Історія розвитку економічного аналізу як науки

      Необхідно відмітити появу регіональних теоретико-аналітичних  шкіл у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві, Мінську та інших містах.

      Економічна  ситуація в країні визначила зміст  навчальних дисциплін у ВНЗ. Протягом останньої чверті XX ст. дисциплінами з економічного аналізу були 'Теорія аналізу господарської діяльності" (що отримала в останні роки назву 'Теорія економічного аналізу") і "Аналіз господарської діяльності в торгівлі".

      Поточний  аналіз найвідповідальніших ділянок  виробництва (виконання календарного графіка виробництва, завантаження устаткування, стану залишків запасів  матеріальних цінностей і готової продукції, відхилень у витрачанні матеріалів і коштів на заробітну плату), отримав назву оперативного економічного аналізу. Він почав розвиватися в СРСР саме у 60-ті роки XX ст. Ініціатором розробки методики оперативного аналізу в Україні виступив проф. 1.1. Каракоз, який опублікував навчальний посібник і захистив докторську дисертацію на цю тему. У подальшому він продовжив розробку теми і разом з П.І. Савічевим опублікував монографію з теорії оперативного обліку "Вопросы теории и практики оперативного учета" (1972 р.). У Росії розробки з оперативного економічного аналізу проводив І.Г. Старічков. Ініціатором розробки проблем оперативного аналізу в Білорусії був В.І. Стражев ("Ежедневный экономический анализ цехов" (1966 р.), "Основы оперативного экономического анализа работы предприятия" (1970 р.)). Узагальнення досвіду оперативного аналізу виробництва на підприємствах металургійної   промисловості   здійснено   вченими   Інституту   економіки промисловості АН УРСР. Серйозна увага була приділена використанню економіко-математичних методів в оперативному аналізі виробництва.

      У 60-х роках XX ст. розвиток економічного аналізу набув специфічних характерних  рис:

1. значне місце посіли аналітичні розрахунки в обгрунтуванні планових завдань, які ставилися перед підприємством вищими органами;
2. роль аналізу різко посилилася у зв'язку з тим, що основні планові розробки перемістилися безпосередньо на підприємства;
3. суттєво змінилися прийоми аналізу виконання планових завдань, що надавалися від вищих органів, а також встановлених самим підприємством;
4. постала нагальна потреба в іншому підході до оцінки впливу факторів економічного, організаційного та технологічного характеру на виконання плану;

      5) нормативна база аналізу суттєво звузилася;

      6) головну увагу було звернуто на ключові показники: реалізацію 
продукції і прибуток, за якими в централізованому порядку встановлювалися 
планові завдання.

      На  початку 70-х років XX ст. з'явилися  перші книги з теорії аналізу  господарської діяльності, авторами яких були вчені: М.І. Баканов, СБ. Барнгольц, М.В. Дембінський, І.І. Каракоз, А.Д. Шеремет та інші.

      Завершальним  у становленні курсу економічного аналізу підприємства, як навчальної дисципліни, можна вважати вихід  у 1981 р. підручника М.І. Баканова та А.Д. Шеремета "Теория экономического анализа", у якому було узагальнено досягнуті вітчизняні теоретичні розробки та результати передової світової практики.

      Великий вплив на розвиток безпосередньо  теорії економічного аналізу здійснили  монографії, підручники та посібники, видані у 70-80-х pp. XX ст., зокрема: СБ. Барнгольц "Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития" (1984 р.); "Функционально-стоимостной анализ" за ред. Б.І. Майданчика (1985 p.); А.І. Муравйов "Теория экономического анализа" (1988 p.); І.І. Каракоз, В.І. Самборський "Теория экономического анализа" (1989 р.); "Теория анализа хозяйственной деятельности" за ред. В.В. Осмоловського (1989 р.).

      Централізоване   планування   показників   діяльності   підприємства передбачало охоплення планом усіх основних показників роботи протягом календарного року, директивність показників плану та складання звітності про його виконання. Передбачалося, що кожне міністерство розподіляє планові показники за головними управліннями, а останні, у свою чергу, доводять планові завдання до об'єднань і підприємств. За цих умов усувалася можливість зміни планів протягом року та "подвійне" планування, тобто випадки, коли сума планів за показниками підприємств і об'єднань не співпадала з плановими завданнями головного управління.

