підприємця визначають ефективність функціонування суспільного виробництва загалом.

  Гуртова (оптова) торгівля — діяльність з продажу товарів гуртом (оптом) тим, хто купує їх для перепродажу або виробничого використання.

  Гуртові (оптові) торговельні підприємці допомагають  виробникам ефективно доставляти товари роздрібним торговельним підприємствам і промисловим споживачам, виконуючи функції збуту, стимулювання, закупівель, формування товарного асортименту, складування, транспортування, фінансування та ін.

  В умовах формування ринкової економіки  України важливим завданням є  створення відповідних організаційних структурних підрозділів для забезпечення належного руху оптовою ланкою засобів виробництва і сільськогосподарської продукції. До них належать: аудиторські фірми, холдинги, інвестиційні фонди, страхові фірми.

  На  практиці поширені оптово-роздрібні  підприємства, що одночасно виконують  функції оптової і роздрібної торгівлі(наприклад компанія «Фоззі»).

  Аудиторська фірма —  організація, яка здійснює комплексну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Аудит — це й надання практичної допомоги керівництву та економічним службам підприємства (фірми) у веденні справ і управлінні його фінансами, організації бухгалтерського обліку, юридичних консультацій.

  Аудиторські перевірки проводять за рішенням органів влади і управління, з  ініціативи самої фірми або її засновників. У всіх випадках аудит є незалежною експертизою, дані якої використовують як важливий фактологічний матеріал (у тому числі доказ, компромат) при розгляді ділових відносин між різними суб'єктами.

  Холдинг — компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній, що дає їй право контролю і управління їх діяльністю. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія виконує, як правило, лише фінансові операції

    Розрізняють два види холдингів: 1) чистий холдинг — для скуповування контрольних пакетів акцій інших компаній і управління їх діяльністю у власних інтересах; 2) змішаний холдинг — окрім управління діяльністю і контролю за іншими компаніями, здійснює певну підприємницьку діяльність — промислову, торговельну, транспортну, кредитно-фінансову та ін.

  Холдингова  діяльність — це різновид підприємництва, що потребує значних інвестицій і здійснюється, як правило, на основі об'єднання капіталів кількох фізичних чи юридичних осіб.

  Холдингові  компанії існують в різних юридичних  формах — акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, одноосібна компанія, державні організації.

  Страхова  фірма — акціонерна, приватна або державна організація, яка страхує майно, комерційні операції, виробництво, житловий фонд та ін. Страхові фірми займаються також ощадною справою і підприємництвом. Зокрема, мобілізовані ними кошти населення вкладають у кредитні операції, надходження від яких становить більшу частину їх прибутку Здійснюючи ощадну, фінансову, кредитну, інвестиційну діяльність, страхові фірми суттєво впливають на функціонування ринкової економіки, сприяють підвищенню її ефективності.

  Інвестиційний фонд — сукупність грошових або інших ресурсів, які мають у своєму розпорядженні асоціації, об'єднання, підприємства, організації, державні установи, приватні громадяни для цільового використання. Джерело утворення інвестиційних фондів залежно від форми власності — податки і грошові збори, субсидії, позики, обов'язкові та добровільні пожертви підприємств, організацій і населення. Отже, сутність інвестиційних фондів — акумулювання коштів населення і використання їх для нагромадження.

  Інвестиційні  фонди функціонують у формі державних  організацій, акціонерних товариств, приватних установ. Управління ними здійснюють суб'єкти цих організацій (концерну, асоціації), або правління, або конкретні громадяни. Як правило, головним органом управління інвестиційним фондом є загальні збори, конференція, сесія або конгрес. Фонд здійснює свою діяльність на підставі статуту.