Соціальне страхування країн світу: уроки для України

Як підсумок - єдине поле соціальних ризиків не охоплено рівномірною "сіткою" страхування, у ньому є багато недоліків, що приведе до ослаблення і випадання зі сфери соціального захисту (зі страхової сітки) значних прошарків населення.

На погляд науковців є ряд недоліків, які перешкоджають інституціоналізації соціального страхування:

-                      наявність високого рівня у всіх сферах економіки тіньового ринку, що розширюється, незареєстровані форми зайнятості, неофіційні і невраховувані виплати заробітної плати, що в підсумку знижує рівень соціальних гарантій для зайнятих у цій сфері працівників і істотно звужує (до 25-30%) економічні можливості для фінансування державних позабюджетних соціальних фондів;

-                     збереження архаїчних положень соціального законодавства, що консервують не страхові механізми придбання прав на пенсійне й інші види соціального страхування, що породжує нездорові стимули відхилення працівниками і роботодавцями від законодавчо встановлених процедур оформлення трудових відносин і сплати в повному обсязі податків і страхових внесків;

-                    наявність вкрай високої і невиправданої диференціації в системі заробітної плати і доходів населення в різних секторах економіки і регіонах країни, і при цьому не ув'язано із системою страхових відрахувань і всією системою соціального захисту, і є гальмом розвитку системи соціального страхування;

-                      збереження застарілих механізмів нарахування розмірів пенсій і допомоги на основі мінімальної заробітної плати (відсутність диференціації); відсутність концептуально вивіреної системи керування соціальним страхуванням у формі демократичних механізмів участі у всіх найважливіших процедурах прийняття рішень основних соціальних суб'єктів (повноважних представників працівників і роботодавців).

