Шляхи покращення використання оборотного капіталу

 

1.2 Принципи та джерела формування обортного капіталу

За джерелами формування оборотний капітал поділяється на власний та позиковий. Власні оборотні кошти відіграють визначальну роль у процесі здійснення господарської діяльності, оскільки забезпечують фінансову стійкість та оперативну самостійність підприємства. Позикові кошти в оборотний капітал залучаються в основному за рахунок банківських кредитів і покривають додаткову потребу підприємства в оборотних коштах [25,c.211].

До власних відносять  кошти, вкладені в підприємство власниками чи учасниками (статутний капітал), нерозподілений прибуток і створені підприємством фонди власних  коштів. У той же час, оскільки джерела  формування капіталу мають різну  природу, то і принципи оцінки їхньої вартості повинні бути різними.

Статутний капітал є мінімальним авансованим капіталом для створення та початку роботи підприємства, інакше його можна називати стартовим капіталом. Формування статутного капіталу підприємства можливе як у вигляді грошових коштів, так і у формі матеріальних і нематеріальних активів. Він є частиною величини власного капіталу, внесеної засновниками (учасниками) в момент створення підприємства. Величина сформованого статутного капіталу визначається, як правило, можливостями власників - засновників і необхідними умовами для здійснення даного виду бізнесу. При цьому мінімальна сума статутного капіталу підприємства встановлюється відповідно до вимог законодавства [41,c.116].

Резервний капітал  створюється за рішенням власників  у розмірі, зазначеному в установчих документах відповідно до вимог законодавства, за рахунок використання чистого прибутку, і призначається для покриття можливих збитків і втрат, що виникли внаслідок надзвичайних (незапланованих) обставин.

До позикових  джерел капіталу необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідки вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є: банківські кредити, позики надані іншими інвесторами, фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів. Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають в рамках утворення товарного кредиту в залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства та ін.[33,c.135].

Позикові кошти  являють собою в основному  короткострокові кредити банку, за допомогою яких задовольняються  тимчасові додаткові потреби  в оборотному капіталі. Основними напрямками залучення кредитів для формування оборотного капіталу є: кредитування сезонних запасів сировини, матеріалів і витрат, пов'язаних з сезонним процесом виробництва; тимчасове заповнення нестачі власних оборотних коштів; здійснення розрахунків і опосередкування платіжного обороту [29,c.218]

Банківські кредити  надаються у формі інвестиційних (довгострокових) кредитів чи короткострокових позичок. Призначення банківських  кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, а також фінансування сезонних потреб організації, тимчасового зростання  товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, податкових платежів, екстраординарних витрат. Короткострокові  позички можуть надаватися урядовими  установами, фінансовими компаніями, комерційними банками, факторинговими компаніями[27,c.75].

Досить поширеною формою залучення капіталу від інших  суб'єктів господарювання є комерційний  кредит. Він використовується підприємством  за умови нестачі фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає  згоду на надання відстрочки платежу  за відвантажену продукцію. І від  споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання [17,c.90].

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених  джерел формування оборотного капіталу. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обороті підприємств коштів інших суб'єктів господарювання. Кредиторська заборгованість вважається допустимою або нормальною, якщо вона не порушує розрахункову дисципліну (чинний порядок розрахунків). В кредиторську заборгованість включаються такі короткострокові зобов'язання: за розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не оплачено у визначений строк; за невідфактурованими поставками – розрахунками взаємних вимог; векселями, строк оплати яких не настав і які не оплачено в строк; за короткостроковими кредитами [18,c.158].

В процесі діяльності підприємство має реальну можливість поповнити  оборотний капітал за рахунок  коштів, які йому не належать, але  постійно перебувають в його обороті  і можуть використовуватися в  сумі їх мінімальних залишків (сталі  пасиви). До них належать:

• мінімальна заборгованість із заробітної плати з нарахуванням на заробітну плату;
• мінімальна заборгованість з резерву на покриття майбутніх платежів
• заборгованість постачальникам за відвантажену продукцію, термін оплати якої не настав (кредиторська заборгованість);
• кошти покупців за обігову тару, які залишаються в окремих галузях промисловості.
• сума резерву на оплату відпусток робітників та службовців;

Потреби організацій в  оборотних коштах можуть покриватися  також за рахунок випуску в  обіг боргових цінних паперів або  облігацій. Облігація засвідчує  відносини позики між власником  облігації й особою, що емітувала  документ. До капіталу підприємств, отриманого в порядку перерозподілу відносять: дивіденди від володіння акціями  інших суб'єктів господарювання (акціонерних товариств); відсотки від  пайової участі в різного роду підприємствах; відсотки, отримані від  вкладення коштів на депозит; кошти, які надходять від вищестоящих  організацій; бюджетні кошти або  бюджетне фінансування; кошти, які надходять з централізованих фондів держави (інноваційний фонд, фонд сприяння конверсії тощо) [16,c.53].

