Історія розвитку економічного аналізу як науки

      Коли  виявлення умов і факторів виробничого  процесу почало передувати аналізу  оборотних засобів і фінансових результатів, аналіз господарської діяльності промислових підприємств набув чіткої логічної послідовності. При цьому аналізувався і зворотний зв'язок - вплив фінансового стану на виконання виробничої програми.

      Протягом 1926-1940 pp. було розроблено детальну методику аналізу балансу як джерела вивчення фінансових показників підприємства (оцінка балансових статей, складання балансу-брутто та балансу-нетто, виявлення фінансових можливостей та платоспроможності підприємства шляхом складання балансу ліквідації тощо).

      Всього  за довоєнний період з питань економічного аналізу було видано майже 300 книг і приблизно 600 статей в періодичних і наукових виданнях.

      В цей період економічний аналіз остаточно  сформувався як самостійна дисципліна вищих навчальних закладів (ВНЗ). Розвиток аналізу на науковій основі, формування його як галузі наукових знань багато в чому залежали від підготовки кадрів, що володіли теорією та методикою аналізу господарської діяльності. Якщо раніше питання аналізу в курсі бухгалтерського обліку відокремлювалися у вигляді розділу "Аналіз балансу і звіту", то з 30-х років XX ст. навчальними планами обліково-економічних факультетів ВНЗ передбачалася самостійна дисципліна "Аналіз господарської діяльності", а пізніше - "Теорія економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності". У кінці 30-х і на початку 40-х років XX ст. до навчальних планів обліково-економічних факультетів різних фінансових, економічних і торговельних ВНЗ було включено такі дисципліни: бухгалтерський облік і аналіз балансу; аналіз, контроль і ревізія; аналіз балансу. Дещо пізніше дана навчальна дисципліна отримала точнішу назву - аналіз господарської діяльності соціалістичних підприємств (промислових, сільськогосподарських, торговельних тощо). Змістом його стало не тільки вивчення фінансових показників за даними балансу, але й комплексне дослідження економіки підприємства з використанням всього арсеналу обліково-звітних даних. З одного боку, це стимулювало наукові дослідження та написання підручників в цій сфері, з іншого - випуск висококваліфікованих спеціалістів забезпечив запровадження науково обгрунтованої методики аналізу в практику.

      Отже, в передвоєнні роки економічний  аналіз як галузь знань остаточно  був сформований у методологічному  плані та отримав значний розвиток в галузевому напрямі (як за галузями народного господарства, так і в частині внутрішньогалузевої спеціалізації). Більше того, складний комплекс умов і причин, що визначали господарську діяльність підприємств різного виробничого профілю, поєднання факторів технологічного, організаційного та економічного характеру обумовили появу комплексного техніко-економічного аналізу, сутність якого полягала в реалізації схеми "план-факт".

      При цьому вважалося, що техніко-економічний  аналіз - важливий етап в розвитку аналізу, що в його основі лежать конкретні  аналітичні способи та прийоми, які застосовувалися до виробничого профілю підприємства. Якщо методи аналізу балансу, оборотності оборотних засобів повністю не залежали від об'єкта, що аналізується, то собівартість, наприклад, досліджувалася в тісному поєднанні з організаційними, технологічними та економічними особливостями того чи іншого виробництва. У техніко-економічному аналізі широко використовувалася технічна звітність підприємства, техніко-виробничі звіти його окремих цехів. Роботи з питань техніко-економічного аналізу передусім з'явилися у машинобудуванні. Але такий аналіз був ретроспективним за своєю природою, а отже, мало корисним.

      Таким чином, вже в передвоєнні роки аналіз господарської діяльності повністю сформувався в наукову дисципліну і, насамперед, виконував важливу функцію контролю.

      Велика  Вітчизняна війна спричинила перебудову системи бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності. Переміщення промислових підприємств у східні регіони СРСР, спрямування виробництва на забезпечення потреб фронту були складною справою. Значна увага на той час приділялася підвищенню ефективності обліково-аналітичної роботи для прискореного розвитку військової економіки, встановленню режиму економії, посиленню боротьби з безгосподарністю, пошуку резервів зниження собівартості продукції, що випускалася, економного використання ресурсів.

