Історія розвитку економічного аналізу як науки

n="justify">      У цей період висока активність відмічалась  також у сфері розвитку аналізу  господарської діяльності торговельних підприємств та організацій. Розвиток торгівлі був одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки країни на той час. Докладний аналітичний матеріал містився у Пояснювальних записках до річних звітів Центросоюзу з 1924 р. та в наступні роки. Ці записки стали основою при розробці методики внутрішньовідомчого торговельного аналізу.

      Підвищилася увага до аналізу торговельних витрат і рентабельності в торгівлі. Найповніший  аналіз торговельних витрат здійснювався синдикатами, трестами та торгами. У  цих організаціях витрати вивчались  в їх динаміці, в постатейному розрізі та з розподілом на групи, в абсолютному та відносному вираженнях.

      Характерним було порівняння товарообігу та рівня  витрат обігу з дореволюційними  даними. Це особливо широко практикувалося щодо заготівлі хліба та сільськогосподарської  сировини.

      Посилилися вимоги до аналізу і в зв'язку із необхідністю послідовного застосування в торгівлі принципів господарського розрахунку. Спроби вивчення показників рентабельності не тільки в цілому по торговельному підприємству, але й у розрізі окремих товарів стали вкрай важливими для цієї галузі. До того часу вже була докладно розроблено методику обчислення оборотності торговельного капіталу.

      Разом з тим наукових праць з аналізу  господарської діяльності торговельних підприємств і організацій було порівняно небагато, однак у них розглядалися окремі питання аналізу товарообігу, витрат обігу, використання банківського кредиту, який мав для торговельних підприємств особливе значення.

      Найцікавішою  публікацією з аналізу в торгівлі можна вважати книгу А.Г. Маркіна-Конкіна  "Анализ хозяйственной деятельности рабкоопа и райпотребсоюза" (1928 p.).

      Розроблювалася  та удосконалювалася методика аналізу  і в органах споживчої кооперації. Так, на Першому З'їзді бухгалтерів  первинних кооперативів Москви та губерній (1925 р.) в числі інших розглядалося і питання аналізу господарської діяльності. Важливо відмітити, що З'їзд підкреслив необхідність аналізу показників по кожному підприємству. Рекомендувалося проводити порівняльний аналіз, виділяючи передові та відсталі підприємства, порівнювати фактичні витрати з встановленими нормами по торгівлі громадського сектору.

      Перекладні  праці та праці  радянських авторів  з економічного аналізу. Нарис розвитку економічного аналізу за період, що розглядається, не буде повним, якщо не сказати про видання російською мовою праць закордонних авторів. Сам факт перекладу іноземних видань з балансоведення та аналізу в той складний період свідчить про увагу, яка приділялася цій сфері знань. Російською мовою були перекладені дві книги відомого швейцарського діяча І.Ф. Шера "Калькуляция и статистика в хозяйстве потребительских обществ" (1919 р.) та "Бухгалтерия и баланс" (1925 р.); книги німецького балансознавця П. Герстнера "Анализ баланса" (1926 р.) та американського вченого Дж. Блісса "Показатели хозяйственной деятельности предприятий" (1930 р.).

      У книзі І.Ф. Шера викладалася методика аналізу всіх сторін діяльності споживчих товариств з використанням не тільки балансу та рахунку прибутків і збитків, але й даних статистики та торговельної калькуляції. Менше значення мав переклад іншої його книги "Бухгалтерия и баланс", так як питанням аналізу в ній відводилося незначне місце.

      Книгу П. Герстнера "Анализ баланса" було побудовано на матеріалах публічної відповідальності капіталістичних підприємств. У ній автор дослідив переважно питання аналізу ліквідності балансу. Величезним є внесок П. Герстнера у виявленні аналітичних характеристик балансу. Він сформулював п'ять правил для оцінки пасиву, п'ять - для активу та одне - для оцінки взаємозв'язку пасиву й активу.

      У книзі Дж. Блісса "Показатели хозяйственной деятельности предприятий" (1930 р.) розглянуто фінансові та оперативні коефіцієнти. Характерною є ідея безтекстового, табличного аналізу. Таблиці основних показників знайшли широке застосування в аналітичній практиці Державного банку СРСР.

      Загальним недоліком теоретичних розробок того часу була практично абсолютна  самоізоляція радянської науки від  того, що відбувалося в науці за кордоном.