43

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки: на сучасному етапі проведення пенсійної реформи найважливішим є впровадження її в життя, реалізація на практиці тих переваг, принципів, які концептуально закладені в побудову нової пенсійної системи. Успішна реалізація цього етапу залежить від розв'язання ряду невишішенних проблем, пов'язаних з удосконаленням законодавчої бази, системи оподаткування, розвитком недержавного пенсійного забезпечення, фінансової стабільності пенсійної системи. Надзвичайно важливою проблемою є забезпечення довгострокової стабільності пенсійної системи. Фінансова стабільність пенсійної системи залежить від ряду факторів: конкретного стану розвитку економіки, рівня соціального податку, тобто тарифу страхових внесків або нарахування на фонд оплати праці, демографічного навантаження на працюючу частину населення, співвідношення середньомісячного розміру пенсії до середньомісячного розміру заробітної плати, наявності коштів у пенсійній системі та ін. Дослідження показують, що підвищення ставок відрахування до пенсійної системи не вирішує проблем фінансової стабільності. Відповідно до світових стандартів їх сьогоднішня величина вже є зависокою (34%). Підвищення тарифу внесків на пенсійне страхування є безперспективним тому, що підвищує макроекономічний ризик і перешкоджає фінансовій стабільності в країні, зокрема сприяє зростанню інфляційних процесів, підвищенню цін на продукцію та послуги, зростанню частки осіб, які ухиляються від сплати внесків та тіньового сектору економіки. Зростання демографічного навантаження на працюючу частину населення обумовлено негативними демографічними процесами - старіння населення та від’ємний природний приріст. Низький рівень народжуваності, зниження питомої ваги молодих вікових груп до 16 років у поєднанні з очікуваним майбутнім збільшенням тривалості життя сприятимуть зростанню чисельності пенсіонерів і постаріння населення. Збереження сучасних масштабів поширення пільгових пенсій та рівня безробіття неодмінно призведе до того що вже через 20-25 років кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю працюючих, а в 40-х роках перевищить її. Рівень старіння населення України сьогодні найвищий у СНД, але нижчий ніж у більшості економічно розвинених країн. Постаріння населення збільшує демографічне навантаження на працюючих. Ці об’єктивні фактори обумовлюють зростання фінансового дефіциту пенсійної системи. Підвищенню стабільності пенсійної системи сприяють ряд заходів. Підтримання стабільної купівельної спроможності пенсій шляхом застосування специфічної по відношенню до інших доходів населення індексації пенсійних виплат та скасування обмеження на максимальний розмір пенсій. Припинення фінансування пільгових пенсій за рахунок фінансування страхових внесків. У чинному законодавстві існують проблеми дискримінації та нерівноправності громадян щодо права на розмір призначення пенсій. Пільговим категоріям пенсія визначена у розмірі 80 % (максимально 90 %) від заробітку, тоді як в інших категоріях громадян вона не може перевищувати 75 % заробітку. Крім того, у пільгових категоріях пенсія призначається без будь-якого обмеження, а в звичайних громадян вона обмежена трьома-чотирма (підземні та аналогічні професії) мінімальними пенсіями. Це питання необхідно вирішувати шляхом заміни пільгових пенсій на систему недержавного пенсійного забезпечення через професійні фонди. У довгостроковій перспективі заміна системи пільгових пенсій на систему професійних фондованих пенсій безумовно сприятиме зміцненню фінансової стабільності і державної солідарної пенсійної системи. Аналогічний підхід може бути застосований до соціальних пенсій, тобто вони повинні фінансуватися із Державного бюджету України, а не із системи Пенсійного фонду України. Важливою проблемою є удосконалення системи оподаткування послуг з недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) для всіх фінансових установ, які надають ці послуги: недержавні пенсійні фонди (НПФ),банки і страхові компанії. Аналіз діючих систем оподаткування показує, що найбільш повний обсяг законодавчих норм розроблений у галузі надання послуг з довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного страхування (НПС). Страхова схема НПЗ надає пільговий режим оподаткування на всіх етапах її функціонування: накопичення внесків, інвестуванні пенсійних накопичень відповідним фінансовим установам і пенсійні виплати. При цьому пільги надаються усім особам, які приймають участь у процесі НПЗ через страхову компанію. Діюча система оподаткування через НПФ неконкурентоспроможна, оскільки стимули для платників – роботодавців порівняно не суттєві, а для фізичних осіб зовсім відсутні і при сплаті, і при одержанні пенсійних виплат. Для забезпечення ефективного функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення першочерговим є удосконалення системи оподаткування шляхом встановлення єдиної системи норм оподаткування цих послуг для усіх фінансових установ, які їх надають, по аналогії діючої системи оподаткування послуг з довгострокового страхування життя. Розв’язати проблеми формування нової пенсійної системи та підвищити її ефективність, на нашу думку, допоможуть такі заходи: • комплексний підхід до реформування та впровадження пенсійної системи; • подальше удосконалення законодавства про виплату пенсій за солідарною системою з метою поступового переходу до системи страхування; • розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі – розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому – поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списком №1 та №2 ) інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних професійних та корпоративних пенсійних фондів з обов’язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців; • поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників); • підвищення ефективності управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним компаніям функцій управління пенсійними активами. • розробка та впровадження ефективного механізму функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення; • удосконалення системи оподаткування для формування другого і третього рівнів пенсійної системи. Встановлення єдиної системи норм оподаткування послуг фінансових установ з недержавного пенсійного забезпечення по аналогії з системою довгострокового страхування життя; • забезпечення законодавчих державних гарантій ефективного функціонування недержавних пенсійних фондів, фондових ринків, інфраструктури. Дослідження проблеми реформування пенсійної системи, її впровадження мають першочергове значення. Актуальність цих проблем посилюється у зв’язку з тим, що реформування пенсійної реформи відповідатимуть реформуванню всієї економічної системи тому, що створення обов’язкового накопичувального фонду та системи недержавних пенсійних фондів створять додаткові стимули для виходу економіки з тіні та слугуватимуть великим потенціалом фінансових ресурсів для інвестування і розвитку економіки.
Системи соціального страхування в Польщі та Румунії.

Після розпаду СРСР в Україні розпочався процес побудови системи соціального захисту. Перед Україною сьогоднішніх днів постав цілий ряд важливих питань, а саме: потреба покращення якості медичного обслуговування та якості медичних послуг, що надаються населенню, проблема пенсійної системи й багато інших.

Експерти Світового банку прогнозують значне скорочення чисельності населення України до 2025 року. Саме тому необхідна докорінна перебудова медичної системи, значну увагу необхідно приділити впровадженню загальнообов’язкового медичного страхування.

Ситуація в медичній сфері наразі перебуває в критичному стані, з бюджету виділяється недостатньо коштів на здійснення послуг медичним персоналом. Україна взяла курс на Європу, й для того, щоб туди вступити необхідно підігнати рівень розвитку соціальної інфраструктури до світових стандартів. Яскравими прикладами успішного вирішення таких проблем постало перед Польшою та Румунією, які мали схожі умови розвитку з українськими.

