Соціальне страхування країн світу: уроки для України

Багато пільг встановлені для громадян, які мають спеціальні заслуги перед країною або ж для заохочення працевлаштуванняна найбільш соціально важливі спеціальності та для залучення працівників у сільські регіони.

Медичне страхування

Фінансування системи охорони здоров'я стало сьогодні однією з найскладніших проблем державної політики. Окремі країни намагаються розробили свої власні національні системи охорони здоров'я і методи фінансування у відповідності до національних, сформованих віками цінностей та пріоритетів.Також ще однією з ключових проблем є організація страхування: через створення централізованого фонду грошових коштів, або через систему приватних підприємств. В той же час необхідно забезпечити мотивацію централізованого фонду в якомога раціональнішому використанню коштів й оптимізації його діяльності.

Розширена система соціального захисту потребує широку мережу закладів , а відповідно й високі витрати на утримання персоналу. В той же час приватне страхування створює конкуренцію між фірмами-постачальниками послуг, що стимулює їх працювати краще. В Польщі уряд пішов шляхом поєднання приватного й державного страхування, що максимально згладжує негативні сторони обох систем.

Всі, хто має постійну роботу в Польщі, тобто працює на підставі трудового договору або договору-доручення, підлягає страхуванню Національним фондом охорони здоров'я (NFZ - Narodowy Fundusz Zdrowia).

Медичне страхування у Польщі запроваджене через дві державні інституції: аграрну касу соціального страхування, що обслуговує понад 1,6 млн. фермерів та заклад соціального страхування, на балансі якого перебувають інші працюючі громадяни. Власник-фермер щоквартально сплачує по 258 злотих (66 євро) за себе, членів родини та найманих працівників. Решту за нього доплачує держава. Інші працюючі громадяни відраховують до фонду медичного страхування 9 % від заробітної плати. Страхові кошти надходять до регіональних фондів здоров'я –обласних (воєводських) та районних. Кошти розподіляються серед медичних закладів відповідно до бюджетів кожного рівня.

Для отримання медичної допомоги в Польші, застрахована особа та члени її сім'ї повинні оплачувати не менше 6 місяців внески протягом 12 попередніх календарних місяців. У випадку екстреної хірургії, туберкульозу, СНІДу та інших заразних хвороб, ніяких вимог до особи не пред’являється.

Пакет базових медичних послуг покривається з медичної страховки, яка періодично оновлюється Міністерством охорони здоров'я.

Він надається безкоштовно, але пацієнт повинен платити за ліки (амбулаторне лікування), стоматологічні та оптичні послуги. Перелік лікарських засобів, здійснюється на пільговою ціною для деяких категорій осіб (в основному пенсіонерів).

Застрахований повинен вибрати сімейного лікаря на медичні послуги загального характеру. Медичні послуги надаються безпосередньо з місцевих фондів медичного страхування і включають в себе:

            загальну та спеціалізовану медичну допомогу, амбулаторне лікування, госпіталізацію, ліки, побутову техніка, реабілітацію, профілактичну медичну допомогу, охорони материнства, транспорт та інші послуги.

Сімейні допомоги в Польші надаються, якщо сімейний дохід не перевищує 504,00 злотих на людину в сім'ї, або 583,00 злотих, якщо один з членів сім'ї дитини-інвалід.

До людей, що мають право на медичну допомогу відносятся також діти-інваліди віком до 16 років і люди старше 16 років, які мають офіційні свідоцтва з помірною або тяжкою інвалідності, які виникли до їх 21 дня народження. Це допомога надається також для людей старших 75 років, які не мають права на допомогу догляду по старості або пенсії по інвалідності . Допомога виплачується щомісяця і потребу.

Також в Польші надається медична допомоги по догляду за дітьми, яка виплачується людям, що були змушені відмовитися від своєї основної роботу для цього. Вона присуджується, якщо в сім'ї дохід на душу населення не перевищує 583,00 злотих. Допомога може виплачуватися матері дитини, батька або фактичному опікунові дитини.

Стосовно ж Румунії, то для проходження обстежень необхідно мати направлення від лікаря. Тим не менш направлення непотрібне, у випадку якщо звертаються по: гінекології, акушерстві, стоматології, дерматології, венерології, онкології, офтальмології і до лікарів-психіатрів. Направленння також не потрібно для людей хворих на туберкульоз, ВІЛ-інфікованих людей, інвалідів війни та жертв політичних репресій. Як бачимо обидві держави дбають про здоров’я свого населення шляхом введення ряду безкоштовних послуг й надання безкоштовної медичної допомоги найбіднішим верствам населення.

Особливістю системи медичного захисту Румунії є введення багаторівневих страхових планів «Medicare», які складаються з чотирьох частин:

            Medicare Part, лікарняна страховка;

            Medicare Part B, медичне страхування;

            Medicare Part C (Medicare Advantage);

            Medicare Part D, рецепт покриття наркотиків.

Як правило, люди, які старші 65 років і отримують соціальне забезпечення автоматично отримують право на Medicare Частини А та В. Частина А оплачується за рахунок соціального податку. Це допомагає платити за стаціонарне лікарняне обслуговування, кваліфікований сестринський догляд, хоспіс й інші послуги.

Наступні 2 частини знижують витрати на отримання медичних послуг, а також дозволяють особі самостійно обирати постачальника послуг.

Частина D (рецепт покриття наркотиків) є добровільним і витрати оплачуються за рахунок щомісячних премій Medicare.

