Страхование как экономическая категория

     Через функцію формування спеціалізованого страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів  у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів і т.д. З розвитком ринку в страхуванні  незмінно буде удосконалюватися й розширюватися  механізм використання тимчасово вільних  засобів Значення функції страхування  як формування спеціальних страхових  фондів буде зростати. [10]

          Друга функція страхування - відшкодування  збитку й особисте матеріальне  забезпечення громадян. Право на  відшкодування збитку в майні  мають тільки фізичні і юридичні  особи, які є учасниками формування  страхового фонду. Відшкодування  збитку через зазначену функцію  здійснюється фізичними або юридичними  особами в рамках наявних договорів  майнового страхування. Порядок  відшкодування збитку визначається страховими компаніями виходячи з умов договорів страхування й регулюється державою (правила страхування перевіряються на відповідність чинному законодавству в процесі ліцензування страхової діяльності). За допомогою цієї функції одержує реалізацію об'єктивного характеру економічної необхідності страхового захисту.

     Третя функція страхування - попередження й мінімізація збитку - припускає  широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних  лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування  й орієнтоване на його дбайливе відношення до застрахованого майна. Заходи страховика по попередженню страхового випадку  й мінімізація збитку носять - назву  превенції. З метою реалізації цієї функції страховик утворює особливий  грошовий фонд попереджувальних заходів. [10]

           Відомо, що крім зниження навантаження  на видаткову частину бюджету  (оскільки відшкодовуються збитки  при настанні непередбачених  природних і техногенних явищ), страхування виконує в суспільстві  ще дві найважливіші функції.

           Так, поряд з викладеним, страхування  дозволяє успішно вирішувати  питання соціального забезпечення, будучи найважливішим елементом  соціальної системи держави. У  країнах з розвиненою ринковою  економікою система соціального  захисту населення містить у  собі державне соціальне забезпечення, корпоративне страхування, індивідуальне  страхування, недержавне пенсійне  забезпечення.

        Враховуючи викладене й беручи  до уваги думку провідних спеціалістів  в області страхування, можна  зробити висновок, що як економічна  категорія страхування представляє  систему економічних відносин, що  включає сукупність форм і  методів формування цільових  фондів коштів і їх використання  на відшкодування збитку при  різних непередбачених несприятливих явищах, а також на надання допомоги громадянам при настанні певних подій у їхньому житті.

       Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й недержавними. Сфера їх діяльності може охоплювати внутрішній (обмежений), зовнішній або змішаний страховий ринок. Тим самим страхування в умовах розвиненого страхового ринку здійснюється як усередині даної країни, так і за рубежем. Це - організована класифікація страхування. Однак істота страхових відносин виражається за допомогою класифікації по об'єктах страхування й роду небезпек.

          Страхування охоплює різні категорії страхувальників. Його умови відрізняються за обсягом страхової відповідальності; воно може проводитися в силу закону або на добровільних початках. Для впорядкування зазначеного розмаїття страхових відносин і створення єдиної взаємозалежної системи й необхідна класифікація страхування.

         Під класифікацією звичайно розуміють  ієрархічно підпорядковану систему  взаємозалежних ланок, що дозволяє  створити струнку картину єдиного  цілого з виділенням його сукупних  частин. Класифікація страхування покликана розв'язати ту ж задачу: розділити всю сукупність страхових відносин на взаємозалежні ланки, що перебувають між собою в ієрархічній підпорядкованості.

        В основі будь-якої класифікації  повинні бути такі критерії, які  пронизують усі взаємозалежні  ланки. В основу класифікації  страхування покладено три категорії:  відмінності в об'єктах страхування  й в обсязі страхової відповідальності. Відповідно  до цього застосовуються  дві класифікації: по об'єктах  страхування й по роду небезпеки:

        Перша - класифікація є загальною.

       Друга - частковою, що охоплює  тільки майнове страхування. Можна  дати наступне визначення загальної  класифікації страхування по  об'єктах страхування. Це ієрархічна  система розподілу страхування  по галузях, підгалузям і видам,  які є ланками класифікації.

     Усі ланки класифікації розташовуються так, щоб кожна наступна ланка була частиною попередньої.  За вищу ланку прийнята - галузь, середня - підгалузь, нижча - вид страхування.

     Усі ланки класифікації охоплюють форми  проведення страхування - обов'язкову й добровільну. 

1.2. Галузі, підгалузі,  види й форми страхування, класифікація по роду небезпек

     В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові відмінності  в об'єктах страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відносин можна підрозділити на чотири галузі: майнова, страхування рівня життя громадян, страхування відповідальності й страхування підприємницьких ризиків. У майновому страхуванні в якості об'єкта виступають матеріальні цінності; при страхуванні рівня життя громадян - їх життя, здоров'я й працездатність. Якщо у зв'язку з наслідками певних подій життєвий рівень знижується, то на допомогу приходить страхування. По страхуванню відповідальності як об'єкта виступає обов'язок страхувальників виконувати договірні умови по поставках продукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкодовувати матеріальний і інший збиток, якщо він був нанесений іншим особам. Коли, наприклад, при авто аварії власник засобів транспорту завдав шкоди майну й здоров'ю іншої особи, то в силу чинного цивільного законодавства про відшкодування шкоди він зобов'язано оплатити відповідні витрати потерпілому. При страхуванні відповідальності відповідне відшкодування шкоди робить за нього страхова організація. Те ж при страхуванні відповідальності щодо погашення заборгованості.