Саме тому, дослідження систем соціального захисту населення наших країн-сусідів, може дати нам корисні рекомендації щодо ведення державної політики в цій сфері, забезпечити конкретними інструментами впливу на розвиток, а також вказати на напрямки реформування системи соціального захисту.

Рівень здоров’я населення значною мірою впливає на результати економічного, соціального, культурного розвитку, демографічну ситуацію в країні, а також цей показник є важливим соціальним критерієм рівня розвитку тієї чи іншої країни.

На сьогоднішній день громадяни України витрачають значні кошти на медичну допомогу, проте сучасний стан охорони здоровя не дозволяє пересічному громадянину України отримати медичні послуги на достатньому рівні, передбачені міжнародними стандартами.

Також доцільним є проаналізувати основні результати діяльності урядів цих країн в соціальній сфері, методи якими вони вирішували ці проблеми, а також перейняття іноземного досвіду. Основну увагу зосереджена на медичному страхуванні, а також на пенсійній системі, оскільки зараз перед Україною питання реформування даної сфери є особливо актуальним.

Проблема в Україні полягає в тому, що перегляд віку виходу на пенсію супроводжується політичними баталіями та громадськими протестами. Запровадження попередньо відомого правила, графіка, за яким будуть проводитися реформи, на противагу ситуаційній метушні, може сформувати більш виважене ставлення українців до проблеми.

Пенсійне страхування

В Польщі функціонує як обов’язкове державне страхування так і приватне.

Обов’язковому пенсійному страхуванню підлягають працівники і службовці; члени сільськогосподарських кооперативів; підрядчики; особи, діяльність яких не пов’язана з сільським господарством; священики; депутати і сенатори, які отримують зарплату; люди, що отримують допомогу по безробіттю; люди у відпустці по догляду за дитиною до 3 років або отримують допомогу по вагітності і пологах.

Найбільшу частку видатків Фонду соціального страхування складають пенсії, виплата яких здійснюється 7,3 млн пенсіонерам.

З 1999 року у Польщі діють паралельно дві пенсійні системи:

            дія старої системи пенсійного страхування поширюється на тих, хто уже отримує пенсію, а також на тих, хто в момент вступу в силу, тобто 1 січня 1999 року, реформи досяг 50 років;

            дія нової системи пенсійного страхування поширюється на тих, хто в момент вступу в силу реформи досяг 50 років, тобто тих, хто народився після 31 грудня 1948 року.

У старій системі пенсійного страхування право на пенсію мають жінки у віці 60 років, що мають страховий та нестраховий стаж загальною кількістю 20 років та чоловіки у віці 65 років, які мають 25 років страхового і не страхового стажу.

Пенсію може отримати також жінка, яка досягла 60-річного віку та має не менше 15 років стажу, та чоловік у віці 65 років, який має 20 років стажу, причому пенсія в цьому випадку не підлягає підвищенню до рівня мінімальної пенсії, гарантованої законом.

Жінки можуть отримати пенсію в повному розмірі і в 55-річному віці при дотриманні таких умов:

            наявність 30-річного страхового стажу;

            наявність 20-річного страхового стажу, встановлення повної непрацездатності.

Чоловіки можуть отримати пенсію по старості в повному розмірі у віці 60 років, якщо:

            мають 35-річний страховий стаж;

            мають 25-річний страховий стаж, встановлена повна непрацездатність.

Цікавим фактом є те, що деякі професійні групи (шахтарі, вчителі) можуть отримати пенсію на 10 років раніше.

Мінімальна пенсія по старості дорівнює приблизно: 44,2% від середньої пенсії по старості та 53,6% від мінімальної заробітної плати / зарплати.(2011)

Якщо пенціонер хоче працювати далі, то повинні бути припинені трудові відносини, укладені до набуття правадо пенсії по старості. Й його щомісячний дохід на новій роботі розраховується.

Якщо щомісячний дохід дорівнює:

            не більше 70% від середньомісячного заробітку - то пенсія виплачується в повному обсязі,

            від 70% до 130% від середньомісячного заробітку - то пенсія зменшується на таку суму,за допомогою якого отримано дохід перевищує 70% середньомісячного заробітку, але не більше, ніж на величину максимального зниження фіксованою для даного виду виплат

            більше, ніж 130% від середньомісячного заробітку – то пенсія тимчасово не надається.