      Властиві  типу економіки СРСР командно-адміністративного  типу планування і лімітованість  ресурсів передбачали введення жорсткого  їх фондування. Свобода в маніпулюванні  ресурсами, їх взаємозаміщенні була досить обмеженою. Крім того, підприємства були поставлені в жорсткі фінансові рамки і тому не могли обирати найбільш раціональну, на їх погляд, структуру всіх ресурсів, що використовуються.

      Подібна система планування висувала певні  вимоги до економічного аналізу. Так, у  підручнику С.К. Татура "Анализ хозяйственной деятельности промышленных предприятий" (1962 р.) зазначалося, що "завдання і зміст аналізу господарської діяльності соціалістичних промислових підприємств полягають у вивченні їх планів, даних про хід виконання планів, виявлення наявних резервів для подальшого зростання випуску продукції, у вивченні досвіду передових колективів і значному його поширенні".

      У 80-тих pp. XX ст. виконання плану також все ще залишалося головним завданням підприємства, а тому "метою економічного аналізу с сприяння виконанню і перевиконанню планів підприємства, об'єднань та їх підрозділів, подальшому їх розвитку і поліпшенню економічної роботи", як писав І. І. Каракоз у 1982 р.

      Отже, річний цикл планування і звітність  підприємства оозначшлшса на економічному аналізі - його основним призначенням було зявмавсшвлв аналітичними даними пояснювальної записки до річного зшпу вядвляшшства. Підручники і навчальні посібники з економічного аналізу буди орієнтовані на вивчення саме цих показників. 

3.Становлення і розвиток економічного аналізу в Україні. 

      Історія становлення і розвитку економічного аналізу в Україні не має однозначної характеристики у наукових працях українських вчення. Труднощі в оцінках зумовлені тим, що українські вчені-економісти свої праці публікували різними мовами, переважно російською, через що їх часто вважали російськими вченими. Однак слід погодитися з визначенням І. Коропецького, що українськими економістами слід вважати тих вчених, які визнавали себе українцями за національністю без огляду на те, де вони жили та працювали, або були іншої національності, але жили та працювали переважно в Україні [13, 129].

      У XIX ст. представники інтелігенції набували національної свідомості через дослідження  життя народу, його культури, економічних  і соціальних проблем. Тут значний внесок зробили М. Драгоманов, І. Франко та інші. Зокрема, багато праць І. Франка присвячені питанням економіки та статистики. Велику увагу він приділяв статистичному аналізу, надрукувавши низку статей, присвячених проблемам статистичної студії, крайової статистики, і, зокрема, "Статистика яко метода і яко наука". За результатами проведених досліджень він розробив проект земельної реформи.

      Значний внесок у розвиток економічної науки  в Україні зробили українські вчені О. Білімович, І. Вернадський, В. Левицький, Є. Слуцький, Г. Цихановський та інші.

      У становленні економічного аналізу  велика роль належить М.І. Туган-Барановському, який на початку XX ст. розробив і практично  використав у своїх працях принципові положення теорії економічного аналізу. Зокрема, щодо знаходження закономірного визначення зв'язку висловлених ідей з об'єктивними економічними умовами, аргументації теоретичних концепцій практичними розрахунками. Для того, щоб узагальнити закономірності розвитку споживчої кооперації у 1861-1910 pp., він згрупував відомості про темпи зміни обороту за десятирічними періодами. Крім рядів динаміки, обчислень середніх і відносних величин вчений користувався прийомом статистичних групувань.

      Туган-Барановський М.І. розглядав у своїх роботах  методику та практику дослідження, рухаючись від цифри, від факту, що дозволило йому дійти до висновку, що "кооперація є вищим типом, ніж колективізм", а від з'єднання кооперативу з політичною партією програють обидві сторони: як партія, так і кооператив [30, 429] .

      Заслуговує на увагу підхід вченого до пізнання економічної системи у динаміці та розвитку з метою виявлення тенденцій і закономірностей. Він писав: "Капіталістичне господарство, яке переважно вивчає політична економія, не є чимось незмінним і нерухомим. Воно перебуває у процесі безперервного розвитку, і виявлення тенденцій цього розвитку видається мені найважливішим завданням економічної науки". Дотепер його теоретичні основи та методологічні засади дослідження - загальна теорія ринку класичної школи, теорія земельної ренти, теорія ринку Сісмонді, продовольча оренда тощо актуальності не втратили. Вчений близько підійшов до проблем факторного економічного аналізу.

