Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Декабря 2011 в 23:27, курсовая работа
Специфічні страхові відносини є об'єктом страхової науки. Ця наука висвітлює фундаментальні теорії страхування, що охоплюють розгляд його економічної сутності, функції, ролі й сфери застосування в сучасному суспільстві. Вона вивчає зміст найважливішої страхової термінології, класифікацію страхування й організаційні принципи побудови системи страхових організацій, методику вирахування страхових тарифів; висвітлює найважливіші умови кожного виду страхування, методику визначення збитку й страхового відшкодування збитку, економічного аналізу й планування страхових операцій, питання перестрахування.
Вступ
Страхування як економічна категорія
Загальні основи і принципи класифікації по роду небезпек і об’єктах страхування
Галузі, підгалузі, види та форми страхування, класифікація по роду небезпек
Обов’язкове і добровільне страхування
Основні види страхування та їх характеристики
2.1 Майнове страхування
2.2 Страхування ризиків
2.3 Особисте страхування
2.4 Страхування відповідальності
2.5 Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів
Висновок
Список літератури
План
Вступ
2.1 Майнове страхування
2.2 Страхування ризиків
2.3 Особисте страхування
2.4 Страхування відповідальності
2.5 Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів
Висновок
Список літератури
Вступ
Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Первісний зміст розглянутого поняття зв'язаний зі словом "страх". Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відносини, відчували страх за його схоронність, за можливість знищення або втрати у зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя. [3]
Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння кожного власника майна й товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому ґрунті закономірно виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо взятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би змушено створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по величині вартості свого майна, що природно, завдасть збитки і призведе до розорення.
Тим
часом життєвий досвід, заснований
на багаторічних спостереженнях, дозволив
зробити висновок про випадковий
характер настання надзвичайних подій
і нерівномірності завдання збитків.
Було помічене, що число зацікавлених
господарств, часто буває більше
числа потерпілих від різних небезпек.
За таких умов солідарна розкладка
збитку між зацікавленими
При цьому, чим більша кількість господарств бере участь у розкладці збитку, тем менша частка коштів припадає на частку одного учасника. Так виникло страхування, сутність якого становить солідарна замкнута розкладка збитку.
Найбільш примітивною формою розкладки збитку було натуральне страхування. За рахунок запасів зерна, фуражу й інших однорідних, легко ділених продуктів, формованих шляхом натуральних подушних внесків, виявлялася матеріальна допомога окремим постраждалим селянським господарствам. Однак таке страхування обмежувалося природними рамками однорідності й подільності, формованих з його допомогою натуральних запасів, тому в міру розвитку товарно-грошових відносин воно поступилося місцем страхуванню в грошовій формі.
Розкладка збитку в грошовій формі створювала широкі можливості, насамперед для взаємного страхування, коли сума збитку відшкодовувалася його учасниками на солідарних початках або після кожного страхового випадку, або по закінченню господарського року. Взаємне страхування в умовах капіталізму стало закономірно переростати в самостійну галузь страхової справи. Якщо при взаємному страхуванні ще не формувався заздалегідь розрахований за допомогою теорії імовірності страховий фонд, то надалі ймовірна середня величина можливого збитку, що доводиться на кожного учасника страхування, стала застосовуватися як основу страхових внесків для завчасного формування страхового фонду.
В
умовах сучасного суспільства
Термін
"страхування", що виражає перерозподільні
відносини, із приводу відшкодування
збитку, слід відрізняти від інших
значеннєвих значень цього
Перерозподільні
відносини, властиві страхуванню, звязані,
з одного боку, з формуванням страхового
фонду за допомогою заздалегідь
фіксованих страхових платежів, з
іншого боку - з відшкодуванням збитку
із цього фонду учасникам
Специфічні
страхові відносини є об'єктом
страхової науки. Ця наука висвітлює
фундаментальні теорії страхування, що
охоплюють розгляд його економічної
сутності, функції, ролі й сфери застосування
в сучасному суспільстві. Вона вивчає
зміст найважливішої страхової
термінології, класифікацію страхування
й організаційні принципи побудови системи
страхових організацій, методику вирахування
страхових тарифів; висвітлює найважливіші
умови кожного виду страхування, методику
визначення збитку й страхового відшкодування
збитку, економічного аналізу й планування
страхових операцій, питання перестрахування.
1.1Загальні основи й принципи класифікації по роду небезпек і об'єктах страхування
Страхування являє собою відносини по захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються з оплачуючих або страхових внесків (страхових премій). Це дозволяє зробити наступні висновки:
Страхування - це економічні відносини, у якому беруть участь як мінімум дві сторони (дві особи, суб'єкти відносин).