      Питання перебудови бухгалтерського обліку, контролю та економічного аналізу щодо вимог воєнного часу були розглянуті в наукових працях М.І. Баканова, Н.Р. Вейцмана, Я.М. Гальперіна, М.Х. Жебрака, М.А. Кіпарісова, А.Ш. Маргуліса, С.К. Татура, CO. Щенкова, І.А Шоломовича та ін., які зробили значний внесок в удосконалення теорії та практики обліково-аналітичної роботи. Різні видавництва того часу друкували роботи з економічного аналізу: АЛ. Сумцов "Хозяйственнику о бухгалтерском учете и анализе баланса промышленного предприятия" (1943 р.); I. Ганпольський "Проверка выполнения производственного плана промышленного предприятия" (1944 р.) тощо.

      За  умов воєнного часу економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими витратами.

      Перехід до відбудови народного господарства після закінчення війни став новим етапом у розвитку економічного аналізу. Передусім необхідно було оцінити колосальні матеріальні збитки, спричинені народному господарству війною. Належало списати величезну кількість основних засобів і товарно-матеріальних цінностей, зруйнованих і розкрадених окупантами під час війни. На перше місце висувалися питання аналізу виробництва; було розроблено відповідну методику вивчення всієї діяльності підприємства. Як джерела аналізу залучалася інформація не лише з балансу, а й з усієї іншої бухгалтерської і статистичної звітності, загальні дані обліку та планування.

      Спочатку перед економічним аналізом стояли епізодичні завдання, пов'язані з оцінкою матеріальних збитків, нанесених народному господарству військовими діями. Наркоматам і відомствам дозволялося списувати з балансів підприємств та організацій вартість повністю зруйнованих основних засобів, знищених і розкрадених гітлерівцями товарно-матеріальних цінностей. До річного звіту за 1945 р. додавалися акти про списання окремо основних засобів і товарно-матеріальних цінностей. Аналіз річних звітів передбачав виявлення та оцінку матеріальних втрат, нанесених війною.

      Аналіз  балансів промислових та інших підприємств  виявив значну дебіторську та кредиторську заборгованість, що збільшилася за роки війни в два-три рази.

      Перехід до відбудови, досягнення довоєнного рівня  з подальшим розвитком народного господарства, розширення підготовки господарських, фінансових, економічних кадрів - все це позитивним чином вплинуло на дослідження у сфері економічного аналізу.

      У післявоєнні роки відбувся стрімкий розвиток аналізу, що виявилося у:

      1) диференціації аналізу за галузями народного господарства;

      2) поглибленні аналізу діяльності внутрішніх підрозділів госпрозрахункових підприємств;

      3) розробці методики аналізу зведених звітів;

      4) монографічному дослідженні основних проблем економічного аналізу та у використанні методології і методики економічного аналізу за межами СРСР;

      5) формуванні відповідного курсу для студентів економічних ВНЗ.

      Наукові праці з економічного аналізу в повоєнний  період. У післявоєнний період було видано багато підручників, навчальних, практичних і методичних посібників, монографій, опубліковано тисячі наукових статей, видано ряд відомчих інструкцій з питань економічного аналізу. Питанням теорії і методології економічного аналізу, удосконаленню прийомів дослідження господарських процесів, фінансових результатів підприємств і організацій всіх галузей народного господарства присвячено багато кандидатських і докторських дисертацій.

      Найбільшу кількість книг було видано з аналізу  господарської діяльності промислових  підприємств. Серед них: "Экономический анализ производственно-финансовой деятельности промышленных предприятий" І. І. Поклада (1956 р.), "Основы анализа экономики предприятия" С.К. Татура (1956 р.), "Оборотные средства промышленных предприятий" СБ. Барнгольц та Д.М. Сухарева (1957 р.) тощо. Але оскільки сама специфіка тієї чи іншої галузі і навіть підгалузі вимагала своєрідного підходу до дослідження економічних показників, то з'явилася і спеціальна література: "Баланс станкостроительного завода и его анализ" С.К. Татура (1946 р.), "Баланс металлургического завода и его анализ" Б.I. Валуева (1954 р.), "Методика анализа производственных резервов машиностроительного завода" Л.Є. Сіркина-Шкловського (1956 р.) тощо. Майже не було такої галузі промисловості, діяльність підприємств якої не піддавалася б поглибленому економічному аналізу. Методика такого аналізу знайшла детальне висвітлення у відомчих виданнях, спеціальних книгах і журнальних публікаціях.

      Привертає увагу той факт, що дуже багато книг було присвячено балансу та його аналізу. Так, крім названих, у ті роки були видані роботи А.Ш. Маргуліса "Баланс промышленного предприятия" (1949 р.), Ф. Массаригіна "Как читать баланс промышленного предприятия" (1956 p.). Г.Г. Бро "Анализ баланса промышленного предприятия" (1957 р.), АЛ. Усатова "Баланс в управлении заводом" (1958 р.) тощо.