      Значний внесок у розвиток економічного аналізу  зробили українські науковці, зокрема, відомі київські вчені-аналітики, професори: І.І. Каракоз, Г.М. Мельничук, В.І. Самборський, М.Г. Чумаченко.

      Слід  визнати, що саме українськими вченими  було проведено велику роботу з розвитки теорії економічного аналізу й удосконалення  його методики. Фактично було підготовлено грунт для наступного етапу розвитку економічного аналізу в період переходу до ринкових відносин.

      З набуттям Україною незалежності склалися сприятливі умови для становлення  справді національної школи економічного аналізу. Трансформація суспільства  та його орієнтація на ринкові відносини вимагає перегляду традиційного розуміння багатьох економічних категорій, переоцінки цінностей і критеріїв економічного життя, формування нового економічного мислення. Новим змістом наповнюється управління господарськими процесами, пріоритетними стають економічні важелі впливу. Все це розширює поле наукових досліджень, зону застосування економічного аналізу. Виникає потреба нових наукових розробок у сфері аналізу інвестиційної діяльності, зовнішньоекономічного партнерства, інноваційних процесів. Наповнюються новим змістом державне регулювання економіки, управління економікою регіонів і галузей, бюджетна і банківська справа тощо. Проте, аналогів практики формування ринкового середовища для України не існує, що вимагає нових досліджень у сфері методології та організації як макроекономічного, так і аналізу на мікрорівні.

      Після переходу до формування ринкових відносин в економіці країни протягом певного  періоду використовувалися підручники та навчальні посібники з економічного аналізу, видані у радянський період. Видавництвами України за період 1991-2000 pp. випущено майже 200 підручників, навчальних і методичних посібників, збірників і монографій.

      Найбільша кількість сучасних навчальних посібників українських авторів присвячена загальним питанням економічного аналізу на підприємствах (автори: М.А. Болюх; П.Ю. Буряк; В.М. Івахненко; В.І. Іващенко, М.Я. Коробов; В.М. Мельник; Є.В. Мних, І.Д. Ференц). Велика увага у працях сучасних фахівців-економістів приділяється аналізу: фінансових результатів і фінансового стану підприємства), фінансово-статистичному аналізу (М.Л. Лапішко "Основи фінансово-статистичного аналізу інвестиційної діяльності підприємств невиробничої сфери" (1995 р.)), фінансово-інвестиційному аналізу (Я. Комаринський, І. Яремчук "Фінансово-інвестиційний аналіз" (1996 р.)), аналізу інвестиційних проектів і проектному аналізу (А.Є. Маркелов "Ваш бізнес: Аналіз та обґрунтування інвестиційних проектів, бізнес-планування" (1998 p.), В.А. Верба, О.А. Загородніх "Проектний аналіз" (2000 p.), Т.А. Ворокут "Проектний аналіз" (2000 р.)). У низці посібників методика економічного аналізу вивчалася паралельно з проблемами бухгалтерського обліку і аудиту (A.M. Кузьмінський "Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу" (1993 р.), П.Я. Попович "Економічний аналіз і аудит на підприємстві" (1998 р.)) [1, 190].

      Якщо  згадані роботи стосуються переважно  діяльності промислових підприємств, то з розвитком видавничої діяльності ВНЗ з'являються праці з аналізу  підприємств агро-промислового комплексу (О.М. Царенко "Економічний аналіз діяльності підприємств АПК" (1998 р.), О.М. Шпичак, П.Т. Саблук, В.П. Ситник "Особисті підсобні господарства України: Аналіз витрат та ефективності виробництва видів сільськогосподарської продукції^-" (2001 р.)), комерційних банків (В.И. Коршунов "Учет и анализ в коммерческих банках" (1999 р.), "Аналіз діяльності комерційного банку" за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та A.M. Герасимовича), зовнішньоекономічної діяльності підприємств (О.В. Карпенко "Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності" (1999 р.), Ф.Ф. Бутинець, І.В. Жиглей, В.М. Пархоменко "Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності" (2001 р.)).

      На  удосконалення економічного аналізу  мало суттєвий вплив прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні", здійснення реформи бухгалтерського  обліку, включаючи застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності, введення в господарську практику аудиту підприємств та управлінського обліку.