Одна сторона (суб'єкт) - це страхова організація (державна, акціонерна або приватна), яку називають страховиком. Страховик виробляє умови страхування (зокрема , зобов'язується відшкодувати страхувальникові збиток при страховій події) і пропонує їх своїм клієнтам - юридичним особам (підприємствам, організаціям, установам) і фізичним особам (окремим приватним громадянам). [5]
Якщо клієнтів влаштовують ці умови, то вони підписують договір страхування встановленої форми й однократно або регулярно протягом погодженого періоду сплачують страховику страхові премії (платежі, внески) відповідно до договору.
Інша сторона (суб'єкт) страхових економічних відносин - це юридичні або фізичні (окремі приватні громадяни) особи, що названі страхувальниками.
Страхувальниками визнаються юридичні особи й дієздатні фізичні особи, що уклали із страховиками договори страхування або, що є страхувальниками в силу закону. При настанні страхового випадку (стихійне лихо, падіння людини з переломом і т.д.), при якому страхувальнику нанесений збиток (економічний або його здоров'ю), страховик відповідно до умов договору виплачує страхувальнику компенсацію, відшкодування. [5]
З аналізованих визначень випливає, що страховик і страхувальник регулюють страхові економічні відносини спеціальним договором.
У світовій практиці він одержав назву поліс. Поліс - документ (іменний або на пред'явника), що засвідчує висновок страхового договору й утримуючий зобов'язання страховика виплатити страхувальникові при настанні страхової події певними умовами договору суму грошей (страхову компенсацію або відшкодування).
Договір страхування є угодою між страхувальником і страховиком, у силу якого страховик зобов'язується при страховому випадку зробити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, на користь якого укладений договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові внески у встановлений термін.
Договір страхування може містити й інші умови, обумовлені за згодою сторін, і повинен відповідати загальним умовам дійсності угоди.
Виступаючи в грошовій формі, закріплюючи ці відносини юридичними документами, страхування має риси, що наближають його до категорій "фінанси" і "кредит", і в той же час як економічна категорія має характерні тільки для неї функції, виконує властиву тільки їй роль.
За допомогою страхування здійснюється замкнений перерозподіл збитку за допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків. Страхові внески у свою чергу є платою за страхування, яка вноситься відповідно до укладеного договору страхування. Перерозподільні відносини по формуванню й використанню цього фонду, що виникають у процесі страхування наближають страхування до області фінансів. Відомо, що сутність фінансів як економічної категорії пов'язана з економічними відносинами в процесі створення й використання фондів коштів . Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондів коштів . Однак якщо для фінансів завжди необхідні грошові відносини й характерне формування фондів коштів , то страхування може бути й натуральним. Крім того, страхування завжди прив'язане до можливості настання страхового випадку, тобто страхуванню властива обов'язкова ознака - імовірнісний характер відносин. Використання засобів страхового фонду пов'язане з настанням і наслідками страхових випадків. [4]
Така особливість страхування,
як зворотність засобів
Відомо,
що саме кредит забезпечує зворотність
отриманої грошової позички. Однак,
відзначаючи таку зворотність страхових
платежів як характерну рису страхування,
слід мати у вигляді, що вона відноситься
насамперед до страхування життя. Дійсно,
більша частина внесків (нетто-платежі)
повертається при настанні страхового
випадку (дожиття застрахованого до
певного строку або у випадку
його смерті). Це дійсно повернення внесків,
і він має обов'язковий
Слід зазначити, що в економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, що приносить прибуток. [1]
Функції страхування і його зміст як економічної категорії органічно зв'язані. У якості функцій економічної категорії страхування можна виділити наступні:
1.Формування
спеціалізованого страхового
2.
Відшкодування збитку й
3.
Попередження й мінімізація
Перша функція - це формування спеціалізованого страхового фонду коштів як плати за ризики, які беруть на свою відповідальність страхові компанії. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава виходячи з економічної й соціальної обстановки регулює розвиток страхової справи в країні. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодуванні. Якщо в комерційних банках акумулювання засобів населення з метою, наприклад, грошових нагромаджень, і має місце тільки ощадний початок, то страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе ощадно - ризиковий початок. У моральному плані кожний учасник страхового процесу, наприклад при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасної події й при завершенні терміну дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки вирішується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, застережених договором страхування, але й створюються умови для матеріального відшкодування частини або повної вартості постраждалого майна.