      Підвищена увага до аналізу балансів і звітів у період, що розглядається, пояснюється  тим, що в 1951 р. Рада Міністрів СРСР затвердила нове Положення про бухгалтерські  звіти та баланси державних, кооперативних (крім колгоспів) і громадських підприємств. У ньому передбачалося, крім узагальнення передового досвіду організації бухгалтерського обліку, всебічне зміцнення господарського розрахунку, фінансово-розрахункової і звітної дисципліни.

      На  той час на головних і старших бухгалтерів покладався обов'язок аналізувати баланс та звіт. На промисловому підприємстві головний (старший; бухгалтер повинен був контролювати та аналізувати дотримання норм витрачання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, використання фонд) заробітної плати; вишукувати резерви зниження виробничих та управлінських витрат; сприяти закріпленню розрахункової, платіжної і кредитної дисципліни.

      Процес  диференціації зачепив економічний  аналіз у сільському господарстві та торгівлі. Найбільш активна розробка методів економічного аналізу велася щодо радгоспного виробництва. З праць того часу найбільший інтерес представляє книга С. І. Недєліна "Анализ хозяйственной деятельности совхозов" (1955 p.).

      Досить  активно відбувалася диференціація економічного аналізу в сфері товарного обігу. Існував аналіз власне торговельних підприємств, що реалізовували товари народного споживання, і аналіз підприємств та організацій матеріально-технічного постачання, що реалізовували засоби виробництва. Аналіз торговельних підприємств державної торгівлі відокремився від аналізу підприємств споживчої кооперації, так як останні були багатогалузевими утвореннями, що охоплювали торгівлю, заготівлю, виробництво, транспорт, риболовецький промисел тощо. З'явились публікації, присвячені аналізу господарської діяльності підприємств "Союздруку", книжкових магазинів. Виділився аналіз продажу аптечних товарів, відокремився аналіз господарської діяльності зовнішньоторговельних об'єднань.

      На  той час проводились експериментальні спроби перевести на внутрішній госпрозрахунок відділи та секції великих підприємств оптової і роздрібної торгівлі, а отже, розробити методику обліку та аналізу їх діяльності.

      Однак, хоча за 50-ті роки XX ст. видано досить багато книг з аналізу собівартості продукції, майже не було літератури з аналізу результатів, досягнутих госпрозрахунковими цехами. Заслуговує уваги праця С.К. Татура "Хозрасчет и рентабельность. Пути укрепления хозяйственного расчета на промышленном предприятии" (1951 р.). У ній значну увагу приділено організації внутрішньогосподарського розрахунку, виявленню та аналізу його ефективності. Досвід аналізу діяльності внутрішньовиробничих підрозділів промислового підприємства знайшов відображення у роботах Г.А. Нешитова "Методика анализа работы хозрасчетных цехов в машиностроении" (1952 р.), М.С. Мірвіса "Опыт определения результатов производственной и хозяйственной деятельности цехов по себестоимости" (1956 р.), а також в книзі Х.Г. Кастанаєва про облік результатів госпрозрахункових цехів підприємств авіаційної промисловості.

      Початок теоретичної розробки питань, пов'язаних з особливостями аналізу зведених звітів поклала праця К.А. Федосеева "Анализ отчета и баланса" (1947 р.). Однак у наступних працях особливості аналізу зведених показників майже не зачіпалися. Слід відмітити лише статтю А. Головцова про аналіз виконання виробничої програми за даними зведених матеріалів, за якими можна проаналізувати показники продуктивності праці, собівартості промислової продукції тощо.

      Крім  того, на кінець 50-х років XX ст. не було й повноцінних методів економічного аналізу витрат виробництва.

      За  післявоєнні роки значно підвищився технічний рівень виробництва, досягнення науки отримали застосування в техніці. Зрозуміло, що при тій чи іншій  перебудові виробництва, наприклад, при введенні в експлуатацію автоматичної лінії, необхідно було дати економічну оцінку того чи іншого заходу, виявити його ефективність, адже в кінцевому рахунку економія повинна сприяти економії робочого часу.

      Саме  тому на початку 60-х pp. XX ст. перед аналізом виникли нові завдання:

• підвищити оперативність поточного аналізу;
• ретельно продумати систему показників за однорідними підприємствами, які знаходяться у різних економічних районах, особливо в частині собівартості продукції, рентабельності, продуктивності праці та її оплати;
• розробити нові методи найповнішого, поточного аналізу господарської діяльності за допомогою обліково-аналітичних машин.