      При перекладах робіт зарубіжних авторів  переслідувалася мета - критично запозичити закордонний досвід у даній сфері.

      Чільне  місце в ті роки займало питання  аналізу ліквідності балансу, що висвітлюються в книгах І.С. Арінушкіна "К вопросу об анализе баланса", М.А. Кіпарісова "Основы балансоведения" (1928 p.), М.О. Блатова "Балансоведение" (1930 p.).

      У цей період російський вчений О.П. Рудановський створив вчення про розкладання  балансу за господарськими одиницями  і за господарськими функціями (виробництво, збут тощо), розкрив методику виключення внутрішніх оборотів, запропонував досить ефективну методику нормування балансу та типізацію самих балансів за умовами господарських ситуацій; ним було також створено вчення про порівняльний баланс і контрбаланс (лише результатні рахунки). О.П. Рудановський пояснив зміст таких понять як "беззаперечний прибуток" та "беззаперечний збиток". Він довів, що "будь-який практичний облік як за формою, так і за змістом є обліковим аналізом". Крім того, вчений виділив чотири методи аналізу:

1. експериментальний - передбачає встановлення взаємозв'язків між рахунками;
2. порівняльний - дозволяє розкрити механізм утворення фінансових результатів;
3. технічний - показує достовірність бухгалтерських даних;
4. теоретичний - розкриває зміст бухгалтерської методології.

      Отже, в цей період межі аналізу господарської  діяльності значно розширилися, головне  місце в ньому зайняло вивчення виконання плану випуску продукції  і тих факторів, які на це впливають. У роботах з аналізу і в  аналітичній практиці такі питання  як зміст балансу почали розглядатися в безпосередньому взаємозв'язку з показниками виконання плану випуску продукції, завданнями зі зниження собівартості, виконанням плану накопичень. Важливе місце зайняло вивчення всіх даних, які дозволяли оцінити продуктивність праці, вивчити причини, що вплинули на її рівень і темпи зростання, зв'язки продуктивності праці та її оплати.

      Наукові праці з економічного аналізу в довоєнний  період. Хоча праці з аналізу, що видавалися в 30-х pp. XX ст. і пізніше, часто мали назву "Анализ баланса и отчета", "Анализ отчета промышленных предприятий", їх зміст все більше показував, що досліджується питання про те, як за матеріалами обліку і звітності вивчати економіку підприємства в цілому. Це і призвело в подальшому до того, що дана галузь економічної науки отримала назву "Аналіз господарської діяльності".

      Варто відмітити, що в ранньому періоді  розробки теорії аналізу було видано ряд монографічних досліджень. У 30-ті pp. XX ст. проблема аналізу собівартості привернула увагу значної кількості авторів. У 1931-1935 pp. з'явилася серія монографій, присвячених аналізу собівартості, найпомітнішими з яких були праці: Н.С. Тріфонова "О скорости оборота капитала в промышленности" (1929 р., 1930 р.), А.А.Афанасьева "Кругооборот капитала в предприятии" (1929 р.), Н.Є. Колосова "Методика технико-экономического анализа себестоимости в машиностроении" (1934 р.), Б.Н. Мокшанцева "Анализ калькуляции в производстве" (1934 р.) та ін.

      Індустріалізація  країни визначила необхідність продовження  досліджень проблем, пов'язаних з оборотністю оборотних засобів, адже прискорення їх обороту розширювало можливості додаткових капітальних вкладень. Практикою диктувалася необхідність у роботах, присвячених аналізу швидкості обороту засобів. Результати аналізу були взяті за основу при визначенні нормативів оборотних засобів.

      Таким чином, книги з аналізу, видані в  ті роки, позитивно вплинули на його розвиток. Однак у більшості випадків вони мали суттєвий недолік: у них  розглядалися головним чином методи оцінки роботи підприємства, а зусилля економістів, які аналізували господарську діяльність. недостатньо спрямовувалися на виявлення резервів підприємств та на пошуки шляхів їх повного використання. Разом з тим, у ряді книг не лише викладалися методи аналізу, але і наводилося їх ґрунтовне методологічне пояснення.

      В цей період аналіз, як наукова дисципліна, почав узагальнювати досвід аналітичної  роботи промислових і торговельних підприємств і організацій. З'явилася  значна кількість праць, присвячених  аналізу господарської діяльності підприємств інших галузей, і в першу чергу сільського господарства.

