Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Марта 2012 в 17:19, реферат
Сільське господарство – це сектор економіки, де найбільшою мірою виявляється модель ринку чистої конкуренції, а його результативність цілком залежить від використання специфічного ресурсу – землі, родючість якої необхідно постійно відновлювати. Товари цього сектора не мають замінників, тому аграрна політика має проводитися як у короткостроковому, так і в довгостроковому періодах – вона постійно повинна бути в центрі уваги кожного уряду.
Вступ
1. Земля, як об’єкт власності та господарювання в аграрній сфері. Рента як економічна форма реалізації власності на землю.
2. Види земельної ренти, механізм її формування та вилучення.
3. Сучасні проблеми формування земельного ринку, його інфраструктури. Грошові оцінки землі в Україні.
Висновки
Список використаної літератури.
Загальнонародна власність на землю передбачає: по-перше, відсутність абсолютної ренти, отже збагачення земельних власників за рахунок усіх інших споживачів сільськогосподарської продукції; по-друге, концентрацію диференціальної ренти І, як дару природи, в руках держави й використання її в інтересах всього суспільства; по-третє, мінімальне вилучення диференціальної ренти ІІ, для того, щоб господарства, які одержали її за рахунок своїх додаткових трудових зусиль і капітальних вкладень, могли цю ренту використати для підвищення ефективності виробництва й вирішення своїх соціальних проблем.
Приватна власність на землю, по-перше, породжуючи монополію приватної власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю продукцію на ринку формуються не на основі середніх (суспільно необхідних) затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна власність на землю перешкоджає вільному переливу капіталу. По-друге, диференціальна рента І, потрапляючи в приватні руки, вилучається з суспільного використання й стає джерелом збагачення окремих осіб (власників землі), а не суспільства в цілому. По-третє, диференціальна рента ІІ через механізм переукладання орендних договорів максимально вилучається в тих, хто її створив, на користь земельних власників, що веде до втрати стимулів у користувачів землею робити додаткові капіталовкладення, пов’язані з підвищенням родючості землі й ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.
В сучасній Україні користування землею є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно вносять плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати. В земельному податку й орендній платі міститься частина рентного доходу. Якщо його одержує власник землі, то рентний доход перетворюється в ренту, [16,ст.50-61] Проте рентні відносини, які склалися тепер в Україні, мають перехідний характер. До цього часу абсолютно не вирішене питання про власність на землю. Тому економічні відносини, які виникають в аграрному секторі, є тимчасовими, не стійкими й чекають свого законодавчого врегулювання. Невизначеність у відносинах власності впливає й на ефективність сільськогосподарського виробництва, підриваючи його матеріальну основу, а саме: економічний інтерес.
Список використаної літератури
1. Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: ІЗМН, 1997. – 302 с.
2. Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 528 с.
3. Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478с.
4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.
5. Гарбуз М. Формування і розвиток ринку землі в процесі проведення земельної реформи // Економіст, 2001, №9,42-45с.
6. Герасимчук А.А., Куценко О.М., Писаренко В.М., Рабштина В.М.
Соціально-економічні проблеми аграрної сфери виробництва: Конспекти
лекцій. - К.:НМК ВО, 1993 р.-№10.-С. 79.
7. Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Осташко Т.О. Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств – К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАНУ, 2000, - 108 с.
8. Эберхард Шульце, Петер Тиллак. Сируктура предприятий и собственности в сельском хозяйстве Центральной и Восточной Европы. – Институт аграрного развития в Центральной и Восточной Европе IAMO 2001, 25-31с.
9. Земельні відносини в Україні. Законодавчі акти і нормативні документи. - Київ, “Урожай”, 1998. – 814 с.
10. Земельний кодекс України.//ВВР - 1993. — № 10 – 79 с.
11. Климко Г.Н,, Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О., Чухно А.А. Основи
економічної теорії: політекономічний аспект. - К.:Вища школа - Знання:. -
1997. - 455-462 с.
12. Кузняк Б. Проблеми відродження господаря на землі. //ЕУ. - 1993. —
№ 6. - 68-74 с.
13. Михайленко О. Основи держави і права. - К.:Феміна - 1995. - 160 с.
14. Мочерний С.В., Єрохін С.А., Каніщенко Л.О., та ін. За редакцією
С.В.Мочерного. Основи економічної теорії. - К.: "Академія", 1997. - 261-
272 с.
15. Оуєн О.С. Охорона природних ресурсів /на рос.мові/ -М.:Колос -
1977. – 416 с.
16. Оніщенко Д., Юрчишин В. Про форми власності в аграрній сфері
України.//ЕУ. - 1997. — № 4. —50-61с.
17. . Писаренко В.М., Куценко О.М. Екологічні основи раціонального
природокористування в аграрному виробництві. - Навчальний посібник -
К.:НМК ВО - 1992. - 200 с.
18. Третяк А.М. Управління земельними ресурсами та реєстрація землі в Україні. - Київ, 1998. – 224с.