     Об’єктами страхування підприємницьких ризиків  є потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад: збиток від простою обладнання, упущена  вигода по угодам, що не відбулися або  були невдалими,  ризик впровадження нової техніки й технології. [8]

        Тим часом розподіл страхування  на зазначені галузі ще не  дозволяє виявити ті конкретні  страхові інтереси підприємств,  організацій, громадян, які дають  можливість проводити страхування.  Для конкретизації цих інтересів  необхідне виділення з галузей  - підгалузі й види страхування.

     Майнове страхування ділиться на декілька підгалузей, залежно від форм власності й  категорії страхувальників: страхування  майна державних підприємств, колгоспів, радгоспів, орендарів, кооперативних  і громадських організацій, майно  громадян. [2]

         Страхування рівня життя громадян  має дві підгалузі: соціальне  страхування робітників, службовців  і колгоспників і особисте  страхування громадян. У свою  чергу, соціальне й особисте  страхування може мати більш  конкретні підгалузі. Наприклад,  по соціальному страхуванню: страхування  посібників, страхові пенсії, страхування  пільг; по особистому страхуванню:  страхування життя й страхування  від нещасних випадків.

     По  страхуванню відповідальності підгалузями  є: страхування заборгованості, і  страхування на випадок відшкодування  шкоди, яке також називають страхуванням цивільної відповідальності.

     У страхуванні підприємницьких ризиків - дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих втрат доходів.

     До прямих втрат відносяться, наприклад, втрати від простою обладнання, до непрямих - страхування від перерв у торгівлі, страхування упущеної вигоди.

        Для вступу страховика зі страхувальниками  в певні страхові відносини  страхові інтереси страхувальників  повинні одержати своє вираження  в потребі застрахувати ті  або інші об'єкти від тих  можливих небезпек, які загрожують  цим об'єктам.

         При з'ясуванні видів страхування  відбувається конкретизація страхувальника, обсягу страхової відповідальності  й відповідних тарифних ставок.

         Видом страхування називається  страхування конкретних однорідних  об'єктів у певному обсязі страхової  відповідальності по відповідним   тарифним ставкам.

     Видами  майнового страхування є, наприклад, страхування будівель, тварин, домашнього майна, засобів транспорту і т.д. У якості видів соціального страхування  виступають: страхування пенсій за віком, по інвалідності, із приводу  втрати годувальника і т.д. По особистому страхуванню проводяться такі види страхування, як змішане страхування  життя, страхування дітей, страхування  від нещасних випадків і інші. По страхуванню відповідальності - страхування  непогашення кредиту або іншої  заборгованості. Види страхування підприємницьких  ризиків прив'язані до наявності  конкретного ризику в процесі  виробництва або надання послуг, що бачимо з наведених вище варіантів  даного страхування.

      Страхування може проводитися  в обов'язковій і добровільній  формі. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомоги зачіпає  Інтереси не тільки конкретної постраждалої особи, але й суспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхування будов і деяких сільськогосподарських тварин у громадян, страхування військовослужбовців, пасажирів і деякі інші види страхування в нашій країні є обов'язковими. [5]

      Оптимальна комбінація обов'язкового  й добровільного страхування  дозволяє сформувати таку систему  видів страхування, яка забезпечує  універсальний обсяг страхового  захисту суспільного виробництва.

       Класифікація майнового страхування  по роду небезпек передбачає  виділення чотирьох гілок, які  не знаходяться між собою в  ієрархічному зв’язку:

1.  Страхування  від вогню й інших стихійних  лих таких об'єктів, як будови, спорудження, устаткування, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно й т.п. 
2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи й інших стихійних лих. 
3. Страхування на випадок падежу або змушеного забою тварин

     Страхування від аварій, викрадення й інших небезпек засобів транспорту.  
          Зазначені ланки, які також називають видами страхування в рамках даної класифікації, відбивають відмінності в обсязі страхової відповідальності при страхуванні відповідних об'єктів. Класифікація по роду небезпек застосовується для розробки методів визначення збитку й страхового відшкодування. 

1.3 Обов'язкове  й добровільне страхування 
      Обов'язкову форму страхування відрізняють наступні принципи: 
1. Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі. Закон звичайно передбачає перелік підлягаючих обов'язковому страхуванню об'єктів обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок установлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок з наданням права їх диференціації на місцях. періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників. Закон, як правило, покладає здійснення обов'язкового страхування на державні органи.