      Книга СІ. Кобизева "Анализ хозяйственной деятельности совхозов и МТС по бухгалтерскому отчету и балансу" (1937 р.) була однією з перших праць, присвячених економічному аналізу в сфері сільського господарства. Особливість цієї роботи полягала в тому, що в ній поряд із викладенням загальних методичних основ економічного аналізу, властивих всім сільськогосподарським підприємствам, розглядалася методика аналізу роботи радгоспів і колгоспів.

      Почали  з'являтися публікації, присвячені аналізу  господарської діяльності таких  галузей промисловості як верстато-інструментальної, текстильної, целюлозно-паперової, риболовної і рибопереробної, лісозаготівельної  та деревообробної тощо. Загальна методика аналізу отримала конкретизацію щодо умов тієї чи іншої галузі. У ці роки продовжувалась розробка методики аналізу господарської діяльності в торгівлі, будівництві та інших галузях. Досить докладними працями в цій сфері були книги Д.П. Андріанова "Анализ хозяйственной деятельности торгового предприятия" (1939 р.), М.І. Заславського та І.А. Бабкова "Анализ и ревизия хозяйственной деятельности торга" (1939 р.). Однією з перших публікацій в будівельній сфері була книга М.Ф. Дьячкова "Анализ баланса и отчета в строительстве" (1939 р.).

      До  початку 40-х pp. XX ст. економічний аналіз сформувався в методологічному плані як наука і отримав широке розповсюдження в галузевому розрізі. Цьому сприяло видання наукових і практичних праць таких авторів, як Д.П. Андріанов, М.І. Баканов, М.Ф. Дьячков та ін. У праці С.К. Татура "Анализ хозяйственной деятельности промышленных предприятий" (1940 р.) наведено певні підсумки практичних і теоретичних розробок у сфері економічного аналізу діяльності промислових підприємств за передвоєнні роки, і, крім того, систематизовано зміст курсу за окремими підрозділами.

      Наукові дослідження у сфері аналізу  продовжувалися як в частині поповнення аналітичного "арсеналу" відповідними способами та прийомами, так і  в частині поглибленого вивчення економіки підприємств, що знайшло відображення в досить активній диференціації аналізу за галузями народного господарства.

      Найбільш  фундаментальними працями початку 30-х pp. XX ст. у сфері промислового аналізу були "Анализ отчета" А.Я. Локшина (1933-1934 pp.) та "Счетный анализ - основные приемы анализа деятельности промышленного предприятия по данным учета" Н.Р. Вейцмана (1937 р.). Якщо в першій праці автор, що на той момент очолював Центральну бухгалтерію ВРНГ, обмежився переважно аналізом інформації, що може міститися у звітних таблицях, то автор другої - суттєво розширив рамки дослідження.

      Велику  роль у становленні економічного аналізу у СРСР відіграв журнал "Бухгалтерский учет", в якому існував відділ аналізу господарської діяльності.

      У кінці 30-х років XX ст. в цьому журналі статті, присвячені питанням аналізу, вийшли за кількістю на перше місце. Свої статті з питань аналізу в журналі "Бухгалтерский учет" друкували такі вчені, як: Д.П. Андріанов, СБ. Барнгольц, М.Ф. Дьячков, A.M. Кашаєв, А.Ш. Маргуліс, А.Д. Шеремет, І. A. Шоломович.

      Особливістю аналізу в період, що розглядається, є початок комплексного використання економічної інформації. Інша особливість  полягає у тому, що економічний  аналіз в промисловості почав  набувати проблемного характеру; поглибленій аналітичній розробці піддавались основні елементи виробничого процесу.

      Всередині 30-х років XX ст. методичне забезпечення бухгалтерського обліку і економічного аналізу було зосереджено в єдиному  центрі -Народному комісаріаті фінансів. У 1938 р. Наркомфін опублікував Методичні вказівки з перевірки та аналізу фінансовими органами балансів і річних звітів підприємства, а в 1940 р. - збірник "Консультации по вопросам проверки и анализа годовых отчетов и балансов хозорганизаций". Організуючий вплив Наркомфіну позначився не лише на аналітичній практиці, але й на розробці теоретичних проблем об'єднаними зусиллями наукових працівників, тим більше, що їх ряди поповнювалися в той час переважно бухгалтерами.

      Значну  увагу привернули такі важливі показники  як собівартість, витрати виробництва та обігу. Пошук внутрішніх резервів економії був пов'язаний, у першу чергу, з аналізом собівартості товарного виробництва та обігу.