Джерела формування оборотного капіталу справляють вплив на його обертання. Отже, характер джерел формування і принципи різного режиму використання власного і залученого оборотного капіталу впливають на ефективність використання оборотного та всього капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотного капіталу має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштам [27,c.75].

Правильне співвідношення між  власними і позиковими джерелами  утворення оборотних коштів відіграє важливу роль у зміцненні фінансового  стану підприємства. Ефективність роботи підприємства за рахунок власних джерел знижується в наслідок обмеженості їх обсягів. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позикових засобів виявляється більш високою, чим власних. У таких умовах основною задачею керування процесом формування оборотного капіталу стає забезпечення ефективності залучення позикових засобів.

Рис.1.2. Джерела формування оборотного капіталу [10,c.320].

Система організації оборотного капіталу побудована на певних принципах[40,c.67]:

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотним капіталом. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотного капіталу за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотному капіталі, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотного капіталу. Це означає формування оборотного капіталу за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотного капіталу. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту капіталу, що використовуються, з метою прискорення його обертання. 

 

1.3 Показники ефективності використання оборотного капіталу

Ефективне використання оборотного капіталу є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах і забезпечується це прискоренням його оборотності на всіх стадіях кругообігу. На стадії створення виробничих запасів — це раціональне їх використання; ліквідація наднормативних запасів матеріалів; удосконалення нормування; поліпшення організації постачання, у тому числі через встановлення чітких договірних умов і забезпечення їх виконання, оптимальний вибір постачальників, налагодження роботи транспорту; поліпшення організації складського господарства, зокрема впровадження комплексної механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт на складах [14,c.34].

На стадії незавершеного  виробництва — упровадження прогресивної техніки та технології, зокрема безвідхідної та маловідхідної; розвиток стандартизації й уніфікації; удосконалення форм організації виробництва; удосконалення системи економічного стимулювання, економного використання сировинних та паливно-енергетичних ресурсів; удосконалення використання основних засобів, насамперед їх активної частини [38].

На стадії обігу — це раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків; своєчасне оформлення документації та прискорення її руху; дотримання договірної та платіжної дисципліни. Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів. Оборотний капітал різногалузевих підприємств країни становить значну частину їхніх матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання оборотного капіталу суб’єктів господарювання має неабияке економічне значення. Для оцінки ефективності використання оборотного капіталу виробничих підприємств застосовують певні показники, а для підвищення ефективності — відповідні конкретні заходи (рис. 1.3).

 

 

 

 

 

Р

 

 

Рис.1.3.Показники ефективності використання оборотного капіталу[42,c.318]

1)Коефіцієнт оборотності оборотного капіталу розраховується шляхом поділу вартості реалізованої продукції за діючими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той же період:

              К об.об.к. ;                             (1.1)                                                                      

2)Показник, що є оберненим до показника оборотності, прийнято називати коефіцієнтом завантаження. Він показує скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції:

                                                                                                 (1.2)                                                         

3)Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотного капіталу визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоду і коефіцієнту оборотності за той же період:

                                               ,                                                 (1.3)               

де Коб. – коефіцієнт оборотності активів.

4)Для характеристики економічної ефективності забезпечення фінансового відтворення оборотного капіталу може застосовуватися показник їх рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних активів:

       

                                     (1.4)

5)Коефіцієнт закріплення обігових коштів має ідентичну динаміку до періодичності обороту оборотного капіталу та відображає частку обігових коштів у виручці від реалізації продукції:

                            

                                          (1.5)                                                                          

6)Частка оборотних виробничих засобів в обігових коштах, яка визначається як частка обігових коштів у виробничій сфері. Нормальним є зростання даного показника протягом часу діяльності підприємства для більшості галузей:

              К об.вир.зас.об.кошт.=

                    (1.6)

7) коефіцієнт вивільнення засобів з обороту визначається як відношення вивільнених коштів з обороту до середньої величини обігових коштів. Ключовими для показника є значення коефіцієнта закріплення обігових коштів. Базовим вважається перший рік, звітним - рік, що розглядається. Даний показник відображає частку вивільнених з обороту (якщо значення показника від'ємне - залучених в оборот) коштів в середній вартості обігових коштів. Зростання показника свідчить про зростання ефективності використання обігових коштів. Відповідно рекомендованим є зростання даного коефіцієнта: