Страхование как экономическая категория

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органі щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їх стягнення у встановлений термін. 
3.  Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві підлягаючого страхуванню об'єкта. Дане майно автоматично включається в сферу страхування. При черговій реєстрації воно буде враховано, а страхувальникові пред'явлені до сплати страхові внески. Так, наприклад, чинне законодавство встановлює, що будови, що належать громадянам, вважаються застрахованими з моменту встановлення на постійне місце й зведення даху.

4. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості по страхових платежах. На не внесені в строк страхові платежі нараховуються пені.

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном. Тільки безхазяйне й старе майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6. Нормування страхового забезпечення по обов'язковому страхуванню. З метою спрощення страхової оцінки й порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в карбованцях на один об'єкт.

По обов'язковому особистому страхуванню повною мірою діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Однак воно має строго застережений строк і повністю залежить від сплати страхового внеску (наприклад, по обов'язковому страхуванню пасажирів). [9]

     Добровільна форма страхування побудована на дотриманні наступних принципів: 
1. Добровільне страхування діє в силу закону, і на добровільних початках. Закон визначає підлягаючі добровільному страхуванню об'єкти й найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.

2. Добровільна  участь у страхуванні повною  мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування по першій (навіть усній) вимозі страхувальника. 
3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням, пов'язаний з тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для висновку договорів.

4. Добровільне  страхування завжди обмежене  строком страхування. При цьому  початок і закінчення строку  особливо обмовляються в договорі, якщо страховий випадок відбувся  в період страхування. Безперервність  добровільного страхування можна  забезпечити тільки шляхом повторного  переукладання договорів на новий  строк. 
5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Набрання чинності договором добровільного страхування обумовлене сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по довгостроковому страхуванню спричиняє припинення дії договору.

     Страхове  забезпечення при добровільному страхуванню залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванню страхувальник може визначати розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. Пр особистому страхуванню страхова сума за договором установлюється угодою сторін. 
         Діючі в цей час умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних країн. Вони постійно удосконалювалися з метою більш повного задоволення інтересів страхувальника. Розвиток страхового ринку й конкуренції між страховиками створюють сприятливий ґрунт для подальшого поліпшення як істотних, так і несуттєвих умов страхування. 

2.Основні види  страхування і їх характеристики 
2.1 Майнове страхування 
       Існує безліч видів майнового страхування. Усі їх можна згрупувати за наступною схемою:

     1) Сільськогосподарське:

     - с/х культур

     - тварин 

     2) Транспортне:

     - страхування вантажів

     - судів

     - авіаційне 

     3) Страхування майна юридичних осіб (все, що не входить у с/г і транспортне страхування).

     4) Страхування майна фізичних осіб:

     - страхування будівель

     - тварин

     - домашнього майна 

     - транспортних засобів громадян 

     Зараз переважає добровільне страхування майна. Умови страхування визначає кожна компанія самостійно. Розмір страхового тарифу:

-  по страхуванню будівель коливається від 0,1-1,0% від страхової суми,  
- по страхуванню домашнього майна -1-5%,  
- по страхуванню тварин 5-20%,  
- транспортних засобів 1-12%, 
- майно підприємств 0,05-8%, 
- майна держпідприємств 3-20%, 
- морських суден 0,4-4%, 
- авіація, вантажів 0,5-5%.

     Багато  страхових компаній диференціюють  страхові тарифи за обсягом страхового ризику. За фактом ризику пожежа - 0,7%, крадіжка - 1-2%, проривши каналізації 0,2-0,3%. [13]

     Чинне законодавство забороняє виплату  страхових обурень перевищуючих реальну вартість застрахованого об'єкта. Т.о. не повинне бути паралельно двох однакових договорів страхування. Страхове відшкодування буде виплачено  тільки в 1 випадку (якщо воно перевищує  реальну вартість). Для контролю над реальністю настання страхового випадку й запобігання подвійного страхування необхідне надання  первинних екземплярів про настання страхового випадку в страхову компанію. Страхова компанія має право на регресивний  ризик винуватців страхового випадку.

       Для стимулювання страхувальників, що дбайливо ставляться до свого майна, деякі страхові компанії роблять знижку зі страхових тарифів при повторному висновку договорів страхування, якщо по старих (попереднім) договорам не було позовів.

         Зараз страхові компанії прагнуть розширити коло об'єктів страхування майна: дрібних свійських тваринам, страхування квартир, майна громадян, що перебувають у відрядженні, пам'ятники і т.д.

2.2 Страхування  ризиків 
Страхування ризиків включає:

  • виробничі ризики (пов'язані з тимчасовою зупинкою виробництва через аварії, страйки, воєнні дії й т.п.)

  • будівельні ризики - у якості збитку оцінюється втрата доходів, поява додаткових витрат, пов'язаних з настанням страхового випадку (відмінність від майнового страхування) 
   • комерційні ризики - пов'язані з виникненням збитків або скорочення прибутку страхувальника через несприятливу ринкову кон'юнктуру, порушення умов договору покупцем 
  • валютні ризики 
  • атомні ризики

  • фінансові ризики - ризик неповернення інвестором засобів, вкладених у підприємство. 
     Основними є перші 4 види страхування. Усі ці ризики мають обмежений масштаб застосування, тому що вони пов'язані з більшим ризиком з боку страховика. Включається індивідуальний страховий договір, що передбачає суворий контроль над діяльністю страхувальника. Ризики банкрутства, ризик невидачі кредиту, ризик інвестицій.

