Шляхи покращення використання оборотного капіталу

Зміст

Вступ 3

Розділ І. Теоретичні аспекти  формування та використання  оборотного капіталу підприємства 6

1.1 Економічна  сутність оборотного капіталу  та його значення в забезпеченні  поточної діяльності підприємства 6

1.2 Принципи  та джерела формування обортного  капіталу 12

1.3 Показники  ефективності використання оборотного  капіталу 17

Розділ ІІ. Ефективність використання оборотного капіталу на  ДП    «Малинський  лісгосп АПК» 21

2.1 Організаційно-економічна  характеристика підприємства 21

2.2 Аналіз  структури та динаміки оборотного  капіталу підприємства 25

2.3.Оцінка  ефективності використання оборотного  капіталу на підприємстві 29

Розділ ІІІ. Шляхи покращення використання оборотного капіталу 33

Висновок 46

Список використаної літератури: 49

 

 

 

 

Вступ

В умовах становлення ринкових відносин в Україні загальний  фінансовий стан та інвестиційна діяльність підприємств значно погіршилися. Українські підприємства опинилися в скрутній фінансовій ситуації через загальноекономічну кризу, дефіцит фінансових ресурсів, низьку купівельну спроможність суб’єктів  господарювання та інші фактори. Вагомим  резервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі  активів підприємств. Про актуальність теми курсової роботи свідчить і те, що підприємсництво в Україні потребує сучасного теоретичного, методологічного та методичного забезпечення управління оборотним капіталом, наукових рекомендацій щодо процесів формування та використання оборотних активів підприємств.

Фінансова діяльність будь-якого  промислового підприємства тісно пов'язана  з формуванням і використанням  оборотного капіталу, для ефективного  управління яким потрібна продумана, виважена і цілеспрямована політика на рівні  окремого підприємства та на рівні  держави. Оборотному капіталу належить особливе місце у структурі капіталу підприємства, оскільки від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність та рентабельність. На сучасному етапі розвитку економіки  України оборотний капітал як економічна категорія потребує глибшого дослідження та удосконалення організації  управління ним на практиці. Підтвердженням цьому є збиткова діяльність багатьох вітчизняних підприємств, проблеми, пов'язані з виробництвом та реалізацією  продукції у зв'язку з недостатністю  фінансових ресурсів.

Питанням аналізу і  управління оборотним капіталом підприємства в економічній науковій літературі приділено багато уваги. Певний внесок у вирішення окремих проблем, пов’язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу у цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі зарубіжні вчені як С.Б.Барнгольц, І.І.Каракоз, Н.С.Лісіциан, І. Бланк, Джеймс Ван Хорн. Вітчизняні вчені також займалися дослідженням даної проблеми, серед них М.І. Баканов, О.М. Бірман, В.Д. Базилевич, А. Поддєрьогін, П.І. Верба, А.М. Кузьмінський, Б.І. Майданчик, В.Л. Перламутров, О.Ю. Мірошніченко, В.І. Самборський, О.М. Рудницька, В.В. Сопко, В.М. Суторміна, В.М Федосов, М.Г. Чумаченко, А.Д. Шеремет.

Незважаючи на широке висвітлення  у науковій літературі проблем, пов'язаних з організацією управління оборотним  капіталом підприємств, не всі аспекти  цієї складної та багатогранної проблеми з'ясовано та належно обґрунтовано.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні теоретичних та практичних аспектів формування оборотного капіталу підприємства, а також виявленні шляхів його кращого використання.

Для дослідження поставленої  мети було вирішено такі завдання:

1. розглянуто економічну сутність, склад та структуру оборотного капіталу підприємства;
2. розглянуто показники ефективності використання оборотного капіталу;
3. здійснено аналіз показників виробничо-господарської діяльності одного з вітчизняних підприємств;
4. досліджено динаміку зміни обсягу та структури оборотного капіталу підприємства;
5. здійснено оцінку ефективності використання оборотного капіталу підприємства;
6. визначно шляхи покращення використання оборотного капіталу підприємства

Предметом роботи - теоретичні та практичні аспекти покращення ефективності його використання.

Інформаційну базу дослідження  складають підручники та монографії, Закони України, бухгалтерська звітність  підприємства, періодичні видання економічного спрямування та електронні сайти.

 

Розділ І. Теоретичні аспекти формування та використання  оборотного капіталу підприємства

1.1 Економічна сутність оборотного капіталу та його значення в забезпеченні поточної діяльності підприємства

Будь яке підприємство, яке займається виробничою чи іншою  діяльністю, володіє визначеним реальним капіталом у вигляді основного та оборотного капіталу. Поняття оборотний капітал являє собою одну із складових частин майна господарюючого суб’єкта, яка є необхідною для нормального здійснення та розширення його діяльності.

Оборотний капітал підприємства — це сукупність грошових коштів, які забезпечують нормальне безперебійне функціонування оборотних фондів та фондів обігу [21,c.242]. Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу. Оборотні активи відображаються у другому розділі активу балансу і включають в себе виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари, векселі одержані, дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та іншу дебіторську заборгованість [35].

 В даній роботі поняття оборотних активів (засобів) та оборотного капіталу будуть розглядатися як тотожні, внаслідок того, що в вітчизняній нормативній літературі попри існування визначень і «оборотні активи» і «оборотні засоби», сенс у сутність даних понять вкладається той самий. Таким чином, оборотний капітал підприємства – це активи, які поновлюються з певною регулярністю для забезпечення поточної діяльності, вкладення в які обертаються протягом одного року або виробничого циклу.

