Становлення та розвиток теорії інновації

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Становлення та розвиток теорії інновації

 

Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але  питання пов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії. А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва. К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва. Неокласична школа (1870-1930) , яка представлена В. Джевансом (1871) , А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічний прогрес як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи. Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945), у 30-50 роках розглядала економічні процеси в короткостроковому періоді, тому науково-технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував у становищі “ за інших рівних умов ”. У другій половині 50-х років представники неокласичного ренесансу - М. Абрамовиц, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основним чинником економічного розвитку ХХ століття. Ці вчені-економісти поклали край ігноруванню нтп в економічній теорії. НТП починає розглядатись як чинник виробництва разом із капіталом і працею. Період після другої світової війни став часом науково-технічної революції та її впливу на економічний розвиток. Саме тоді об’єктивні передумови сприяли народженню нового напряму економічної теорії, спрямованому на вивчення науково-технічного прогресу. [18 ст.123 ]

Технологічні уклади. Провідні вчені Й. Шумпетер і Г. Менш, які також приділяли велику увагу розвитку інноваційного процесу, вперше висловили гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді кластерів, або технологічних укладів (одночасно освоюваних зв’язаних інновацій), вони систематизували дані про основні інновації, які вплинули на розвиток економічної системи. Кластер - сукупність базисних інновацій (цілісна система нових продуктів і технологій), що сконцентрована на визначеному відрізку часу і у визначеному економічному просторі. Поняття „уклад” означає встановлений порядок будь-чого. Життєвий цикл технологічного укладу має три фази розвитку і визначається періодом близько 100 років. Перша фаза - зародження і становлення в економіці попереднього технологічного укладу. Друга фаза - структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва, це період домінування нового технологічного укладу, приблизно 50 років. Третя фаза - відмирання застарілого технологічного укладу. В сучасних дослідженнях НТП важливе місце займає концепція нерівномірності інноваційної активності. Основні положення цієї концепції були висловлені Й. Шумпетером в 1930-і роки, а потім подальший розвиток отримала в кінці 1970-х - початку 1980-х років в роботах західноєвропейських дослідників - Г. Менша, Х. Фримена, Я. Ван Дейна, А. Кляйнкнехта і ін. [ 17ст.543]

Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):

1 хвиля (1785-1835) - механізація  праці у ткацтві, зміни в  хімічній і металургійній промисловості;

2 хвиля (1830-1890, середина  ХІХ століття) - винаходи турбіни,  жнейки, телеграфу Морзе, швейної  машини, відкриття Фарадеєм електромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного поля, розвиток залізничного транспорту, вуглевидобуток та паровий двигун;

3 хвиля (1880-1940, кінець  ХІХ - початок ХХ століття) - винахід  електродвигуна, а саме створення  трьохфазного асинхронного двигуна на перемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольським, розвиток російським вченим-металургом Д.К.Черновим теорії термічної обробки сталі і, відповідно, розвиток чорної металургії;

4 Хвиля (1930-1990) - нафта разом з продуктами органічної хімії, автомобілебудування;

5 Хвиля (1985-2035) - мікроелектроніка, електронна промисловість, біотехнологія і інформатика, гнучкі технології і робототехніка, нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, безвідходні технології, комп’ютери, телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології, принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти, науки, радіоелектроніка, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, тощо. [21 ст.320 ]

В новий шостий технологічний уклад включені біотехнологія, космічна техніка, тонка хімія тощо.

В загальному, з цього  розділу ми дізнались що Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питання пов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії. А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва. К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва. [ 16  ст.213]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Місце та  роль інновацій у системі господарювання

 

М.Портер розрізняє 4 стадії конкурентного розвитку країни:

1. Стадія розвитку на основі чинників виробництва;

2. Стадія інвестиційного розвитку;

3. Стадія інноваційного розвитку;

4. Стадія розвитку на основі добробуту.

На підставі розглянутого розподілу можна виділити такі структурні джерела економічного розвитку країни:

1. Чинники виробництва;

2. Інвестиції;

3. Інноваційна діяльність.

Кожна країна одночасно  використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерел її фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовуються в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким. За рівнем розвитку, міжнародної кооперації і інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи:Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція.Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін. Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни з точки зору інноваційної складової. Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах:

1. горизонтальна інтеграція НДДКР,

2. створення обчислювальних мереж;

3. проведення спільних досліджень;

4. державна підтримка нових технологій.

До специфічних характеристик  сучасних технологій можна віднести:

1. вузьку спеціалізацію;

2. швидку застарілість;

3. необхідність постійного розвитку;

4. високу ризикованість фінансових ресурсів;

5. швидку розповсюдженість у всьому світі;

6. розроблення і впровадження ноу-хау;

7. розвиток при тиражуванні;

8. неможливість поширення тільки за допомогою документації та ін.

Сучасна ринкова модель економіки базується на інноваційному  типі розвитку, для якої характерні:

1. інтелектуалізація виробничої діяльності;

2. використання високих інформаційних технологій;

3. екологічність;

4. творчість кадрів;

5. добробут населення.

Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт, без якого неможливо створити конкурентоспроможне виробництво та продукцію. Зараз підтримання здатності національної економіки до інноваційного розвитку проходить через використання найновіших технологій. Цей процес відображається динамікою показника науко місткості виробництва. Наукомісткість виробництва визначається як відношення витрат на дослідження і розроблення до обсягу продаж. Саме цей показник використовується для класифікації галузей і виробництв за ступенем науко місткості та для проведення різноманітного аналізу інноваційного процесу. Для віднесення галузі промисловості до наукомісткої названий показник має перевищувати середній рівень. Основними причинами активізації інноваційної діяльності в Україні є:

1. незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень;

2. слабкість ринкових інструментів економіки;

Збереження економічних відносин із зовнішнім світом, що базуються на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання. Силовими прийомами неможливо стимулювати інноваційну діяльність держави. Потрібно створити умови за яких виникне попит на інноваційну діяльність. Україна повинна знайти своє місце в світі оскільки вона не може розвиватись окремо від світової економіки. Економічний розвиток з використанням інноваційних шляхів розвитку може відбуватись по чотирьом моделям:Економіка, яка базується на сировинних галузях і первісній обробці.Перевага в розвитку важкої промисловості. Це матеріало- і трудомістке виробництво з високим навантаженням на екологію.Високі технології. Це виробництво з низькою матеріало-трудомісткістю, екологічно чисте.Розвиток “мяких” технологій. Це консалтинг, розробка програмного забезпечення, освіта, створення інтелектуальної власності.Вибір залежить від двох факторів: доступності інвестицій і конкуренції на світовому ринку. Вибір України коливається біля першої моделі. [ 14 ст.125]

 

І так: Інновації відіграють велику роль у системі господарювання,як чинник  зросту економіки, виробництва,розвитку соціальної сфери.

 

                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  Інноваційні стратегії в ринкових умовах

 

2.1 Інноваційні  стратегій їх суть та види.

 

Вибір стратегії є  важливим елементом інноваційної діяльності. Однією із складових циклу інноваційного  менеджменту виражено можна визначити  як процес приймання довгострокових рішень. Це є комплекс взаємопов'язаних дій, що спрямовані на зміцнення конкурентоспроможності підприємства.  
З вибором стратегії пов'язана розробка планів проведення досліджень та інших форм, інноваційної діяльності.

Стратегічне планування переслідує дві основні мети:

1. Ефективний розподіл та використання ресурсів (внутрішня стратегія). Планування використання капіталу, технологій та людей.

2.  Адаптація до зовнішнього середовища. Ставиться задача забезпечення ефективного пристосування до змін зовнішніх факторів. Стратегічне планування базується на проведені досліджень що дозволяє мати постійний контроль за ринком. [15 ст.434 ]

Розробка стратегії  починається з формування загальної  мети організації яка повинна  бути зрозуміла будь якій людині.

Загальна мета організації враховує:

1. Основний напрямок діяльності фірми

2. Робочі принципи у зовнішньому  середовищі

3. Культуру організації її традиції, робочий клімат 
при виборі мети потрібно враховувати два аспекти:

-  хто є клієнтами фірми?

-  які потреби може задовольнити?

Після постановки загальної мети здійснюється її конкретизація. Наприклад можуть бути поставлені наступні завдання:

1. Прибутковість.

2. Ринки.

3.Виробіток,продуктивність праці.

4. Продукція(обсяги, асортимент, нові вироби).

5. Фінансові ресурси.

6. Виробничі потужності, приміщення, споруди.

7. Впровадження нових технологій.

8. Організація (процес).

9. Людські ресурси.

10. Соціальна відповідальність.

 
Для того щоб мета була досягнута при її постановці повинні бути враховані вимоги: 
                     -  чітке і конкретне формулювання мети і завдання 
                      -  обмеження по часу мета уточняється з врахуванням змін зовнішніх і внутрішніх факторів.

Отже: Інновації мають  багато різних видів,які відіграють дуже важливо роль В системі господарювання. [12 ст.430 ]

                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Методи аналізу  розвитку науки і техніки

 

Існуючий апарат виявлення  тенденцій розвитку науки і техніки  базується на аналізі масивів  документів. Можна виділити основних п’ять методів:

1. Метод структурного морфологічного аналізу. Цей метод базується на виявлені внутрішнього складу предметної області і фіксації появи принципово нових розробок що дозволяє формувати інноваційну стратегію на підгалузевому рівні.

2. Метод визначення характеристик публікаційної активності. Специфіка пов’язана з тим, що потік документів веде себе як система підпорядковуючись циклічності розвитку.

3.  Метод патентів аналогів. Заключається в аналізі патентної активності з метою виявлення найбільш пікових напрямків.

4. Метод термінологічного і лексичного аналізу. Новий винахід обов’язково має знайти свої смислові рамки. Вони з'являються шляхом підбору симбіозу (поєднання) відомих термінів так і винайдення принципово нових. Відмінність лексичного від термінологічного аналізу полягає в тому, що лексичний досліджує слова і словосполучення, а термінологічний – цілі терміни.