         Щоб зберігалася зацікавленість страхувальника в недопущенні збитку страховик повинен залишити частину збитку, що відшкодовується, страхувальнику (70-80% страховик, решта - страхувальник). Особливість страхування ризику - страховий випадок настає, як правило, на початку терміну дії страхового договору або після терміну дії (наприклад при страхуванні інвестиційного проекту його спочатку треба реалізувати, одержати результат, а в цей час страховик може використовувати страхові внески). Важливо встановити оптимальний строк для виявлення фінансових результатів (буде збиток чи ні). Страховик зацікавлений у більш тривалому строку, тому що за цей час може бути покритий збиток. Для страхувальника вигідніше маленький строк: не дістав прибуток у даному місяці - одержує відшкодування. 

2.3 Особисте страхування 
     По кількості страхових відшкодувань серед галузей страхування особисте страхування є найбільшим після соціального. Особисте страхування ділиться на 2 підгалузі: страхування життя й страхування від нещасних випадків.

Основні випадки  страхування життя: 
      - на дожиття 
       - на випадок смерті (виплачується родичам), 
       - на випадок смерті й втрати здоров'я 
     - змішане страхування (ризики всіх вищезгаданих видів страхування). Виплата відшкодувань здійснюється при дожитті, смерті й втрати працездатності.

     - страхування ренти - на дожиття, по настанню застереженого часу компанія виплачує регулярно страхові виплати протягом певного часу, у т.ч. можуть бути довічні (додаткове пенсійне страхування). 
    - страхування дітей (страхувальник одна особа, застрахований - дитина - інша особа) на випадок смерті, втрати здоров'я, дожиття до повноліття (18 л). 
    - весільне страхування - страхування дітей. Випадок - договір одруження. Зараз цей вид - до закінчення життя. [6]

     Підприємство  частина фонду оплати праці вели від оподатковування (у т.ч. від  внесків у позабюджетні фонди) шляхом укладання договорів на дожиття на строк від 1 місяця.

Страхування від  нещасних випадків: 
   - Індивідуальне страхування від нещасного випадку. Може бути окремих категорій працівників, окремих професій. Здійснюється за рахунок засобів страхувальника, добровільне страхування. Сума, на яку укладається договір, може бути дуже великою. 
   - Страхування від нещасних випадків працівників підприємств - колективне страхування, здійснюється за рахунок засобів підприємства, добровільне. 
   - Обов'язкове страхування від нещасних випадків - пасажирів з/д транспорту й деяких інших міжміських видів транспорту, військовослужбовців, працівників податкової інспекції, митниці. 
   - Страхування дітей від нещасних випадків - повернення суми до закінчення строку договору не буде, якщо страховий випадок не настав. [20] 

2.4 Страхування  відповідальності. 
        Особливість: страховик страхує страхувальника від майнової відповідальності перед третьою особою, якому страхувальник завдав шкоди своїми діями або бездіяльністю. Підставою для оголошення настання страхового випадку служить рішення суду про стягнення суми збитку із застрахованого на користь потерпілого.  Існує безліч об'єктів страхування. Усі види страхування відповідальності можна згрупувати в такий спосіб:

1. Страхування  цивільної відповідальності фізичних  осіб - виникає на підставі загальних  законів (типове - страхування відповідальності  власників автотранспорту). 
2. Страхування цивільної відповідальності юридичних осіб пов'язане з екологічним забрудненням (непостійним, випадковим, ненавмисним), ризиком радіоактивного зараження (у багатьох країнах - обов'язкове), відповідальність, пов'язана з вибухом. 
3. Страхування професійної відповідальності працівників (на заході - відповідальність лікарів, медсестер, працівників судово-правової системи, поліцейських). У страхувальника повинен бути страховий інтерес, обумовлений наявністю судової системи, яка строго карає за завдання професійного збитків. 
4. Страхування відповідальності щодо договорів - між підприємствами - по поставках продукції, по одержанню кредитів банку (позичальником), орендаря з орендодавцем і т.д.

   Загальні риси видів страхування відповідальності: 
1. При укладанні договору страхування відповідальності відомі 2 особи - страхувальник і страховик, одержувач невідомий. 
2. Не відома величина збитку (установлюється max межа страхової відповідальності). 
3. Страхові тарифи виражаються в натуральних показниках на 1 об'єкт страхування. 
4. Захищають, насамперед інтереси страхувальника, але в чималому ступені й потерпілого. Страхування відповідальності деякою мірою знижує відповідальність самих страхувальників (винуватців порушення). 
5. Наявність потужної юридичної служби в страхових компаніях для відстеження правильності страхових випадків і судових рішень. 

2.5 Обов’язкове страхування  цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів

     На  сьогоднішній день в зв’язку зі збільшенням можливості населення       придбати власний засіб пересування спостерігається значний зріст автотранспорту на дорогах України. Вважається, що автомобіль є збільшеним джерелом небезпеки і тому на даний момент зростає необхідність захистити всіх учасників руху від витрат, пов’язаних з дорожньо-транспортними пригодами.