 

Загалом, у західній літературі під оборотним капіталом розуміють категорію “працюючий капітал”. Американський економіст Ю. Брігхем наводить дві дефініції працюючого капіталу: валовий працюючий капітал, під яким розуміють поточні активи, або чистий працюючий капітал, під яким розуміють різницю між: поточними активами і поточними пасивами [7,c.512].

Такий вчений як Партін Г.О. ототожнює поняття “обігові кошти” та “оборотний капітал”. Він вважає, що це кошти, витрачені на придбання чи виготовлення оборотних активів підприємства, які необхідні для забезпечення на підприємстві безперервності процесу виробництва і реалізації продукції та отримання прибутку [37,c.113].

Що стосується оборотного капіталу, то багато визначень цього  терміна являють собою непогодженість з боку фінансової й класичної  економічної науки. Так, відповідно до першої, капіталом вважають всі  активи фірми й джерела їхнього  формування, у той час як у чисто  економічному аспекті капітал – це реальне майно, тобто засоби виробництва та предмети праці. Завдяки такому розмежуванню, у літературі по економіці категорія "оборотний капітал" стала ототожнюватися  з "оборотні виробничі фонди", а в літературі по фінансам – з усіма "оборотними коштами".

Також в цілому існує певна  ідентичність понять – оборотні кошти  та оборотний капітал. Загалом, поняття  “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття  капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий  капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується  в процесі господарсько-підприємницької  діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці [3,c.87].

Економічна сутність оборотного капіталу визначається його роллю в  забезпеченні неперервності процесу  відтворення, під час  якого оборотні фонди і фонди обігу проходять  як сферу виробництва, так і сферу  обігу. Перебуваючи в постійному русі, оборотний капітал здійснює безперевний кругооборот, який відображається в постійному відновленні процесу виробництва [34,c.441].

Особливістю оборотного капіталу є те, що він не споживається, а  авансується в різноманітні види поточних витрат господарюючого суб’єкта

Оборотний капітал у процесі  повного циклу кругообігу проходить  три основні стадії:

• грошову      на цій стадії оборотний капітал авансують у виробничі запаси;

• виробничу     оборотний капітал використовують для створення готової продукції;

• товарну     відбувається перетворення товарної форми вартості у грошову шляхом реалізації виготовленої продукції [43,c.96].

Рис.1.1 – Стадії та форми  кругообігу оборотного капіталу

Оборотний капітал є однією зі складових частин майна підприємства. Стан та ефективність його використання – одна з найголовніших умов успішної його діяльності. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотним капіталом.

Розміщення оборотного капіталу у відтворювальному процесі зумовлює їх поділ на оборотні кошти у сфері виробництва (оборотні фонди) та оборотні кошти у сфері обігу (фонди обігу).

Оборотний капітал у сфері виробництва (оборотні фонди) — це сукупність предметів праці у вартісному вимірюванні, які функціонують у виробництві протягом одного циклу, при цьому змінюють або повністю втрачають свою натурально-речову форму і повністю переносять вартість на вартість виготовленої продукції (послуг) підриємства, мають матеріално-речову й вартісну форми. У практиці планування та обліку господарської, діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничні запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів [19,c.102].

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентарю (реманенту) та інших предметів, а також подібних предметів, що швидко зношуються. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку (переробку) яких незавершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у певному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного виробництва). Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які понесені в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо [5,c.386].

Оборотний капітал у сфері  обігу (фонди обігу) пов'язаний з обслуговуванням процесу товарообігу. Він не бере участі у створенні вартості, а є її носієм. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотного капіталу повертається в складі виручки від реалізації продукції. Це і створює можливість систематично поновлювати процес виробництва, який здійснюється шляхом безперервного кругообігу оборотного капіталу. До фондів обігу відносяться готова продукція, грошові кошти, дебіторська заборгованість підприємств, цінні папери інших емітентів. Готова продукція — запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів і замовникаів і відповідають технічним умовам і стандартам. Товари — це вартість товарів без суми торгових націнок, які придбані підприємством для наступного продажу.

Дебіторська заборгованість — сума боргів, що належить підприємству і виникла внаслідок невиконання комерційно-господарських, фінансово-грошових зобов'язань з боку юридичних чи фізичних осіб, які є боржниками (дебіторами) [42,c.309].

Обсяг оборотного капіталу визначається потребами обслуговування як виробничої сфери, так і сфери  обігу. За періодом функціонування оборотний капітал поділяють на постійний (системний) та змінний (варіативний). Виокремлюють два підходи до визначення цих термінів. За першим підходом постійний оборотний капітал — це частина грошових коштів, дебіторської заборгованості та виробничих запасів, потреба в яких є відносно постійною впродовж усього операційного циклу. Стосовно другого підходу — це мінімальний обсяг оборотного капіталу, який необхідний для організації виробничої діяльності. Інакше кажучи, для здійснення своєї діяльності підприємство мусить мати відповідний постійний залишок грошей на розрахунковому рахунку, певну величину виробничих запасів тощо. Змінна частина оборотного капіталу відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові (сезонні) періоди або в разі виникнення незапланованих змін. Наприклад, раптове значне збільшення (у момент сезонної реалізації або стрімкого зростання попиту) обсягів продажу зумовлює зростання дебіторської заборгованості. Аналогічна ситуація може виникати за додаткових витрат, необхідних для оплати поставок сировини і матеріалів, навіть якщо це зумовлено зростанням ділової активності [30,c.197].

Отже, постійна частина оборотного капіталу підприємства характеризує його незмінний обсяг або величину необхідного мінімуму для здійснення операційної діяльності. Величина постійної частини оборотних активів не залежить від сезонних коливань операційної діяльності підприємства. Змінна частина оборотного капіталу відображає обсяг сезонної потреби в ньому.