Становлення та розвиток теорії інновації

5.  Метод аналізу показників. Заключається в аналізі видозмін показники!

Види інноваційних стратегій 

Інноваційна стратегія  – це один із засобів досягнення цілей організацій. Стратегії взагалі і безпосередньо інноваційні спрямовані на розвиток і використання потенціалу організацій. Відносно зовнішнього середовища Інноваційними стратегіями можуть бути:

• інноваційна діяльність організації спрямована на отримання нових продуктів, робіт і послуг;
• застосування нових методів в НДДКР, виробництві, управлінні; 
• перехід до нових організаційних структур; 
• застосування нових видів ресурсів, нових підходів до використання традиційних ресурсів.

Відносно внутрішнього середовища інноваційні стратегії поділяються на декілька великих груп:

1) продуктові (портфельні, бізнес-транші);

2) функціональні (виробничі, сервісні);

3) ресурсні (фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні);

4) організаційно-управлінські (технології, методи, системи управління).

Це спеціальні інноваційні  стратегії. Базові стратегії, як правило  поділяються на:

1) стратегії інтенсивного розвитку ( наступальна);

2) стратегії інтеграційного  розвитку (імітаційна);

3) стратегії диверсифікації;

4) стратегії скорочення (захисні, оборонні).

 

Базові стратегії відображають загальноприйняті напрямки розвитку конкурентних переваг фірми. Їх використовують в  якості типових при підборі альтернативних стратегій.

Особливості інноваційних стратегій: Інноваційні стратегії створюють особливо складні умови для проектного фірмового і корпоративного управління. До таких умов відносяться:

1. підвищення рівня невизначеності результатів;

2. підвищення інвестиційних ризиків проектів;

3. посилення змін в організації у зв’язку із інноваційною реструктуризацією;

4. посилення протиріч в керівництві організації.

Класифікація типів  конкурентної поведінки фірми.

Стратегічна поведінка  поділяється на чотири типи:

1. Віолентна – характерна для великих компаній, що здійснюють масове виробництво, виходять на масовий ринок із своєю чи придбаною новою продукцією, випереджає конкурентів за рахунок серійності виробництва і ефекту масштаба.

2. Патієнтна – це пристосування до вузьких сегментів широкого ринку шляхом спеціалізованого випуску нової чи модернізованої продукції з унікальними характеристиками. 
                    3. Експлерентна – це вихід на ринок з радикально новим інноваційним продуктом і захоплення частини ринку. 
                   4. Комутаційна – пристосування до умов і попиту місцевого ринку, заповнення вільних ніш, не зайняту віолентами і патієнтами, освоєння нових видів послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітація новинок, їх просування. 
Характеристика підприємств за типом стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки. [ 18 ст.326]

Методика ідентифікації конкурентної поведінки. Порядок ідентифікацій організації, віднесення її до того чи іншого типу стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки наступний:

1. Складається характеристика організації, що аналізує її пропорції.

2. За встановленими характеристиками дана організація описується з допомогою морфологічної матриці ідентифікації за типом стратегічної конкурентної поведінки. 
3. Проводиться аналіз морфологічного опису з використанням характеристики підприємств за типом інноваційної поведінки, встановлюється відповідність одному чи декільком типам стратегічної конкурентної поведінки. [17 ст534 ]

Економічна ефективність

Переважна більшість інноваційних промислових проектів передбачає випуск нової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя приймається після ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію. Від цього залежать обсяги коштів, які потрібно вкласти у проект і які можна буде отримати від реалізації нової продукції протягом її життєвого циклу. Здебільшого реалізація інноваційних проектів вимагає значних фінансових вкладень, які інвестори очікують повернути. Обґрунтування можливості повернення витрат є основою розрахунку економічної ефективності інноваційного проекту.

Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту. Схему життєвого циклу інноваційного проекту з урахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях. При розрахунку економічної ефективності слід обов’язково враховувати зміну вартості грошей у часі, оскільки від вкладення інвестицій до отримання прибутку минає чимало часу. 3 огляду на це необхідне дотримання таких принципів:

1. Оцінювання ефективності використання інвестованого капіталу здійснюється зіставленням грошового потоку, який формується в процесі реалізації інноваційного проекту, та початкових інвестицій. Проект вважається ефективним, якщо забезпечується повернення початкової суми інвестицій і обумовлена дохідність для інвестора, що надав капітал.

2. Інвестований капітал і грошові потоки, які генеруються цим капіталом (отримані від продажу нової продукції), зводяться до теперішнього розрахункового періоду, який зазвичай визначається роком початку реалізації проекту. 

3. Процес дисконтування  капіталовкладень і грошових потоків здійснюється за різними ставками дисконту, які визначаються залежно від особливостей інноваційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховується структура інвестицій і вартість окремих складових капіталу.

Основою дисконтування  є поняття часової переваги, або  зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають  більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності у часі. Тобто, дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використанні техніки складних відсотків. Так, 3 погляду інвесторів, сума, яку вони одержать у майбутньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очікування доходів. Так, при однаковій відсотковій ставці 10% зобов'язання виплатити $1 через рік коштує сьогодні $0,91 (1 поділити на 1,1 в ступені 1); через два роки — $0,83 (1 поділити на 1,1 в ступені 2), через три роки — $0,75 (1 поділити на 1,1 в ступені 3), через десять років — лише$0,39.

Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигод у часі може істотно залежати від норми дисконту. У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається депозитним відсотком за вкладами з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного відсотка, інвестори надаватимуть перевагу банківським депозитам. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський відсоток (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський відсоток. 

Норма дисконту позичкового  капіталу — відповідна відсоткова ставка, яка визначається умовами  відсоткових виплат і погашення  позик. 

За перехідної економіки, коли депозитний відсоток по вкладах не визначає реальної ціни грошей, для оцінювання ефективності проекту норма дисконту визначається суб'єктом господарської діяльності з урахуванням альтернативних і доступних на ринку вкладень з порівнянним ризиком.

Підведемо підсумок: Існуючий апарат виявлення тенденцій розвитку науки і техніки базується на аналізі масивів документів. Економічна ефективність інноваційного проекту визначається розміром доходів чи прибутку, отриманих за рахунок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту. Схему життєвого циклу інноваційного проекту з урахуванням ймовірних джерел інвестування інноваційного процесу на різних його стадіях.

 

 

 

 

2.3 Види ефектів  інноваційної діяльності підприємств

 

 

 У сучасних умовах господарювання інноваційна  діяльність набуває все більшого значення для результативності діяльності підприємств, а функціонування економічних суб’єктів у конкурентному середовищі потребує постійного контролю за динамікою економічної ефективності їхньої діяльності. Визначення та оцінювання результативності управління інноваційною діяльністю набуває особливо важливого значення, оскільки це дає змогу оцінити рівень ефективності системи управління, виявити наявні та потенційні можливості її розвитку, забезпечити необхідною інформацією для прийняття відповідних управлінських рішень. Поняття «ефективність» походить від лат. «efficienta» і розглядається як результативність певного процесу, дії. Ефективність є багатоаспектним поняттям, яке вживається щодо цілеспрямованого процесу, а тому це дає можливість використовувати його як управлінську категорію.         Результативність управління – це комплексна та багатогранна категорія, яку необхідно розглядати як комплексну характеристику управління, яка відображає ступінь досягнення цілей діяльності підприємства. Складність і багатогранність ефективності управління пояснюються складністю самої категорії управління. Питання ефективності управління, з одного боку, є невід’ємним для управління підприємством, з іншого – воно не має однозначного рішення. Поняття «ефективність управління» передбачає якісний показник оцінювання діяльності підприємства або процесу. На нашу думку, під ефективністю управління інноваційною діяльністю підприємств слід розуміти складну соціально-економічну категорію, яка відображає ступінь реалізації визначених цілей підприємства за умови оптимального використання наявних засобів та інноваційних можливостей як керуючою підсистемою, так і керованою. Ефективність управління інноваційної діяльності підприємств виражається через економічні і фінансові показники. Проте до цього часу спостерігається відсутність системного підходу узагальнення (агрегування) показників ефективності управління інноваційною діяльністю підприємств, оскільки кожен інвестор самостійно визначає цю систему, виходячи з особливостей інноваційного проекту, професіоналізму фахівців і менеджерів та інших факторів.При дослідженні питання ефективності управління інноваційною діяльністю необхідно розмежовувати поняття «ефект» та «ефективність». Під ефектом розуміють результат, що у кінцевому підсумку очікується або фактично досягається за рахунок впровадження інновацій, а ефективність інновацій методологічно обґрунтовується загальноприйнятим в економіці підходом порівняння ефекту (результату) від застосування нововведень і витрат на їх розроблення, виробництво та споживання. У сучасній економічній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності. [1, с. 447]

 Зокрема, у дослідженнях  розглядається три види ефектів:  економічний, науково-технічний,  соціальний. У роботі враховується  п’ять видів ефектів інноваційної діяльності, а саме: науково-технічний, економічний, ресурсний, соціальний та екологічний. [2, с. 283]

У своїх працях О. Волков, М. Денисенко, А. Гречан пропонують враховувати шість видів ефектів: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний. Слід зазначити, що ефекти інноваційної діяльності між собою взаємопов’язані. Так, економічні результати від інноваційної діяльності пов’язані із науково-технічним, соціальним та фінансовим ефектами. У свою чергу, ресурсний та екологічний ефекти виникають внаслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект від інноваційної діяльності. Тому, на нашу думку, від впровадження інноваційних проектів доцільно виділяти шість видів ефекту: економічний, науково-технічний, фінансовий, ресурсний, соціальний та екологічний. [3, с. 536]