Як бачимо в Румунії медичне страхування є більш гнучким, й кожна особа може самостійно обирати план, який задовольнив би її особисті потреби.

Доцільно проаналізувати ситуацію, що склалася в Україні. Проведемо аналіз проблем, які виникають перед системою охорони здоров’я. Серед основних з них – низький рівень матеріально технічної бази, велика кількість хворих пацієнтів.

Табл. 2.1. Основні фактори ризиків найпоширеніших хвороб в Україні

Отже, як бачимо основними факторами, що впливають на збільшення рівня захворюваності населення України є :

1.          малорухливий спосіб життя;

2.          тютюнопаління й вживання алкоголю;

3.          стреси;

4.          низький рівень життя населення.

Основні причини звернення хворих до лікарень в Україні: наявність клінічних симптомів хвороби, погане самопочуття, профілактичні огляди. Необхідно відмітити низький обсяг профілактичного звернення населення до лікарських закладів й високу частку запущених випадків хвороб з вини пацієнтів у зв’язку з пізнім зверненням хворого за медичною допомогою, складностями діагностики.

Необхідно посилити профілактичну роботу серед населення з метою раннього виявлення захворювань, своєчасного обстеження й лікування, посилити диспансерний нагляд за пацієнтами з хронічнимми захворюваннями.

Необхідно змінити ставлення до роботи як самих лікарів так і їхніх пацієнтів. На нашу думку підвищити матеріальну зацікавленість лікарів у наданні висококваліфікованої допомоги можливо шляхом підвищення заробітної плати, надання премій при покращенні показників їхньої роботи, а також при забезпеченні матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я на належному рівні (апаратура, реактиви і тд).

Ще одним дієвим механізмом покращення здоров’я нації може стати зобов’язання керівників підприємств і закладів своєчасно направляти співробітників на попередні і періодичні медогляди для профілактики розповсюдження захворювань.

Висновок:

На нашу думку ми можемо багато чого перейняти в наших сусідів, оскільки деякі методи вже давно перевірені часом і практикою. Важливим аспектом є те, що в Україні для забезпечення стрімкого розвитку необхідна політична стабільність та тверда політика держави в фінансовій сфері. Необхідно відмовитися від й спонтанних рішень. Проте шляхи досягнення такого стану –– це вже тема для іншого дослідження. Загальною метою має політики держави на найближчі 10-15років має стати зростання добробуту населення, а також півищення тривалості життя як чоловікі так і жінок.

На нашу думку з досвіду даних країн ми можемо втілити такі заходи :

            зробити медичну допомогу загальнодоступною для населення;

            розробити державні програми заходів щодо профілактики захворювань й виявлення хвороб на ранніх стадіях;

            зменшити перелік пільг, що надаються багатьом категоріям населення;

            втілити в реальність існування декількох рівнів пенсійного забезпечення (створення персональних накопичувальних рахунків)

Наразі в Україні відбувається багатоетапна пенсійна реформа, а також роблятся перші кроки в реформуванні системи охорони здоров’я.

Досвід інших країн –– багате джерело ідей, що можуть бути впроваджені на теренах України. Проте, впроваджувати цей досвід в Україні необхідно враховуючи наші ментальні, історичні, культурні та інші особливості. (http://www.klubok.net/article2537.html)

Реформа в охороні здоров'я: Україна іде шляхом Польщі?

У 2010-му році бюджет Національного фонду здоров`я Польщі становив 60 млрд злотих, у перерахунку в українську валюту - близько 120 млрд гривень. Для порівняння, український уряд в держбюджеті на 2011 рік передбачив на ці цілі близько 9,5 млрд гривень.

Широко проанонсований кілька місяців тому початок медичної реформи нібито мав зрушити вітчизняну систему охорони здоров`я з мертвої точки: наповнити галузь грошима, поліпшити якість медичного обслуговування.

Далі пілотних проектів у Києві, Вінницькій, Донецькій і Дніпропетровській областях справа поки що не пішла: чиновники чекають результатів експерименту, а законодавці ще й не бралися за напрацювання нової законодавчої бази.

У Польщі головний крок до медичних реформ зробили ще в 1997 році. Враховуючи, що в Україні за роки незалежності медицина залишилася практично у "радянському" стані, доповненому корупцією і дефіцитом коштів, досвід західних сусідів виявився б доволі корисним.

Історія реформ

Основою системи охорони здоров`я Польщі є обов`язкове медичне страхування, в основі якого знаходиться Національний фонд здоров`я. Проте так було не завжди.

Поляки замислились над поліпшенням системи охорони здоров`я ще в 1997 році, а з 1999 року набрав чинності закон про загальне медичне страхування.

Тоді в кожній провінції країни створили по одному регіональному фонду охорони здоров`я (аналог лікарняних кас), які збирали внески громадян і укладали договори з лікарнями. Крім 16 фондів, існував також Загальнонаціональний фонд для держслужбовців.

У 2003 році регіональні фонди охорони здоров`я віддали в підпорядкування Національному фонду здоров`я, що підзвітний Міністерству охорони здоров`я Польщі. Фонд акумулює кошти держбюджету, місцевих муніципальних бюджетів і гроші, зібрані з громадян, визначає обсяги фінансування системи охорони здоров`я та ліміти для медичних установ.

Лікують всіх, але за чергою

Обов`язковим медичним страхуванням охоплено 99% працездатних поляків. Лікуватися вони можуть як в державних, так і приватних клініках, але за умови, що Фонд підписав з лікарнями договір про надання медпослуг.