Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Декабря 2012 в 05:58, курсовая работа
На сьогоднішній день ринок представлений різними типами ринкових структур. Це, насамперед, монополістичний, олігополістичний, ринок досконалої і недосконалої конкуренції. Кожна з них має свої специфічні ознаки, це і кількість членів на ринку, спеціалізація, бар’єри при входженні в ринок тощо. Історично склалося так, що науково-технічний прогрес вимагає для досягнення ефективності, підприємство повинне мати такі виробничі потужності, які можуть задовольнити значну частку ринкового попиту.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється декількома продавцями ( до 20). Розгляд цього ринку має дуже важливе значення, оскільки саме олігополії домінують у сучасних високотехнологічних галузях виробництва. Водночас це і найскладніший тип ринку, тому що олігополісти між собою пов’язані, важкість передбачення реакції конкурентів. Олігополія є найбільш протирічною і найменш стійкою ринковою структурою. Конкуренція між виробниками за споживача в олігополії є більш сильною і складною, ніж на ринку монополістичної конкуренції. Тільки для цієї ринкової структури є характерним явище цінових війн, про що йшлося в курсовій роботі.
Моделі олігополії поділяються відносно способів конкуренції і взаємодії із суперниками. Основними моделями є модель Курно, модель дуополії Бертрана, модель Боулі, моделі Феллнера, Свізі, Хойсса. Кожна модель має свої характеристики, переваги і недоліки. Ціновим війнам відповідає модель Боулі, тобто порушення ринкової рівноваги та перевиробництво. Цінова війна - це цикл послідовних зменшень цін на олігополістичному ринку фірмами - суперниками для виходу суперників з галузі. Вона продовжується до того часу, доки ціна не буде дорівнювати середнім витратам. Причиною їх виникнення часто слугує неправдива інформація. Як наслідок, після проведення цінової перерозподіляються капітал, сфери впливу на ринку. Внаслідок війни найбільшу користь отримують споживачі, тому що вони можуть по скидкам купити певний товар. Залежно від причин виникнення цінові війни поділяються на стихійні та викликані цілеспрямованими діями компаній. Дуже часто на олігопольних ринках фірми проводять послідовні ігри. Тут одна з фірм стає лідером і ухвалює рішення незалежно від поведінки інших фірм. Решта фірм – послідовники – ухвалюють свої рішення залежно від того, який вибір зробила фірма-лідер, тобто як би підстроюються під неї. Можливі варіанти: цінове лідерство (ціну призначає лідер) і лідерство за випуском (лідер вибирає свій об'єм виробництва). Найбільш поширена практика олігопольної поведінки – лідерство в цінах. Його суть зводиться до наступного. Одна фірма на ринку, найбільша, діє як ціновий лідер, який установлює ціну, щоб максимізувати свої власні прибутки, тоді як інші фірми слідують за лідером. Фірми, що змагаються, призначають ту ж ціну, яка встановлена лідером, і працюють при рівні випуску, який максимізує їх прибутки при цій ціні. Фактично вся решта фірм у галузі приймає ціну, встановлену лідером, як дану. Отже, фірма – ціновий лідер виступає як часткова монополія (price-maker), а інші фірми як price-taker (тому вони й називаються "конкурентним оточенням".
Однією з найбільш поширених є стратегія ‘‘хижака’’. Її суть полягає в тому, що потужна фірма-олігополіст зазнає короткострокові збитки для отримання довгострокових переваг. Іноді "хижацьке" ціноутворення використовується для того, щоб примусити конкурента продати своє підприємство за низькою ціною. Проте негативних наслідків значно більше ніж позитивних: часто війна закінчується тим, що компанія зберігає колишню частку ринку, але на нижчому рівні цін в галузі; споживачі після зміни ціни можуть не сприйняти товар; дестабілізація ринку тощо.
Сьогодні цінові війни є поширеним явищем, у всіх галузях починаючи від торгівлі ресурсами до побутової техніки. Запобігти їм не можна, вони створюються самим ринком. [18]
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