За рахунок одержання економічного ефекту у формі прибутку підприємство здійснює комплексний розвиток і  підвищення благополуччя співробітників. Інші види ефекту несуть у собі потенційний економічний ефект. Наприклад, розроблений організацією винахід як нововведення вищого рівня може дати економічний ефект або після його продажу, або після реалізації товару, розробленого на основі винаходу. Підвищення ступеня задоволення фізіологічних потреб співробітників і їхніх родин можливо також скоротить втрати робочого часу через хвороби, підвищити продуктивність праці, якісне відновлення ресурсів і т.д. Ефективність інноваційної діяльності визначається її конкретною спроможністю створювати інновації, які зберігають відповідну кількість праці, часу, матеріально-технічних ресурсів, коштів, послуг, технічних систем або дають змогу збільшувати виробництво знарядь праці, предметів споживання, які створюють комфортні умови життя людей, нові правила соціальних відносин. Тому для оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств доцільно виділити такі критерії як: цілі підприємства, політика, цінності, орієнтири; науково-технічні критерії; фінансові критерії; зовнішні та екологічні критерії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Інновації як чинник розвитку науково-технічного                   прогресу

 

3.1Суть науково-технічного  прогресу та інноваційної діяльності

 

Суть НТП та інноваційної діяльності.

Загальна характеристика напрямів НТП. На сучасному етапі всі аспекти економічного зростання і соціальні досягнення людства тісно пов’язані з науково-технічним прогресом (НТП), що ґрунтується на пізнанні природи і суспільства, застосуванні законів їх розвитку у виробництві. НТП — це складне і багатогранне поняття, зміст якого можна визначити як постійний процес створення нових і вдосконалення існуючих знарядь і предметів праці, технологій виробництва, його організації й управління з метою досягнення більшого економічного і соціального ефекту. [ 1.ст.234]

В агропромисловому комплексі НТП здійснюється за такими основними напрямами: технічним, технологічним, агрохімічним, біологічним і організаційно-економічним. Кожний з них охоплює широке коло конкретних проблем, розробка яких відкриває перед підприємствами широкі можливості для подальшого вдосконалення виробництва, збільшення обсягу продажу товарів вищої якості й одержання більших прибутків. Наприклад, технічний напрям НТП передбачає подальшу розробку теорії машин, автоматів і автоматизованих систем, комп’ютеризацію агропромислового виробництва, створення нових і вдосконалення існуючих систем машин для виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції тощо, а технологічний — розробку ресурсо- водо та енергозберігаючих технологій, теорії і методів програмування врожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності тварин на основі нових технологічних рішень. Агрохімічний напрям НТП пов’язаний з розробкою нових безпечніших для людей і навколишнього середовища видів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин і тварин, досконаліших способів їх зберігання і внесення, з обґрунтуванням методів найповнішого використання поживних речовин з мінеральних добрив та ґрунтових запасів і досягнення на цій основі більшого економічного ефекту на кожну грошову одиницю витрат, пов’язаних з хімізацією виробництва. Біологічний напрям НТП ґрунтується на подальшому розвитку традиційної селекції, генної інженерії, розробці нових біотехнологій, пов’язаних з виробництвом незамінних амінокислот, нових штамів грибків, з пошуком нових і ширшим використанням уже відомих ентомофагів і ентомопатогенів, вермикультури, створенням принципово нових біологічних способів діагностики тяжких захворювань тварин тощо. Особливого значення на сучасному етапі набуває організаційно-економічний напрям НТП. [ 4ст.234]

Центральною ланкою цього  напряму за останні роки (1999—2001) стала трансформація форм власності  і реструктуризація колективних  сільськогосподарських підприємств  та створення на їх базі нових форм господарювання на селі, що функціонують на засадах приватної власності. З їх утвердженням постала проблема створення і впровадження в таких підприємствах принципово нового внутрішньогосподарського економічного механізму, який заінтересував би найманих працівників в ефективній праці, в досягненні високих результатів господарювання окремими виробничими підрозділами і підприємством у цілому. Розв’язуватися ця проблема повинна разом із подальшим удосконаленням орендних відносин на селі (майнових і земельних), а також із впровадженням адекватних статусу приватних підприємств їх організаційної будови та організаційної структури управління. Крім розглянутих, важливими складовими ланками організаційно-економічного напряму НТП є вдосконалення форм організації й оплати праці, розробка більш точних методів планування і прогнозування виробництва, обґрунтування об’єктивніших критеріїв оцінки ринкової позиції підприємств, забезпечення маркетингових переваг, удосконалення організації виробничих процесів тощо. Для того щоб досягти вищої ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпечити конкурентоспроможність продукції, аграрні підприємства здійснюють інноваційну діяльність. Досягнення НТП, його результати називають новинами, а впроваджені новини у виробництво — нововведеннями. Діяльність підприємств щодо запровадження новин у відповідну сферу господарювання називають інноваційною діяльністю. За своїм характером вона є однією з форм інвестиційної діяльності. Зауважимо, що в економічній літературі ще не вироблено єдиних підходів до трактування інноваційної діяльності; виокремлюється таке поняття, як інноваційний процес, робляться спроби обґрунтувати його відмінність від науково-технічного прогресу. [5 ст.234 ]