Пенсії по старості =(Сума зібраних і індексованих пенсійних внесків + Індексований початковий капітал)/(Середня очікувана тривалість життя для осіб пенсійного віку, виражених у місяцях)

Рис.1. Очікувана тривалість життя при народженні [1]

В Румунії функціонує дворівнева пенсійна система. Людина, яка застрахована в системі соціальної схеми пенсій має право на пенсії по старості у випадку, якщо вонадосягла віку виходу на пенсію й вносила страхові платежі протягом певного періоду часу.

Існує різниця між стандартним віку виходу на пенсію для чоловіків і жінок зберігається: чоловіки - 63 років і 10 місяців з 1 липня 2010 року, зі збільшенням до 65 в 2014 і жінок - 58 років і 10 місяців з 1 липня 2010 року, зі збільшенням до 60 в 2014 році. Чоловіки і жінки мають однаковий термін вкладу мінімум 12 років і 8 місяців 1 липня 2010 року, зі збільшенням до 15 років в 2014 році.

Спеціальні умови поширюються на такі і категорії громадян, як:

            люди, які працювали в особливих або важких умовах;

            люди, які гандикап до отримання статус застрахованої особи;

            людей, переслідуваних за політичними мотивами з боку режиму при владі після 6 березня 1945;

            депортовані за кордон або приймати військовополонених;

            жінки з багатоплідною вагітністю.

У разі задоволення цих особливих умовах, застрахована особа має право на пенсію по старості з пониженням встановленого пенсійного віку

Пенсії по старості (другий ступінь)

Учасником системи схем приватного управління пенсійних фондів має право на одноразову допомогу, якщо він має право на пенсію по старості в рамках першого рівня.

Табл.1. Поточний пенсійний вік в Румунії, Польші та Україні[2]

Як бачимо порівнявши дані з рис.1 та табл.1 ми бачимо, що в Україні підвищувати пенсійний вік для чоловіків немає сенсу, оскільки після виходу на пенсію живуть в середньому живуть 2,79 роки. На нашу думку підвищення пенсійного віку для держслужбовців дасть лише короткострокові результати., оскільки забираються робочі місця у молоді. Необхідно впровадити ще один рівень пенсійного страхування у вигляді недержавних пенсійних фондів. Необхідно спрямувати державну політику орієнтовану на зростання тривалості життя населення.

Рис. 3. Кількість пенсіонерів до всього населенняя за 1996-2011 роки [3]

Як бачимо з рис.3 загальна кількість населення пенсійного віку складає близько 30% від усієї кількості населення. Кількість пенсіонерів знаходиться на відносно сталому рівні, проте збільшується навантаження на економічно активне населеня за рахунок зменшення загальної кількості населення.

Також в системі українського пенсійного страхування наявний суттєвий недолік, який значно знижує ефективність її функціонування: пенсіонери мають можливість продовжувати працювати та отримувати зарплату одночасно із отриманням пенсій у повному обсязі, які держава сплачує за рахунок внесків населення що працює.

Усунення цього викривлення разом із запровадженням матеріальних стимулів довше не виходити на пенсію, може нівелювати негативні суспільні наслідки підвищення пенсійного віку. Ще однією проблемою є соціальна несправедливість в розрахунку переваг: існування особливих категорій пенсіонерів (державні чиновники) отримують пенсії на рівні 80% їхньої заробітної плати, в той час як більшість людей отримують не більше 40%.

Проблема в Україні полягає в тому, що перегляд віку виходу на пенсію супроводжується політичними баталіями та громадськими протестами. Запровадження попередньо відомого правила, графіка, за яким будуть проводитися реформи, на противагу ситуаційній метушні, може сформувати більш виважене ставлення українців до проблеми.

Важливим аспектом є система надання пільг. Основна відмінність системи надання пільг певним категоріям громадян в Польщі полягає в тому, що там діє система адресної грошової допомоги, а до пільговиків відносятся лише категорії студентів та пенсіонерів, що мають право пільгового проїзду в транспорті. Тобто цей механізм дозволяє максимально стимулювати населення, що отримує адресну грошову допомогу, й забезпечити цільове використання цих коштів.

Таким чином в Польщі досягається більша вибірковість в наданні пільг тим людям, які їх справді потребують. В той час як в Україні на даний момент пільги призначаються окремим категоріям громадян, які ними можуть користуватися, а можуть й не використовувати їх. Для того, щоб користуватися рядом пільг достатньо лише мати посвідчення, про те, що людина відноситься до тієї чи іншої категорії. На даний час майже 45 законодавчих актів врегульовують систему надання пільг. Згідно цих актів, приблизно 15 млн. громадян мають право на отримання цих пільг.